Справа № 22а-11751-11 Головуючий у 1 інстанції Бурлаченко О.О.
Категорія 10.3.2 Суддя-доповідач Зайцева С.А. ______________________________________________________________________________
10 червня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Новікової Г.В.,
суддів Ларіної Н.О., Зайцевої С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Донецьку апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради на постанову Київського районного суду м.Донецька від 22 червня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради про визнання дій протиправними та зобов*язання проведення перерахунку та виплати недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2005,2007,2008 роки ,-
05.10.2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2005,2007,2008 роки. Зазначивши , що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії ,інвалідом 3 групи ,знаходиться на обліку у відповідача. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Проте допомога на оздоровлення за вищезазначені періоди виплачена у розмірах ,встановлених постановами Кабінету Міністрів України . На його звернення щодо приведення виплат у відповідності до норм закону відповідач відмовив . Вважає,що відповідач грубо порушує його право на соціальний захист як інваліда ,який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому просив визнати дії відповідача протиправними та зобов*язати відповідача провести перерахунок та виплату недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2005,2007,2008 роки у розмірі 5764,50 грн. (а.с.2-3).
Постановою Київського районного суду м.Донецька від 22 червня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково : визнано протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради щодо перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві та зобов*язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005,2007 та 2008 роки відповідно до ст.48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
З цією постановою не погодився відповідач - управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради , подав на неї апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, та судом порушено вимоги матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії,інвалідом 3 групи знаходиться на обліку у відповідача (арк.с. 7-10). Відповідачем виплачена позивачу щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2004 рік -18.11.2004 року у розмірі 21,50 грн,-згідно розмірів допомоги ,встановлених постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 року № 836 ; за 2005 рік - 28.10.2005 року у розмірі 90 грн; 06.03.2007 року виплачено 90 грн за 2007 рік ; 17.10.2008 року позивачу виплачено 90 грн за 2008 рік (арк..с.2)- ,згідно розмірів допомоги, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 « Про компенсаційні виплати особам ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню в частині та зміні з наступних підстав.
Справа надійшла до апеляційного суду Донецької області відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI та згідно Закону України від 02.12.2010 року № 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», який набув чинності 30 грудня 2010 року, розглядається цим апеляційним судом у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати .
Як вважає апелянт, відповідач - управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради ,при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 та з 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 526 “ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” .
Апеляційний суд вважає такий висновок помилковим , а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково ,з наступних підстав .
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку ,у тому числі ,органів державної влади.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “ Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” .
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов*язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України .
Відповідно до ст.48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина .
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256,якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено,що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь,управлінь,відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення . Таким чином ,відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов*язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення ,зокрема,пільг громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Апеляційний суд вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений -Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 526 “ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2004, 2005 та 2008 роки ,та вважає правильним висновок суду першої інстанції у вказаній частині виходячи з наступного .
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів на урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2004, 2005 та 2008 роки, а не вказані Постанови КМУ .
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зупинення дії положень статті 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачене п.п.11.п.28 розділу 2 Закону України « Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України « ,визнано таким ,що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) .
Тобто рішення Конституційного суду України має перспективну дію і зміни,внесені п/п 11 п.28 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 року № 107-1У « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України « щодо розмірів щорічної допомоги на оздоровлення ,втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року .
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 грн.-18.11.2004 року за 2004 рік , у розмірі 90 грн. - 28.10.2005 року за 2005 рік ; у розмірі 90 грн. - 17.10.2008 року за 2008 рік є неправомірними .
Апеляційний суд приходить до висновку про те,що судом першої інстанції правильно у вказаній частині за 2004,2005,2008 роки вирішена справа,але з помилковим застосуванням норм матеріального права,що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції в резолютивній частині постанови ,а саме “ в розмірі трьох мінімальних заробітних плат”,з викладенням нової редакції щодо розміру мінімальної заробітної плати “ в розмірі 4 мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених сум ”.
Крім того, апеляційний суд не може погодитися із зобов*язанням відповідача провести перерахунок та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік виходячи з наступного .
Судом першої інстанції встановлено ,що відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік 06.03.2007 року у розмірі 90 грн. відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.
Зупинення дії положень статті 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким,що не відповідає Конституції України (є неконституційним ),згідно з Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 .
На момент виникнення спірних відносин ,а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів (06.03.2007 року), положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» були діючими, а відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування ,їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі ,в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 рік відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , тому висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим.
Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи відповідача в апеляційні скарзі про відмову у задоволені позову у зв*язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду,оскільки під час розгляду справи відповідач не наполягав на цьому.В матеріалах справи відсутні відомості про те,що відповідач заявляв клопотання та наполягав на відмові у задоволенні адміністративного позову з мотивів пропущення строку звернення до адміністративного суду,заперечення відповідача та вимога про відмову у задоволенні позову у зв*язку з пропущенням строку звернення у матеріалах справи відсутні.Зі змісту постанови суду першої інстанції убачається,що представник відповідача не був присутнім у судовому засіданні та надав лише заяву про розгляд справи у його відсутності (арк..с.20).Вищенаведене спростовує заперечення скаржника,тому апеляційний суд відхиляє доводи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
З урахуванням викладеного ,рішення в частині задоволення позовних вимог позивача про зобов*язання управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік підлягає скасуванню , як постановленого з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог . Крім того,правильно по суті вирішена справа,але з помилковим застосуванням норм матеріального права щодо вимог за 2004,2005,2008 роки,з помилковим застосуванням норм матеріального права ,обумовлює зміну постанови суду першої інстанції. В решті постанова суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 198, ст. 202, ст. 207 КАС України, апеляційний суд Донецької області, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м.Донецька від 22 червня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради про зобов*язання проведення перерахунку та виплати недоотриманих сум на оздоровлення за 2007 рік скасувати та постановити в цій частині нову.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради про зобов*язання проведення перерахунку та виплати недотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат .
Змінити абзац 2 резолютивної частини постанови Київського районного суду м.Донецька від 22 червня 2010 року по адміністративній справі №2а-831/10,виклавши в наступній редакції :
“Зобов*язати управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2004,2005 та 2008 роки відповідно до ст.48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 4 мінімальних заробітних плат з урахуванням фактично виплачених сум “ .
В іншій частині постанову Київського районного суду м.Донецька від 22 червня 2010 року по адміністративній справі № 2а-831/10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією постановою.
Головуючий :
Судді: