Підлягає публікації в ЄДРСР
"10" жовтня 2011 р.Справа № 12-16/29-10-814
За позовом ОСОБА_1
до відповідачів: 1) підприємства "Орловський завод" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Анастасія"
3) товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Вікторія"
4) ОСОБА_2
5) ОСОБА_3
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
ОСОБА_4
про визнання недійсним рішення, визнання учасником товариства, визнання права власності та визнання недійсним договору
Головуючий суддя: Цісельський О.В.
Судді: Петров В.С.
Оборотова О.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3: не з'явився
від відповідача 4: не з'явився
від відповідача 5: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Суть спору: Ухвалою від 22.02.2010 р. господарським судом Одеської області було порушено провадження по справі № 16 / 29 -10 -814 за позовом гр.. ОСОБА_1 до підприємства "Орловський завод" у виді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (засновників) підприємства "Орловський завод" у виді товариства з обмеженою відповідальністю про виключення позивача зі складу учасників вказаного товариства, визнання позивача учасником підприємства "Орловський завод" у виді товариства з обмеженою відповідальністю та визнання права власності позивача на частку у статутному фонді та майні підприємства "Орловський завод" у виді товариства з обмеженою відповідальністю у розмірі 25%. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при виключені позивача зі складу учасників товариства йому не було сплачено вартість його частки у статутному фонді. Крім того позивач посилається також на неправомірність дій представника позивача ОСОБА_6 щодо відчуження частки гр.. ОСОБА_1 у статутному фонді підприємства "Орловський завод" у виді товариства з обмеженою відповідальністю, який діяв всупереч інтересам довірителя.
Ухвалою від 10.03.2010 р. господарським судом Одеської області до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено гр. ОСОБА_4, як учасника підприємства "Орловський завод" у виді товариства з обмеженою відповідальністю.
Крім того, ухвалою від 29.03.2010р. до участі у справі № 16/29 -10 -814 в якості інших відповідачів були залучені товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Анастасія", товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Вікторія", гр. ОСОБА_2, гр.. ОСОБА_3.
Під час розгляду справи позивачем позовні вимоги декілька разів уточнювалися. Згідно з останньою редакцією позовних вимог, викладеною в уточненій позовній заяві, наданій у судовому засіданні 09.04.2010р., позивач просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників (засновників) підприємства "Орловський завод" у виді товариства з обмеженою відповідальністю про виключення позивача зі складу учасників вказаного товариства, прийнятого згідно з протоколом № 12 від 03.12.2007р., визнати позивача учасником підприємства "Орловський завод" у виді товариства з обмеженою відповідальністю та визнати право власності позивача на частку у статутному фонді та майні підприємства "Орловський завод" у виді товариства з обмеженою відповідальністю, визнати недійсним договір купівлі-продажу частки статутного фонду та майна підприємства "Орловський завод" у виді товариства з обмеженою відповідальністю, укладений 17.09.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Анастасія", товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Вікторія" з одного боку та гр. ОСОБА_2, гр.. ОСОБА_3 -з іншого, визнати недійсним договір купівлі-продажу частки статутного фонду та майна підприємства "Орловський завод" у виді товариства з обмеженою відповідальністю, укладений 20.10.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Анастасія", товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Вікторія" та гр. ОСОБА_2, визнати недійсним договір купівлі-продажу частки статутного фонду та майна підприємства "Орловський завод" у виді товариства з обмеженою відповідальністю, укладений 20.10.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Анастасія", товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Вікторія" та гр. ОСОБА_3.
В обґрунтування позовних вимог позивачем були висунуті доводи про перебування під час підписання 12.09.2007р. заяви про виключення ОСОБА_1 зі складу засновників підприємства "Орловський завод" у виді товариства з обмеженою відповідальністю та видачі ОСОБА_6 довіреності від 12.09.2007р. у стані, який виключав можливість позивача усвідомлювати свої дії.
Приймаючи до уваги ті обставини, що вирішення господарського спору, який виник між сторонами по справі № 16/29 -10 -814, пов'язане з встановленням особливостей психічної діяльності та їх проявів в поведінці позивача під час підписання ним заяви від 12.09.2007р. та довіреності від 12.09.2007р., а також з'ясуванням питання щодо наявності у ОСОБА_1 психічного захворювання, яке позбавило останнього можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час підписання ним заяви від 12.09.2007р. та довіреності від 12.09.2007р., а також беручи до уваги те, що для вирішення даних питань, які мають суттєве значення для правильного та об'єктивного вирішення спору по справі № 16/29 -10 -814, необхідні спеціальні знання у сфері психології та психіатрії, господарським судом Одеської області з урахуванням клопотання представника позивача про призначення комплексної стаціонарної психолого-психіатричної судової експертизи (т.с 3, а.с.13-15) ухвалою від 18.08.2010р. було призначено комплексну стаціонарну психолого-психіатричну судову експертизу по даній справі, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.
07.10.2010р. до господарського суду Одеської області надійшов лист з Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні № 1 про повернення матеріалів справи № 16/29 -10 -814 до господарського суду Одеської області та не проведення призначеної по даній справі комплексної стаціонарної психолого-психіатричної судової експертизи в зв'язку з неявкою гр. ОСОБА_1 на обстеження.
Приймаючи до уваги надходження до господарського суду листа з Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні № 1 про неможливість проведення призначеної по даній справі комплексної стаціонарної психолого-психіатричної судової експертизи, господарським судом Одеської області згідно з ухвалою від 21.10.2010р. провадження у даній справі було поновлено.
Враховуючи те, що вирішення позову по суті безпосередньо пов'язане із з'ясуванням питання щодо наявності у ОСОБА_1 психічного захворювання, яке, за твердженням останнього, позбавило його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час підписання ним заяви від 12.09.2007р. та довіреності від 12.09.2007р., для чого судом було призначено комплексну стаціонарну психолого-психіатричну судову експертизу, а від участі у проведенні якої позивач ухилився, ухвалою від 21.10.2010р. господарським судом Одеської області явку представників сторін та, передусім, позивача, було визнано обов'язковою.
У зв'язку із неявкою позивача в судове засідання, яке відбулося 29.10.2009р., що унеможливлювало розгляд справи по суті, господарський суд Одеської області своєю ухвалою від 29.10.2010р. позов залишив без розгляду.
Не погодившись із ухвалою господарського суду Одеської області від 29.10.2009р. про залишення позову без розгляду, гр. ОСОБА_1 17.11.2010р. подав до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2010р. ухвалою господарського суду Одеської області від 29.10.2009р. по справі № 16/29-10-814 про залишення позову без розгляду, скасовано, а справу передано до господарського суду Одеської області для розгляду.
27.12.2010р. ухвалою господарського суду Одеської області справу № 16/29-10-814 прийнято до свого провадження суддею господарського суду Одеської області Цісельським О.В., їй присвоєно № 12-16/29-10-814 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Враховуючи те, що обставини, які пов'язані з встановленням особливостей психічної діяльності та їх проявів в поведінці гр. ОСОБА_1 під час підписання ним заяви від 12.09.2007р. та довіреності від 12.09.2007р., а також з'ясуванням питання щодо наявності у гр. ОСОБА_1 психічного захворювання, яке за заявою позивача позбавило його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час підписання заяви від 12.09.2007р. та довіреності від 12.09.2007р., можуть бути встановлені тільки при наявності спеціальних знань у сфері психології та психіатрії, господарським судом Одеської області ухвалою від 02.02.2011р. було призначено комплексну стаціонарну психолого-психіатричну судову експертизу по даній справі, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.
16.02.2011р. листом за №814 (вх. № 5807/2011) КУ "Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1" звернулася до господарського суду Одеської області, в якому запропонувала суду забезпечити явку ОСОБА_1 на стаціонарну судово-психіатричну експертизу на 01.03.2011р. до 10год.00хв. -10год.30хв.
Листом від 25.02.2011р. вих. № 12-16/29-10-814/4954/2011 суд повідомив ОСОБА_1 про необхідність з'явитися на стаціонарну судово-психіатричну експертизу та надіслав йому копію листа КУ "Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1" від 16.02.2011р. за №814.
07.03.2011р. листом за №905 (вх. № 8281/2011) КУ "Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1" знов звернулася до господарського суду Одеської області, в якому сповістила суд, що ОСОБА_1 на стаціонарну судово-психіатричну експертизу не поступив та запропонувала суду забезпечити явку ОСОБА_1 на 14.03.2011р. з 10год.00хв. до 10год.30хв.
Зазначений лист господарським судом Одеської області отримано 21.03.2011р.
Листом від 22.03.2011р. вих. № 12-16/29-10-814/1767/2011 суд повторно повідомив ОСОБА_1 про необхідність з'явитися на стаціонарну судово-психіатричну експертизу та надіслав йому копію листа КУ "Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1" від 16.02.2011р. за №814 та зазначивши телефон експерта.
З супровідним листом від 29.06.2011р. КУ "Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1" повернула до господарського суду Одеської області матеріали справи № 12-16/29-10-814 без проведення судової експертизи у зв'язку з неявкою гр. ОСОБА_1 на обстеження.
05.07.2011р. ухвалою господарського суду Одеської області провадження у справі № 12-16/29-10-814 було поновлено.
18.07.2011р. враховуючи категорію та складність справи, ухвалою господарського суду Одеської області справу № 12-16/29-10-814 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суд Одеської області.
В порядку ст.2-1 ГПК України було визначено склад колегії для колегіального розгляду справи № 12-16/29-10-814 у наступному складі: головуючий -суддя Цісельський О.В., судді -Рога Н.В., Оборотова О.Ю. та ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2011р. справу № 12-16/29-10-814 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий -суддя Цісельський О.В., судді -Рога Н.В., Оборотова О.Ю. й справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Враховуючи систематичну неявку позивача та його представника в судові засідання, суд листом за № 12-16/29-10-814 від 05.08.2011р. звернувся до Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області з запитом щодо надання інформації чи зареєстрований та проживає ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, що зазначена позивачем у позові.
На час розгляду справи, відповідь від Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області судом не отримана.
У зв'язку з перебуванням судді господарського суду Роги Н.В. у відпустці, в порядку ст.2-1 ГПК України було здійснено склад колегії для колегіального розгляду справи № 12-16/29-10-814у наступному складі: головуючий -суддя Цісельський О.В., судді -Петров В.С., Оборотова О.Ю. та ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2011р. справу № 12-16/29-10-814 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий -суддя Цісельський О.В., судді -Петров В.С., Оборотова О.Ю. й справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Позивач, був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його адресою, визначеною у позові, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення які є у матеріалах справи, але в судове засідання не з'явився, підстав поважності неявки до суду у встановленому законом порядку не навів, доказів, витребуваних документи не надав.
При цьому суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне. При огляді підпису позивача на повідомленнях про вручення поштового відправлення та підпису на копії довіреності, на ім'я представника позивача, судом вбачається невідповідність підписів одного одному, проте, суд позбавлений можливості з'ясувати чи робилась підпис на повідомленнях про вручення поштового відправлення позивачу особисто ОСОБА_1 чи ні.
З урахуванням того, що від позивача заперечень щодо не отримання поштових відправлень суд не отримав, суд дійшов до висновку, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, а саме, за їх адресами, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які є у матеріалах справи, але в судові засідання не з'явився, своїх представників до суду не направляли, підстав поважності неявки до суду у встановленому законом порядку не навіли, своїм правом на захист не скористалися.
Третя особа також була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, а саме, за її адресою, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які є у матеріалах справи, але в судові засідання не з'явилася, підстав поважності неявки суду не навела.
Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянута за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
12.09.2007р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено усний договір доручення, на підставі якого ОСОБА_1 видав гр. ОСОБА_6 довіреність (т.с. 1, а.с.10), яка була зареєстрована в реєстрі під № 16159.
Особистий підпис ОСОБА_1 на довіреності було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7
Як вбачається із тексту довіреності ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_6 бути його представником як учасника (засновника) ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Югстрой" та Підприємства "Орловський завод" у вигляді ТОВ, з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах чи організаціях, органах влади та управління, в органах нотаріату з питань участі у загальних зборах підприємств з питання його виходу, з правом голосу відповідно до належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі (фонді), підписувати протоколи.
Також 12.09.2007р. ОСОБА_1 особисто підписав на ім'я Підприємства "Орловський завод" у вигляді ТОВ заяву (т.с.2, а.с.100) в якій попросив виключити його зі складу засновників (учасників) "Орловський завод" у вигляді ТОВ. При цьому сповістивши ТОВ про те, що майнових та немайнових претензій до вищевказаного підприємства у зв'язку із його виходом не має.
Зазначена заява ОСОБА_1 була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про що у реєстрі зроблено запис під № 16161.
03.12.2007р. відбулися загальні збори учасників Підприємства "Орловський завод" у вигляді ТОВ, які оформлені протоколом № 12.
На загальних зборах були присутні його учасники, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_1 в особі ОСОБА_6, діючого на підставі довіреності, ТОВ" Керуюча компанія "Анастасія" в особі директора, Керуюча компанія "Вікторія" в особі директора.
Відповідно до протоколу учасниками було визначено порядок денний зборів: 1. Про прийняття ОСОБА_10 та ОСОБА_6 до складу учасників товариства та розподіл часток у Статутному капіталі; 2. Про вихід ОСОБА_9 та ОСОБА_1 зі складу учасників товариства та розподіл часток у Статутному капіталі; 3. Про затвердження нової редакції Статуту товариства.
Відповідно до першого питання порядку денного до складу учасників товариства було прийнято ОСОБА_10 та ОСОБА_6
З другого питання порядку денного загальними зборами було прийнято рішення, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було виключено зі складу учасників товариства та було перерозподілено частки у Статутному капіталі між його учасниками.
Відповідно до третього питання порядку денного було розглянуто та затверджено нову редакцію Статуту товариства та вирішено державну реєстрацію нової редакції Статуту товариства провести у відповідності до чинного законодавства України.
06.12.2007р. було проведено державну реєстрацію нової редакції Статуту товариства за № 15311050005000509.
В подальшому ОСОБА_10 та ОСОБА_6 також вийшли із складу учасників товариства, залишивши йому свою частку.
17.09.2009р. учасники Підприємства "Орловський завод" у вигляді ТОВ - Керуюча компанія "Анастасія" та Керуюча компанія "Вікторія" відповідно до умов договорів купівлі-продажу (т.с.2, а.с.28-35) продали, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали частки у Статутному капіталі Підприємства "Орловський завод" у вигляді ТОВ.
20.10.2009р. загальні збори учасників Підприємства "Орловський завод" у вигляді ТОВ прийняли рішення, оформлене протоколом № 19, відповідно до якого було вирішено вивести із складу учасників товариства Керуючу компанію "Анастасія" та Керуючу компанію "Вікторія" та ввести до складу учасників товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та затвердити нову редакцію Статуту товариства.
20.10.2009р. було проведено державну реєстрацію нової редакції Статуту товариства за № 15311050009000509.
Як зазначає позивач, у вересні 2009р. йому стало відомо, що його виключено із складу учасників товариства на підставі довіреності, виданої їм ОСОБА_6, позивач був ведений в оману, йому не була виплачена частка вартості майна товариства і взагалі, як зазначив позивач він не мав наміру відчужувати свою частку, а довіреність та заяву про вихід зі складу засновників видавав будучі у стані, коли не віддавав звіту про свої дії.
Саме вищенаведені підстави стали поводом для звернення позивача до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог з наступних підстав:
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право:
а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;
б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;
в) вийти в установленому порядку з товариства;
г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;
д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Згідно зі ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.
У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був учасником Підприємства „Орловський завод” у виді товариства з обмеженою відповідальністю та володів 25 % статутного фонду цього товариства.
Реалізуючи свої права учасника товариства ОСОБА_1 12.09.2006р. надав до товариства особисто підписану заяву про вихід зі складу учасників товариства в якої висловлюючи свою волю зазначив що належну йому частку в статутному фонді ТОВ "Орловський завод" він залишає на користь товариства зазначивши при цьому, що а ні майнових, а ні немайнових претензій до підприємства у зв'язку із виходом він не має та він дає згоду на внесення відповідних змін до статутних документів товариства. Зазначена заява ОСОБА_1 була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрована в реєстрі під № 16161.
Відповідно до ст. 89 Господарського кодексу України, ст. 145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Черговість та порядок скликання зборів учасників встановлюються статутом товариства і законом.
Згідно зі ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.
Як встановлено матеріалами справи, представником ОСОБА_1 на загальних зборах Підприємства "Орловський завод" ТОВ що відбулися 03.12.2007р. був ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_6 на виконання укладеного між зазначеними особами договору доручення, про що зазначено у довіреності.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Стаття 244 ЦК України визначає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ч. 5. ст. 245 ЦК України довіреність на право участі та голосування на загальних зборах може посвідчуватися реєстратором, депозитарієм, зберігачем, нотаріусом та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, чи в іншому порядку, передбаченому законодавством.
Стаття 248 ЦК України встановлює, що представництво за довіреністю припиняється у разі:
1) закінчення строку довіреності;
2) скасування довіреності особою, яка її видала;
3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;
7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
2. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.
3. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.
Частини 1, 2 ст. 249 ЦК України визначають, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
Проте, ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу того, що він скасував, видану ОСОБА_6 довіреність, або за власною ініціативою, здійснив будь-які дії спрямовані на припинення представництва ОСОБА_6 інтересів позивача.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Стаття 1003 ЦК України визначає, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Як вбачається із матеріалів справи, у виданій ОСОБА_1 12.09.2007р. довіреності чітко встановлено, які дії його представник -ОСОБА_6 повинен виконати, а саме: ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_6 бути його представником як учасника (засновника) ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Югстрой" та Підприємства "Орловський завод" у вигляді ТОВ, з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах чи організаціях, органах влади та управління, в органах нотаріату з питань участі у загальних зборах підприємств з питання його виходу, з правом голосу відповідно до належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі (фонді), підписувати протоколи.
Відповідно до п. "в" ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить, зокрема: в) виключення учасника з товариства.
Так само ст. 88 Господарського кодексу України визначає, що учасники господарського товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо; вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.
Як вбачається із редакції Статуту яка була чинна на момент виходу ОСОБА_1 зі складу Підприємства "Орловський завод" ТОВ до прав учасників товариства віднесено, зокрема, вийти в установленому порядку з Товариства; здійснити відчуження часток у Статутному капіталі Товариства. (т.с.2, а.с. 113).
Учасник товариства має право вийти з Товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу (т.с.2, а.с.114).
Як встановлено матеріалами справи та не оскаржувалося сторонами при розгляді справи, загальними зборами учасників Підприємства "Орловський завод" ТОВ заява ОСОБА_1 від 12.09.2007р. про вихід із складу учасників товариства була розглянута та рішенням загальних зборів учасників Підприємства "Орловський завод" ТОВ оформленим протоколом № 12 від 03.12.2007р. було вирішено: виключити ОСОБА_1 зі складу учасників товариства. Разом з тим, вказаним рішенням було також вирішено перерозподілити частки у Статутному капіталі товариства між його учасниками та затверджено нову редакцію Статуту товариства.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що питання про вихід ОСОБА_1 було розглянуто загальними зборами учасників Підприємства "Орловський завод" ТОВ чітко у відповідності до приписів законодавства України та положень Статуту товариства.
Відповідно ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" -при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Крім того, суд вважає за доцільне зауважити наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Стаття 13 ЦК України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Стаття 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до п. 3.2. Рекомендацій Президії Вищого Господарського Суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” із змінами та доповненнями внесеними рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 18.06.2009р. № 04-06/83, від 28.12.2009р. № 04-06/190 носіями корпоративних прав у товариствах з обмеженою відповідальністю, товариствах з додатковою відповідальністю, командитних та повних товариствах є учасники цих товариств. Стаття 116 ЦК України передбачає право учасника господарського товариства здійснити відчуження належної йому частки у статутному (складеному) капіталі товариства. Порядок відчуження частки у статутному капіталі залежить від виду господарського товариства.
Пунктом 3.5. Рекомендацій Президії Вищого Господарського Суду України визначено, що відповідно до статей 126, 135, 148, 151 ЦК України учасники повних товариств, створених на невизначений строк, командитних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю мають право вийти з цих товариств.
Учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк.
Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід.
Заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства.
Як встановлено матеріалами справи, позивач зі власної волі розпорядився належною йому часткою у статутному капіталі товариства, а саме залишив її на користь товариства, що підтверджується наданою на ім'я товариства заявою від 12.09.2007р. яке рішенням загальних зборів учасників від 03.12.2007р. розподілило зазначену частку між учасниками товариства які залишилися в ньому.
Таким чином суд прийшов до висновку, що між ОСОБА_11 інтереси якого на підставі довіреності представляв ОСОБА_6 та Підприємства "Орловський завод" ТОВ відбувся правочин щодо відчуження частки у статутному капіталі належної ОСОБА_1 на користь товариства.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що з моменту прийняття рішення загальними зборами ТОВ "Орловський завод" про задоволення заяви позивача про його вихід із складу учасників товариства та про перерозподіл його частки у статутному капіталі товариства між іншими учасниками товариства у позивача припинилося право вимоги на частину вартості майна товариства пропорційної його частки у статутному капіталі товариства.
А тому позовна вимога ОСОБА_1 визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (засновників) підприємства "Орловський завод" у виді ТОВ про виключення позивача зі складу учасників вказаного товариства, прийнятого згідно з протоколом № 12 від 03.12.2007р., визнання позивача учасником підприємства "Орловський завод" у виді ТОВ та визнання права власності позивача на частку у статутному фонді та майні підприємства "Орловський завод" у виді ТОВ є не обґрунтованими, не законними з підстав чого такими що не підлягають задоволенню.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 34 ГПК України чітко визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів...
Враховуючи те, що позивач в якості підстав для визнання рішення загальних зборів Підприємства "Орловський завод" ТОВ що оформлені протоколом № 12 від 03.12.2007р. по вихід ОСОБА_1 із складу учасників недійсним зазначає, що під час написання заяви він тільки закінчив проходити курс лікування у клініці та не усвідомлював значення своїх дій, судом відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань двічі призначалася по справі стаціонарна судово-психіатричну експертиза.
Проте, позивач для проходження експертизи не з'являвся.
Надані позивачем докази його знаходження на лікуванні від хронічного алкоголізму та письмові пояснення його родичів та друзів, на думку суду, не містять достатніх та обґрунтованих доказів того, що на час підписання заяви та видачі довіреності позивач знаходився у стані, коли він не усвідомлював свої дії.
А тому доводи позивача про те, що станом на 12.09.2007р. (час подачі заяви про вихід) він не усвідомлював свої дії щодо укладення між ним та ОСОБА_6 договору доручення, видачі на виконання цього договору довіреності та підписання власноручно заяви про вихід із складу учасників Підприємства "Орловський завод" ТОВ, судом оцінюються критично, не приймаються до уваги та повністю відхиляються, оскільки є необґрунтованими та такими, що цілком спростовуються матеріалами справи.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частки статутного фонду та майна підприємства "Орловський завод" у виді ТОВ, укладеного 17.09.2009р. між ТОВ "Керуюча компанія "Анастасія", ТОВ "Керуюча компанія "Вікторія" з одного боку та гр. ОСОБА_2, гр.. ОСОБА_3 -з іншого;
визнання недійсним договору купівлі-продажу частки статутного фонду та майна підприємства "Орловський завод" у виді ТОВ, укладеного 20.10.2009р. між ТОВ "Керуюча компанія "Анастасія", ТОВ "Керуюча компанія "Вікторія" та гр. ОСОБА_2;
визнання недійсним договору купівлі-продажу частки статутного фонду та майна підприємства "Орловський завод" у виді ТОВ, укладеного 20.10.2009р. між ТОВ "Керуюча компанія "Анастасія", ТОВ "Керуюча компанія "Вікторія" та гр. ОСОБА_3 так як зазначені правочини були здійснені їх сторонами у межах їх компетенції, передбаченої законодавством України та Статутом підприємства "Орловський завод" у виді ТОВ.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 32,33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволені позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Рішення підписане 17.10.2011р.
Головуючий суддя: О.В.Цісельський
Судді: В.С.Петров
О.Ю.Оборотова
.
Суддя Цісельський О.В.