01010 м. Київ, вул. Московська, 8
04.03.2008№ К-22980/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника відповідача Тишківського С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу МП «ЕЛТОН» у формі ТОВ на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 11/368-05
за позовом Малого підприємства «ЕЛТОН» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
до Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення
Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці далі - ДПІ) від 28.02.2005 № 0000342310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 446 171 грн. (в т. ч. основний платіж - 297 447 грн. та 148 724 грн. штрафних санкцій), винесеного за наслідками проведеної комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства, про що складено Акт від 28.02.2005 № 45/2310/020110104 в якому зазначено про порушення позивачем п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно до пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобов'язання. Податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, де 24.03.2005 було залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.01.2006 по справі № 11/368-05 - позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.02.2005 № 0000342310/0 в частині визначення 205 780 грн. основного платежу та 102 890 грн. штрафних санкцій з податку на додану вартість. В решті позову щодо 91 678,40 грн. основного платежу та 45 833 грн. штрафних санкцій з податку на додану вартість відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 11/368-05 рішення Господарського суду Вінницької області від 23.01.2006 скасовано в частині задоволених вимог, в позові відмовлено повністю.
При цьому судом встановлено наступне:
Згідно з податковою накладною від 25.12.2003 № 418 МП «Елтон» придбало у ПП «Авекс-2001» товарно-матеріальні цінності загальну суму 605 880 грн. (в т. ч. ПДВ - 100 980 грн.). Оплата проведена платіжним дорученням від 24.12.2003 № 4 на суму 11 000 грн.
В січні 2004 року позивач відповідно до податкової накладної від 20.01.2004 № 312 придбав у ТОВ «Поліпромсервіс» майно на загальну суму 555 070,40 грн. (в т. ч. ПДВ - 91678,40 грн.). В рахунок оплати позивач передав продавцю товару вексель на суму 550 070,40 грн. згідно з актом прийому-передачі від 28.09.2004.
В березні 2004 року МП «Елтон» придбало промислове обладнання у ПП «Інтерфлекс» за податковою накладною від 24.03.2004 № 126 на загальну сум 628 800 грн. (в т. ч. ПДВ - 104 800 грн.). Оплата здійснена платіжним дорученням від 18.03.2004 № 4 на суму 35 000 грн. На решту суми (593 800 грн.) позивачем 28.09.2004 передано контрагенту простий вексель № 623020100593 від 28.09.2004.
Податкові накладні від 25.12.2003 № 418, від 20.01.2004 № 312, від 24.03.2004 № 126 проведено по податковому обліку МП «Елтон», згідно з податковими деклараціями суми ПДВ включені до податкового кредиту за IV квартал 2003 року, за січень 2004 року і за березень 2004 року та відображені в книгах обліку придбання товарів робіт (послуг) за грудень 2003 року, січень і березень 2004 року відповідно.
Відповідно в Акті перевірки записано про порушення пп.7.2.4 п. 7.2 та пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: МП «Елтон» віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість з операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей у підприємств, установчі документи яких згідно з рішенням суду визнано недійсними, скасовано державну реєстрацію підприємств та анульовано свідоцтва платників податку на додану вартість, у зв'язку з чим МП «Елтон» занижено чисту суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 297 447 грн.:
за грудень 2003 року - 100 980 грн.;
за січень 2004 року - 91 667 грн.;
за березень 2004 року - 104 800 грн.
Відмовляючи в позові в частині спору, що пов'язаний з правовідносинами позивача з ТОВ «Поліпромсервіс», суд першої інстанції виходив з того, що установчі документи і свідоцтво платника ПДВ цього підприємства визнані недійсними в судовому порядку з моменту їх реєстрації і видачі, відповідно податкові накладні підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку. Судове рішення в цій частині не оскаржено.
Задовольняючи позов в решті вимог МП «Елтон», суд першої інстанції послався на те, що підприємства «Авекс-2001» і «Інтерфлекс» не ліквідовані і не виключені з державного реєстру, виписані ними податкові накладні відповідають вимогам закону, а позивач не знав про скасування їх державної реєстрації і не мав можливості подати уточнюючі декларації.
Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком, приймаючи до уваги:
рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2003 у справі № 42/56, яким скасовано державну реєстрацію ПП «Авекс-2001», оскільки підприємство з січня 2002 року не подавало до ДПІ звітів про фінансово-господарську діяльність.
рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2003 у справі №1 6/65, яким скасовано державну реєстрацію ПП «Інтерфлекс» у зв'язку з неподанням податкові звітності з січня 2002 року.
рішення Подільського районного суду м. Києва від 15.07.2004 у справі № 2-2492/04, яким визнано недійсними: установчий договір ТОВ «Поліпромсервіс» від 22.08.2003, зареєстрований Подільською районною адміністрацією м. Києва 10.09.2003 за № 0533 з моменту його реєстрації; статут від 22.08.2003, зареєстрований Подільською районною адміністрацією м. Києва 10.09.2003 за № 05335, з моменту його реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.09.2003 № 32620914 з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість. Підставою для цього став той факт, що договірні відносини щодо створення діяльності підприємства носили фіктивний характер.
Згідно з актами податкових органів анульовано свідоцтва підприємств-контрагентів позивача про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Відповідно посилаючись на п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2, ч. 1 п. 5 Порядку про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 суд касаційної інстанції зазначив, що податкові накладні можуть виписуватися тільки платником податку на додану вартість. А оскільки ПП «Авекс-2001» та ПП «Інтерфлекс» не подавали податкової звітності з січня 2002 року, а їх державну реєстрацію скасовано та анульовано свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість до укладення угод з МП «Елтон», отже, податкові накладні оформленні неналежними особами, які не Є платниками ПДВ.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не мав право включати до податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість. І тому визнав, що ДПІ правомірно донараховано МП «Елтон» відповідні суми податку на додану вартість і застосовані штрафні санкції.
При цьому пославшись на п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд апеляційної інстанції зазначив, що законодавцем передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення податку на додану вартість до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України. І право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Також судом апеляційної інстанції визначено, що згідно абз. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» - векселі отримані, але не сплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.
Таким шляхом суд апеляційної інстанції визнав, що у позивача не було підстав для віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 297 447 грн., і тому з огляду на викладене постанова місцевого господарського суду скасована з прийняттям нової постанови про відмову в позові про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення щодо донарахування 205 780 грн. податку на додану вартість і 102 890 грн. штрафних санкцій.
Не погодившись із постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 11/368-05 позивач (МП «Елтон») подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та залишити в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 23.01.2006, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, певні висновки не відповідають обставинам справи, і судом не прийнято до уваги норму п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» так як свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо: - зареєстрована згідно з п. 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців як платник податку особа мала за останні дванадцять поточних календарних місяців оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; - зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку. Інших підстав для анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість на той час законодавством не встановлювалося.
На думку скаржника апеляційною інстанцією не взято до уваги, що у відповідності до положень ст. 8 Закону України «Про підприємництво», який діяв до 01.01.2004, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснювався органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного та затвердженого згідно з законодавством та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи.
Анулювання свідоцтв про реєстрації зазначених підприємств не можна розцінювати як припинення діяльності господарюючих суб'єктів, враховуючи, що рішення про ліквідацію не приймалося та ліквідація взагалі не проводилася.
Таким чином скаржник вважає, що судом першої інстанції правомірно виключено з податкового повідомлення-рішення № 0000342310/0 від 28.02.2005 донарахування з податку на додану вартість з операцій проведених МП «Елтон», що відбулося 25.12.2003 з ПП "АВЕКС - 2001" суму ПДВ - у розмірі 100 980 грн. та 24.03.2004 з ПП «ІНТЕРФЛЕКС» суму ПДВ - у розмірі 104 800 грн.
Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 11/368-05 залишити без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено абз. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» - для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.
Таким чином необхідно погодитись із обґрунтуванням судом апеляційної інстанції свого рішення тим, що векселі отримані, але не сплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.
При цьому розглядаючи встановлений факт про те, що 08.10.2003 було анульовано свідоцтва підприємств-контрагентів позивача про реєстрацію платника податку на додану вартість, що впливає на висновок суду про відмову в позові, необхідно зазначити: рішенням Господарського суду м. Києва від 07.10.2003 у справі № 42/56 скасовано державну реєстрацію ПП «Авекс-2001»; рішенням Господарського суду м. Києва від 08.10.2003 у справі №1 6/65 скасовано державну реєстрацію ПП «Інтерфлекс»; рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15.07.2004 у справі № 2-2492/04 визнано недійсними: установчий договір ТОВ «Поліпромсервіс» від 22.08.2003 з моменту його реєстрації; статут від 22.08.2003 з моменту його реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість. А згідно з актами ДПІ від 01.12.2003 № 2780 та № 2781 із 08.10.2003 анульовано свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Авекс-2001» та ПП «Інтерфлекс».
Тобто правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що судові рішення про скасування державної реєстрації винесено, а свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Авекс-2001» та ПП «Інтерфлекс» анульовано - до видачі податкових накладних від 25.12.2003 № 418 та від 20.01.2004 № 312. Відповідно суд апеляційної інстанції правомірно посилався на п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 2, ч. 1 п. 5 Порядку про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, і обґрунтовано визнав, що у позивача не було підстав для віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 100 980 грн. та 91 678,40 грн., так як податкові накладні можуть виписуватися тільки платником податку на додану вартість, якими контрагенти позивач на час укладення господарських угод, не були. Отже, податкові накладні оформленні неналежними особами, які не є платниками ПДВ.
І тому з огляду на викладене, постанову суду першої інстанції правомірно скасовано з прийняттям нової постанови про відмову в позові про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення щодо донарахування 205 780 грн. податку на додану вартість і 102 890 грн. штрафних санкцій.
Враховуючи зазначену норму абз. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», необхідно також звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки анулювання свідоцтв про реєстрації зазначених підприємств - контрагентів позивача без припинення діяльності господарюючих суб'єктів та без проведення ліквідації не є визначальним при нарахуванні податкових зобов'язань із контрагентом позивача ТОВ «Поліпромсервіс», так як саме при видачі векселів в оплату отриманих товарів (послуг) податкові зобов'язання не змінюються.
З огляду на встановлене судом та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду про те, що , що у позивача не було підстав для віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 297 447 грн., а віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними від 25.12.2003 № 418, від 20.01.2004 № 312, від 24.03.2004 № 126 за IV квартал 2003 року, за січень 2004 року і за березень 2004 року - 100 980 грн.; 91 678,40 грн. та 104 800 грн. є неправомірним і не відповідає вимогам закону. Тому постанова суду першої інстанції правомірно скасована з прийняттям нової постанови про відмову в позові про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення щодо донарахування 205 780 грн. податку на додану вартість і 102 890 грн. штрафних санкцій. Відповідно постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 11/368-05 скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Малого підприємства «ЕЛТОН» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 11/368-05 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
М.І. Костенко
М.О. Федоров