< Список >
Іменем України
12 жовтня 2011 року Справа № 5020-720/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Проценко О.І.,
суддів Сікорської Н.І.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2579 від 21.09.10, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль";
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.03.11, товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4";
відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.03.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Вегес";
розглянувши апеляційну скаргу Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Альошина С.М.) від 19 липня 2011 року у справі №5020-720/2011
за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9, Київ 1, 01001)
в особі Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Набережна, 32, Сімферополь, 95000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Вегес" (пр. Нахімова, 15, Севастополь, 99011)
товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4" (вул. Ялтинська, 11, кв. 11, Севастополь, 99011)
про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників та акта прийому-передачі майна
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вегес»та товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4», в якому просило визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «ОСОБА_4»від 20 березня 2007 року в частині внесків засновників, а саме - зобов'язання ТОВ «Вегес»передати в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ОСОБА_4»нерухоме майно -комплекс нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Токарева, 2-Е, а також визнати недійсним акт прийому-передачі від 21 березня 2007 року вищевказаного майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4».
Позовні вимоги із посиланням на статтю 572 Цивільного кодексу України та статтю 33 Закону України „Про іпотеку” мотивовані тим, що станом на момент подачі позовної заяви про визнання права власності на нерухоме майно за ТОВ «ОСОБА_4», зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Вегес»перед позивачем за кредитним договором №012/02-1/209-06 від 17.08.2006 року та кредитним договором №012/02-5/66-08 від 11.04.2008 не виконані та, відповідно залишаються чинними договори іпотеки: р.№2453 від 22.08.2006р., р.№1928 від 10.04.2008р. у редакції договору р. №2760 від 18.09.2009р., а перехід права власності на майно до ТОВ «ОСОБА_4», що є предметом іпотеки, порушує права позивача як кредитора, який у разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань, забезпечених заставою, може одержати задоволення за рахунок заставного майна.
Одночасно з подачею позову, позивач звернувся до суду із заявою №120-1/326 від 05 травня 2011 року, в якій просив суд вжити заходи по забезпеченню позову шляхом заборони посадовим особам підприємств, установ, організацій всіх форм власності та підпорядкування вчиняти будь-які дії та видавати відповідні документи, направлені на будь-які форми відчуження нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Токарева, 2-Е та накласти арешт на майно ТОВ «ОСОБА_4», а саме комплекс нежитлових будівель, розташованих за вищевказаною адресою: м. Севастополь, вул. Токарева, 2-Е (том 1 арк.с. 63-64).
18 липня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вегес»до розгляду справи у засіданні суду першої інстанції, подало заяву, в якій зазначило про те, що позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим, просило застосувати до заявлених вимог позовну давність та відмовити у задоволенні позову (том 1 арк.с. 121-122).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19 липня 2011 року у справі №5020-720/2011 (суддя Альошина С.М.) у задоволені позову публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовна давність на захист порушеного права позивача сплинула, а доказів поважності причин пропуску строку та клопотання про його поновлення позивачем надано не було. Так в своєму рішенні суд першої інстанції посилається на норми порядку ведення Єдиного Державного реєстру судових рішень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 року №740 (в редакції що діяла на день ухвалення рішення суду по справі №20-5/577 за позовом ТОВ «ОСОБА_4» до ТОВ «Вегес»про визнання права власності на нерухоме майно) та приходить до висновку, що з моменту внесення копії від 14.12.2007 року до Реєстру, почався перебіг позовної давності на захист порушеного права Банку.
Стосовно заяви позивача №120-1/326 від 05 травня 2011 року про вжиття заходів щодо забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що згідно листа комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради від 01 червня 2011 року №4750 право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований по вул. Токарева, буд. 2-Е, щодо якого позивач просить вжити вказані заходи, зареєстроване за ТОВ «ОСОБА_4», а оскільки ТОВ «ОСОБА_4»не є боржником позивача та взагалі не має жодних правовідносин з позивачем, тому задоволення заяви позивача потягне за собою порушення права власності ТОВ «ОСОБА_4».
Не погодившись з рішенням суду, Кримська республіканська дирекції публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Так в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що приймаючи рішення суд першої інстанції, неправильно застосував норми матеріального права щодо позовної давності, а саме статті 261 та 267 Цивільного кодексу України, а також недовів ті обставини, що мають значення для справи, які визнав встановленими. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції, посилаючись на норми порядку ведення Єдиного Державного реєстру судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 року №740 в редакції, що діяла на день ухвалення рішення суду по справі №20-5/577 за позовом ТОВ «ОСОБА_4» до ТОВ «Вегес»про визнання права власності на нерухоме майно, не врахував того факту, що позивач не мав можливості дізнатися про нього, оскільки не знав про наявність такого спору. Крім цього, судом першої інстанції не взято до уваги те, що про наявність вищевказаного рішення суду позивач дізнався випадково 04.05.2011 року, в ході вивчення судової практики з використанням Єдиного державного реєстру судових рішень. Не володіючи інформацією про наявність вказаного судового рішення, позивач був позбавлений можливості захищати своє порушене право, оскільки вказане майно перебуває в іпотеці Банку, а тому суд, як на думку позивача неправомірно відмовив у задоволенні позову, застосувавши строк позовної давності.
15 вересня 2011 року від ТОВ «Вегес»на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, у зв'язку із відсутністю порушеного права позивача.
27 вересня 2011 року за розпорядженням секретаря судової палати Видашенко Т.С. суддю Волкова К.В. замінено на суддю Проценко О.І.
27 вересня 2011 року за розпорядженням секретаря судової палати Видашенко Т.С. суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю БорисовуЮ.В. та суддю Дмитрієва В.Є. на суддю Рибіну С.А. Головуючим суддею у справі призначено: суддю Проценко О. І. У слуханні справи оголошувалася перерва на 12 жовтня 2011 року.
12 жовтня 2011 року за розпорядженням заступника голови суду Сотула В.В. суддю Борисову Ю.В. замінено на суддю Сікорську Н.І.
В судовому засідання 26 січня 2011 року представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила скасувати рішення суду першої інстанції, представники відповідачів проти позову заперечували та просили колегію залишити без змін рішення суду першої інстанції, вважаючи його таким, що прийняте у відповідності із діючим законодавством.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
17 серпня 2006 року між позивачем (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вегес» (позичальник) був укладений кредитний договір №012/02-1/209-06 (том 1 арк.с. 10-11 ).
Відповідно до пункту 1 вказаного договору, кредитор надає позичальнику кредит у сумі 1500000,00 грн., строком до 16 серпня 2011 року, зі сплатою 17% річних.
Кредитні кошті призначені для придбання нерухомості (пункт 2 договору).
На забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Вегес»зобов'язань за вказаним кредитним договором №012/02-1/209-06 від 17.08.2006р., 22 серпня 2006 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Вегес»був укладений договір іпотеки №2453 (том 1 14-16).
Відповідно до пункту 1.2. цього договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 1 962,50 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Токарева, буд. 2-Е.
Відповідно до цього ж пункту договору іпотекі, комплекс нежитлових будівель, які передаються в іпотеку за цим договором, у цілому складає: будівля холодильника - літер "Е", прибудови - літер "Е1'", прибудови - літер "Е2'", прибудови - літер "Е3'", прибудови - літер "Е4'", прибудови - літер "е'", навісу - літер "е1'", навісу - літер "е2'", ґанку, пандусу, сараю - літер "е3'", сараю - літер "е4'", № 23 підпірної стіни.
Відповідно до пункту 4.1.4 договору іпотеки №2453 ТОВ «Вегес»зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь який спосіб та не обтяжувати його зобов'язанням з боку третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від Іпотекодержателя.
