Підлягає публікації в ЄДРСР
"13" жовтня 2011 р.Справа № 30/17-2972-2011
За позовом: Державне підприємство „Ровенькиантрацит”
До відповідача: Державне підприємство „Одеська залізниця”
Про стягнення
Суддя РОГА Н.В.
Представники:
Представник позивача: ОСОБА_1 -довіреність № 1-3/3д-26 від 24.12.2010р.;
Представники відповідача: ОСОБА_2 -довіреність № 290 від 23.03.2011р.,
ОСОБА_3 -довіреність № 29 від 04.01.2011р.
В засіданні брали участь:
Представник позивача: ОСОБА_1 -довіреність № 1-3/3д-26 від 24.12.2010р.;
Представник відповідача: ОСОБА_2 -довіреність № 290 від 23.03.2011р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство „Ровенькиантрацит”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Одеська залізниця” про стягнення вартості нестачі вугілля у сумі 6 598 грн. 78 коп.
Представник позивача позовну заяву підтримує та наполягає на її задоволенні.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
05 травня 2010 року між Державним підприємством „Ровенькиантрацит” та DTEK TRADING LIMITED був укладений Контракт № 510-3 gp, а також 07 червня 2010 року укладена до нього Специфікація № 5/1, згідно яким Державне підприємство „Ровенькиантрацит” (далі - Продавець) зобов'язалось поставити у власність DTEK TRADING LIMITED (далі - Покупець) 5 000 тонн (+/- 5%) кам'яного вугілля походженням з вугільних басейнів України (далі - Вугілля):
- 5 000 тонн вугілля марки АС/ Coal grade АС.
Ціна Товару (базова ціна) за одну тонну, на умовах постачання, обумовлених Специфікацією до Контракту встановлена у розмірі:
- На Вугілля марки АС 79,50 (сімдесят дев'ять, 50 центів) доларів США;
Орієнтована вартість Вугілля, що поставляється за Специфікацією № 5/1 від 07.06.2010р., складає 397 500,00 (триста дев'яносто сім тисяч п'ятсот) доларів США.
Згідно зі Специфікацією № 5/1 від 07.06.2010р. порт відвантаження Вугілля -Державне підприємство “Ізмаїльський морський торгівельний порт”.
На виконання Контракту № 510-3 gp від 05.05.2010р. та Специфікації № 5/1 від 07.06.2010р. Державним підприємством „Ровенькиантрацит” 16.08.2010р. по залізничній накладній № 52602234 у напіввагонах № 64221450, № 65943854, № 67386250 на адресу Державного підприємства “Ізмаїльський морський торгівельний порт”, було відвантажено 202 000 кг Вугілля Антрацит марки АС та передано до перевезення Державному підприємству „Одеська залізниця”. Постачальником даного вантажу є Державне підприємство „Ровенькиантрацит”.
Відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажено засобами відправника, вантаж розміщено та закріплено згідно з параграфами 3,4,8 гл. І Прил. 14 СМГС параграф 3-5 розділу 2 Технічних умов правильно.
Також в накладній зазначено, що маркування проведено двома паралельними бороздами з нанесенням вапна шириною 100 мм по довжині вагону.
Під час перевезення вантажу на станції Знам'янка Одеської залізниці складені акти загальної форми № 22175 від 18.08.23010р. та № 22183 від 18.08.2010р.
Згідно акту загальної форми № 22175 від 18.08.2010 року при здійсненні огляду вагону № 67386250 з оглядової вишки, системи відеонагляду та зважуванні на тензометричних вагах виявлено різницю у масі брутто протоколу 80 600 брутто натурн листа 91 200 різниця 10 600 та 7 000 кг., також виявлено на поверхні вантажу поглиблення, наявність старих слідів течі вантажу над поперечною балкою 3 люка ліворуч за ходом потягу. Крім цього, в акті зазначено, що деформована кришка 3 люка ліворуч, наявні зазори між кришкою люка ліворуч та поперечною балкою шириною 50 мм на всю довжину люка. Глухі торцеві стінки та люки щільно закриті. Вбачаються сліди деформації 3 люка ліворуч старого походження, які покриті іржею. Також, в акті вказано, що працівниками парку, в якому відбувся огляд вагону, зазор між кришкою люка та поперечною балкою закладені за допомогою дошок та паклі. Після усунення несправностей оглядачі дійшли висновку, що вагон може слідувати за призначенням, теча вантажу відсутня, Вагон відчеплений на знеструмлену колію для проведення додаткової перевірки.
