№К-33973/06
06 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді:Костенка М. І.
суддів: Голубєвої Г.К., Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О.
при секретарі судового засідання:Хрущ В.Л.
за участю представників:
позивача: Кучерявого О.С. дов. б/н від 05.03.2008р.
відповідача: Кальченко Л.В. дов. №1733/10/10-008 від 05.03.2008р.,
Богодух Т.Є. дов. №206/10/10 від 132.07.2006р.
розглянувши у судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства «Мелісса» до державної податкової інспекції в у Генічеському районі Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою малого приватного підприємства «Мелісса» на Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2006р. у справі №7/378-О-05, -
Постановоюгосподарського суду Херсонської області від 13.01.2006р. у справі №7/378-О-05 позовні вимоги було задоволено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2006р. Постановугосподарського суду Херсонської області від 13.01.2006р. скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій проситьПостанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2006р. у справі №7/378-О-05 скасувати залишити в силі Постанову господарського суду Херсонської області від 13.01.2006р.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 112 843,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 56 422,00 грн. податковим повідомленням-рішенням №0000682301/0 від 06.05.2005р., є висновки Акта перевірки №23000000 від 04.05.2005р. В пунктах 2.1. - 2.4. Акта перевірки зазначено, що в порушення пп. 4.4.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР), підприємством не віднесено до складу валового доходу суми від реалізації товарів у грудні 2003р. у сумі 51 873,00 грн. порушення встановлено шляхом звірки показників бухгалтерського та податкового обліку. Так наведені в декларації про прибуток рядок 01.1 (доходи від продажу товарів) не відповідають даним бухгалтерського обліку підприємства по рахунку 70.2 (доходи від продажу товарів), що не відповідає п. 1.6 ст. 1 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143.
В порушення пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством віднесено до суми валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, в результаті даного порушення встановлено заниження валових витрат в ІVкв. 2003р. на суму 324 269,00 грн. Зазначене порушення призвело до заниження оподатковуваного прибутку на суму 376 142,00 грн. (51 873 + 324 269) і відповідно до заниження податку на прибуток у сумі 112 843,00 грн. (376 142 х 30 %).
Таким чином, посилаючись на невідповідність даних наведених у декларації податку на прибуток даним бухгалтерського обліку підприємства позивача перевіряючими без посилання на первинні документи, на підставі яких сформовано записи у бухгалтерському обліку, що не знайшли відображення в податковому обліку відповідачем зроблено висновок про заниження податку на прибуток у сумі 112 843,00 грн.
Згідно статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних податкового обліку, а не дублює його, тобто, приписи даної норми, розділяють поняття податкового та бухгалтерського обліку.
З огляду на викладене, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності між даними бухгалтерського обліку по рахунку 70.2 та даними рядка 01.1 «доходи від продажу товарів» декларації не можуть свідчити про заниження валових доходів у податковому обліку, оскільки, в бухгалтерському обліку відображення господарських операцій здійснюється за принципом нарахування, згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а в податковому обліку відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, підпунктом 4.3.1. пункту 4.3. статті 4 Закону України«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Враховуючи вказану норму, посилаючись на відсутність у позивача первинних документів, що підтверджують формування валових витрат та валового доходу у ІVкв. 2003р. податковий орган повинен був визначити суму податкового зобов'язання за непрямими методами.
Таким чином, посилання суду апеляційної інстанції на те, що Актом перевірки №23000000 від 04.05.2005р. правомірно встановлено заниження позивачем податку на прибуток у сумі 112 843,00 грн., оскільки, позивачем не надано до перевірки первинні документи, що підтверджують формування валових втрат та валового доходу у ІVкв. 2003р. неґрунтуються на нормі закону.
Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України приходить до висновку, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, підтверджується матеріалами справи, отже касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до закону.
Керуючись ст. ст. 221, 226, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства «Мелісса» задовольнити.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2006р. у справі №7/378-О-05 скасувати, Постановугосподарського суду Херсонської області від 13.01.2006р. у справі №7/378-О-05 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді: Г.К. Голубєва
Л.І. Бившева
Н.Є. Маринчак
М.О. Федоров
Головуючий суддя: підпис М.І. Костенко
судді: підпис Г.К. Голубєва
підпис Н.Є. Маринчак
підпис Л.І. Бившева
підпис М.О. Федоров
З оригіналом вірно відповідальний секретар В.Л. Хрущ