Підлягає публікації в ЄДРСР
"12" жовтня 2011 р.
Справа № 15/17-2964-2011
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
При секретарі К.О. Міллєр
За участю представників:
від позивача - Ткаченко О.М.,
від відповідача -Павлига М.А., Бушанський В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства „Компроміс” до Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку „Одесит” про стягнення 63459,00 грн., -
В засіданні суду 10.10.2011 р. оголошувалась перерва до 12.10.2011 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дочірнє підприємство „Компроміс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку „Одесит” про стягнення 63459,00 грн., посилаючись на наступне.
Позивач є власником квартири № 74 в будинку 9а по Лідерсовському бульвару в Одесі. У цивільній справі № 2-1476/10 з позивача було стягнуто 93 772 грн. відшкодування, оскільки через вікна його квартири затікала воду в квартиру № 70. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2011 року суму відшкодування матеріальної шкоди було зменшено до 63 459, 00 грн.
Так, позивач вказує, що затікання води через вікна квартири № 74 в квартиру №70 свідчить про те, що відповідач не здійснював ремонт належним чином. Так, на думку позивача, порушення відповідачем законодавчо визначеного обов'язку щодо ремонту віконного фасаду формує склад його вини. В свою чергу відповідно до п. 1 ст.1191 ЦК України позивач вважає, що має право стягнута відшкодування з винної особи.
До того ж позивач зазначає, що постановою № В-10/5 94 від 23 березня 2011 року було відкрите виконавче провадження щодо стягнення суми матеріальної шкоди. Так, позивач виплатив 64 094,00 грн. в рамках виконавчого провадження, про що свідчить копія квитанції про сплату вказаної суми. Крім того, за перерахування суми матеріальної шкоди позивач сплатив комісію у розмірі 634,49 грн., що є затратами.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-2964-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву. При цьому відповідач вказує, що в його обов'язки не входить ремонт вікон, які знаходяться у квартирах приватної власності
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, господарський суд встановив наступне.
Дочірнє підприємство „Компроміс” є власником квартири № 74 в будинку 9а по Лідерсовському бульвару в м. Одеса, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про право власності на квартиру № 74 від 09.04.2009 р. та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості № 22826198 від 25.05.2009 р.
Відповідно до пункту 2 статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири в двох або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб всіх власників квартир, а також нежитлових приміщень, які розташовані в житловому будинку.
У ст. 385 Цивільного кодексу України зазначено, що власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Так, позивач і відповідач пов'язані правовідносинами як власник квартири в багатоквартирному домі і Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Діяльність ОСБЖБ „Одесит” регулюється Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", який визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захист їх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням, на думку позивача, відповідачем встановленого законом обов'язку щодо ремонту віконного фасаду.
Так, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів вмотивовані тим, що відповідач повинен відшкодувати гроші, які були стягнуті з позивача за рішенням суду на користь іншої особи за спричинення йому шкоди шляхом затоплення квартири вказаної особи через порушення конструктивів будинку які відбулися, як в квартирі позивача, так і на технічному поверсі будинку.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача кошти за призведене ним затоплення квартири № 70, що встановлено рішенням Приморського районного суду м. Одеси і яке залишено без змін апеляційною інстанцією в частині відшкодування шкоди, встановлення причин затоплення і винних в ньому осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2010 року у справі № 2-1476/10 встановлено, що ДП „Компроміс” в квартирі № 74 були призведені зміни конструктів всупереч вимогам будівельних норм та правил, що призвело до затікання квартири № 70 в будинку №9а на Лідерсовському бульварі.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2011 року у вказаній справі встановлено, що реконструкцію кв. 70 визначено такою, що відповідає будівельно-технічним нормам і правилам, а реконструкцію кв. № 74 - такою, що потягла зміну конструктивних елементів даху будинку та системи внутрішнього водовідводу на частковий зовнішній, ліквідацію дашків над лоджіями і зменшення карнизів до 10 см, з відхиленням від вимог державних будівельних норм.
Згідно статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Зазначеними рішеннями судів доведено, що підставою затікання кв. 70 є проведене всупереч вимогам будівельних норм та правил реконструкції квартири № 74 та технічного поверху, яку здійснено ДП „Компроміс”. При цьому рішеннями суду встановлено факт заподіяння шкоди майну позивачу у справі № 2-1476/10 внаслідок не дій ОСБЖБ „Одесит”, а внаслідок дій ДП „Компроміс”, яке є власником квартири № 74.
Отже, факт наявності вини саме ДП „Компроміс” у заподіянні шкоди внаслідок проведення реконструкції кв. № 74 є доведеним та не підлягає доказуванню.
Між тим суд погоджується з доводами відповідача, що ОСББ „Одесит” згідно Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” не є суб'єктом права, на який покладено виконання будь яких робот по ремонту та реконструкції квартир їх власників, як тих, що є членами ОСББ, так і тих, які не вступили до ОСББ.
Так, згідно частини 9 статті 1 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” ОСББ є юридична особа, що створена власниками для сприяння використання їх власного майна та управління, утримання і використання неподільного та спільного майна.
В силу ст. 5 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Посилання позивача на те, що на відповідача статтею 12 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” покладено обов'язок поточного та капітального ремонту неподільного майна спростовується положеннями вказаного Закону.
Стаття 12 вказаного Закону встановлює, що управління неподільним та загальним майном житлового комплексу здійснює управитель шляхом накопичення необхідних грошових коштів на проведення поточних та капітальних ремонтів відповідно до законодавства.
На правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем поширюється норма, яка визначена в частині 5 статті 12 вказаного закону, за якою балансоутримувачем є ОСББ і управління неподільним та спільним майном житлового комплексу здійснюється через статутні органи об'єднання.
Згідно частини 2 статті 19 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” неподільне майно знаходиться в сумісній власності співвласників багатоквартирного дома. Неподільне майно не підлягає відчуженню.
Таким чином, неподільне майно є спільною власністю власників квартир, а ОСББ згідно із законом сприяє у використанні спільного майна, збираючи кошти для проведення необхідних ремонтів та забезпечує реалізацію інтересів всіх членів об'єднання при встановленні порядку володіння, користування та розпорядження спільною власністю.
Вікна, що знаходяться в квартирі № 74 в будинку №9а по Лідерсовському бульвару належать власнику квартири, які останній змонтував за власний рахунок.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що на відповідача законом не було покладено обов'язок проводити ремонт вікон.
В свою чергу відсутність у відповідача вказаного обов'язку виключає можливість застосування до нього наслідків невиконання такого обов'язку у вигляді відшкодування понесених позивачем збитків.
Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Отже, в даному випадку для стягнення збитків з відповідача необхідно довести протиправність його поведінки, тобто довести, що відповідач порушив взяті на себе за договором зобов'язання. При цьому між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню.
В свою чергу відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення звільняє сторону від цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків, оскільки її поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Так, обов'язковою умовою деліктної відповідальності є протиправність поведінки заподіювача. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками характеризується наступними ознаками: по перше, причинний зв'язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ, тобто причина завжди передує результату, а останній -це тільки та зміна в зовнішньому світі, яка створюється дією причин; по-друге причина з необхідністю породжує свій наслідок.
У даному випадку протиправність поведінки відповідача не доведена позивачем суду, також між такою поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками відсутній прямий причинний зв'язок, оскільки позивач не надав доказів того, що внаслідок бездіяльності відповідача позивач поніс збитки.
Відсутність вини у заподіянні збитків доводиться особою, що вчинила порушення. Винна поведінка порушника має місце тоді, якщо він усвідомлював суспільною небезпечний характер своїх діянь, передбачав його негативні наслідки, бажав їх настання, або коли порушник передбачаючи настання негативних наслідків, розраховував на їх відвернення чи не передбачав настання таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання..
За загальним доктринальним підходом, умисел як форма вини включає в себе елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона свідомо не вчинила дій, спрямованих на виконання зобов'язання, та бажала або свідомо допускала настання такого наслідку, як невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Розподілу умислу на прямий та непрямий цивільне право на відміну від кримінального не знає, оскільки тут відсутня практична необхідність такого поділу. Форма умислу не впливає ані на факт притягнення особи до відповідальності, ані на її розмір. Вина у формі необережності буде мати місце за відсутності у особи наміру не виконати або неналежно виконати зобов'язання.
Отже, враховуючи викладене, на думку суду, позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення. В свою чергу вищенаведені обставини виключають можливість для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, що заявлені позивачем до стягнення. Адже збитки підлягають відшкодуванню лише за наявності складу правопорушення, відсутність одного з елементів якого звільняє особу від деліктної відповідальності.
Як вже зазначалось, діяльність ОСББ полягає не у виконанні обов'язку з ремонту вікон, що змонтовані позивачем з порушенням вимог закону, а у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ДП „Компроміс” є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Дочірнього підприємства „Компроміс” до Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку „Одесит” про стягнення 63459,00 грн. відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Петров В.С.
Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2011 р.