27 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2006 року й ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до голови апеляційного суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання відповідача прийняти рішення і відшкодування шкоди, -
встановила:
В червні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив встановити факт бездіяльності відповідача, якою порушено вимоги ст. 293 КУпАП та відшкодувати заподіяну йому такими діями матеріальну шкоду у розмірі 600 000,00 гривень.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2006 року, у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1було відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені по справі судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1., суд першої інстанції встановив, і апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача виконати вимоги ст. 293 КУпАП мають здійснюватись шляхом звернення за правилами вказаного Кодексу, оскільки відповідно до ч.2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Заяви і скарги щодо неправильності процесуальних дій судді чи суду відповідно до ч.2 ст.2 КАС України не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону існує інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
Такий висновок судів першої і апеляційної інстанції підтверджується матеріалами справи та узгоджується з положеннями ст.ст. 126, 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Крім того, пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права і свободи громадян» роз'яснено, що до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, які належать до сфери управлінської діяльності.
Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в апеляційному і касаційному порядку та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя, і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
З рішення Конституційного Суду України 6-рп від 23.05.2001 року видно, що судами не розглядаються скарги (позови) громадян на акти і дії суддів, пов'язані із здійсненням правосуддя, оскарження яких встановлюється відповідним процесуальним законодавством України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судові рішення законні і обґрунтовані, судом як першої, так і апеляційної інстанції при розгляді справи порушень норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 227 КАС України могли бути підставою для їх скасування чи зміни, допущено не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2006 року й ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.
Судді: