Україна
22ц-7145/11 Головуючий у 1 й інстанції - Нізік О.В.
Категорія 51 Доповідач - Куценко Т.Р.
15 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого -Куценко Т.Р.
суддів -Рудь В.В., Повєткіна В.В.
при секретарі -Коляді О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
Обласного комунального закладу «Дитячий протитуберкульозний санаторій № 5»м. Дніпропетровська,
на рішення Красногвардійского районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Обласного комунального закладу «Дитячий протитуберкульозний санаторій №5»м. Дніпропетровська, третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
11 грудня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до обласного комунального закладу «Дитячий протитуберкульозний санаторій № 5»м. Дніпропетровська про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що з 26.07.2004 року, згідно наказу № 32 вона працювала у відповідача на посаді бухгалтера. 19.03.2007 року її було призначено виконуючим обов'язки головного бухгалтера підприємства, де вона працювала до 25.11.2008 року.
Наказом № 54 від 25.11.2008 року ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
З урахуванням уточнюючих позовних вимог ОСОБА_2 просила поновити її на посаді головного бухгалтера ОКЗ «Дитячий протитуберкульозний санаторій № 5»м. Дніпропетровська, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 26.11.2008 року по 28.02.2011 року в сумі 107543 грн. 10 коп. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі.
ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував посилаючись на професійну некомпетентність позивачки, вважає, що її звільнено законно.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді бухгалтера ОКЗ «Дитячий протитуберкульозний санаторій № 5»м. Дніпропетровська, стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.11.2008 року по 28.02.2011 року в сумі 58537 грн. 56 коп., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн., а всього 61537 грн. 56 коп. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 140-142/.
З рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову в повному обсязі. В процесі слухання справи, представник апелянта відмовився від апеляційної скарги в частині скасування рішення про поновлення ОСОБА_2 на роботі, в апеляційній скарзі мова іде тільки про незгоду позивача зі стягненням на користь ОСОБА_2 моральної шкоди /а.с. 157-159/.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду в частині розміру стягнення з відповідача моральної шкоди змінити, відповідно до ст. 309 ЦПК України.
Судом встановлено, що з 26.07.2004 року, згідно наказу № 32 ОСОБА_2 працювала у відповідача на посаді бухгалтера. 19.03.2007 року її було призначено виконуючим обов'язки головного бухгалтера підприємства, де вона працювала до 25.11.2008 року.
Наказом № 54 від 25.11.2008 року ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Вважаючи своє звільнення незаконним, та з урахуванням уточнюючих позовних вимог, ОСОБА_2 просила поновити її на посаді головного бухгалтера ОКЗ «Дитячий протитуберкульозний санаторій № 5»м. Дніпропетровська, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 26.11.2008 року по 28.02.2011 року в сумі 107543 грн. 10 коп. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку.
При вищенаведених обставинах справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення на користь ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає частковому задоволенню в сумі 58537,56 грн.
Щодо задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн. то з таким висновком суду погодитися неможна через те, що позивачка не обгрунтувала своїх вимог в цій частині відповідно до ст. 23 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині розміру завданої моральної шкоди стягненої з ОКЗ «Дитячий протитуберкульозний санаторій № 5»на користь ОСОБА_2 підлягає зменшенню з 3000 грн. до 500 грн.
В іншій частині порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Обласного комунального закладу «Дитячий протитуберкульозний санаторій № 5»м. Дніпропетровська -задовольнити частково.
Рішення Красногвардійского районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2011 року в частині стягнення моральної шкоди з Обласного комунального закладу «Дитячий протитуберкульозний санаторій № 5»м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_2 -змінити.
Стягнути з Обласного комунального закладу «Дитячий протитуберкульозний санаторій № 5»на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 500 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді :