Підлягає публікації в ЄДРСР
"10" жовтня 2011 р.Справа № 16-3-25/107-10-3356
Господарський суд Одеської області
у складі колегії суддів:
головуючого судді -Желєзної С.П.
судді -Петренко Н.Д.
судді -Щавинської Ю.М.
Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 11.07.2011р.
Від відповідачів:
- товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і К”: ОСОБА_3 за довіреністю № 100 від 30.12.2010р.; ОСОБА_4 за довіреністю 101 від 30.12.2010р.;
- публічного акціонерного товариства „Альфа -Банк” в особі Одеського відділення публічного акціонерного товариства „Альфа -Банк”: не з'явився;
- товариства з обмеженою відповідальністю „Мейкер”: ОСОБА_6 за довіреністю № 01 від 05.01.2011р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і К”, публічного акціонерного товариства „Альфа - Банк” в особі Одеського відділення публічного акціонерного товариства „Альфа -Банк”, товариства з обмеженою відповідальністю „Мейкер” про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсними договорів, -
ОСОБА_7 (надалі за текстом -ОСОБА_7.) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і К” (надалі за текстом -ТОВ „Пол і К”), закритого акціонерного товариства „Альфа -Банк” в особі Одеського відділення закритого акціонерного товариства „Альфа -Банк” (надалі за текстом -ЗАТ „Альфа -Банк”) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформленого протоколом № 19 від 30.07.2007р., визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 603, укладених між ТОВ „Пол і К” та ЗАТ „Альфа -Банк”.
10.09.2010р. позивачем були заявлені додаткові позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю „Мейкер” (надалі за текстом -ТОВ „Мейкер”) про визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ „Мейкер”, оформленого протоколом № 3 від 17.05.2007р., та визнання недійсним договору поруки № 337-П/07 від 31.07.2007р., укладеного між ТОВ „Мейкер” та ЗАТ „Альфа -Банк”. Враховуючи наведені доповнення позовних вимог, ухвалою суду від 17.09.2010р. до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено ТОВ „Мейкер”.
Ухвалою суду від 16.05.2011р. було здійснено заміну відповідача ЗАТ „Альфа -Банк” його правонаступником публічним акціонерним товариством „Альфа - Банк” (надалі за текстом -ПАТ „Альфа -Банк”).
В процесі розгляду даної справи позивачем заявлені ним позовні вимоги неодноразово уточнювалися та доповнювалися з наданням численних письмових пояснень та відповідних правових обґрунтувань. Так, згідно із заявою від 13.07.2011р. ОСОБА_7 було надано суду остаточну редакцію позовних вимог, згідно з якими останній просить суд: визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформлене протоколом № 15 від 27.04.2007р.; визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформлене протоколом № 19 від 30.07.2007р.; визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р., укладений між ТОВ „Пол і К” та ПАТ „Альфа -Банк”, та додаткові угоди до даного договору від 01.08.2007р., від 03.08.2007р., від 15.08.2007р. та від 31.08.2007р.; визнати недійсним іпотечний договір № 480/07 від 31.07.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 603, укладений між ТОВ „Пол і К” та ПАТ „Альфа -Банк”; визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Мейкер”, оформлене протоколом № 3 від 17.05.2007р.; визнати недійсним договір поруки № 337-П/07 від 31.07.2007р., укладений між ТОВ „Мейкер” та ПАТ „Альфа -Банк”.
Позовні вимоги ОСОБА_7 обґрунтовані невідповідністю оспорюваних рішень вищих органів управління ТОВ „Пол і К” та ТОВ „Мейкер”, на підставі яких виконавчим органам цих господарських товариств були надані повноваження на укладення оспорюваних договорів, положенням чинного законодавства, чим були порушені корпоративні права позивача як колишнього учасника названих юридичних осіб.
Відповідач -ТОВ „Пол і К” повністю заперечує проти заявлених позовних вимог, наголошуючи на наявності у виконавчого органу ТОВ „Пол і К” відповідних повноважень на укладення договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 603. Крім того, названий відповідач неодноразово звертав увагу суду на відсутність у ОСОБА_7 права на захист інтересів даного товариства шляхом подання позову про визнання недійсними угод, укладених за участю ТОВ „Пол і К”.
Відповідач -ТОВ „Мейкер” також заперечує проти пред'явлених до нього позовних вимог, посилаючись на відсутність будь-яких обмежень повноважень директора ТОВ „Мейкер” на укладення договорів від імені даного господарського товариства, в тому числі і на укладення договору поруки № 337-П/07 від 31.07.2007р., одночасно, як і ТОВ „Пол і К”, наголошуючи на відсутності у позивача права на захист інтересів товариства, учасником якого він був на момент прийняття оспорюваного рішення та укладення спірного договору поруки.
Відповідач -ПАТ „Альфа -Банк” в судове засідання від 10.10.2011р. не з'явився, незважаючи на належне повідомлення його про час та місце проведення даного судового засідання. Згідно з наданими відзивами на позовом, ПАТ „Альфа -Банк” заперечує проти позовних вимог про визнання недійсними договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р., іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р., договору поруки № 337-П/07 від 31.07.2007р., посилаючись на укладення цих договорів від імені решти відповідачів особами з відповідним обсягом повноважень.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.
01.10.1997р. було зареєстровано юридичну особу ТОВ „Пол і К”, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 2107 від 24.09.2004р., виданою Головним управлінням статистики в Одеській області. В подальшому, виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.09.2003р. було видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ „Пол і К” серії А 00 № 2251909.
Згідно зі ст.ст. 1, 50 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (надалі за текстом -Закон України „Про господарські товариства”; в редакції Закону України від 15.05.2003р.) господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать зокрема товариства з обмеженою відповідальністю, тобто товариства, що мають статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Положеннями ст.ст. 6,7 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції Закону України від 15.05.2003р.) передбачено, що товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.
В силу положень ст. 4 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції Закону України від 15.05.2003р.) акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. В свою чергу, положеннями ст. 51 названого Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
У відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 5.8.3 нової редакції статуту ТОВ „Пол і К”, затвердженої рішенням зборів засновників, оформленим протоколом № 5 від 11.09.2003р., зареєстрованої Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради 24.09.2003р. за № 26303264Ю0010897 (надалі за текстом -нова редакція статуту ТОВ „Пол і К”), товариство з обмеженою відповідальністю „Пол і К”, надалі „Підприємство”, організовано на підставі Законів України „Про власність”, „Про підприємства в Україні”, „Про господарські товариства”, „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про інвестиційну діяльність” для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Підприємство створюється громадянами України, які іменуються в подальшому „Учасники”, у складі: ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Підприємство діє на основі Установчого договору та цього Статуту, пойменованих у подальшому „Установчі документи”, з додержанням умов господарської діяльності, встановлених законодавством України. Вклади Учасників у Статутний фонд, оцінені в гривнях, розмір часток Учасників у Статутному фонді, а також у майні та прибутку Підприємства, кількість голосів на Зборах визначені наступним чином: ОСОБА_9 -9 250,00 грн., що становить 50% статутного фонду; ОСОБА_7 -9 250,00 грн., що становить 50 % статутного фонду.
Згідно зі ст. 3 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції Закону України від 15.05.2003р.) засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформленого протоколом № 1 від 29.12.1997р., було вирішено створити дане господарське товариство та призначити його директором гр. ОСОБА_9 В свою чергу, на підставі розпорядження від 01.10.1997р., ОСОБА_9 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ „Пол і К”.
В подальшому, 27.04.2007р. загальними зборами учасників ТОВ „Пол і К” було прийнято наступні рішення: про отримання кредиту ПАТ „Альфа -Банк” на суму 2 млн. грн. строком на 24 місяці, із сплатою не більше 15,5 % річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, на фінансування поточної діяльності та поповнення обігових коштів; доручено генеральному директору (директору) ОСОБА_9 укласти з ЗАТ „Альфа -Банк” кредитний договір на вищезазначених умовах, з рештою умов кредитного договору визначитися самостійно на власний розсуд за погодженням з ПАТ „Альфа -Банк”; надати у іпотеку ПАТ „Альфа -Банк” в забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, що планується на отримання в ПАТ „Альфа -Банк” на суму 2 млн. грн. строком на 24 місяці, із сплатою не більше 15,5% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, на фінансування поточної діяльності, в тому числі на поповнення обігових коштів, земельну ділянку, що знаходиться за адресою: 21-й км Старокиївського шосе, на території Красносільської сільської ради, Комінтернівського району, Одеської області, загальною площею 2,78 га, яка належить на праві власності на підставі державного акта на право власності, виданого Комінтернівською районною адміністрацією від 22.12.2006р., за реєстраційним номером № 020652400003 в Книзі записів реєстрації; доручено генеральному директору (директору) ОСОБА_9 укласти з ЗАТ „Альфа -Банк” договір іпотеки на вищезазначених умовах, з рештою умов договору іпотеки визначитись самостійно на власний розсуд за погодженням з ПАТ „Альфа -Банк”. Про проведення даних зборів учасників ТОВ „Пол і К” було складено протокол № 15, який був підписаний обома його учасниками -ОСОБА_9 та ОСОБА_7
Крім того, 30.07.2007р. загальними зборами учасників ТОВ „Пол і К” було прийнято рішення, оформлене протоколом № 19, яким було вирішено затвердити договір про відкриття кредитної лінії № 250/07, іпотечний договір земельної ділянки № 480/07 і договір про підтримання оборотів, укладені між ТОВ „Пол і К” та ПАТ „Альфа -Банк” 31.07.2007р.
На виконання названих рішень зборів учасників ТОВ „Пол і К”, між даним товариством (Позичальник) та ПАТ „Альфа -Банк” (Банк) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р., у відповідності до п.п. 1.1 -1.5 якого Банк відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію у національній валюті, що надалі іменується „Кредитна лінія”, та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає Позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою поновлення власних оборотних коштів в загальній сумі 1 000 000 грн. і може бути використаний ним на будь-які інші цілі, що не суперечать законодавству України, зокрема, може бути повністю або частково конвертований у національну або іншу іноземну валюту згідно із законодавством України; рефінансування заборгованості Позичальника в АКІБ „Укрсіббанк” по кредитному договору № 267-08 ОПУ в загальній сумі 1 000 000 грн. Крім того, Позичальник зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим договором. Ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту) складає 2 000 000 грн. Розмір процентів за користування кредитом складає 15,5% річних. Строк дії кредитної лінії закінчується 30 липня 2009р. Від імені ТОВ „Пол і К” даний договір було підписано директором ОСОБА_9
Відповідно до п. 4.1 договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. у день укладення цього договору Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію та позичковий рахунок. Банк надає Позичальнику кредит лише у межах дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, що у будь-яких момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між Позичальником і Банком, у строк не пізніше 2 (двох) днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити розмір траншу та реквізити для його надання, якщо вони відрізняються від зазначених у пункті 10.2 цього договору.
На підставі додаткових угод від 01.08.2007р., від 03.08.2007р., від 15.08.2007р. та від 31.08.2007р. до договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. сторонами даної угоди було погоджено надання кредиту ТОВ „Пол і К” окремими частинами на загальну суму 2 000 000 грн.
Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р., між ПАТ „Альфа -Банк” (Іпотекодержатель) та ТОВ „Пол і К” (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 480/07 від 31.07.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 603 (надалі за текстом -іпотечний договір № 480/07 від 31.07.2007р.), у відповідності до п.п. 1.1, 1.3, 2.1, 2.2 якого Іпотекодавець у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у статті 2 цього договору, передає Іпотекодержателю у іпотеку нерухоме майно, зазначене у пункті 3.1 цього договору, що надалі іменується „предмет іпотеки”, а Іпотекодержатель приймає його у іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця, якщо інше не встановлено законом. Згідно з цим договором іпотекою забезпечується виконання Іпотекодавцем зобов'язання у межах суми 5 615 600 грн., що виникло на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р., з урахуванням всіх додаткових угод до нього, що укладені на дату набуття чинності цим договором або будуть укладені в майбутньому (надалі по тексту договору іменується „основне зобов'язання”).
Положеннями п.п. 3.1, 3.3, 3.4 іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р. передбачено, що предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянка, кадастровий № 5122782600:00:001:0038, площею 2,78 га., що знаходиться за адресою: 21-й км Старокиївського шосе, на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району, Одеської області. Сторони за домовленістю оцінюють предмет іпотеки у 5 615 600 грн., при цьому згідно з експертною оцінкою вартість предмета іпотеки становить 9 477 298,00 грн.
В силу положень ст. 1 Закону України „Про іпотеку” від 05.06.2003р. № 898-IV (з подальшими змінами та доповненнями; надалі за текстом -Закон України „Про іпотеку”) іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі ст.ст. 3, 18 Закону України „Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Пол і К” за договором про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. між ТОВ „Мейкер” (Поручитель) та ПАТ „Альфа -Банк” (Банк) було укладено договір поруки № 337-П/07 від 31.07.2007р.., у відповідності до п.п. 1.1, 2.1, 3.1, 3.2 якого Поручитель поручається за виконання ТОВ „Пол і К” (Боржник) обов'язків, що виникли на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р., або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Боржник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов'язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник. Передбачена умовами даного договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо Боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, які випливають з договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р.
Названий договір поруки було укладено на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ „Мейкер”, оформленого протоколом № 3 від 17.05.2007р., згідно з яким даним органом управління ТОВ „Мейкер” було вирішено виступити поручителем перед установою банку ПАТ „Альфа -Банк” по кредитній угоді за юридичну особу ТОВ „Пол і К” у розмірі 2 000 000 грн. терміном на два роки, з наданням права підпису договору поруки директору ТОВ „Мейкер” ОСОБА_11 На названих зборах були присутні учасники ТОВ „Мейкер” ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що діяв у власних інтересах та в інтересах акціонерного товариства „ОРІЯНА ІНК”, які в сукупності володіють 100 відсотками голосів. Даний протокол було підписано головою зборів ОСОБА_7 та секретарем зборів ОСОБА_9
В силу положень п.п. 1.1, 4.2 статуту ТОВ „Мейкер”, зареєстрованого Малиновською райадміністрацією Одеського міськвиконкому 06.11.2002р. за реєстраційним № 03567960Ю0021222 (надалі за текстом -статут ТОВ „Мейкер”), товариство з обмеженою відповідальністю „Мейкер”, іменуєме надалі „Товариство”, утворюється громадянами України: ОСОБА_9, ОСОБА_7 та акціонерним товариством „ОРІЯНА ІНК”, іменуємими надалі „Учасники”, на основі колективної форми власності, шляхом поєднання особисто належного їм майна для здійснення багатопрофільної не забороненої діючим законодавством України діяльності. Статутний фонд Товариства утворюється за рахунок внеску об'єктів права власності учасників у вигляді грошових коштів в сумі 17 500 грн. в наступних частках: ОСОБА_9 -7 000 грн., що становить 40 % у статутному фонді; ОСОБА_7 -7 000 грн., що становить 40% у статутному фонді; АТ „ОРІЯНА ІНК” -3 500 грн., що становить 20% у статутному фонді.
За твердженнями ОСОБА_7, рішення загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформлені протоколами № 15 від 27.04.2007р. та № 19 від 30.07.2007р., на підставі яких директору ТОВ „Пол і К” ОСОБА_9 були надані повноваження на підписання договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р., так само як і рішення загальних зборів учасників ТОВ „Мейкер”, оформлене протоколом № 3 від 17.05.2007р., на підставі якого було укладено оспорюваний договір поруки, були прийняті з численними порушеннями положень чинного законодавства всупереч охоронюваних законом корпоративних прав ОСОБА_7 як учасника ТОВ „Пол і К” та ТОВ „Мейкер”. Дані порушення укладаються як у відсутності належного повідомлення позивача про час та місце їх проведення, так і в підробленні його підпису на даних рішеннях органів управління названих відповідачів, що, з урахуванням правової позиції ОСОБА_7 про відсутність у виконавчих органів ТОВ „Пол і К” та ТОВ „Мейкер” права самостійного укладання оспорюваних договорів, зумовило його звернення до суду із позовними вимогами про визнання недійсними вищезазначених рішень та договорів.
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та обставин справи, господарський суд вважає за необхідне, перш за все, надати правову оцінку оспорюваним рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформлених протоколами № 15 від 27.04.2007р. та № 19 від 30.07.2007р., оскільки саме названі рішення, за твердженнями ОСОБА_7, стали підставою для укладення оспорюваних договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р., який є основним зобов'язанням по відношенню до спірного договору поруки, та іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р.
Відповідно до п.п. 7.1, 7.3.1, 7.3.4 нової редакції статуту ТОВ „Пол і К” в підприємстві створюються органи управління і контролю: вищий орган управління -загальні збори учасників; виконавчий орган -директор; контролюючий орган - ревізійна комісія. Вищим органом управління підприємством є збори учасників, які мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.
У відповідності до ст. 58 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції Закону України від 27.04.2007р.) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішення загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформлені протоколами № 15 від 27.04.2007р. та № 19 від 30.07.2007р., були підписані обома учасниками даного господарського товариства -ОСОБА_9 та ОСОБА_7, кожен з яких володіє по 50% голосів на загальних зборах учасників, тобто названі документи містять інформацію про присутність на загальних зборах учасників ТОВ „Пол і К”, які в сукупності володіють 100 % голосів.
В свою чергу, згідно з постановою про порушення кримінальної справи від 27.08.2009р., складеної слідчим СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Остапенко Т.Н., було порушено кримінальну справу за фактом підробки невстановленими особами документа ТОВ „Пол і К” -протоколу зборів учасників № 19 від 30.07.2007р., що має юридичну силу, за ознаками ч. 1 ст. 358 КК України за кваліфікуючими ознаками підробки документу з метою використання; кримінальній справі присвоєно реєстраційний номер 02200900188.
У відповідності до висновку судово-почеркознавчої експертизи, проведеної в межах кримінальної справи № 02200900188 від 28.12.2010р., складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Звєздіною Н.С., з урахуванням додаткових пояснень до цього висновку, підпис від імені ОСОБА_7 зокрема в графі „Голова зборів” в протоколі № 15 зборів учасників ТОВ „Пол і К” від 27.04.2007р. виконано не ОСОБА_7, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_7 При цьому, дослідженням підпису від імені ОСОБА_7 в графі „Голова зборів” в протоколі № 19 зборів учасників ТОВ „Пол і К” від 30.07.2007р. (із кредитної справи договору № 250/07 від 31.07.2007р. ПАТ „Альфа -Банк”) встановлено, що він виконаний не рукописним способом, а є зображенням підпису, виконаним із застуванням технічних засобів з використанням як моделі якогось підпису ОСОБА_7
Однак відповідачем ТОВ „Пол і К” заперечується можливість використання названого висновку судової експертизи в якості належного доказу не підписання ОСОБА_7 протоколів загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К” № 15 від 27.04.2007р. та № 19 від 30.07.2007р. з огляду на той факт, що вищезазначена почеркознавча експертиза була призначена не господарським судом в порядку ст. 41 ГПК України, а, отже, такий експертний висновок не може бути прийнятий судом як висновок судового експерта. Крім того, у своїх додаткових поясненнях від 16.05.2011р., ТОВ „Пол і К” наголошувало на існуванні ще одного експертного висновку, яким, навпаки, було підтверджено, що підпис на вищезазначених протоколах було здійснено саме ОСОБА_7 /Т. 7, а.с. 125/.
З огляду на наведені заперечення ТОВ „Пол і К”, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
При цьому, статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Наведені приписи Господарського процесуального кодексу України дозволяють суду віднести висновок судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 02200900188 від 28.12.2010р., складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Звєздіною Н.С., до письмових доказів по справі та здійснити його правову оцінку за внутрішнім переконанням суду у сукупності з іншими доказами та обставинами справи у відповідності до положень ст. 43 ГПК України. При цьому, у випадку, якщо одна із сторін заперечує відносно обставин та інформації, що містить окремий доказ по справі, саме ця сторона в силу положень ст. 33 ГПК України зобов'язана довести суду свої заперечення належними доказами. У випадку, якщо така сторона невзмозі самостійно надати такі докази суду, вона не позбавлена права звернутись до суду з клопотанням в порядку ст. 38 ГПК України про витребування від підприємства чи організації цих доказів з метою підтвердження власних доводів та заперечень.
Висловлюючи заперечення щодо висновку судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 02200900188 від 28.12.2010р., складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Звєздіною Н.С., ТОВ „Пол і К” не навело суду жодних обставин, які дозволяли поставити під сумнів достовірність такого висновку та не враховувати викладену у ньому інформацію при вирішенні даної справи по суті. Твердження про наявність у матеріалах кримінальної справи № 02200900188 начебто іншого висновку почеркознавчої експертизи, яким підтверджено, що підписи на оскаржуваних рішеннях зборів учасників ТОВ „Пол і К” були здійснені саме ОСОБА_7, з урахуванням ненадання такого висновку суду та непред'явлення клопотання про його витребування від органів досудового слідства, в провадженні яких перебуває дана кримінальна справа, у зв'язку з неможливістю самостійного подання такого доказу, оцінюються судом виключно як декларативні та необґрунтовані.
З огляду на викладені обставини в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, та в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України не спростовано відповідачем ТОВ „Пол і К”, що позивачем рішення загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформлені протоколами № 15 від 27.04.2007р. та № 19 від 30.07.2007р., підписані не були.
Таким чином, з вищезазначеного висновку суду про непідписання ОСОБА_7 оскаржуваних рішень загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К” та положень нової редакції статуту ТОВ „Пол і К” про розмір часток учасників даного товариства у його статутному капіталі слідує, що рішення загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформлені протоколами № 15 від 27.04.2007р. та № 19 від 30.07.2007р., були підписані учасником товариства, який володіє в сукупності 50% голосів. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували участь позивача у названих зборах учасників ТОВ „Пол і К”, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що при проведені цих загальних зборів був присутній учасник, який володів лише 50% голосів.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України „Про акціонерні товариства” (в редакції Закону України від 27.04.2007р.) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
Аналогічні за змістом приписи містяться і у п. 7.3 нової редакції статуту ТОВ „Пол і К”, у відповідності до яких збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють в сукупності більш як 60 відсотками голосів.
З огляду на висновок господарського суду про присутність на загальних зборах учасників ТОВ „Пол і К”, які відбулися 27.04.2007р. та 30.07.2007р., учасника цього товариства, який володів 50% відсотками голосів, що є меншим ніж встановлена положеннями ч. 1 ст. 60 Закону України „Про господарські товариства” мінімально необхідна для надання цим зборам правомочності кількість голосів у розмірі 60%, господарський суд дійшов висновку, що зазначені збори учасників ТОВ „Пол і К” на момент їх проведення не були повноважними, що, в свою чергу, свідчить про неможливість прийняття ними будь-яких рішень.
Таким чином, викладені обставини свідчать про невідповідність рішення зборів учасників ТОВ „Пол і К” положенням чинного законодавства у зв'язку з відсутністю відповідного кворуму під час їх проведення.
Крім того, позивач також посилається і на той факт, що про час та місце проведення загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К” від 27.04.2007р. та від 30.07.2007р. його не було повідомлено належним чином, чим було порушено його корпоративні права, зокрема право на участь в управління цим товариством та прийнятті відповідних рішень з питань, які стосуються його діяльності.
В силу положень ч.ч. 1, 5 ст. 61 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції Закону України від 27.04.2007р.) загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Положеннями п. 7.5 нової редакції статуту ТОВ „Пол і К” встановлено, що про проведення зборів учасники підприємства повідомляються передбаченим Установчим договором способом з зазначенням часу і місяця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблене не менш як за 30 днів до скликання зборів. Будь-який з учасників підприємства має право вимагати розгляду питання на зборах за умови, що воно було ним постановлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання зборів учасникам підприємства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, якими би підтверджувалось належне повідомлення ОСОБА_7 про час та місце проведення загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К”, на яких були прийняті оскаржувані рішення. Більш того, як наголошував відповідач ТОВ „Пол і К”, письмові докази з цього приводу взагалі відсутні /Т. 8, а.с. 34/.
Викладені обставини свідчать про порушення порядку скликання та проведення загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К” від 27.04.2007р. та від 30.07.2007р., на яких було прийняті рішення, оформлені протоколами № 15 та № 19, чим були порушені права позивача на участь в управлінні ТОВ „Пол і К” та, як наслідок, свідчать про невідповідність прийнятих рішень вимогам чинного законодавства з названих підстав.
При цьому, господарським судом не приймаються до уваги твердження ТОВ „Пол і К” щодо повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників цього товариства від 27.04.2007р. в усній формі, оскільки такі твердження, в порушення ст.ст. 32, 33 ГПК України, взагалі не підтверджені будь-якими доказами та є суто декларативними.
Підсумовуючи викладені обставини та висновки суду з питань дослідження правомірності рішення зборів учасників ТОВ „Пол і К”, які відбулися 27.04.2007р. та 30.07.2007р., господарський суд констатує, що: оскаржувані рішення були прийняті вищим органом управління ТОВ „Пол і К” за відсутності кворуму; збори учасників від 27.04.2007р. та від 30.07.2007р. були проведені без належного повідомлення позивача як учасника цього товариства про час та місце їх проведення; протоколи № 15 та № 19, якими оформлено прийняті рішення названих загальних зборів, позивачем не підписувались.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Досліджуючи питання порушення прав позивача у зв'язку із прийняттям вищезазначених оскаржуваних рішень, господарський суд виходить, перш за все, з положень ст. 10 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції Закону України від 27.04.2007р.), приписи якої передбачають право учасника товариства брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, що укладається, в даному випадку, у праві на участь у загальних зборах учасників та, відповідно, праві на прийняття рішень з питань, які безпосередньо стосуються діяльності товариства.
Аналогічну правову позицію висловлено у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” від 24.10.2008р. № 13, згідно з яким рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України „Про господарські товариства”. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.
З огляду на викладене, господарський суд визнає права позивача як учасника ТОВ „Пол і К” порушеними внаслідок прийняття вищим органом даного товариства рішень, оформлених протоколами № 15 від 27.04.2007р. та № 19 від 30.07.2007р.
Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд вважає за необхідне звернутись також до положень п.п. 17 -19 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” від 24.10.2008р. № 13, з яких вбачається наступне. Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є зокрема прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону України „Про господарські товариства”). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Враховуючи всі вищевикладені обставини, які свідчать про прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформлених протоколами № 15 від 27.04.2007р. та № 19 від 30.07.2007р., за відсутності встановленого законом та установчими документами цього товариства кворуму, з порушенням вимог закону під час скликання даних загальних зборів, що є численними порушенням вимог чинного на час їх проведення законодавства, а також приймаючи до уваги встановлений судом факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_7 як учасника ТОВ „Пол і К” у зв'язку із прийняттям цих рішень, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів засновників ТОВ „Пол і К”, оформлених протоколами № 15 від 27.04.2007р. та № 19 від 30.07.2007р., та, відповідно, необхідності задоволення позовних вимог ОСОБА_7 у названій частині позову.
Розглянувши позовні вимоги в частині визнання недійсними договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. (з урахуванням додаткових угод до нього) та іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р., з урахуванням вищенаведених висновків суду про недійсність рішень загальних зборів даного товариства, оформлених протоколами № 15 від 27.04.2007р. та № 19 від 30.07.2007р., та тверджень ОСОБА_7 про відсутність у директора ТОВ „Пол і К”, яким було підписано названі договори, відповідних повноважень на їх укладання, господарський суд вважає за необхідне дослідити питання наявності обмежень повноважень директора ОСОБА_9 на вчинення дій від імені ТОВ „Пол і К”.
При цьому, господарський суд враховує той факт, що будь-яка додаткова угода за своєю сутністю з юридичної точки зору є документом, який направлений на зміну, припинення або уточнення вже існуючих правовідносин сторін, які, в свою чергу, виникли на підставі основного договору, в даному випадку на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. Таким чином, з урахуванням того, що доводи ОСОБА_7 базуються на недійсності саме кредитного договору, а також того факту, що оспорювані додаткові угоди були укладені виключно з метою виконання умов основного договору, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог досліджувати питання відповідності договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. положенням чинного на час його укладення законодавства.
Відповідно до ст.ст. 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
В свою чергу, положеннями ст. 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 4 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції Закону України від 27.04.2007р.) установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Згідно зі ст. 62 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції Закону України від 27.04.2007р.) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
В силу положень ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Здійснивши правовий аналіз наведених законодавчих приписів, господарський суд відзначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків виключно через представництво в особі своїх уповноважених представників, до яких відноситься керівник підприємства, який може бути одноособовим виконавчим органом юридичної особи. Обсяг повноважень виконавчого органу юридичної особи визначається її установчими документами, в яких, в свою чергу, мають бути закріплені встановлені вищим органом управління юридичної особи обмеження повноважень такого виконавчого органу, за їх наявності. За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне звернутись до положень нової редакції статуту ТОВ „Пол і К”, якими визначено компетенцію виконавчого органу цього товариства.
Згідно з п.п. 7.6, 7.6.1, 7.6.2 нової редакції статуту ТОВ „Пол і К” для керівництва поточною роботою підприємства зборами учасників обирається директор. Директор є єдиним повноважним представником підприємства у взаємовідносинах з державними та іншими органами, організаціями, закладами, а також в суді та господарському суді. Свої повноваження директор має право покладати на будь-якого службовця адміністрації в порядку, встановленому діючим законодавством. За узгодженням з учасниками, директору можуть бути передані додаткові повноваження. Директор організовує роботу підприємства, несе відповідальність за результати роботи підприємства, без доручення представляє підприємство у всіх організаціях, підприємствах, закладах, діє від імені підприємства, розпоряджується грошовими засобами та іншим майном, укладає господарські та інші договори, видає доручення, приймає та звільнює робітників та службовців, здійснює повсякденне керівництво діяльність підприємства, представляє підприємство у відносинах з державними органами, іншими закладами та організаціями на території України та за рубежем, вчиняє від імені підприємства інші дії, згідно діючого законодавства та установчими документами.
Таким чином, вищенаведені положення установчого документу ТОВ „Пол і К” свідчать про відсутність будь-яких обмежень повноважень директора на укладення договорів від імені цього господарського товариства, у зв'язку з чим, господарським судом відхиляються твердження ОСОБА_7 про відсутність у директора ТОВ „Пол і К” ОСОБА_9 належного обсягу повноважень на укладення договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р.
Що стосується посилань позивача на відсутність обов'язкового затвердження вищезазначених договорів загальними зборами учасників ТОВ „Пол і К”, оскільки вони були укладені на суму, що перевищує визначену статутом цього товариства, як на підставу для недійсності цих правочинів, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п. „і” ст. 41, ст. 59 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції Закону України від 27.04.2007р.) до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
В свою чергу, згідно з п.п. „й” п. 7.3.6 нової редакції статуту ТОВ „Пол і К” до виключної компетенції зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 1 000 000 (один мільйон) грн.
Матеріалами справи підтверджено, що оспорювані договір про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечний договір № 480/07 від 31.07.2007р. були укладені на суму, яка перевищує 1 000 000 грн. З аналізу наведених положень як чинного на час укладення оспорюваних договорів законодавства, так і положень нової редакції статуту ТОВ „Пол і К” вбачається, що до компетенції загальних зборів ТОВ „Пол і К” належить виключно затвердження вже укладених угод на суму, яка перевищує 1 000 000 грн., тобто договорів, щодо яких сторони досягли згоди у належній формі з усіх істотних умов, та які, відповідно, мали наслідком виникнення зобов'язань для ТОВ „Пол і К”. Як вже зазначалось вище по тексту рішення, установчими документами ТОВ „Пол і К” не встановлено обмеження повноважень його виконавчого органу на укладення будь-яких договорів, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що можливість укладення директором договорів на суму, яка перевищує 1 000 000 грн., не ставиться в залежність від волевиявлення вищого органу управління ТОВ „Пол і К”.
Чинним законодавством не передбачено правових наслідків незатвердження загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю угод, які укладені на суму, яка перевищує визначену у статуті товариства, у випадку наявності у виконавчого органу господарського товариства повноважень на їх укладення. За переконанням суду, в даному випадку не підлягають застосуванню приписи ст. 241 Цивільного кодексу України у зв'язку із наявністю у директора ТОВ „Пол і К” відповідних повноважень на укладення оспорюваних договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р., а, отже, і відсутністю необхідності їх подальшого узгодження вищим органом управління даного господарського товариства.
З наведеного вбачається, що відсутність подальшого затвердження договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р. не може свідчити про відсутність у директора ТОВ „Пол і К” відповідних повноважень на їх укладення, а, отже, і не може бути підставою для визнання названих правочинів недійсними.
Аналогічна правова позиція висловлена у роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” (з наступними змінами та доповненнями). Так, у п. 9.4 даного роз'яснення визначено, що відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що установчими документами акціонерного товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Крім того, судам необхідно враховувати, що в пункті "і" частини п'ятої статті 41 Закону України „Про господарські товариства” до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності (п. 40 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” від 24.10.2008р. № 13).
З огляду на викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що при укладенні договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р. директор ТОВ „Пол і К” діяв в межах наданих йому повноважень, у зв'язку з чим, господарський суд не вбачає можливості визнання недійсними названих договорів з підстав не затвердження їх вищим органом управління ТОВ „Пол і К”.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на тому, що рішенням зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформленим протоколом № 2 від 27.03.2010р., було затверджено оспорювані договір про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечний договір № 480/07 від 31.07.2007р. За наслідком оскарження даного акту, господарським судом Одеської області було прийнято рішення від 20.04.2011р. по справі № 3 / 17 -493 -2011, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2011р., яким у задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформленого протоколом № 2 від 27.03.2010р., було відмовлено. Таким чином, на теперішній час оспорювані договори є такими, що затверджені вищим органом управління ТОВ „Пол і К”.
Окрім вищенаведених обставин, ОСОБА_7 було висунуто низку доводів та міркувань щодо обставин, які свідчать про недійсність договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р. як окремо щодо кожного з них, так і щодо обох в сукупності, на дослідженні яких господарський суд вважає за необхідне зупинитись окремо.
Так, одним із доводів позивача щодо недійсності іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р. є посилання на той факт, що ТОВ „Пол і К” було засноване на колективній формі власності, а отже і майно цього товариства, яке було передано в іпотеку за іпотечним договором № 480/07 від 31.07.2007р., мало статус майна колективної форми власності. В обґрунтування даних тверджень ОСОБА_7 було здійснено посилання на ст.ст. 4, 20, 21, 26 Закону України „Про власність” та окремо було наголошено на тому, що у відповідності до п. 43 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України відчуження або застава майна, що є колективною власністю, здійснюється за рішенням органів управління товариства (загальних зборів, виконавчого органу), якщо інше не встановлено законом та (або) установчими документами (актами). З цього приводу господарський суд вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_7 на наступні обставини.
Статтями 2, 20 Закону України „Про власність” від 07.02.1991р. № 697-ХІІ дійсно встановлювалось, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна, а також було визначено суб'єктами права колективної власності трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.
Однак Закон України „Про власність” від 07.02.1991р. № 697-ХІІ було визнано таким, що втратив чинність, у зв'язку із набранням чинності 27.04.2007р. Законом України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України” від 27.04.2007р. № 997-V, а отже положення Закону України „Про власність” не можуть бути застосовані до правовідносин сторін по справі, які виникли у зв'язку із укладенням іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р.
Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності.
Чинне на момент укладення вищезазначеного іпотечного договору господарське законодавство, згідно зі ст. 63 Господарського кодексу України, поділяло підприємства в Україні, залежно від форм власності, зокрема на приватні підприємства, що діють на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи), та підприємства, що діють на основі колективної власності (підприємства колективної власності). В свою чергу, в силу положень ст. 91 Господарського кодексу України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.
Таким чином, вищенаведені положення господарського законодавства не відносять господарські товариства, створені на основі приватної власності громадян, яким і є ТОВ „Пол і К”, до підприємств колективної форми власності, а, навпаки, відносять такі господарські товариства до підприємств приватної форми власності. З викладеного вбачається, що посилання позивача на вимоги законодавства, якими було врегульовано порядок здійснення права колективної власності, є такими, що не ґрунтуються на законі.
Крім того, ОСОБА_7 посилається на введення ТОВ „Пол і К” в особі його директора ОСОБА_9 в оману другої сторони оспорюваних кредитного та іпотечного договорів -ПАТ „Альфа -Банк” щодо обставин, які мають істотне значення, що укладається в наступному. Так, згідно з твердженнями позивача, директор ТОВ „Пол і К” ОСОБА_9 використав недійсні та підроблені ним рішення зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформлені протоколами № 15 від 25.04.2007р. та № 19 від 30.07.2007р., з метою підтвердження наявності у нього повноважень на укладення оспорюваних договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р.
Крім того, ОСОБА_7 просив суд звернути увагу і на той факт, що згідно з п. 4.5 кредитних договорів № 266-08 ОПУ та № 267-08 ОПУ від 24.05.2006р., укладених між АКІБ „УкрСиббанк” та ТОВ „Пол і К”, останнє взяло на себе зобов'язання не передавати в заставу іншим кредиторам інші активи Позичальника, вартість яких перевищує 10% суми кредиту, тобто суму в розмірі 130 000 доларів США, без попереднього письмового погодження Банку, яке останнім, в свою чергу, надано не було.
Недійсність названих рішень вищого органу управління ТОВ „Пол і К” та обмеження, прийняті на себе даним товариством у зв'язку з укладенням кредитного договору із АКІБ „УкрСиббанк”, як наголошує позивач, свідчать про недотримання ТОВ „Пол і К” наданих ним гарантій при укладенні договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р., що відображені у п. 3.1 цього договору, згідно з якими Позичальник гарантує, що ним належним чином виконані всі дії, які згідно із чинним законодавством України, установчими та іншими внутрішніми нормативними документами Позичальника необхідні йому для укладення цього договору та виконання своїх зобов'язань за ним, у тому числі ухвалені усі необхідні для цього рішення, надані згоди (погодження) органами управління Позичальника, співвласниками (засновниками, учасниками, акціонерами), органами державної влади та управління, контрагентами Позичальника за іншими укладеними ним договорами, будь-якими іншими особами тощо; фізична особа, яка зазначена у преамбулі цього договору і підписала його від імені Позичальника, наділена достатніми для цього повноваженнями, що не скасовані і не обмежені, всі внутрішні процедури Позичальника, необхідні для реалізації цих повноважень, виконані належним чином; усі документи, надані Позичальником Банку у зв'язку з підготовкою до укладення цього договору, були подані в їх останньому завершеному стані, і на дату їх подання повністю достовірно відображаються фінансовий стан Позичальника та іншу інформацію про нього. За час, що минув з моменту подання зазначених документів Банку, не відбулося ніяких змін у юридичному статусі, фінансовому стані або діяльності позичальника, що приведуть або можуть привести до невиконання або неналежного виконання ним зобов'язань за цим договором.
Наголошуючи на невідповідності наданих ТОВ „Пол і К” гарантій при укладенні вищезазначеного кредитного договору як на доказ навмисного введення даним товариством в оману ПАТ „Альфа -Банк” щодо обставин, які мають істотне значення, ОСОБА_7 посилався на наявність підстав для визнання договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. недійсним виходячи з положень ст. 230 ЦК України.
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. В свою чергу, в силу положень ст. 229 ЦК України, до обставин, які мають істотне значення, слід віднести природу правочину, права та обов'язки сторін, такі властивості і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
За змістом положень ст. 230 ЦК України право на оспорювання договору, який було укладено внаслідок введення однією із сторін в оману другої сторони щодо обставин, які мають істотне значення, належить виключно особі, яку діяла під впливом омани, та, відповідно, на саме на цю особу покладається обов'язок доказування як наявності факту омани, так і умислу тієї сторони правочину, яка здійснила таке введення.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, що знайшло своє відображення, наприклад, в узагальненнях від 24.11.2008р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно з якими правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.
Також, згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
В свою чергу, правова позиція відповідача ПАТ „Альфа -Банк”, яка була викладена ним у відзивах на позов /Т 4, а.с. 5-7, Т 7, а.с. 91-94/, заснована на тому, що директор ТОВ „Пол і К” ОСОБА_9 в момент укладення договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р. мав необхідні для цього повноваження виходячи з положень нової редакції статуту ТОВ „Пол і К”. Будь-які твердження та вимоги до ТОВ „Пол і К”, засновані на введенні ПАТ „Альфа -Банк” в оману з боку директора ТОВ „Пол і К” ОСОБА_9 щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення оспорюваних правочинів, ПАТ „Альфа -Банк” в ході вирішення даного спору не висувались.
З огляду на викладене, господарський суд не вбачає правових підстав для дослідження наявності у діях директора ТОВ „Пол і К” умислу щодо введення в оману ПАТ „Альфа -Банк” щодо обставин, які мають істотне значення для укладення договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечного договору № 480/07 від 31.07.2007р., оскільки вимоги, засновані на таких підставах, виходячи зі змісту ст. 230 ЦК України можуть бути пред'явлені виключно стороною оспорюваного правочину, якою позивач не являється.
Неодноразові посилання ОСОБА_7 на значно занижену заставну вартість предмета іпотеки за іпотечним договором № 480/07 від 31.07.2007р., які засновані на тому, що сторонами названого іпотечного договору було оцінено предмет іпотеки -земельну ділянку площею 2,78 га, розташовану за адресою: 21й км. Старокиївського шосе, на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, у 5 615 600 грн. незважаючи на той факт, що у даному договорі було зазначено, що експертна грошова оцінка земельної ділянки становить 9 477 298,00 грн., господарським судом також відхиляються з огляду на наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України „Про іпотеку” від 05.06.2003р. № 898-IV (з подальшими змінами та доповненнями) вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Наведена законодавча норма є диспозитивною, тобто надає право сторонам іпотечного договору право самостійно визначити вартість предмету іпотеки за власною згодою, не маючи імперативних приписів щодо обов'язкової, в будь-якому разі, експертної оцінки цього майна для визначення його заставної вартості, у зв'язку з чим, посилання позивача на начебто значно занижену вартість предмету іпотеки за іпотечним договором № 480/07 від 31.07.2007р. є такими, що не ґрунтуються на законі.
Численні посилання ОСОБА_7 на порядок виконання ТОВ „Пол і К” прийнятих на себе зобов'язань за оспорюваними договорами не можуть бути підставою для визнання їх недійсними, оскільки виконання або неналежне виконання зобов'язань, які виникають з умов оспорюваного договору, не може бути підставою для його недійсності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009р. № 9, відповідно до абз. 4 п. 7 якої судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
З урахуванням всіх вищевикладених обставин, аналізуючи в сукупності доводи позивача, а також надані в їх обґрунтування докази, господарський суд дійшов висновку, що договір про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та іпотечний договір № 480/07 від 31.07.2007р. відповідають положенням чинного на час їх укладення законодавства, у зв'язку з чим, не можуть бути визнані недійсними з визначених позивачем підстав.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ „Мейкер”, оформленого протоколом № 3 від 17.05.2007р., та визнання недійсним договору поруки № 337-П/07 від 31.07.2007р., укладеного між ТОВ „Мейкер” та ПАТ „Альфа -Банк”, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Господарським судом встановлено, що у відповідності до п.п. 1.1, 4.2 статуту ТОВ „Мейкер” позивачу, на момент прийняття оспорюваного рішення вищого органу управління ТОВ „Мейкер”, належало 40% у статутному капіталі цього господарського товариства.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Мейкер”, оформленим протоколом № 3 від 17.05.2007р., було постановлено виступити поручителем перед установою банку ЗАТ „Альфа - Банк” по кредитній угоді за юридичну особу ТОВ „Пол і К” у розмірі 2 000 000 грн. терміном на два роки, з наданням права підпису договору поруки директору ТОВ „Мейкер” ОСОБА_11 На названих зборах були присутні учасники ТОВ „Мейкер” ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що діяв у власних інтересах та в інтересах акціонерного товариства „ОРІЯНА ІНК”, які в сукупності володіють 100 відсотками голосів. Даний протокол було підписано головою зборів ОСОБА_7 та секретарем зборів ОСОБА_9
В свою чергу, у відповідності до висновку судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 02200900188 від 28.12.2010р., складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Звєздіною Н.С., з урахуванням додаткових пояснень до цього висновку, було також встановлено, що підпис від імені ОСОБА_7 в графі „Голова зборів” в протоколі № 3 зборів учасників ТОВ „Мейкер” від 17.05.2007р. було виконано не ОСОБА_7, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_7 Заперечення, які неодноразово висловлювались ТОВ „Пол і К” з приводу цього висновку як неналежного доказу непідписання позивачем, в тому числі, рішення зборів учасників ТОВ „Мейкер”, оформленого протоколом № 3 від 17.05.2007р., господарським судом не приймаються до уваги з наведених вище по тексту рішення підстав згідно з положеннями ст.ст. 32, 33, 36, 43 ГПК України.
Таким чином, господарський суд вважає доведеним факт непідписання ОСОБА_7 рішення зборів учасників ТОВ „Мейкер”, оформленого протоколом № 3 від 17.05.2007р.
В основу доводів ОСОБА_7 щодо невідповідності названого рішення органу управління ТОВ „Мейкер” покладено і той факт, що про час та місце проведення загальних зборів учасників від 17.05.2007р., на яких було прийнято оформлене протоколом № 3 рішення, його не було повідомлено належним чином, чим було порушено його корпоративні права, зокрема право на участь в управлінні цим товариством та прийнятті відповідних рішень з питань, які стосуються його діяльності.
В силу положень ч.ч. 1, 5 ст. 61 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції Закону України від 27.04.2007р.) загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Слід відзначити, що чинна на час ухвалення загальними зборами учасників оспорюваного рішення редакція статуту ТОВ „Мейкер” взагалі не передбачала порядку повідомлення його учасників про час та місце проведення таких зборів, однак наведені вище положення ст. 61 Закону України „Про господарські товариства” передбачають, що таке повідомлення в будь-якому разі має бути здійснене ініціатором проведення цих зборів не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Доказів здійснення такого повідомлення по відношенню до позивача відповідачем ТОВ „Мейкер” господарському суду, в порушення вимог ст.ст. 32,33 ГПК України, надано не було.
Викладені обставини, за переконанням суду, свідчать про порушення порядку скликання та проведення загальних зборів учасників ТОВ „Мейкер” від 17.05.2007р., на яких було прийнято оскаржуване рішення, чим було порушено права ОСОБА_7 на участь в управлінні ТОВ „Мейкер”, а отже і про невідповідність прийнятого рішення положенням чинного законодавства з названих підстав.
З огляду на викладені обставини, суд відзначає, що оскаржуване рішення було прийнято вищим органом управління ТОВ „Мейкер” без належного повідомлення позивача як учасника цього товариства про час та місце їх проведення, та протокол № 3, яким оформлено прийняте рішення названих загальних зборів, позивачем не підписувалось. Виходячи з положень ст. 10 Закону України „Про господарські товариства”, господарський суд, як і у випадку з оскаржуваними рішеннями загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К”, визнає права ОСОБА_7 у зв'язку із прийняттям рішення зборів учасників ТОВ „Мейкер”, оформленого протоколом № 3 від 17.05.2007р., порушеними шляхом позбавлення права на участь у загальних зборах учасників та, відповідно, права на прийняття рішень з питань, які безпосередньо стосуються діяльності товариства.
Таким чином, господарський суд, враховуючи висновок щодо порушення прав позивача у зв'язку із прийняттям загальними зборами учасників ТОВ „Мейкер” рішення, оформленого протоколом № 3 від 17.05.2007р., на підставі ст.ст. 10, 58, 61 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції Закону України від 27.04.2007р.), ст. 20 Господарського кодексу України, положення яких були наведені вище по тексту рішення в ході дослідження обґрунтованості позовних вимог, пред'явлених до ТОВ „Пол і К”, вбачає правові підстави для визнання недійсним названого рішення органу управління ТОВ „Мейкер”, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_7 у зазначеній частині підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним договору поруки № 337-П/07 від 31.07.2007р., укладеного між ТОВ „Мейкер” та ПАТ „Альфа -Банк”, господарський суд відзначає, що єдиною обставиною, на яку посилається ОСОБА_7 як на підставу для визнання даного правочину недійсним, є невідповідність вищезазначеного рішення загальних зборів учасників ТОВ „Мейкер”, яким було фактично надано згоду на укладення названого договору поруки з наданням директору ТОВ „Мейкер” права підпису відповідного договору поруки, положенням законодавства. Таким чином, позивач наголошує, що за відсутності попереднього погодження з боку загальних зборів учасників ТОВ „Мейкер” виконавчий орган цього товариства не мав права на укладення договору поруки № 337-П/07 від 31.07.2007р. із ПАТ „Альфа -Банк”.
