12 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
суддів : Бутенка В.І.(доповідач),
Лиски Т.О.,
Панченка О.І.,
Сороки М.О.,
Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Генерального прокурора України, Державного казначейства України про визнання протиправними дій та відшкодування шкоди, -
У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.
Свої вимоги мотивувала тим, що на протязі п'яти років вона зверталась до відповідачів у власних інтересах та в інтересах інвалідів першої групи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із заявами, які фактично залишились без належного вирішення та були неправомірно, на її думку, об'єднані в одне провадження, в зв'язку з чим в подальшому відповідач припинив листування з нею, а пізніше також із ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Крім того, ОСОБА_1 вказувала, що вона неодноразово зверталась до відповідача із заявами, в яких порушувала питання про притягнення до кримінальної відповідальності суддів Верховного Суду України та апеляційного суду м. Києва, однак і ці її заяви вирішені не були.
Посилаючись на наведені обставини, а також на те, що своїми діями відповідач істотно порушив її права, позивачка просила визнати неправомірними дії Генерального прокурора України та Генеральної прокуратури України, зобов'язати відповідачів розглянути її заяви щодо порушення кримінальних справ стосовно суддів Верховного Суду України ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, суддів апеляційного суду м. Києва ОСОБА_7. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та начальника відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_14, а також зобов'язати відповідачів роз'єднати в різні провадження заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
В ході судового розгляду ОСОБА_1 неодноразово доповнювала свої позовні вимоги та просила також: зобов'язати Генеральну прокуратуру України вирішити питання щодо виплати суми відшкодування шкоди спадкоємцям покійної сестри ОСОБА_3, розглянувши лист Міністерства праці і соціальної політики України від 29.03.2005р.; розглянути її заяву від 30.03.2004р. на ім'я Генерального прокурора України Васильєва Г.А. за її участю і провести вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законодавства про працю на Головинському кар'єрі "Граніт".
Також позивачка просила зобов'язати відповідача провести вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законодавства про працю на Головинському кар'єрі "Граніт" і за результатами перевірки зобов'язати директора ЗАТ "Граніт" відшкодувати шкоду; притягнути до відповідальності посадових осіб Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 і ОСОБА_14 та зобов'язати відповідача скасувати розпорядження представника Президента України в Печерському районі м. Києва від 01.11.1993р. № 738; розглянути заяви ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи відносно суддів ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_15,ОСОБА_18, ОСОБА_19,ОСОБА_20 і представника Президента України в Печерському районі м. Києва.
Крім того, ОСОБА_1 порушувала питання щодо: зобов'язання Генеральної прокуратури України надати відповідь на ім'я голови слідчої комісії; розглянути скарги, адресовані Президенту України за її участі та надати відповідь за підписом Генерального прокурора України; а також порушення кримінальної справи відносно заступника Генерального прокурора України ОСОБА_21.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2007 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказані судові рішення як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судами при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку та у відповідності із вимогами матеріального і процесуального права вирішено цей спір.
Преамбулою до Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Згідно із ст. 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтями 4, 5 вказаного Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Згідно ст. 20 вказаного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як було з'ясовано судами, ОСОБА_1 представляла інтереси ОСОБА_22 в судах при розгляді його позову до ОСОБА_23, третя особа Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсним рішення про приєднання жилої кімнати, визнання недійсним свідоцтва про право власності і виселення.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 1996 року позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_22 залишено без розгляду в зв'язку із скасуванням довіреності на ведення справи в судах.
Генеральною прокуратурою України неодноразово перевірялися звернення позивачки в інтересах ОСОБА_22, при цьому не знайдено підстав для опротестування судових постанов у справі по житловому спору, про що ОСОБА_1 повідомлено та провадження за її скаргами з даного питання на підставі ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" припинено.
Також ОСОБА_1 виступала в якості представника ОСОБА_24 та разом із нею зверталась до прокуратури Черняхівського району Житомирської області і прокуратури Житомирської області із скаргами на судові рішення, постановлені у справі за позовом ОСОБА_2, покійного чоловіка ОСОБА_24, до Головинського ОВО "Житомирнерудпром" про видачу йому актів про травмування на виробництві за 1974 та 1983 роки.
Після вивчення матеріалів цивільних справ в районній та обласній прокуратурах підстав для опротестування судових рішень не встановлено.
Позивачка неодноразово на протязі 2002 року зверталась до прокуратури Черняхівського району та Житомирської області із скаргами щодо порушення кримінальної справи відносно судді ОСОБА_18, яка за твердженням заявниці на підставі фіктивних довідок безпідставно відмовила в задоволенні позову ОСОБА_2 до Головинського кар'єру ОВО "Житомирнерудпром" про видачу актів про нещасні випадки.
В ході перевірки зазначених скарг органами прокуратури підстав для реагування не виявлено і постановою прокуратури Черняхівського району Житомирської області від 10 січня 2002 року на підставі п.2 ст.6 КПК України відмовлено в порушенні кримінальної справи. Після надання заявниці відповіді від 18.04.2003 року за підписом виконуючого обов'язки Генеральним прокурора України провадження за скаргами ОСОБА_24 та ОСОБА_1 з даного питання на підставі ст.12 Закону України "Про прокуратуру" припинено.
При цьому суд дійшов правильного висновку про те, що об'єднання звернень ОСОБА_1 в інтересах громадян в одне провадження не є порушенням законодавства.
Що ж до вимог позивачки стосовно неприйняття відповідно до ст. 97 КПК України рішень за заявою ОСОБА_1 від 05.10.2004 року про порушення кримінальної справи відносно суддів Верховного Суду України, від 08.11.2004 року про порушення кримінальної справи відносно суддів Апеляційного суду м. Києва, від 20.12.2004 року про порушення кримінальної справи відносно заступника начальника відділу представництва в суді, захисту інтересів громадян і держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України ОСОБА_14, від 23.04.2005 року щодо рушення кримінальної справи відносно начальника відділу представництва інтересів громадян та держави в цивільному судочинстві Генеральної прокуратури України ОСОБА_15; припинення листування з позивачкою в 1995 році, то суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачка пропустила строк звернення до суду, передбачений ст. 248-5 ЦПК України в редакції 1963 року, яка діяла на час звернення до суду зі скаргою, і питання про поновлення такого строку перед судом не порушувала.
Також правильно відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 вирішити питання щодо виплати суми відшкодування шкоди спадкоємцям покійної сестри ОСОБА_3, розглянувши лист Міністерства праці і соціальної політики України від 29.03.2005р., оскільки згаданий лист відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" направлено прокурору Житомирської області для організації перевірки.
Без порушень норм матеріального чи процесуального закону вирішені вимоги позивачки про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ЗАТ "Головинський кар'єр "Граніт" та про порушення кримінальної справи відносно заступника Генерального прокурора України ОСОБА_21.
Таким чином, судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнано, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим зроблено правильний висновок про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки по її зверненням було прийнято відповідні рішення і доведені до відома позивачки.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.
За правилами ч.3 ст. 2201, ч.1 ст.224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2007 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.