21 травня2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
суддів : Бутенка В.І.(доповідач),
Мироненка О.В.,
Панченка О.І.,
Сороки М.О.,
Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газ Сервіс” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
У липні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газ Сервіс” (далі - ТОВ “Газ Сервіс”) звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова):
- №0005672310/3 від 01.07.2005р., яким визначено суму податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток в загальному розмірі 3000 грн., з яких 2500 грн. основний платіж та 500 грн. штрафні санкції;
- № 0005662310/3 від 01.07.2005 р., яким визначено суму податкового зобов'язання позивача по податку на додану вартість в загальному розмірі 11400 грн., з яких 7600 основний платіж та 3800 грн. штрафних санкцій;
- та податкове повідомлення-рішення № 0005682310/3 від 01.07.2005 р., яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення касової дисципліни в сумі 1102 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 14 вересня 2005 року позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №№0005672310/3, 0005682310/3 від 01.07.2005 р. В частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0005662310/3 від 01.07.2005 р. в позові відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 56,67 грн. витрат на сплату державного мита та 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року це судове рішення змінено.
Позов ТОВ “Газ Сервіс” задоволено повністю.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0005672310/3 від 01.07.2005р.
В іншій частині судове рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ “Газ Сервіс” у задоволенні позову.
Позивач в запереченнях на цю касаційну скаргу посилається на необґрунтованість викладених в скарзі доводів і просить відмовити в її задоволенні.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку та у відповідності із вимогами матеріального і процесуального права вирішено цей спір.
Як видно з матеріалів справи, ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена планова документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2004 р.
За результатами перевірки складено акт № 5497/23-104/581/25190326 від 24.12.2004 р., в якому зазначено на наступні порушення позивачем податкового законодавства:
- по податку на прибуток виявлені відхилення у розмірі 10,3 тис. грн., які виникли внаслідок того, що підприємство має кредиторську заборгованість перед ГУ "Полтавагазвидобування" у розмірі 10345,94 грн., яка виникла станом на 01.03.2001 р. По вказаній заборгованості минув строк позовної давності, тобто така заборгованість є безнадійною згідно з п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. На суму вказаної заборгованості ТОВ "Газ-Сервіс" повинно відкоригувати валові доходи, тобто включити суму заборгованості у розмірі 10345,94 грн. до складу валового доходу у 2 кварталі 2004 р., Однак ТОВ "Газ-Сервіс" не включило суму безнадійної заборгованості у розмірі 10345,94 грн. до складу валових доходів, чим в порушення п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. занизило суму валового доходу у 2 кварталі 2004 р. на суму 10,3 тис. грн.;
- по податку на додану вартість відхилення в сумі 7600 грн., які виникли внаслідок того, що станом на 30.09.2004 р. підприємство має кредиторську заборгованість перед ГУ "Полтавагазвидобування" у розмірі 10345,94 грн. ( у тому числі ПДВ -1724,32 грн.), яка виникла станом на 01.03.2001 р.. По вказаній заборгованості минув строк позовної давності, тому вона є безнадійною.На суму ПДВ по даній безнадійній заборгованості ТОВ "Газ-сервіс" повинно відкоригувати податкові зобов'язання, включивши суму ПДВ у розмірі 1724,32 грн. до складу податкових зобов'язань у квітні 2004 року. Однак ТОВ "Газ-сервіс" в порушення п. 4.5. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включило вказану суму ПДВ до складу податкових зобов'язань.
В порушення п.п. 7.2.1. п.п. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану" вартість" включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 5875,51 грн. по податковим накладним, які заповнені з порушенням діючого порядку, а саме в зазначених накладних відсутня адреса ТОВ "Газ Сервіс":.
Порушення касової дисципліни, а саме в порушення п. 2.3 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України ТОВ "Газ Сервіс" проводились готівкові розрахунки в розмірі 538,15 грн. без подання одержувачем коштів платіжного документу (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, а саме зазначено про те, що робітниками ТОВ "Газ Сервіс", яким надавались під звіт грошові кошти, для підтвердження витрат, в бухгалтерію підприємства були надані авансові звіти, до яких додано накладні, які підтверджують лише факт отримання товарів.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Газ Сервіс" щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0005662310/3 від 01.07.2005 р., яким визначено суму податкового зобов'язання позивача по податку на додану вартість в загальному розмірі 11400 грн., суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені відповідачем, не робили накладні недійсними відповідно до "Порядку заповнення податкової накладної" та не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів, зокрема на підтвердження можливості ідентифікації контрагентів позивача та достовірності підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, сплати ПДВ та його сум.
Крім того, судом правильно зазначено, що недотримання позивачем встановленого п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення відповідача, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5. пункту 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
Заливши без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0005672310/3 від 01.07.2005 р., апеляційний суд обґрунтовано погодився із висновком місцевого суду відносно того, що в даному випадку для визначення строку виконання зобов'язання слід виходити з положень ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно з п. 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки вимоги про сплату боргу по цьому договору від ГУ "Полтавагазвидобування" не надходило, перебіг строку позовної давності не починався, а тому судами правильно визнано застосування відповідачем п. 4.1.6 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не обґрунтованим, а податкове повідомлення - рішення відповідача № 0005672310/3 від 01.07.2005 р. - недійсним як таке, що не відповідає вимогам закону.
Також судами у відповідності із вимогами закону визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0005682310/3 від 01.07.2005 р., яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення касової дисципліни в сумі 1102 грн.
Так, застосування до позивача санкцій за порушення касової дисципліни обґрунтовано відповідачем тим, що працівниками ТОВ "Газ Сервіс", яким надавались під звіт грошові кошти, для підтвердження витрат, в бухгалтерію підприємства були надані авансові звіти, до яких додано накладні, які підтверджують лише факт отримання товарів, а платіжні документи (товарний або касовий чек, квитанції до прибуткового касового ордеру, іншого письмового документу), які б підтверджували сплату готівкових коштів в авансовому звіті відсутні, чим на думку податкового органу, порушено п. 2.3 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України".
Однак, відповідно до п. 2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових та товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі тощо.
Як було правильно зазначено судами попередніх інстанцій, надані для перевірки відповідачу накладні містять напис "Отримано" з позначенням у відповідності з п. 3.10 зазначеного Положення сплаченої суми, скріплені печаткою приватного підприємця, а тому є документом, який у відповідності з п. 2.3. Положення підтверджує факт оплати грошових коштів за отриманий товар.
За таких обставин судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок щодо часткової зміни рішення місцевого суду та задоволення позову ТОВ "Газ Сервіс" в повному обсязі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було.
За правилами ч.3 ст. 2201, ч.1 ст.224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.