Актом загальної форми № 22183 від 18.08.2010 року зафіксовано, що за документом значиться завантаження навалом ниже бортів, розмір завантаження щодо висоти бортів не зазначений, фактичне завантаження вантажу навалом ниже бортів 200 мм. На поверхні вантажу мається воронкоподібне поглиблення ліворуч над 2-3-4 люками довжиною 4 000 мм, шириною 1 200 мм. Ліворуч 3 люк закладен за допомогою дошки та паклі. Маркування вантажу проведено нанесенням вапна. У місцях заглиблення маркування вантажу відсутнє. Каток не застосовувався. Течі вантажу не має. Глухі торцеві стінки та люки щільно закриті. Об'єм кузова 74 куб. м. Вагон відчеплений на вагову перевірку.
На підставі зазначених актів загальної форми 19.08.2010 року станцією Знам'янка Одеської залізниці складений комерційний акт серії АА № 055176/721/208, з якого вбачається, що за документом значиться вантаж навантажений навалом нижче бортів, розмір навантаження відповідно висоти бортів не зазначено, вага: брутто 91 200 кг, тара 22 200 кг, нетто 69 000 кг. При перевірці виявлено навантаження навалом нижче бортів 200 мм. На поверхні вантажу мається воронкоподібне заглиблення зліва за ходом поїзда над 2-3-4 люками довжиною 4000 мм, шириною 2000 мм, глибиною 1200 мм. Просипання вантажу відсутнє. Маються старі залишки просипання вантажу. Щилина 3 люка зліва за ходом між кришкою люка і торцевою балкою шириною 50 мм на всю довжину кришки люка, закладена дошками і паклею. В вагоні глухі торцеві стінки, інші люка щільно закриті. Об'єм кузова 74 м. куб. На поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, на місці заглиблення маркування відсутнє. Каток не застосовувався. Зважування вагону здійснене 19.08.2010р. на 150 тонних вагонних вагах ст. Знам'янка Од. (держповірка вагів 05.03.10). При зважуванні виявилось брутто 79 300 кг, тара з бруса 22 200 кг, нетто 57 100 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 11 900 кг. Зважування здійснювалось двічі, недостача підтвердилась. Бракуючий вантаж в вагоні вміститися міг.
Окрім цього, 18.08.2010 року станцією Знам'янка складено акт № 508 про технічний стан вагону, в якому також вказано про наявність несправностей вагону № 67386250 з зазначенням наявної деформації кришки 3люка ліворуч, наявності зазору між кришкою люка та поперечною балкою шириною 50 мм на всю довжину кришки люка. Вказаний акт свідчить, що деформація 3 люка старого походження, яка вкрита іржею. Вагон технічно несправний. Причиною виникнення несправності є деформація 3 люка ліворуч. Несправність виникла в результаті навантажувально-розвантажувальних робіт. Втрата вантажу можлива, вантажовідправник вищезазначені несправності до завантаження бачити міг, але заходів щодо усунення несправностей не здійснив.
Позивач зазначає, що відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на отримання вантажу.
Згідно п. 23 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з приписами ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Приписами ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 308 Господарського кодексу України, встановлено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено обов'язок вантажовідправника перед навантаженням вантажу у вагон визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або псуванню вантажу. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, спричинених невиконанням зазначених вимог, несе відправник, а також, якщо вантажовідправник, виявивши під час завантаження технічну несправність вантажного транспорту, не скористається правом, наданим ч. 1 ст. 917 Цивільного кодексу України, на нього покладається відповідальність за втрату, псування або пошкодження вантажу.
Як вже зазначалось, актом № 508 від 18.08.2010 року про технічний стан вагону встановлено, що вантажовідправник до здійснення завантаження вантажу міг бачити несправності вагону № 67386250, а саме, наявність деформації кришки 3люка ліворуч, наявності зазору між кришкою люка та поперечною балкою шириною 50 мм на всю довжину кришки люка. Вказаний акт свідчить, що деформація 3 люка старого походження, яка вкрита іржею. Актом зафіксовано, що причина виникнення несправності - в процесі експлуатації, натомість вантажовідправник будь -яких заходів щодо усунення несправностей не здійснив.
Частиною 1 ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Статтею 111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника без ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Відповідно до ст. 113, 127 Статуту залізниць, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Позивач також зазначає, що в порушення вимог ст. 31 Статуту залізниць України перевізником під завантаження вантажу подано вантажний транспорт з ознаками технічної несправності, свідченням чого є комерційний акт серії АА № 055176/721/208, акт про технічний стан вагону № 508 від 18.08.2010 року.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Згідно до ст. 134 Статуту, терміни подачі претензії у випадку недостачі вантажу обчислюються з дня видачі вантажу.
07 лютого 2011 року на адресу Одеської залізниці було направлено претензію № 14-юр про відшкодування вартості нестачі, на яку 24 березня 2011 року Одеською залізницею було направлено відповідь за номером № 18/4, якою претензійні вимоги позивача були відхилені у повному обсязі на підставі ст. 31, 32 Статуту залізниць України.
Але згідно п. п. 2.4, 2.5 та п. 2.8 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 перериває скорочений шестимісячний строк позовної давності лише визнана залізницею претензія, відповідно до якої не перераховано відповідні кошти заявнику претензії, у той час як сам факт направлення позивачем до відповідача претензії, яку було відхилено, не зупиняє та не перериває перебіг позовної давності і вказана позовна давність в даному випадку обчислюється з дня видачі вантажу.
За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності, оскільки позов було подано до суду 28 липня 2011 року, а строк позовної давності сплив 19.02.2011р.
Крім того, відповідно до записів у залізничній накладній № 52602234, навантаження вантажу проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же була визначена маса вантажу перед відправленням вагону, без участі представника залізниці. В свою чергу залізниця прийняла вказаний вантаж до перевезення шляхом візуального огляду, що відповідає вимогам п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, згідно з яким, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.
Також відповідач зазначає, що відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.
У п. 3.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 зазначається, що коли під завантаження наданий технічно несправний вагон, відправник зобов'язаний відмовитися від його використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження вагону, що виникли внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.
Згідно з актом про технічний стан вагону, вагон у якому перевозився вантаж є технічно несправними, а саме: деформовані кришки люків, маються зазори, несправність старого походження, втрата вантажу можлива, вантажовідправник несправність бачити міг.
Крім того, відповідно до ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Роз'ясненнями президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. за № 04-5/601 встановлено, що прибуття на піввагону на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі ст. 111 статуту позивач має довести вину перевізник. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладні, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення.
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
05 травня 2010 року між Державним підприємством „Ровенькиантрацит” та DTEK TRADING LIMITED був укладений Контракт № 510-3 gp, а також 07 червня 2010 року укладена до нього Специфікація № 5/1, згідно яким Державне підприємство „Ровенькиантрацит” (далі - Продавець) зобов'язалось поставити у власність DTEK TRADING LIMITED (далі - Покупець) 5 000 тонн (+/- 5%) кам'яного вугілля походженням з вугільних басейнів України.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Контракту № 510-3 gp від 05.05.2010р. та Специфікації № 5/1 від 07.06.2010р. Державним підприємством „Ровенькиантрацит” 16.08.2010р. по залізничній накладній № 52602234 у напіввагонах № 64221450, № 65943854, № 67386250 на адресу Державного підприємства “Ізмаїльський морський торгівельний порт”, було відвантажено 202 000 кг Вугілля Антрацит марки АС та передано до перевезення Державному підприємству „Одеська залізниця”.
Під час перевезення вантажу на станції Знам'янка Одеської залізниці складені акти загальної форми № 22175 від 18.08.23010р. та № 22183 від 18.08.2010р.
На підставі зазначених актів загальної форми 19.08.2010 року станцією Знам'янка Одеської залізниці складений комерційний акт серії АА № 055176/721/208, з якого вбачається, що за документом значиться вантаж навантажений навалом нижче бортів, розмір навантаження відповідно висоти бортів не зазначено, вага: брутто 91 200 кг, тара 22 200 кг, нетто 69 000 кг. При перевірці виявлено навантаження навалом нижче бортів 200 мм. На поверхні вантажу мається воронкоподібне заглиблення зліва за ходом поїзда над 2-3-4 люками довжиною 4000 мм, шириною 2000 мм, глибиною 1200 мм. Просипання вантажу відсутнє. Маються старі залишки просипання вантажу. Щилина 3 люка зліва за ходом між кришкою люка і торцевою балкою шириною 50 мм на всю довжину кришки люка, закладена дошками і паклею. В вагоні глухі торцеві стінки, інші люка щільно закриті. Об'єм кузова 74 м. куб. На поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, на місці заглиблення маркування відсутнє. Каток не застосовувався. Зважування вагону здійснене 19.08.2010р. на 150 тонних вагонних вагах ст. Знам'янка Од. (держповірка вагів 05.03.10). При зважуванні виявилось брутто 79 300 кг, тара з бруса 22 200 кг, нетто 57 100 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 11 900 кг. Зважування здійснювалось двічі, недостача підтвердилась. Бракуючий вантаж в вагоні вміститися міг.
Крім того, 18.08.2010 року станцією Знам'янка складено акт № 508 про технічний стан вагону, в якому також вказано про наявність несправностей вагону № 67386250 з зазначенням наявної деформації кришки 3люка ліворуч, наявності зазору між кришкою люка та поперечною балкою шириною 50 мм на всю довжину кришки люка. Вказаний акт свідчить, що деформація 3 люка старого походження, яка вкрита іржею. Вагон технічно несправний. Причиною виникнення несправності є деформація 3 люка ліворуч. Несправність виникла в результаті навантажувально-розвантажувальних робіт. Втрата вантажу можлива, вантажовідправник вищезазначені несправності до завантаження бачити міг, але заходів щодо усунення несправностей не здійснив.
Відповідно, до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на отримання вантажу.
Згідно п. 23 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Дійсно, згідно ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Але, приписами ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 308 Господарського кодексу України, встановлено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено обов'язок вантажовідправника перед навантаженням вантажу у вагон визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або псуванню вантажу. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, спричинених невиконанням зазначених вимог, несе відправник, а також, якщо вантажовідправник, виявивши під час завантаження технічну несправність вантажного транспорту, не скористається правом, наданим ч. 1 ст. 917 Цивільного кодексу України, на нього покладається відповідальність за втрату, псування або пошкодження вантажу.
Частиною 1 ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Статтею 111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника без ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Відповідно до ст. 113, 127 Статуту залізниць України, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Крім того, стаття 926 Цивільного кодексу України, частина шоста статті 315 Господарського кодексу України встановлюють, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Загальні та скорочені строки позовної давності встановлені Цивільного кодексу України. Однак частиною другою статті 9 названого Кодексу визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, таким законом є Господарський кодекс України.
Частина п'ята статті 315 Господарського кодексу України та стаття 136 Статуту залізниць України встановлюють шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.
За таких обставин, з урахуванням частини другої статті 9 Цивільного кодексу України, статті 315 Господарського кодексу України та статті 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний строк, який обчислюється відповідно до статті 134 Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акта, акта загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо).
В силу положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч. 1, 6 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З огляду на вищевикладене суд доходить до висновку про те, що строк позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення вартості нестачі вугілля слід відраховувати з огляду на положення ст. 261 Цивільного кодексу України, а саме: з дня складання комерційного акту 19.08.2010р. Позивач звернувся до суду з даним позовом 28.07.2011 р., тоді як строк позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом закінчився 19.02.2011р.
Отже, позивачем був пропущений 6-місячний строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення вартості нестачі вугілля.
Відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Ровенькиантрацит” є необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. У задоволені позову Державного підприємства „Ровенькиантрацит” -відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення підписане 17 жовтня 2011р.
.
Суддя Рога Н. В.