Справа № 2518/2-а-9877/11
10 серпня 2011 року
суддя Ріпкинського районного суду Чернігівської області Сташків В.Б.,
розглянувши в смт.Ріпки в приміщенні суду, в порядку скороченого провадження, адмін.справу
за позовомОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області
провизнання неправомірними дій відповідача, зобов'язання здійснити перерахунок додаткової пенсії та доплати до пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Ріпкинському районі з вищевказаним адміністративним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії, непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Вказує, що розміри призначених і виплачуваних йому додаткової пенсії та доплати до пенсії не відповідають розмірам, передбаченим Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому просить визнати дії відповідача щодо відмови від проведення перерахунку доплати до пенсії з червня 2010 року по день розгляду справи по суті відповідно до ст.. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 1 мінімальної заробітної плати та у виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” неправомірними та зобов'язати його зробити перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з червня 2010 року, виходячи з встановлених розмірів відповідно до ст.. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме 1 мінімальної заробітної плати, а також зробити перерахунок в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та виплатити заборгованість з червня 2010 року до дня винесення судового рішення по справі заборгованість за відрахуванням вже сплачених сум, та продовжити виплату пенсії у відповідному розмірі.
Ухвалою судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 3 червня 2011 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в Ріпкинському районі в частині вимог по ст.. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за періоди з 01.06.2010 р. по 14.08.2010 р., та з 15.08.2010 р. по 14.03.2011 р. залишено без розгляду, а в частині вимог по ст.. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.06.2010 р. по 15.11.2010 р. залишено без розгляду.
04.08.2011 року від УПФУ в Ріпкинському районі надійшло письмове заперечення проти позову, в якому вони просять відмовити в позові повністю за необґрунтованістю позовних вимог, оскільки розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю у сумі 38 грн. 20 коп. обраховані відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Вимоги на подальшу виплату є необґрунтованими з огляду на Постанову Кабінету Міністрів України вiд 06.07.2011 р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», та на Закон України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Права на отримання доплати до пенсії відповідно до ст.. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 1 мінімальної заробітної плати позивач не має, так як має статус працюючого пенсіонера.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, приходжу до висновку, що достатні підстави для прийняття законної і обґрунтованої постанови, в порядку скороченого провадження, про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з таких мотивів.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986 - 1992 роках (Категорія 4), є непрацюючим пенсіонером, який перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в Ріпкинському районі та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 5 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, що становить 38 грн. 20 коп..
В той же час, ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 4 призначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір мінімальної пенсії за віком для даної категорії громадян, а саме 15 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік, а не розмір, який в спірний період отримувала позивач, обрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, а саме 5 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що становить 38 грн. 20 коп..
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на рівні 15 % мінімальної пенсії за віком, тому його дії щодо обрахування розміру та виплати у заниженому розмірі додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивачу за період з 15 березня 2011 р. по 22 липня 2011 р. слід визнати протиправними, та відповідача слід зобов'язати перерахувати та виплатити позивачуі додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 15 березня 2011 р. по 22 липня 2011 р., оскільки з 23 липня 2011 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України вiд 06.07.2011 р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка прийнята на виконання п. 4 Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», якою установлено інші розміри вказаних додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю ніж ті, що передбачені ст. 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Враховуючи те, що Закон України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закон України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»є однопредметними законодавчими нормами рівної ієрархії, проте остання законодавча норма прийнята пізніше, тому саме Закон України від 14 червня 2011 року N 3491-V підлягає застосуванню до спірних правовідносин, в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України вiд 06.07.2011 р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».
У зв'язку з цим, слід відмовити в задоволені вимог щодо виплати додаткової пенсії в подальшому.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території четвертої зони по забрудненню в зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС, підвищуються у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці визначає Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. N 936.
Відповідно до вказаного вище Порядку, передбачено, що виплата доплат особам за роботу на території зон радіоактивного забруднення відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»проводяться за місцем основної роботи громадян підприємствами, установами, організаціями відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці, а непрацюючим пенсіонерам -органами Пенсійного фонду, які виплачують пенсії.
З правового аналізу даної норми вбачається, що право на отримання від органу ПФУ доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати виникає у пенсіонера, якщо він є непрацюючим.
Відповідач в запереченні вказує про відсутність у позивача права на отримання доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з тим, що позивач має статус працюючого пенсіонера. Позивач в позові не довів того факту, що він має інший статус непрацюючого пенсіонера.
Таким чином, відсутні підстави для визнання дій відповідача в цій частині протиправними та для зобов'язання відповідача перераховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, що унеможливлює задоволення позову в цій частині.
Керуючись ст.ст. 39, 49, 51, 71 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч.ч. 2 ст. 19, ст. 22, ч.1 ст.46, ст. 50 Конституції України, ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», п. 4 Прикінцеві положення до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», з урахуванням змін внесених до нього Законом України від 14 червня 2011 року N 3491-VI, Постановою Кабінету Міністрів України вiд 06.07.2011 р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», й ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ст.ст. 6, 8 - 11, 70, 71, 86, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області щодо обрахування розміру та виплати ОСОБА_1 за період з 15 березня 2011 р. по 22 липня 2011 р. у заниженому розмірі додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” -протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 15 березня 2011 р. по 22 липня 2011 р. додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, який визначається виходячи із ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та встановлюється у розмірах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених ст.. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», й ст.. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», з обов'язковим урахуванням фактично виплачених коштів.
В задоволені решти вимог -відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст.. 256 КАС України, покласти на Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області обов'язок виконати вказану постанову негайно.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.Б.Сташків