27 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до Миргородського міжрайонного прокурора про визнання незаконною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
В січні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказував, що за його заявою про факт перевищення повноважень ОСОБА_2. - головою комісії по реформуванню КСП "Авангард" у приватно-орендне підприємство "Лан", внаслідок чого той незаконно отримав майновий пай у вигляді трактора МТЗ-80, Миргородським міжрайонним прокурором була порушена кримінальна справа №00660063 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року).
Справа розслідувалась слідчими прокуратури, які неодноразово приймали рішення про її закриття.
Проте, щоразу постанови про закриття справи скасовувались Миргородським міським судом у зв'язку з неповнотою слідства.
Виходячи з обов'язків, покладених на прокурора статтею 30 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 227 КПК України, заявник дійшов висновку, що останнім була допущена неправомірна бездіяльність, яка виразилась у неналежному нагляді за ходом розслідування злочину та невжитті заходів щодо скасування незаконних і необгрунтованих постанов слідчих. Внаслідок такої бездіяльності прокурора функцію нагляду фактично було покладено на суд, який неодноразово скасовував незаконні постанови про закриття кримінальної справи.
Незважаючи на це постановою слідчого прокуратури від 17.01.2006 року в черговий раз по даній кримінальній справі було закрито провадження.
У зв'язку з наведеним ОСОБА_1. просив суд визнати бездіяльність відповідача незаконною та зобов'язати його взяти під особистий контроль хід розслідування кримінальної справи №00660063.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 22 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2006 року, провадження у даній справі було закрито на підставі п.1 ст. 157 КАС України, оскільки відносини, що склалися між сторонами, регулюються кримінально-процесуальним законодавством.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги позивача слід зазначити, що дійсно, за змістом п.п.10 і 11 ч.1 ст. 227 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, у межах своєї компетенції усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від дальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи; порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні; закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це передбачено цим Кодексом; затверджує обвинувальні висновки (постанови); направляє кримінальні справи до суду.
Проте, як встановлено попередніми судовими інстанціями, предметом оскарження у даній справі є бездіяльність Миргородського міжрайонного прокурора, яка полягає у невжитті ним відповідних заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного розслідування кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3. за ч.3 ст. 166 КК України, так як посадовими особами прокуратури неодноразово виносились постанови про закриття вище згаданої кримінальної справи, які в послідуючому скасовувалися Миргородським міськрайонний судом.
Тобто, фактично ОСОБА_1. оскаржує дії відповідача пов'язані з порушенням і розслідуванням слідчими прокуратури кримінальної справи.
Згідно ст. 1 КПК України порядок провадження у кримінальних справах визначається Кримінально-процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст. 114 КПК України, при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.
Згідно ст. 234 КПК України дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві чи до суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001 року №6-рп/2001 кримінальне судочинство визначено, як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Скарги на акти та дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури в частині провадження у кримінальній справі розглядаються судом в порядку, визначеному нормами КПК України.
За змістом п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, закриваючи провадження у справі з підстав непідвідомчості, оскільки є інший передбачений законом порядок оскарження дій слідчого і прокурора, суди вірно вказали, що заявник міг здійснити процедуру оскарження в порядку передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, а доводи позовної заяви є надуманими і необґрунтованими.
Доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
За таких обставин підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення, а ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.
Судді: