Справа № 2 «a»-411/09
18 вересня 2009 року м. Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі: головуючого - судді Клепка Л.І., при секретарі Мушинській М.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Маричевої Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Димитров Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Димитровської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої разової виплати, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманих разових сум за 2005, 2007, 2008, 2009 роки. В обґрунтування позову зазначив, що він як інвалід 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, згідно ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» має право на щорічну допомогу, яка надається до 5 травня, в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Вказуючи на те, що відповідач не виконував вимоги зазначеного закону, оскільки розмір цієї допомоги був меншим від передбаченого законом, позивач просить суд визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з нього на його користь недоплачені суми: за 2005 рік - 3057грн., за 2007 рік - 2570, 42 грн., за 2008 рік - 2940грн., за 2009 рік - 2910грн., а всього 11477, 42грн.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача Маричева Л.П. позов не визнала, зазначала, що Управління праці виплачувало відповідачу допомогу згідно коштів, які були виділені і надійшли на ці цілі з Головного Управління праці та соціального захисту населення у розмірах, встановлених Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Тому в 2005 році позивачу, як інваліду 3 групи, було виплачено 270грн., в 2007 році - 300грн., в 2008 році - 350грн., в 2009 році - 380грн. Крім того, вказувала на те, що виплати за 2007-2008роки були здійснені до набуття чинності рішень Коституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп і від 22 травня 2008 року № 10-рп, а тому Управління праці і соціального захисту на час виплати діяло правомірно, відповідно до діючого законодавства.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 4 лютого 2003 року є інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується його посвідченням НОМЕР_1 (арк.спр.4).
Згідно ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», позивач, як інвалід війни 3 групи, має право на щорічну грошову допомогу в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, яка надається до 5 травня.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних із введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а частиною першою статті 17-1 (стаття доповнена Законом України від 19 червня 2003 року № 968-4, який набув чинності 12 липня 2003 року) визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Згідно пункту 2 статті 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Виходячи з цього, відповідними статтями законів України про Державний бюджет України на конкретні роки розміри щомісячної разової грошової допомоги до Дня Перемоги ветеранам війни встановлювалися, виходячи із обсягу видатків, виділених на ці цілі при формуванні показників Державного бюджету на відповідні роки. Тому разова грошова допомога особам, які мають на неї право згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» провадилась у розмірах, визначених Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.
Законами України «Про Державний бюджет України» на 2005, 2007-2009роки розміри щорічної допомоги були встановлені значно менші, аніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і становили: в 2005 році - 270грн., в 2007році - 300грн., в 2008 році - 350грн., в 2009 році - 380грн. Саме такі зазначені суми сплачувалися позивачу Димитровським Управлінням праці і соціального захисту населення, що підтверджується довідкою відповідача та не оспорюється позивачем (арк.спр.9).
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання, як і не прийнято Закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас слід зазначити, що Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005, 2007-2009 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки. Оскільки судом встановлено, що грошова допомога до 5-го травня позивачу була виплачена у розмірах, передбачених Законами України про Державний бюджет України на 2005, 2007-2009роки, це свідчить про те, що відповідач діяв згідно норм діючого законодавства.
При цьому, судом враховується, що Закон України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» не визнаний неконституційними. Тому посилання позивача на необхідність застосування Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року, яким визнано неконституційним положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», є помилковим, оскільки жодного відношення до Закону України, яким затверджено Державний бюджет на 2005 рік, воно не має. Виплати грошової допомоги в 2005році провадились відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004року №177 «Про забезпечення щорічної виплати грошової допомоги», якою передбачено, що Міністерство фінансів і Державне Казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці і соціальної політики для виплати разової грошової допомоги у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Суд також враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Дію положень статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (№ 3551-XII від 22.10.1993) на 2008 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року №107-VI викладено у наступній редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу НІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначені положення втратили чинність з дня ухвалення цих рішень.
За загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали. Оскільки на період виникнення спірних правовідносин діяли саме Закони України «Про Державний бюджет», бо послідуючі рішення Конституційного Суду, на які посилається позивач, були прийняті та набрали чинності після 5 травня, коли виплати вже були здійснені, то рішення Конституційного Суду України не мають зворотної дії.
Відтак, Димитровське міське управління праці і соціального захисту населення, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не може проводити вказані виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законами України «Про Державний бюджет» на відповідні роки до моменту прийняття рішень Конституційним Судом України. За таких обставин, відповідач, здійснюючи позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2005, 2007, 2008 роки до ухвалення Конституційним Судом України рішень від 9 липня 2007 року, 22 травня 2008 року у розмірах, передбачених Законами України «Про Державний бюджет» на відповідні роки, положення якого були чинними на момент здійснення таких виплат, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Крім того, слід зазначити, що з метою законодавчого врегулювання розбіжностей між законами в частині визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги, Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено на 2008 рік зміни до частин 5 статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якими передбачено, що разова грошова допомога ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Що стосується виплат за 2009рік, слід зазначити, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року №211 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань" у 2009 році разова грошова допомога виплачується у розмірах: інвалідам війни і групи - 540 гривень; інвалідам війни II групи - 430 гривень; інвалідам війни III групи - 380 гривень. Рішення з приводу неконституційності положень Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009рік» щодо розміру виплат грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Конституційним Судом не приймалось. Тому правових підстав для визнання дій відповідача неправомірними та стягнення з нього на користь позивача недоотриманої суми допомоги судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та керуючись ст.ст.11, 86, 158-163 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Димитровської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої разової допомоги за 2005, 2007, 2008, 2009 роки відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Донецької області.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.