Іменем України
24 квітня 2007 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.,
суддів: Фоміна Ю.В. та
Широкопояса Ю.В., з участю: прокурора Селюченко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 6 березня 2007 року, -
Встановив:
Цією постановою на підставі ст. ст. 22, 64, 273, 281 КПК України кримінальну справу про обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 309 ч. 2 КК України направлено прокурору Богунського району м. Житомира для організації додаткового розслідування.
В постанові зазначено, що на досудовому слідстві ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він будучи 25 квітня 2005 року арештованим Андрушівським районним судом, незаконно в невстановленої слідством особи придбав наркотичні засоби, які у нього були виявлені працівниками міліції.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, вважав, що справа має і в подальшому знаходиться в Богунському районному суді м. Житомира.
Дослідивши матеріали кримінальної справи суд вважає, що дану кримінальну справу слід повернути для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти досудового слідства.
Справа № 11-276/2007 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Іонніков В.М.
Категорія: ст. 309 ч. 2 КК України Суддя-доповідач: Фомін Ю.В.
2
Дана кримінальна справа надійшла для розгляду до Богунського районного суду м. Житомира 12 грудня 2005 року.
ОСОБА_1 ні разу не з'являвся і до цього часу не з'являється до суду без поважних причин.
За клопотанням прокурора постановою Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2006 року йому була змінена міра запобіжного заходу з підписки про невиїзд на утримання під вартою та оголошено його розшук. Провадження по справі судом було зупинено.
В той же день вказана постанова суду була направлена для виконання в Житомирський MB УМВС.
Вироком Андрушівського районного суду від 27 грудня 2005 року ОСОБА_1був засуджений за ст. 309 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 роки. Вказане покарання він не відбуває до цього часу.
Представник ВКР Житомирського MB УМВС на вимогу суду в судове засідання не з'явився без поважних причин, уникаючи надати будь - які пояснення про тривалий та безуспішний хід розшуку обвинуваченого ОСОБА_1
Обвинувачений ОСОБА_1не проживає за адресою, вказаною ним слідчому: АДРЕСА_1. Така ж адреса місця проживання обвинуваченого ОСОБА_1 була вказана слідчим в обвинувальному висновку.
В справі відсутні будь - які документи на підтвердження того, що ОСОБА_1прописаний і проживав за вказаною адресою. Навпаки, в справі є повідомлення з Андрушівського РВ УМВС про те, що ОСОБА_1за цією адресою не проживає.
Згідно матеріалів кримінальної справи фактично розшук ОСОБА_1 працівниками ВКР Житомирського MB УМВС не проводився на протязі двох років.
Це все призвело до судової тяганини та перешкоджає суду розглянути дану кримінальну справу в повному обсязі.
Немає в матеріалах кримінальної справи будь - яких даних про перебування ОСОБА_1 за межами України.
На даний час обвинувачений ОСОБА_1продовжує ухилятись від явки до суду, перешкоджаючи розгляду справи в суді. Місце знаходження його до цього часу не встановлено. Привід його до суду працівники Житомирського MB УМВС виконати не спроможні, так, як ОСОБА_1 не проживає за вказаною ним слідчому адресою.
3
Таким чином органи внутрішніх справ на протязі більше двох років не встановили місце знаходження обвинуваченого ОСОБА_1
Згідно вимог ст. 262 КПК України участь обвинуваченого в судовому засіданні є обов'язковою, оскільки має забезпечити суду можливість безпосередньо заслухати його пояснення та перевіряти і оцінити висунуті ним доводи, а, відповідно, неявка ОСОБА_1 в судове засідання є перешкодою для розгляду справи по обвинуваченню його за ст. 309 ч. 2 КК України по суті.
Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст. ст. 22 і 64 КПК України не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого, не було встановлено його місце проживання. ( Постанова № 2 від 11 лютого 2005 року Пленуму Верховного Суду України " Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування ").
Для встановлення місця знаходження обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно проведення слідчих дій, інших процесуальних дій спрямованих на збирання нових доказів, характеризуючих його матеріалів, встановлення місця проживання обвинуваченого, проведення оперативно - розшукових дій в такому обсязі, виконання яких неможливо з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду. Крім того контроль за проведенням оперативно розшукових дій відносно обвинуваченого ОСОБА_1 повинна здійснювати прокуратура, згідно Закону України "Про прокуратуру ", а не суд, який законом не уповноважений на такі дії. Враховуючи, що обвинуваченого ОСОБА_1 до цього часу не знайшли - прокуратура не здійснює належний контроль за його розшуком.
Як свідчить судова практика, яка склалась в Богунському районному суді м. Житомира, тільки після направлення судом кримінальних справ для проведення додаткового розслідування, працівники ВКР МВС України активізують свою роботу по розшуку обвинувачених, а працівники прокуратури - Житомирської області дійсно починають контролювати оперативно - розшукові дії працівників міліції. В результаті таких спільних дій прокуратури і міліції обвинувачених знаходять в короткі строки. Такої ж практики в своїх рішеннях притримується Верховний Суд України.
4
При додатковому розслідуванні органу досудового слідства необхідно вжити всіх необхідних, передбачених законом заходів для встановлення місця знаходження обвинуваченого ОСОБА_1, з достатньою повнотою вивчити його особу, вирішити питання про кваліфікацію його дій у відповідності з вимогами КК України та про подальше направлення кримінальної справи до суду.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що відповідно до ст. 281 КПК України та п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року № 2 " Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування " повернення справи на додаткове розслідування можливе лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні, тобто перелік підстав для повернення справи на додаткове розслідування є вичерпним. Тому посилання суду на те, що підсудний після направлення справи до суду зник і місце перебування його невідоме не може бути визнане, як неповнота або неправильність досудового слідства і тому кримінальна справа з наведених судом підстав не може бути повернута на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який підтримав апеляцію, обговоривши її доводи, вивчивши справу, апеляційний суд вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Апеляційний суд відмічає, що, незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 мав чотири судимості, орган досудового слідства взагалі не обрав йому запобіжний захід по даній справі, вказавши в обвинувальному висновку, - за недоцільністю. Це призвело до того, що після проголошення вироку Андрушівського районного суду від 27 грудня 2005 року, яким ОСОБА_1 був змінений запобіжний захід з взяття під варту на підписку про невиїзд, він ухилився від явки до Богунського районного суду м. Житомира. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 без поважних причин ні одного разу не з'явився до суду, а постанова Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2006 року про оголошення його в
5
розшук та обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не виконується.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що органом досудового слідства не встановлено місце фактичного проживання обвинуваченого ОСОБА_1, а тому досудове слідство слід визнати неповним, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 22 та 64 КПК України не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого, а суд, з врахуванням специфіки процесуальної форми судового розгляду, позбавлений можливості усунути вказану неповноту.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалив:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 6 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.