Справа № 22а-12253-11 Головуючий у 1 інстанції Бабаков В.П.
Категорія 10.3.2 Суддя-доповідач Зайцева С.А. ______________________________________________________________________________
10 червня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Новікової Г.В.,
суддів Ларіної Н.О., Зайцевої С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Петровського районного суду м.Донецька від 27 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м.Донецьку ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік ,-
06 травня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м.Донецьку ради про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік .
Зазначивши, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ,1 категорії, знаходиться на обліку у відповідача. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Проте допомога на оздоровлення за вказаний період виплачена у розмірах ,встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562. На його звернення щодо приведення виплат у відповідності до норм закону відповідач відмовив . Вважає,що відповідач грубо порушує його право на соціальний захист як інваліда 3 групи ,який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому просив визнати неправомірною відмову відповідача у виплаті йому недоотриманих сум щорічної допомоги за 2010 рік та стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2010 рік (арк.с. 1-2).
Рішенням Петровського районного суду м.Донецька від 27 липня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м.Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2010 рік відмовлено .
З цим рішенням не погодився позивач ОСОБА_2 , який просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог ,з тих підстав ,що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального права .
Судом першої інстанції встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,йому встановлена 3 група інвалідності безстроково,пов*язаною з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС(арк..с.3-6) . Відповідачем 08.02.2010 року позивачу було виплачено 90 грн. за 2010 рік , згідно розмірів допомоги, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 « Про компенсаційні виплати особам ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню , а рішення скасуванню , з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог з наступних підстав .
Справа надійшла до апеляційного суду Донецької області відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI та згідно Закону України від 02.12.2010 року № 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», який набув чинності 30 грудня 2010 року, розглядається цим апеляційним судом у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати .
Суд першої інстанції при постановлені рішення виходив з того, що при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ,а з 2005 року -Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 526 “ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” .
Апеляційний суд вважає такий висновок помилковим.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку ,у тому числі ,органів державної влади.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” .
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов*язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України .
Відповідно до ст.48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина .
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256,якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення . Таким чином ,відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов*язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення ,зокрема, пільг громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Апеляційний суд вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений з 2005 року -Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 526 “ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2010 рік .
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів на урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2010 рік , а не вказані Постанови КМУ .
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 90 грн. 08.02.2010 року за 2010 рік є неправомірними .
Пунктом 30 ст.71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів і відповідність з цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 № 796 в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати .
Разом з цим,09 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян ) ухвалено Рішення № 6-рп/2007,відповідно до якого визнані такими,що не відповідають Конституції України (є неконституційними ),положення,зокрема,п.30 ст.71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» .Конституційний Суд України відзначив ,що положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов*язків ,пільг,компенсацій і гарантій громадян,передбачених іншими законами України ,не можуть вноситися зміни,зупинятися дія чинних законів України,а також встановлюватися інше (додаткове)правове регулювання відносин,що є предметом інших законів України .
Аналогічне рішення Конституційним Судом України прийнято й 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008 .
Таким чином ,з 22.05.2008 року остаточно відновлено дію статті 48 Закону № 796 в редакції,яка вище зазначена.
Вказаний висновок апеляційним судом зроблений також з урахуванням позиції Конституційного суду України при прийнятті рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010,який зазначив,що визнання неконституційним Закону № 2222 означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України,які були змінені,доповнені та виключені Законом № 2222.Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні,гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина,цілісність,непорушність та безперервність дії Конституції України,її верховенство як Основного Закону Держави на всій території України .
У 2010 році зазначені положення статті 48 Закону України № 796 не зупинялись та не змінювались,у зв*язку з чим позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат .
Всупереч вимогам Закону № 796 у 2010 році позивачу така допомога виплачена в розмірі 90 грн 08.02.2010 року (арк..с.27).
Наявність у позивача права на призначення йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат є визначальною для вирішення даного спору і гарантується частиною 2 статті 46 Конституції України .
Доводи відповідача,що розмір допомоги повинен визначатися у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України № 562 ,суд вважає необґрунтованими,оскільки статтею 92 Конституції України встановлено,що виключно законами України визначаються основи соціального захисту,форми і види пенсійного забезпечення ,а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами.Крім того,Закон № 796 є спеціальним Законом,який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров*я та створює єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення .
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування щодо передбаченої Законом № 796 щорічної допомоги на оздоровлення не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов*язань,оскільки реалізація особою права,що пов*язане з отриманням бюджетних коштів,яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства,не може бути поставлена в залежність від бюджетного асигнування .
Виходячи з проведення розрахунку розміру суми недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік , яка підлягає стягненню з відповідача,апеляційний суд ,виходить з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати , яка відповідно до Закону України « Про Державний бюджет України на 2010 рік» у місячному розмірі становить : з 1 січня 2010 року -869 грн. (869 грн.х4 -90=3386 грн.),тобто стягненню з відповідача на користь позивача підлягає недоотримана сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 3386 грн.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною відмови та стягнення з управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м.Донецьку ради на користь позивача недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік постановлено з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 198, ст. 202, ст. 207 КАС України, апеляційний суд Донецької області, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити .
Рішення Петровського районного суду м.Донецька від 27 липня 2010 року скасувати.
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м.Донецьку ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік .
Визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м.Донецьку ради у виплаті ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірах, передбачених ст.48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Петровської районного у м.Донецьку ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 3386 грн.(три тисячі триста вісімдесят шість грн.).
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією постановою.
Головуючий :
Судді: