________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________Підлягає публікації в ЄДРСР
"14" жовтня 2011 р.Справа № 34/17-3365-2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДІМПЕКС"
до відповідача Приватного підприємства "Валентино"
про стягнення 892,97грн.
Суддя Фаєр Ю.Г.
Представники
від позивача: ОСОБА_1, діюча на підставі довіреності №356 від 13.10.11р.;
від відповідача: не з'явилися.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДІМПЕКС", звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Валентино" про стягнення заборгованості за договором №49 від 28.05.2010р. у розмірі 500грн. основного боргу, інфляційні у розмірі 190,60грн., 3% річних у розмірі 15,37грн. та пеню у розмірі 187грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-3365-2011.
Відповідач про місце та час судових засідань повідомлявся судом вчасно, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень(рекомендовані). В судові засідання не з'явився, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав.
Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі представників відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
28.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДІМПЕКС" (постачальник) та Приватним підприємством "Валентино" (покупець) укладено договір №49, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в термін та на умовах, зазначених у договорі.
Згідно п.1.2. даного договору предметом поставки є товари, зазначені в накладній або специфікації, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.2.1. зазначеного розділу оформлення замовлення на поставку товару проводиться покупцем на підставі діючих цін на день оформлення з урахуванням розміру знижок.
Товар постачається покупцю окремими партіями протягом терміну дії цього договору (п.2.2. даного розділу). За п.2.3. зазначеного розділу обсяг, асортимент та марки товару, що постачатиметься, зазначаються в документах, передбачених у п.1.2. договору. Документи, що додаються до товару: накладна, податкова накладна, рахунок, а також документи, які підтверджують якість товару (п.2.4. цього розділу).
Згідно п.2.5. вказаного розділу поставка проводиться постачальником або самовивезенням покупцем за взаємною домовленістю сторін. Місце поставки -склад постачальника за адресою: м.Одеса, Овідіопольська дуга, 3а.
Відповідно до п.3.1. зазначеного розділу поставка товарів проводиться з відстрочкою протягом 14 банківських днів з угоди обох сторін.
Згідно п.4.1. вказаного розділу якість товару, тара, упаковка та маркування мають відповідати вимогам чинного законодавства України, державним стандартам, що діють на території України. Приймання товарів здійснюється покупцем відповідно до інструкції „Про порядок приймання продукції і товарів за кількістю та якістю (п.4.2. зазначеного розділу).
Відповідно до п.5.1. цього розділу за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, в тому числі неотриманий прибуток в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно п.5.2. вказаного розділу за несвоєчасну оплату вартості відповідної партії товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.
На виконання умов цього договору поставки за видатковою накладною №Опро-00102 від 31.05.2010р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 1414,8грн.
З наявних в матеріалах справи виписок по рахунку позивача вбачається, що відповідачем перераховано 16.06.2010р. - 414,80грн., 18.10.2010р. - 500грн.
Посилаючись на невиконання відповідачем прийнятого зобов'язання за договором поставки №49 від 28.05.2010р. щодо своєчасної оплати за отриманий товар, з врахуванням часткової оплати заборгованості, позивач звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою про стягнення заборгованості за договором поставки №49 від 28.05.2010р. на загальну суму 892,97грн., з яких 500грн. основного боргу та 392,97грн. штрафних санкцій.
Під час розгляду справи, 12.09.2011р. відповідач перерахував позивачу 500грн., про що останній повідомив суд згідно листа вих№102 від 22.09.2011р. (вх№33197/2011 від 23.09.11р.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного договору поставки №49 від 28.05.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 1414,80грн. за видатковою накладною №Опро-00102 від 31.05.2010р. Проте відповідач в порушення умов п.3.1. договору поставки та норм чинного законодавства України не виконав прийняте на себе зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати товару протягом 14 банківських днів, а саме -в строк до 21.06.2010р.
Згідно наявних в матеріалах справи виписок банку про рух грошових коштів за рахунком позивача відповідачем погашено заборгованість 16.06.2010р. на суму 414,80грн., 18.10.2010р. на суму 500грн., 12.09.2011р. на суму 500грн.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення інфляційних витрат у розмірі 190,6грн. та 3% річних у розмірі 15,37грн., суд встановив, що позивач здійснив зазначений розрахунок врахувавши лише банківські дні прострочення, тоді як ані чинним законодавством України, ані договором №49 від 28.05.2010р. зазначене не передбачене. Крім того, позивач здійснює розрахунок починаючи з 17.06.2010р., тоді як момент виникнення зобов'язання визначається наступним банківським днем, у зв'язку з чим, суд здійснив власний розрахунок індексу інфляції та 3% річних, врахувавши настання терміну сплати 21.06.2010р. (згідно п.3.1. договору №49 від 28.05.2010р. - протягом 14 банківських днів з угоди обох сторін), з врахуванням часткової оплати заборгованості 16.06.2010р. на суму 414,80грн., 18.10.2010р. на суму 500грн. За розрахунком суду інфляційні витрати за період з 21.06.2010р. по 18.10.2010р. нараховані на суму заборгованості у розмірі 1000грн. складають 44грн., за період з 19.10.2010р. по 10.08.2011р. нараховані на суму заборгованості у розмірі 500грн. складають 28,50грн., всього 72,50грн. За розрахунком суду 3% річних за зазначений період складають 22,02грн., але з врахуванням заявлених до стягнення 15,37грн. позовні вимоги підлягають задоволенню саме в цій сумі.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За вищевикладених підстав, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення пені у сумі 187грн. з урахуванням лише банківських днів, суд здійснив власний розрахунок пені, врахувавши настання терміну сплати 21.06.2010р., з врахуванням часткової оплати заборгованості 16.06.2010р. на суму 414,80грн., 18.10.2010р. на суму 500грн. За розрахунком суду пеня за зазначений період складає 211,5грн., але з врахуванням заявлених до стягнення 187грн. позовні вимоги підлягають задоволенню саме в цій сумі.
Відповідно до ч.1 ст.223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим кодексом.
Згідно із п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, яка враховуючи вимоги ч.3 ст.267 зазначеного кодексу, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Під час розгляду справи такої заяви від сторін до суду не надходило.
Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, наведені норми матеріального права, договірні умови, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 72,5грн., 3% річних у розмірі 15,37грн. та 187грн. пені, провадження у справі в частині сплаченої відповідачем суми боргу у розмірі 500грн. слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України внаслідок відсутності предмету спору.
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита та ІТЗ судового процесу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, п.11 ч.1 ст.80, 82-85 Господарсько процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором №49 від 28.05.2010р. у сумі 500(п'ятсот)грн.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Валентино" (код 21037160, адреса: 65069, Одеська область м.Одеса, Десантний бульвар, 18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДІМПЕКС" (код 31770903, адреса: 83049, м.Донецьк, вул.Лебединського, 7а; р/р 26004124355 в Райфайзен банк „Аваль”, м.Київ, МФО 380805) інфляційні витрати у розмірі 72(сімдесят дві)грн.50коп., 3% річних у розмірі 15(п'ятнадцять)грн.37коп., 187(сто вісімдесят сім)грн. пені, витрати по сплаті державного мита на суму 77(сімдесят сім)грн.49коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 204(двісті чотири)грн.78коп.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Суддя Ю.Г. Фаєр
Повний текст рішення складено 17.10.2011р.