Справа 22а-11828/11 Головуючий у 1 інстанції Малютіна Н,М.
Категорія 10.3.2 Доповідач Могутова Н.Г.
червня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Могутової Н.Г., суддів Янчук Т.О., Безрученко Ю.О.
при секретарі Богданові Д.І,,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька на постанову Київського районного суду м. Донецька від 11 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька про перерахунок пенсії,
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 11 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька про перерахунок пенсії - позов задоволено: визнано позивачем право на перерахунок пенсії з втрати годувальника із розрахунку 50 % пенсії, встановленої для ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії інваліда першої групи: державної пенсії - не менш 10 мінімальних пенсій за віком - прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, додаткової пенсії - 100% мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а також щомісячну компенсацію з втрати годувальника із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком - прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням щомісячного підвищення пенсії на 25 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Зобов'язати відповідача провести такий перерахунок пенсії позивачу із розрахунку 50 % пенсії, встановленої для ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії інваліда першої групи державної пенсії - не менш 10 мінімальних пенсій за віком - прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, додаткової пенсії - 100% мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а також щомісячну компенсацію з втрати годувальника із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком - прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням щомісячного підвищення пенсії на 25 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з 01 березня 2010 року.
Не погодившись постановою суду першої інстанції, відповідач Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька подало апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року справа розглядається в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вони ґрунтуються на законі. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є вдовою особи, яка належить до першої категорії, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням, визнаний інвалідом 1-ї групи, що підтверджується відповідними матеріалами справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами на час розгляду справи судом першої інстанції не було розбіжностей щодо обставин справи. В апеляційній скарзі апелянт вказує тільки на порушення судом норм матеріального права.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами на час розгляду справи судом першої інстанції не було розбіжностей щодо обставин справи. В апеляційній скарзі апелянт вказує тільки на порушення судом норм матеріального права.
Зі справи вбачається, та вірно встановлено судом першої інстанції, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за втратою годувальника.
На підставі Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено пенсію, розмір якої відповідач визначив згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 3 січня 2002 року N 1, виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, відповідно 19,91 гривні.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Частиною третьою статті 54 цього Закону визначено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ст. 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
З таких підстав, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що розмір пенсії за втратою годувальника має визначатись із розрахунку 50 % від основної державної пенсії по інвалідності, яку б міг отримувати годувальник при житті, розмір якої не міг бути нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, як встановлено ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям щомісячна компенсація призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Зі статі 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо не взяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної компенсації у зв'язку з втратою годувальника , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р., згідно статті 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не є підставами для скасування або зміни рішення.
Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляцій скарзі, не вбачається.
У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Донецька від 11 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька про перерахунок пенсії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий : Н.Г. Могутова
Судді: Т.О. Янчук
Ю.О. Безрученко