26 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, -
встановила:
В червні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду Дніпропетровської області зі скаргою в порядку Глави 31-А ЦПК України 1963 року на бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду, посилаючись на те, що 31.05.2005 року вона надала письмову заяву про участь у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, по справі за позовом ЗАТ "Павлоградський торговий дім "Україна". Проте впродовж 22 днів ніякої відповіді від міськрайонного суду вона не отримала, чим на її думку було порушено вимоги Закону України "Про звернення громадян".
У зв'язку з цим просила суд визнати незаконною бездіяльність суб'єкта оскарження, зобов'язавши його розглянути звернення та надати письмову відповідь.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2005 року ОСОБА_1 було відмовлено в прийнятті скарги на підставі п.1 ст. 136 ЦПК України 1963 року.
Дане рішення було обґрунтоване тим, що заявниця фактично оскаржує процесуальні дії судді при підготовці справи до розгляду.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 року, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати вказане судове рішення.
Листом Верховного Суду України від 10.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Приймаючи рішення про відмову у прийнятті скарги, апеляційний суд повно встановив дійсні обставини справі і застосував належні норми процесуального законодавства.
Висновок суду про те, що заявниця фактично оскаржує процесуальні дії суду є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи.
Так, судом було встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги порушеннями, допущеними судом при вчиненні ним процесуальних дій та вирішенні питання про притягнення до участі у справі третіх осіб в порядку ст. 108 ЦПК України 1963 року при розгляді спору по суті.
Зазначені дії та рішення відповідно до положень ЦПК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент розгляду справи, та відповідно до положень КАС України відносяться до процесуальних дій.
Згаданим процесуальним законодавством передбачений певний порядок вчинення дій направлених на підготовку справи до розгляду.
Згідно зі ст. 136 ЦПК України в редакції 1963 року суддя одноособово вирішує питання про прийняття заяви у цивільній справі.
Суддя відмовляє в прийнятті заяви у встановлених частиною 2 цієї статті випадках.
Згідно із ч.2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 2483 ЦПК України (в редакції 1963 року) встановлено, що судам не підвідомчі скарги на акти і дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду, якщо законодавством встановлено інший порядок оскарження.
Відповідно до ст.ст. 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права і свободи громадян" роз'яснено, що до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, які належать до сфери управлінської діяльності.
Роз'ясненнями наданими в пункті 4.2 рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року N 6-рп/2001 визначено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято законне і обґрунтоване судове рішення, при розгляді справи порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують, а тому оскаржуване судове рішення повинно залишатись без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.
Судді: