83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.09.11 р. Справа № 24/103
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
при секретарі Смірновій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ, в особі Донецької філії, м. Донецьк
до відповідача Шахтарської міської ради, м. Шахтарськ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2, м. Шахтарськ; 2) Відкритого акціонерного товариства, «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м. Донецьк
про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 6 474,12 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 - за дов. №1801 від 30.05.2011р.
від відповідача: ОСОБА_4 - за дов. №02-22/251 від 20.01.2011р.
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
Приватне акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія» в особі Донецької філії звернулося до господарського суду з позовом до Шахтарської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 м. Шахтарськ, про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування, сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 6 474,12 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.10.2008р. в м. Шахтарську сталась дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів ГАЗ 31105, державний номер НОМЕР_1, що знаходився у володінні Шахтарської міської ради та автомобілем потерпілого ОСОБА_5 - Деу Ланос, держномер НОМЕР_3, внаслідок чого автомобіль потерплого отримав механічні пошкодження, згідно до акту авто товарознавчого дослідження спеціаліста №301008/278 від 11.11.2008 вартість відновлювального ремонту склала 7 816,94 грн. При цьому позивач зазначив, що третя особа - ОСОБА_2 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі.
Також позивач пояснив, що виплатив потерпілому (ОСОБА_5.) на підставі договору добровільного страхування наземних засобів, акту №340 від 02.12.2008р. страхову виплату у розмірі 6 074,12 грн.
Позивач зазначив, що 12.05.2011р. звертався до відповідача із заявою про виплату в порядку регресу страхового відшкодування, але відповідач на надану претензію не відповів.
На підтвердження таких обставин позивач надав договір страхування, звіт авто- товарознавчого дослідження спеціаліста, платіжне доручення про перерахування страхового відшкодування, постанову Шахтарського міськрайонного суду від 18.11.2008р.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на той факт, що між Шахтарської міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Національною акціонерною компанією «Оранта» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів від 25.01.2008р., а тому позовні вимоги щодо стягнення страхового відшкодування слід пред'являти до цієї компанії.
На підтвердження таких обставин відповідач надав договір від 25.01.2008 №0811/236-18-08.
Ухвалою по справі від 06.09.2011р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Оранта».
До канцелярії суду надійшло від ВАТ «НАСК «Оранта» пояснення з приводу спору, у якому третя особа 2 пояснила, що з 25.01.2008р. між ВАТ «НАСК «Оранта» та Шахтарською міською радою було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів строком дії в один рік.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2008р. між Приватним акціонерним товариством „Українська пожежно-страхова компанія» м. Київ в особі Донецької філії м. Донецьк та ОСОБА_7 (надалі - потерпілий) було укладено договір добровільного страхування № 0068954 (а.с.9), за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля Деу Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі - автомобіль потерпілого).
25.10.2008р. в м. Шахтарську по вул. Леніна трапилося ДТП - ОСОБА_8, керуючи автомобілем ГАЗ 31105, державний номер НОМЕР_1 порушив п. 2.3.б, 12.1 правил дорожньог руху і допустив зіткнення з автомобілем потерпілого, в результаті чого авто потерпілого отримало механічні ушкодження.
Дані факти підтверджено довідкою про ДТП від 30.10.2008р, протоколом про адміністративне порушення від 25.10.2008р., постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 18.11.2008р.
Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 18.11.2008р.. по справі № 3-10490 ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні правопорушення, та був притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі ст.124 КпАП України за порушення п.2.3.б та 12.1 Правил дорожнього руху України. (а.с.25)
У зв'язку з настанням страхової події - „пошкодження ТЗ внаслідок ДТП”, на виконання умов договору страхування, на підставі заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 16.10.2008р. висновку експертного дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди від 11.11.2008р. страховиком (позивачем) було складено страховий акт № 340 від 02.12.2008р., зроблений розрахунок виплати страхового відшкодування та прийнято рішення про виплату 6 074,12 грн. (а.с.10)
З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що загальна сума понесених фактичних витрат позивачем складає 6 074,12 грн. - виплата страхового відшкодування та 400 грн. витрат на проведення товарознавчої експертизи. (а.с.23-24).
З матеріалів справи вбачається, що третя особа 1 ОСОБА_2 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем - Шахтарською міською радою - цей факт зафіксовано поясненнями ОСОБА_2.(а.с.29) .
Згідно довідки Управління ДАІ УМВС України в Донецькій області ВРЕР м. Шахтарська від 11.03.2011р. авто марки ГАЗ 31105-101 державний номер НОМЕР_1 зареєстровано за Шахтарською міською радою.(а.с.30).
11.05.2011р. позивач направив відповідачу претензію про регресні вимоги на суму 6 474,12 грн, що підтверджується копією поштового повідомлення від 12.05.2011р. (а.с.31-32)
Матеріали справи не містять відповіді на цю претензію.
Предметом спору у цій справі є стягнення в порядку регресу фактично понесених витрат позивача на страхове відшкодування в розмірі 6 474,12 грн.
Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Пункт 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.
Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.
За приписами статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.
Аналогічне положення встановлено ст.27 Закону України “Про страхування”. Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таке ж положення містить ст.1191 Цивільного кодексу України.
За приписами ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Порядок виплати страхового відшкодування визначений статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно пункту 37.4 якої страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту. За приписами ст.10 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, яка не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, фактично понесені позивачем витрати підтверджені матеріалами справи, а саме: платіжним дорученням про сплату страхового відшкодування від 03.12.2008р. № 544 на суму 6 074,12 грн., копією платіжного доручення від 20.11.2008р. про сплату витрат на експертизу згідно рахунку №301008/278 від 11.11.2008р. на суму 400 грн. (а.с. 22-23);
Отже, з огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в сумі 6 474,12 грн., з яких 6 074,12 грн. - сума страхового відшкодування та 400 грн. витрати по сплаті автотоварознавчого дослідження.
Відповідач претензією про регресні вимоги був повідомлений про обставини ДТП, про вартість завданої матеріальної шкоди, суму виплаченого страхового відшкодування та витрат на авто товарознавче дослідження (а.с.31). Оскільки відповідач не здійснив виплату суми сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та витрат на експертизу у сумі 6 474,12 грн., позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія» м. Київ в особі Донецької філії м. Донецьк підлягають задоволенню.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню через існування договору страхування між ним та Відкритим акціонерним товариством «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» м. Донецьк, оскільки це твердження не має правового обґрунтування. До того ж, суд звертає увагу не те, що відповідач не позбавлений права звернутися до ВАТ «НАСК «Оранта» з відповідною регресною вимогою у загальному порядку.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, відповідач не спростував належними доказами доводів позивача, тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія» м. Київ в особі Донецької філії м. Донецьк підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія» м. Київ в особі Донецької філії м. Донецьк до Шахтарської міської ради м. Шахтарськ про стягнення в порядку регресу 6 474,12 грн. задовольнити.
Стягнути з Шахтарської міської ради (86200, Дон обл. м. Шахтарськ, вул. Леніна,4 код ЄДРПОУ 04053074) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія» м. Київ в особі Донецької філії 83001 м. Донецьк, пр..Гурова,5 р/р 26505000016320 в ДФ АБ «Експрес-Банк» МФО 335838, ЗКПО 25096917) - 6 074,12 грн. виплаченого страхового відшкодування, 400 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, держмито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили через десять днів з моменту проголошення (підписання) і може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Величко Н.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Повний текст рішення підписано 16.09.2011р.