Савранський районний суд Одеської області
Справа № 2-а-1083/11
Категорія 91
07.10.2011
07 жовтня 2011 року суддя Савранського районного суду Одеської області Бростовська Н.О., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про визнання відмови відповідача в нарахуванні та виплаті державної соціальної допомоги як дитині війни безпідставною та зобов'язання відповідача її нарахувати та виплатити,
11.07.2011р. позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до Управління ПФУ в Савранському районі Одеської області. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що має статус «дитини війни»відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому згідно ч.1 ст.6 цього закону з 01.01.2006р. має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Оскільки такі виплати відповідачем йому не проводяться, позивач просить суд визнати відмову у виплаті соціальної допомоги безпідставною та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити її за останні шість місяців до дня подачі позовної заяви, тобто за період з 12.01.2011р. по 11.07.2011р., в сумі 1365,00 грн., та виплачувати її в подальшому.
На підставі п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України справа розглянута суддею в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в позові у повному обсязі, посилаючись на те, що визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, а тому не підлягає до застосуванню для обчислення підвищення до пенсії дітям війни. Відповідач також вказує, що згідно ст.7 «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, а тому відсутні правові підстави для стягнення вказаних коштів з Пенсійного фонду України. Крім того, відповідач зазначив, що Управлінням ПФУ в Савранському районі відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»позивачу з 01.01.2008р. і по даний час нараховується та виплачується підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому п.8 цієї постанови КМУ, а тому відповідач вважає, що ніяких порушень щодо виплати підвищення до пенсії позивачу як дитині війни з його боку не має.
Суддя, розглянувши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем і відповідачем обставини, прийшла до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є «дитиною війни»в розумінні ст.1 Закону України від 18.11.2004р. №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», а тому має право на пільги та гарантії, встановлені цим законом, зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 зазначеного закону.
Позивач знаходиться на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області, з 01.01.2008р. і по теперішній час отримує підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до положень п.8 постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, тобто менше, ніж передбачено ст.6 Закону України від 18.11.2004р. №2195-IV.
При зверненні позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому було відмовлено з тих підстав, що фінансування таких виплат законодавчо не врегульовано.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, та їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Так, ст.6 цього Закону (в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.) встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору.
При цьому, суддя враховує відсутність законодавчого обмеження щодо виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у період, що зазначає позивач, та не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у Державному бюджеті України коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу, оскільки відсутність коштів не є підставою для невиконання своїх зобов'язань Пенсійним фондом України, встановлених цією нормою закону.
Посилання відповідача на положення ч.3 ст.28 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і не підлягає до застосуванню для обчислення підвищення до пенсії дітям війни, суддя також не приймає до уваги, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими абз.1 ч.1 ст.28 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV, а тому наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суддя також вважає, що положення п.8 Постанови КМУ №530 від 22.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачені розміри виплат державної соціальної допомоги дітям війни, та на яку посилається відповідач при виплаті зазначеного підвищення до пенсії позивачу як дитині війни, не відповідає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.), а тому в силу ч.4 ст.9 КАС України не підлягає застосуванню. Крім того, п.8 даної постанови КМУ визнано незаконним постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.06.2009р. у справі №2/385, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м.Києва від 16.12.2010р..
Разом з тим, п.7 ч.I Закону України від 14.06.2011р. №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010р. №2857-VI, який набув чинності 19.06.2011р., Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким серед іншого встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(Відомості Верховної Ради України, 2005р., №4, ст.94 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
Отже, після набрання чинності Закону України від 14.06.2011р. №3491-VI регулювання державної соціальної допомоги дітям війни, крім ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється п.4 Прикінцевих положень Закону України від 23.12.2010р. №2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
З цього приводу Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Закон України від 14.06.2011р. №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»був прийнятий пізніше за Закон України «Про соціальний захист дітей війни»та не визнавався Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України. Отже, враховуючи наведене, застосуванню підлягають норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
На виконання п.7 Закону України від 14.06.2011р. №3491-VI прийнято постанову КМУ від 06.07.2011р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011р., пунктом 6 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Таким чином, ураховуючи положення ч.1 ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, до набрання чинності постанови КМУ від 06.07.2011р. №745 застосуванню підлягають положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.).
Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги положення п.1 ч.2 ст.162 КАС України, вважаю відмову відповідача у нарахуванні і виплаті позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 12.01.2011р. по 11.07.2011р. з урахуванням виплачених сум, протиправною, а тому відповідача слід зобов'язати нарахувати і виплатити на користь позивача як дитині війни за вказаний період невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.). Разом з цим не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача конкретної суми нарахування, оскільки це є повноваженнями органів Пенсійного фонду.
Також не підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов'язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, оскільки у контексті з положеннями ч.1 ст.6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, тобто суд не вирішує спір, який може виникнути у майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України від 18.11.2004р. №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.6, 8, 9, ч.1 ст.94, ст.ст.159-163, 183-2 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про визнання відмови відповідача в нарахуванні та виплаті державної соціальної допомоги як дитині війни безпідставною та зобов'язання відповідача її нарахувати та виплатити -задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, державної соціальної допомоги як дитини війни за останні шість місяців до дня подачі позовної заяви, тобто за період з 12.01.2011р. по 11.07.2011р., протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Саврань, Савранського району, Одеської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.) як дитині війни, виходячи з розміру 30 (тридцять) відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 12 січня 2011 року по 11 липня 2011 року з урахуванням виплачених сум за даний період.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Саврань. Савранського району, Одеської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в сумі 3,40грн. (три грн. сорок коп.).
В іншій частині позову -відмовити.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами до Одеського апеляційного адміністративного суду через Савранський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.