Виходячи з раніше наведених по тексту рішення положень ст.ст. 92, 97, 237 ЦК України, ст. 65 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 41, 59, 62 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції Закону України від 27.04.2007р.) господарський суд вважає за необхідне звернутись до положень установчих документів ТОВ „Мейкер”, якими визначено повноваження його виконавчого органу на вчинення будь-яких дій від імені цього товариства та визначено виключну компетенцію його вищого органу управління.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.9 статуту ТОВ „Мейкер” управління Товариством здійснюється Учасниками та призначеним ним директором. Директор товариства організовує поточну та перспективну діяльність товариства і несе відповідальність за її здійснення; розпоряджається коштами і майном Товариства, укладає договори та контракти від його імені, забезпечує їх виконання, представляє його в усіх вітчизняних та закордонних організаціях, приймає на роботу та звільняє робітників Товариства згідно трудового законодавства, укладає трудові контракти, угоди та договори підряду, у тому числі і з фахівцями за кордоном, відряджує в межах країни та за кордон робітників Товариства.
З вищевикладених положень статуту ТОВ „Мейкер” слідує, що виконавчий орган цього товариства -директор взагалі не має будь-яких обмежень щодо повноважень на здійснення дій від імені ТОВ „Мейкер”. В свою чергу, положеннями п. 6.3 статуту ТОВ „Мейкер”, якими визначено виключну компетенцію загальних зборів учасників, не передбачено будь-яких попередніх погоджень договорів, які будуть укладені цим господарським товариством, так само як і не передбачено їх наступного затвердження.
Будь-яких інших доводів та доказів, які б свідчили про недійсність договору поруки № 337-П/07 від 31.07.2007р., укладеного між ТОВ „Мейкер” та ПАТ „Альфа -Банк”, позивачем, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, надано не було, у зв'язку з чим господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_7 у цій частині позову.
Крім того, суд відзначає, що пп. „в” п. 2.1 договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. належне виконання Позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується порукою товариства з обмеженою відповідальністю „Мейкер” на повну суму зобов'язань Позичальника за цим договором і на строк дії цього договору, що повністю відповідає вимогам ст. 548 ЦК України про необхідність визначення у основному зобов'язанні способів його забезпечення, якщо воно забезпечується.
Таким чином, суд відзначає, що основним зобов'язанням, виконання обов'язків ТОВ „Пол і К” за яким забезпечено оспорюваним договором поруки, було прямо передбачено такий спосіб забезпечення виконання зобов'язань як порука ТОВ „Мейкер”.
З огляду на всі вищевикладені обставини та висновки суду, зроблені в ході вирішення даного спору, позов ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К”, оформлених протоколами № 15 від 27.04.2007р. та № 19 від 30.07.2007р., та рішення загальних зборів учасників ТОВ „Мейкер”, оформленого протоколом № 3 від 17.05.2007р., відповідно до ст.ст. 1, 3, 4, 6, 7, 50, 51 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 15.05.2003р.), ст.ст. 10, 58, 60, 61 Закону України „Про господарські товариства від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 27.04.2007р.), ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 36, 43 ГПК України. Позовні вимоги в частині визнання недійсними договору про відкриття кредитної лінії № 250/07 від 31.07.2007р. та додаткових угод до нього, іпотечного договору № 480 від 31.07.2007р., укладених між ТОВ „Пол і К” та ПАТ „Альфа -Банк”, а також договору поруки № 337-П/07 від 31.07.2007р., укладеного між ТОВ „Мейкер” та ПАТ „Альфа -Банк”, задоволенню не підлягають відповідно до ст.ст. 4, 41, 59, 62 Закону України „Про господарські товариства”, ст.ст. 63, 65, 91 Господарського кодексу України, ст.ст. 92, 97, 237, 1054 ЦК України, ст. 92 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 5, 18 Закону України „Про іпотеку” від 05.06.2003р. № 898-IV (з подальшими змінами та доповненнями).
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, господарський суд виходить з наступного.
Частиною 5 статті 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із даним позовом з наступними уточненнями та доповненнями заявлених позовних вимог, ОСОБА_7 було сплачено державне мито в загальній сумі 510,00 грн. як за шість заявлених вимог немайнового характеру /Т 1, а.с. 12, Т 5 а.с. 57/.
Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, дві з яких було пред'явлено до ТОВ „Пол і К” та одну, відповідно, до ТОВ „Мейкер”, господарський суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача ТОВ „Пол і К” витрат по оплаті державного мита в сумі 170 грн., а на ТОВ „Мейкер” -в сумі 85 грн. Решта судових витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита, покладаються на позивача.
Судові витрати, пов'язані з оплатою послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідачів ТОВ „Пол і К” в сумі 78,67 грн. та на ТОВ „Мейкер” в сумі 39,33 грн. пропорційно кількості задоволених позовних вимог виходячи з загальної суми цих судових витрат.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне відповідно до пункту 2 частини 1 статті 8 Декрету КМУ “Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93, п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258, видати позивачу довідку на повернення з державного бюджету 236 грн., у зв'язку з подвійною сплатою останнім витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу /Т. 1, а.с. 13, Т. 5, а.с. 58/.
Керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 6, 7, 50, 51 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 15.05.2003р.), ст.ст. 4, 10, 41, 58 -62 Закону України „Про господарські товариства від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 27.04.2007р.), ст.ст. 20, 63, 65, 91 Господарського кодексу України, ст.ст. 92, 97, 237, 1054 ЦК України, ст. 92 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 5, 18 Закону України „Про іпотеку” від 05.06.2003р. № 898-IV (з подальшими змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82 -85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і К” /65012, м. Одеса, пров. Мукачівський, 5, код ЄДРПОУ 25040391/, оформлене протоколом № 15 від 27.04.2007р.
3. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і К” /65012, м. Одеса, пров. Мукачівський, 5, код ЄДРПОУ 25040391/, оформлене протоколом № 19 від 30.07.2007р.
4. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Мейкер” /65072, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 49, код ЄДРПОУ 32223897/, оформлене протоколом № 3 від 17.05.2007р.
5. В решті позову відмовити.
6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і К” /65012, м. Одеса, пров. Мукачівський, 5, код ЄДРПОУ 25040391/ на користь ОСОБА_7 /65063, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ витрати зі сплати державного мита в сумі 170грн. 00 коп. /сто сімдесят грн. 00 коп./, витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 78 грн. 67 коп. /сімдесят вісім грн. 67 коп./.
7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Мейкер” /65072, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 49, код ЄДРПОУ 32223897/ на користь ОСОБА_7 /65063, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. /вісімдесят п'ять грн. 00 коп./, витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 39 грн. 33 коп. /тридцять дев'ять грн. 33 коп./.
8. Видати ОСОБА_7 /65063, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/довідку на одержання з державного бюджету України суму надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 17.10.2011р.
Головуючий суддя Желєзна С.П.
суддя Н.Д. Петренко
суддя Ю.М. Щавинська