< Список >
Іменем України
10 жовтня 2011 року Справа № 2-25/10623-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Маслової З.Д.,
Сікорської Н.І.,
за участю представників сторін:
прокурор Радулов А. Д., посвідчення № 684 від 09 березня 2011 року, (прокурор відділу прокуратури міста Севастополя)
позивача не з'явився (Лівадійської селищної ради)
відповідача ОСОБА_1, довіреність № 01-07/560 від 26 вересня 2011 року (дочірнього підприємства "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця")
третіх осіб не з'явився (Фонду державного майна України)
не з'явився (Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця")
не з'явився (товариства з обмеженою відповідальністю "Чаір-Інвест")
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 22 червня 2006 року у справі № 2-25/10623-2006
за позовом Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, смт. Лівадія, м. Ялта, 98655)
до дочірнього підприємства "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Батуріна, 6, смт. Лівадія, місто Ялта, 98655)
про визнання дійсним договору купівлі-продажу;
за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Батуріна, 6, смт. Лівадія, місто Ялта, 98655)
до Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, смт. Лівадія, м. Ялта, 98655)
за участю прокурора
третіх осіб Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, місто Київ, 133, 01133)
Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Шота Руставелі, 39/41, місто Київ)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаір-Інвест" (вул. Артема, 58 "Б", м. Донецьк, 83003)
про стягнення 435712,42 грн.
У червні 2006 року Лівадійська селищна рада звернулася до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання договору купівлі-продажу від 24 березня 2006 року дійсним та визнання права власності на оранжереї літ. „Ж”, літ. „З”, літ. „І”, літ. „К”, літ. „Л”, літ. „М”, розташовані за адресою: м. Ялта, смт.. Лівадія, вул. Батуріна, 36 а, Автономна Республіка Крим.
Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Дочірнє підприємство "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до суду із зустрічним позовом про стягнення грошових коштів з позивача за придбані по договору купівлі-продажу від 24 березня 2006 року оранжереї літ. „Ж”, літ. „З”, літ. „І”, літ. „К”, літ. „Л”, літ. „М”, розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 36 а, Автономної Республіки Крим, у зв'язку з прострочення платежу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вчасно не сплатив вартість придбаного майна, а відповідач, у свою чергу, передав майно у власність позивача по акту прийому-передачі.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2006 року у справі № 2-25/10632-06 первісний та зустрічний позови задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 24 березня 2006 року № 0104035/2006-7 оранжереї: літ. „Ж” загальною площею 173,0 кв.м., літ. „З” загальною площею 83,9 кв.м., літ. „І” загальною площею 68,4 кв.м., літ. „К” загальною площею 92,7 кв.м., літ. „Л” загальною площею 79,5 кв.м., літ. „М” загальною площею 77,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Ялта, смт. Ліва дія, вул. Батуріна, 36 а, Автономна Республіка Крим, укладений між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофздравниця” та Лівадійською селищною радою.
Визнано право власності на оранжереї: літ. „Ж” загальною площею 173,0 кв.м., літ. „З” загальною площею 83,9 кв.м., літ. „І” загальною площею 68,4 кв.м., літ. „К” загальною площею 92,7 кв.м., літ. „Л” загальною площею 79,5 кв.м., літ. „М” загальною площею 77,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 36 а, Автономна Республіка Крим за Лівадійською селищною радою.
Стягнено з Лівадійської селищної ради на користь Дочірнього підприємства „Санаторій „Лівадія” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофздравниця” грошові кошти у розмірі 435712,42 грн., з яких сума 427 848,00 грн. за придбані згідно договору купівлі-продажу від 24 березня 2006 року № 0104035/2006-7 оранжереї літ. „Ж”, літ. „З”, літ. „І”, літ. „К”, літ. „Л”, літ. „М”, розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 36 а, Автономна Республіка Крим, а сума у розмірі 7 864,42 грн. - витрати, пов'язані з продажем майна та 4358грн. державного мита і 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат та видачі наказів, з урахуванням додаткового рішення від 31 липня 2006 року.
Рішення мотивоване тим, що на підставі положення частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди щодо об'єкту купівлі-продажу, його вартості, відповідних строків, відбулося часткове виконання зобов'язання в частині передачі покупцеві майна, але покупець не сплатив суми за договором, у зв'язку з чим продавець відмовляється від нотаріального посвідчення договору.
Не погодившись з рішенням суду, Заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального права, а саме частини 2 статті 210 Цивільного кодексу України.
Прокурор зауважує, що Лівадійською селищною радою пред'явлено позов за відсутності спору між сторонами, на захист не порушених та не оспорюваних прав та інтересів.
У свою чергу, суд вийшов за межі наданої йому компетенції та неправомірно застосував норми матеріального права.
Більш детальніше доводи викладені у апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 липня 2011 року Заступнику прокурора Автономної Республіки Крим було відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги на рішення господарського суду від 22 червня 2006 року у справі №2-25/10623-06, у зв'язку з тим, що прокуратура Автономної Республіки Крим участі під час розгляду справи участь не приймала, про наявність рішення суду стало відомо за результатами перевірки на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 31 травня 2011 року про проведення перевірок додержання вимог законодавства під час відчуження майна професійних спілок, а тому була позбавлена можливості своєчасно використати надане Господарським процесуальним кодексом України право на апеляційне оскарження рішення.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 липня 2011 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, прийнято до провадження у складі судової колегії: головуючого судді Котлярової О.Л., суддів Антонової І.В., Градової О.Г. та призначено до розгляду на 25 липня 2011 року.
Ухвалою апеляційної інстанції від 25 липня 2011 року до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Фонд державного майна України, Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та у зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи було відкладено на 12 вересня 2011 року.
19 вересня 2011 року від Фонду державного майна надійшли письмові пояснення по апеляційній скарзі, у яких третя особа просить задовольнити апеляційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим.
Розпорядженням виконуючого обов'язки секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року змінено склад судової колегії, суддю Антонову І.В. замінено на суддю Євдокімова І.В., суддю Градову О.Г. замінено на суддю Сікорську Н.І.
Ухвалою апеляційної інстанції від 12 вересня 2011 року було продовжено строк розгляду апеляційної скарги та розгляд справи було відкладено на 26 вересня 2011 року.
До Севастопольського апеляційного господарського суду 21 вересня 2011 року від Комунального підприємства "Ялтинське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" надійшов лист від 19 вересня 2011 року вих. №2291, у якому зазначено, що право власності на оранжереї зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю „Чаір -Інвест”.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2011 року, у зв'язку із залучення товариства з обмеженою відповідальністю "Чаір-Інвест" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та заявленими клопотаннями, розгляд апеляційної скарги було продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 10 жовтня 2011 року.
Розпорядженням виконуючого обов'язки секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2011 року змінено склад судової колегії, суддю Євдокімова І.В. замінено на суддю Маслову З.Д.
10 жовтня 2011 року представником відповідача через канцелярію суду було надано клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 10 жовтня 2011 року прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
Представник відповідача заперечував та просив рішення господарського суду в частині задоволення зустрічного позову залишити без змін.
Представник позивача та представники третіх осіб у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про причини неявки судову колегію не повідомили.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Чаір-Інвест" ознайомився з матеріалами справи, але вимог апеляційної інстанції не виконав, у судове засідання не з'явився.
Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю сторін, що не з'явились.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
24 березня 2006 року між Дочірнім підприємством „Санаторій „Лівадія” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілки України „Укрпрофздравниця” (Продавець) та Лівадійською селищною радою (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно якому Продавець, який діяв від імені закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофздравниця” на підставі довіреності, засвідченої 25 січня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, реєстраційний номер №522 продав, а Покупець купив оранжереї: літ. «Ж»загальною площею 173,0 кв.м., літ. „З” загальною площею 83,9 кв.м., літ. „І” загальною площею 68,4 кв.м., літ. „К2 загальною площею 92,7 кв.м., літ. „Л” загальною площею 79,5 кв.м., літ. „М” загальною площею 77,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 36”а”, Автономна Республіка Крим. (а.с. 4-8)
Відповідно до пункту 2.2. Договору ціна предмета договору була визначена у сумі 427 848,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість.
Згідно пункту 5.1. Договору, право власності на об'єкти продажу за даним договором виникає у покупця з моменту підписання акту-прийому передачі об'єктів.
16 червня 2006 року на підставі акту прийому-передачі Продавець, який діяв від імені закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок „Укрпрофздравниця” передав у власність Покупцю оранжереї: літ. „Ж” загальною площею 173,0 кв.м., літ. „З” загальною площею 83,9 кв.м., літ. „І” загальною площею 68,4 кв.м., літ. „К” загальною площею 92,7 кв.м., літ. ”Л” загальною площею 79,5 кв.м., літ. „М” загальною площею 77,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 36 а, Автономна Республіка Крим.(а.с.30)
Майно належало Продавцеві на підставі: Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 14 грудня 2004 року Виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради на підставі рішення 22-ої сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 14 жовтня 2004 року № 171, зареєстрованого Ялтинським бюро технічної інвентаризації 14 грудня 2004 року, реєстраційй номер 9031569; Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 14 грудня 2004 року Виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради на підставі рішення 22-ої сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 14 жовтня 2004 року № 171, зареєстрованого Ялтинським бюро технічної інвентаризації 14 грудня 2004 року, реєстраційний номер 9035766; Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 14 грудня 2004 року Виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради на підставі рішення 22-ої сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 14 жовтня 2004 року № 171, зареєстрованого Ялтинським бюро технічної інвентаризації 14 грудня 2004 року, реєстраційний номер 9040027; Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 14 грудня 2004 року Виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради на підставі рішення 22-ої сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 14 жовтня 2004 року № 171, зареєстрованого Ялтинським бюро технічної інвентаризації 14 грудня 2004 року, реєстраційний номер 9039092; Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 14 грудня 2004 року Виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради на підставі рішення 22-ої сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 14 жовтня 2004 року № 171, зареєстрованого Ялтинським бюро технічної інвентаризації 14 грудня 2004 року, реєстраційний номер 9026062; Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 14 грудня 2004 року Виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради на підставі рішення 22-ої сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 14 жовтня 2004 року № 171, зареєстрованого Ялтинським бюро технічної інвентаризації 14 грудня 2004 року, реєстраційний номер 9033783. (а.с. 10-21)
25 березня 2006 року до договору купівлі-продажу від 24 березня 2006 року №0104035/2006-7 було укладено додаткову угоду, якою змінено пункт 2.6 про зобов'язання покупця сплатити кошти протягом 90 календарних днів. (а.с. 9)
14 червня 2006 року до вказаного договору укладено другу додаткову угоду, за якою змінено преамбулу договору купівлі -продаж, визначено, що покупець - закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок „Укрпрофздравниця” в особі Дочірнім підприємством „Санаторій „Лівадія” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілки України „Укрпрофздравниця”; пункт 2.6 про зобов'язання покупця сплатити кошти на протязі 3 календарних днів; пункт 3.1.1 про зобов'язання передати об'єкт покупцю не пізніше 90 днів з моменту підписання договору; пункт 5.1 про виникнення права власності на об'єкт з моменту підписання акту приймання - передачі. (а.с.31-32).
05 травня 2006 року Лівадійська селищна рада звернулася до Дочірнього підприємства „Санаторій „Лівадія” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілки України „Укрпрофздравниця” з проханням оформити вказаний договір нотаріально, оскільки оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна в простій письмовій формі надалі зробить неможливим розпорядження вказаним майном.
15 травня 2006 року листом № 01-7/239 відповідач відмовився від нотаріального посвідченні договору.
Проаналізувавши обставини даної справи, заслухавши прокурора, представника відповідача, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно зі статтею 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Положеннями статті 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Так, між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна , який в свою чергу підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Суд першої інстанції посилається на ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, та зазначає, що частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Проте, судова колегія не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи не міститься та сторонами не надано належних доказів виконання договору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду 14 червня 2006 року, але акт приймання - передачі нерухомого майна був підписаний сторонами 16 червня 2006 року. Тобто, цивільні прав та обов'язків сторін за договором не були змінені на момент пред'явлення позову до господарського суду.
Таким чином, Лівадійською селищною радою позов було пред'явлено за відсутності спору між сторонами, на захист не порушених та не оспорюваних прав та інтересів, та рішення господарського суду у частині визнання договору дійсним постановлено з необґрунтованим застосуванням частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України.
У пункті 1 частина 9 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлюючі документи.
В порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було надано правовстановлюючих документів, на яких сторона повинна була довести підстави набрання права власності на зазначені об'єкти.
Також, суд апеляційної інстанції вважає неспроможним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення суми заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 435712,42 грн.
Згідно вимогам статті 60 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка діяла на момент звернення сторони) відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
Стороною не було доведено про взаємо зв'язок вимоги щодо зобов'язання про сплату коштів за договором, з вимогою позивача за первісним позовом про визнання договору дійсним.
Крім того, за нормами матеріального права, а саме частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи те, що додаткова угода про зміну строків сплати за договором, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, складена була тільки 14 червня 2006 року, одночасно зі первісним позов, судова колегія вважає, що зобов'язання вчинити певну дію, а саме сплатити гроші у сторони не виникло, як відповідно і право вимагати від відповідача за зустрічним позовом виконання його обов'язку.
Таким чином, апеляційна інстанція не вбачає підстав для задоволення вимог за зустрічним позовом.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Відповідно до пунктів 1,4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також порушення норм матеріального та процесуального права дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування прийнятого у справі рішення, при прийнятті нового рішення судова колегія відмовляє у первісному та зустрічному позові.
Водночас судова колегія вважає необхідним зазначити, що поворот виконання рішення відповідно до статті 122 Господарського процесуального кодексу України можливо за заявою боржника, на підставі виконання умов передбачених цією статтею стосовно доказів стягнення зазначеної суми.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2006 року у справі № 2-25/10623-2006 скасувати.
3. Постановити нове рішення.
4. У первісному позові відмовити.
5. У зустрічному позові відмовити.
Головуючий суддя < Підпис > О.Л. Котлярова
Судді < Підпис > З.Д. Маслова
< Підпис > Н.І. Сікорська
Розсилка:
1. Лівадійська селищна рада (вул. Батуріна, 8,Лівадія, м. Ялта,98655)
2. Дочірнє підприємство "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Батуріна, 6,Лівадія, м. Ялта,98655)
3. Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, місто Київ, 133, 01133)
4. Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Шота Руставелі, 39/41, місто Київ)
5. Прокуратура міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)
6. Прокуратура Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95015)
7. Товариству з обмеженою відповідальністю "Чаір-Інвест" (вул. Артема, 58 "Б", м. Донецьк, 83003)