20 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
головуючого-судді - Бутенка В.І.,
суддів: Лиски Т.О.,
Панченка О.І.,
Сороки М.О.,
Штульмана І.В.,
при секретарі Марушевському А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу, -
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 56/4-06 від 23.02.2006р. про накладення на нього штрафу в розмірі 510 грн. за невиконання законних вимог державного виконавця.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 липня 2006 року, провадження у даній справі закрито.
В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу для продовження розгляду.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких вважає скаргу необґрунтованою та заперечує проти її задоволення.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір виник з приводу виконання судового рішення у господарській справі і вирішувати його слід за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.
Однак такий висновок є помилковим і не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Дійсно, відповідно до положень ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена та розглядаються вони господарським судом.
Слід зазначити, що діючим процесуальним законодавством (Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України) передбачена можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, які пов'язані із виконанням судових рішень, постановлених за правилами відповідного судочинства.
В інших випадках такі спори відносяться до компетенції адміністративних судів.
Між тим, з матеріалів справи видно, що заявником порушено питання не про визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, пов'язаних із виконанням конкретного рішення господарського суду, а про скасування постанови начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення на ОСОБА_1 штрафу за порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Накладення штрафу згідно ст.ст. 87, 88 Закону України "Про виконавче провадження" є не адміністративним стягненням, а санкцією за невиконання зазначених у цих статтях вимог. Такі постанови з часу введення в дію оскаржуються за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, до створення окружних адміністративних судів справи щодо оскарження постанов органів виконавчої служби про накладення штрафу за порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", згідно ст. 18 і п.п. 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України мають розглядатись місцевими загальними судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, у суду першої інстанції не було правових підстав для закриття провадження у даній справі і апеляційний суд такої помилки не виправив.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами були допущені порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення ними незаконних рішень.
З огляду на наведене, оскаржені судові рішення відповідно до вимог ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 липня 2006 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.