Справа № 2-2308/11
іменем України
"19" жовтня 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Іовенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, за участю представника прокуратури Шевченківського району м. Києва про позбавлення батьківських прав,
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 02.04.1994 року. Від шлюбу мають двох дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач зазначає, що дружина ухиляється від виконання батьківських обов'язків та матеріального утримання дітей. В той час як позивач бере безпосередню участь у придбанні харчування, вихованні дітей. Просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частин всіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дітьми повноліття.
В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що не дивлячись на те, що сторони проживають в одній квартирі, відповідач не приділяє дітям достатньо уваги, ухиляється від їх виховання. Всі витрати щодо утримання дітей несе саме позивач. З приводу поведінки відповідача ОСОБА_1 звертався навіть до правоохоронних органів
Відповідач проти задоволення позову заперечувала. Пояснила суду, що опікується дітьми, цікавиться їх навчанням та приділяє достатньо уваги їх розвитку. Крім того зазначила, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва отримує аліменти від позивача на утримання дітей, оскільки саме їх батько і не приймає участь у матеріальному забезпеченні.
Представник Органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації також заперечувала проти позбавлення відповідача батьківських прав. Зазначила, що сім'я фактично проживає разом, веде спільне господарство, батько і матір приймають активну участь у вихованні та утриманні дітей. Під час вивчення даної справи не знайшло свого підтвердження , що мати ухиляється від виховання дітей. А тому комісія з питань прав дитини прийшла до висновку, що відсутні підстави для підтримки позову.
Представник прокуратури Шевченківського району м. Києва в судовому засіданні не підтримала заявлені вимоги. Зазначила, що відсутні будь -які докази, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків. Просила суд відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач і відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02.04.1994 року, про що свідчить свідоцтво про шлюб, видане 02.04.1994 року Пушкінським ЗАГС м. Сант-Петербург.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.
Встановлено і не заперечується сторонами, що позивач і відповідач разом із дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно із приписами ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Позивач стверджує, що відповідач не приймає участі і вихованні дітей, їх матеріальному утриманні.
Відповідно до приписів ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь - яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Даний перелік є вичерпним відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківства».
Як вбачається з висновку Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.09.2010 р. № 06/51-6966 при вивченні даної справи не знайшло свого підтвердження твердження позивача, що мати дітей ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, ухиляється від виконання своїх обов'язків по їх вихованню та утриманню. Сім'я фактично проживає разом, веде спільне господарство, батько і мати приймають активну участь у вихованні та утриманні дітей. А тому враховуючи надані позивачем документи, вислухавши пояснення сторін комісія з питань захисту прав дитини Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації не підтримує позовну заяву ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.06.2010 р. з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними повноліття, починаючи з 26.11.2009 р.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 знаходяться на утриманні позивачки.
24.02.2010 р. ДІМ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ч. 1 ст. 296 КК України відносно гр. ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 При цьому з ОСОБА_2 проведено бесіду профілактичного характеру про недопущення порушень правил поведінки в побуті та попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність, щодо вчинення злочинів відносно особи. Враховуючи, що в даному випадку відсутній склад злочину передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України , оскільки громадський порядок грубо не порушувався, згідно до п. 2 ст. 6 КПК України в порушенні кримінально справи відмовлено.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»в п. 16 роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не створюють умов отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінюватись, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За встановлених обставин, надавши оцінку всім зібраним по справі доказам, відповідно до положень ст. 212 ЦПК України, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем обставин на які він посилається як на підставу для задоволення позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення аліментів.
В судовому засіданні не знайдено будь -яких доказів, які свідчили б про обставини, з яким законодавець пов'язує позбавлення особи батьківських прав та стягнення аліментів, а тому позов задоволенню не підлягає.
Розподіляючи судові витрати, суд керується вимогами ст.. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 3,10,15,30,57,60,61,88,169,212-218 ЦПК України, ст. ст. 141,150,164,180, 181,182 СК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суддя: