Підлягає публікації в ЄДРСР
"10" жовтня 2011 р.Справа № 5/17-3233-2011
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія „ВіДі-Страхування”
до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія”
про стягнення 15 941,25 грн.
Суддя Погребна К.Ф.
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 -довіреність № 28 від 01.08.2011р.
В засіданні 10.10.2011р. приймали участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача:ОСОБА_1 -довіреність № 28 від 01.08.2011р
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія ВіДі-Страхування” (далі ТОВ „ВіДі-Страхування”, Позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (далі ПАТ „Міська страхова компанія”, Відповідач) страхового відшкодування у сумі 19 423,35 грн. з покладанням судових витрат на відповідача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2011р. було порушено провадження у справі № 5/17-3233-2011 з призначенням справи до розгляду в засіданні суду.
В процесі розгляду справи, 06.10.2011р. господарським судом Одеської області за вхідним номером 34549/2011 отримано заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача, Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія”, суму у розмірі 15 941,21 грн., як відшкодування шкоди та покласти судові витрати на відповідача.
Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Вищенаведена редакція позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія „ВіДі-Страхування”, згідно з вказаними уточненнями є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.
31.08.2011р. за вхідним номером 29994/2011 та 06.10.2011р. за вхідним номером 34548/2011 господарським судом Одеської області отримано клопотання позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія „ВіДі-Страхування”, відповідно до якого повністю підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві та просив суд розглядати справу за відсутності свого представника. Зазначене клопотання судом задоволено.
Відповідачем, приватним акціонерним товариством „Міська страхова компанія” надано до суду 26.09.2011р., за вхідним номером 33475/2011, відзив на позов, відповідно до якого відповідач не погоджується з визначеною позивачем судом позовних вимог, просить суд позов задовольнити частково та стягнути з відповідача 13 609,89 грн.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 10.10.2011р. за участю представника відповідача, після повернення з нарадчої кімнати, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до статті 85 ГПК України..
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
Як свідчать матеріали справи, а саме довідка ВДАІ № 2662 від 26.07.2011р. ( а.с. 26 ), 09.07.2011р. о 07.40 у м. Києві на вул. Зодчих,20 ( Кільцева дорога ) сталася дорожньо-транспортна пригода ( далі -ДТП ) за участю автомобіля „Тойота”, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під керуванням власника та автомобіля „Сузукі Вітара” , державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під керуванням власника.
Відповідно до зазначеної довідки ВДАІ № 2662 від 26.07.2011р. по факту дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_3, за порушення вимог п.п 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. ( із змінами та доповненнями, були складені адміністративні матеріали та направлені до Святошинського районного суду міста Києва для подальшого прийняття рішення.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14.07.2010р. ( а.с. 27 ) у справі № 3-5220/2010 ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні названого вище ДТП; за допущене правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Внаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль „Тойота”, державний номерний знак НОМЕР_1, та його власнику було заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої визначено експертним висновком, Звітом про визначення матеріального збитку № 229 від 12.08.2010р. ( а.с. 30-41 ) у сумі 14 477,74 грн.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Сузукі Вітара" ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована шляхом укладення договору з ПрАТ "Міська страхова компанія" (поліс № ВЕ/3047681 а.с.74).
Натомість, автомобіль „Тойота” був застрахований позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту CLA № 0768.
09.11.2010р. позивач, на підставі страхового акту № АС 002892 від 05.11.2010р. ( а.с. 68 ), розрахунку суми страхового відшкодування ( а.с. 71 ), рахунку № ВДиС-0009993 від 12.07.2010р. ( а.с. 28 ) та з урахуванням звіту про визначення матеріального збитку № 229 від 12.08.2010р. ( а.с. 30-41 ) здійснило виплату відшкодування у розмірі 16 849,12 грн., що відображено в платіжному дорученні № 1809 від 09.11.2010р.
Як свідчать матеріали справи, до подання позову до суду позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.11.2010р. ( а.с. 77-78) про відшкодування сплачено суми.
Листом від 07.12.2010р. за номером 1-184-12 ( а.с. 80 ) відповідач зазначив про задоволення заяви на суму 11 931,17 грн. ( розмір шкоди 12 441,17 грн. за вирахуванням франшизи у розмірі 510,00 грн. ).
Приймаючи до уваги, що вказана сума не була сплачена відповідачем, позивач звернувся до суду із відповідним позовом, відповідно до якого крім страхового відшкодування просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 292,21 грн., інфляційні витрати та пеню у розмірі 1 287,92 грн.
Дослідивши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Приписами ч.1 ст.1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
За змістом п.2 ч.1 ст.980 ЦК України, з яким кореспондується ст.4 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (із змінами), предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
В ч.1 ст.999 ЦК України визначено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Пунктом 9 ч.1 ст.7 Закону України „Про страхування” передбачено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є різновидом обов'язкового страхування.
Згідно із преамбулою Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 р. № 1961-IV (із змінами) він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до п.1.1 цього Закону України страхувальники -юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Пункт 1.4 зазначеного Закону України передбачає, що під особами, відповідальність яких застрахована, слід розуміти визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.
Стаття 6 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначає поняття страхового випадку -подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно із ст.22 названого Закону України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи; відповідно до цього закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.
Відповідно до ст.35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву та пакет документів.
Частиною 1 ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
За змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й вирок суду з кримінальної справи та рішення суду з цивільної справи.
Таким чином, постанова Святошинського районного суду міста Києва від 14.07.2010р. (а.с.27) у справі № 3-5220/2010, якою ОСОБА_3. визнано винною у скоєнні названого вище ДТП є преюдиціальною у розумінні ст.35 ГПК України.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Положеннями ст. 39 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача повернення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу, з урахуванням його зносу 15 941,21 грн. та з урахуванням ПДВ, вважає його вірним, таким що відповідає обставинам справи.
З огляду на те, що внаслідок аварійного пошкодження транспортним засобом застрахованим Приватним акціонерним товариством "Міська страхова компанія", було завдано матеріальної шкоди власнику іншого транспортного засобу, застрахованого Товариством з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія „ВІДІ-Страхування”, яке виплатило страхове відшкодування за договором страхування, що підтверджується належними доказами, витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством визначені у розмірі 15941,21 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги у справі підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 159,41 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія „ВіДі-Страхування” до Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 15 941,25 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (65125, м. Одеса, вул.. Велика Арнаутська, 2-Б/1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія „ВіДі-Страхування” ( 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул.. В. Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675, п/р 26509301956 в ВАТ „Ощадбанк” філія Головного управління по м. Києву та Київській області , МФО 322669 ) страхове відшкодування в сумі 15 941 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок одна) грн. 21 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 41 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя Погребна К.Ф.
Повне рішення складено 17 жовтня 2011 року.