07 квітня між позивачем та ТОВ «Вегес» було укладено Генеральну кредитну угоду №02-5/04-08 в рамках якої, укладено кредитний договір №012/02-5/66-08 від 11 квітня 2008 року, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Вегес» наданий кредит в сумі 360000,00 доларів США строком до 31.03.2018р. зі сплатою 12,5% річних ( том 1 арк.с. 17-21).
18 вересня 2009 року між ТОВ «Вегес»та позивачем був укладений договір №2760 про внесення змін та доповнень в договір іпотеки №1928 від 10.04.2008р., а саме предмет іпотеки за цим договором доповнено комплексом нежитлових будівель, які розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. Токарева, буд. 2-Е., що складається з будівлі холодильника - літер "Е", прибудови - літер "Е1'", прибудови - літер "Е2'", прибудови - літер "Е3'", прибудови - літер "Е4'", прибудови - літер "е'", навісу - літер "е1'", навісу - літер "е2'", ґанку, пандусу, сараю - літер "е3'", сараю - літер "е4'", № 23 підпірної стіни.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.12.2007р. у справі №20-5/577 за товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4»визнано право власності на комплекс нежитлових будинків загальною площею 1 962,50 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вулиця Токарєва, будинок 2-Е, який складається з: будинку холодильника - літер "Е1'", прибудови - літер "Е1'", прибудови - літер "Е2'", прибудови - літер "Е3'", прибудови - літер "Е4'", прибудови - літер "е'", навісу - літер "е1'", навісу - літер "е2'", ґанку, пандусу, сараю - літер "е3'", сараю - літер "е4'", № 23 підпірної стіни.
Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Вегес»передати товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4" комплекс нежитлових будинків загальною площею 1 962,50 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вулиця Токарєва, будинок 2-Е, який складається з: будинку холодильника - літер "Е1'", прибудови - літер "Е1'", прибудови - літер "Е2'", прибудови - літер "Е3'", прибудови - літер "Е4'", прибудови - літер "е'", навісу - літер "е1'", навісу - літер "е2'", ґанку, пандусу, сараю - літер "е3'", сараю -літер "е4'", № 23 підпірної стіни.
Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Вегес»передати майно товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4", надати акт прийому-передачі комплексу нежитлових будинків загальною площею 1 962,50 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вулиця Токарєва, будинок 2-Е, й складається з: будинку холодильника - літер "Е1'", прибудови - літер "Е1'", прибудови - літер "Е2'", прибудови - літер "Е3'", прибудови - літер "Е4'", прибудови - літер "е'", навісу - літер "е1'", навісу - літер "е2'", ґанку, пандусу, сараю - літер "е3'", сараю - літер "е4'", №23 підпірної стіни, і оригінал податкової накладної на дату передачі майна.
У вказаному рішенні встановлено, що рішенням (Протокол №1) загальних зборів засновників від 20.03.2007р. - було засноване товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4" (том 2 арк.с. 82-84).
Згідно Протоколу №1 та Статуту ТОВ "ОСОБА_4" його учасником є товариство з обмеженою відповідальністю "Вегес".
Для забезпечення діяльності товариства, за рахунок внесків учасників ТОВ "ОСОБА_4", засновники вирішили створити статутний капітал у розмірі 1900 000,00 (один мільйон дев'ятсот тисяч) гривень, із розміром часток: ТОВ "Вегес" -1805000,00 грн., що становить 95% статутного капіталу товариства, Макацаряна Р.Н. -95000,00 грн., що становить 5% статутного капіталу товариства.
Відповідно до Протоколу №1 загальних зборів засновників від 20.03.2007р., засновники погодили порядок, перелік та узгоджену вартість майна, яке має бути передане засновниками до статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_4" в якості внесків засновників.
ТОВ "Вегес" зобов'язалось передати в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_4" протягом трьох днів з моменту проведення зборів зі складенням відповідних актів прийому-передачі нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Токарєва, будинок 2-Е, який складається з будівлі холодильника - літер "Е1'", прибудови - літер "Е1'", прибудови - літер "Е2'", прибудови - літер "Е3'", прибудови - літер "Е4'", прибудови - літер "е'", навісу - літер "е1'", навісу - літер "е2'", ґанку, пандусу, сараю - літер "е3'", сараю - літер "е4'", № 23 підпірної стіни загальною площею 1 962,50 кв. м. і погодженою вартістю 1805000,00 грн., згідно Акту оцінки та переліку майна, що підлягає внесенню засновниками у статутний капітал ТОВ "ОСОБА_4", який є додатком до Протоколу №1 загальних зборів засновників від 20.03.2007р.
Вважаючи, що ТОВ «Вегес»незаконно передало вищезазначені об'єкти нерухомого майна ТОВ «ОСОБА_4» публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»звернулось до господарського суду із відповідним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, проте судова колегія вважає за необхідне в мотивувальній частині рішення зазначити власну правову кваліфікацію спірних правовідносин та надати власну правову оцінку обставинам справи, у зв'язку з наступним.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач стверджує, що оскаржуваним рішенням загальних зборів ТОВ "ОСОБА_4" від 20 березня 2007 року, яким був здійснений майновий внесок ТОВ «Вегес»в статутний капітал ТОВ "ОСОБА_4" порушуються права позивача, як іпотекодержателя відносно комплексу нежитлових будівель, розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. Токарева, буд. 2-Е.
Проте апеляційна інстанція не може погодитись з таким твердженням позивача у зв'язку з наступним.
Відсутність права позивача, яке, на його думку, порушене спростовується статтею 23 Закону України від 05 червня 2003 року, №898-IV "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Вимоги вказаної статті підтверджують, що перехід до статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_4" комплексу нежитлових будівель, розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. Токарева, буд. 2-Е породжує і перехід всіх прав та обов'язків іпотекодателя, а тому відсутність порушеного права позивача дає підстави для відмови у задоволенні його позову.
Крім цього, відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.
А пунктом 19 вказаної постанови передбачено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
З викладеного вбачається, що право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень товариства мають лише його акціонери та учасники.
Проте, як вбачається з матеріалів справи позивач не є та не був акціонером або учасником ТОВ "ОСОБА_4", а тому прийнятим рішенням ніяк не може бути порушено його право.
Позовні вимоги про визнання недійсним акту прийому - передачі від 21.03.2007р., укладеного на виконання рішення загальних зборів засновників ТОВ "ОСОБА_4", відповідно якому ТОВ «Вегес»передало до статутного капиталу ТОВ "ОСОБА_4" нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Токарєва, будинок 2-Е, яке складається з будівлі холодильника - літер "Е1'", прибудови - літер "Е1'", прибудови - літер "Е2'", прибудови - літер "Е3'", прибудови - літер "Е4'", прибудови - літер "е'", навісу - літер "е1'", навісу - літер "е2'", ґанку, пандусу, сараю - літер "е3'", сараю - літер "е4'", № 23 підпірної стіни загальною площею 1 962,50 кв. м., апеляційна інстанція вважає їх такими, що також не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Як встановлено апеляційною інстанцією, документ від 21 березня 2007 року про передачу ТОВ «Вегес»майна - комплексу нежитлових будівель у місті Севастополі, названий актом приймання -передачі, дійсно являється двостороннім актом приймання -передачі нерухомого майна у вигляді комплексу нежитлових будівель загальною площею 1962,50 кв.м. за адресою: місто Севастополь, вул. Токарева, буд. 2-Е (том 2 арк.с. 85).
Проте, позивач вважає зазначений акт приймання - передачі комплексу нежитлових будівель правочином та звернувся до суду про визнання його недійсним.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваний прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 Господарського процесуального кодексу України, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
У статті 20 Господарського кодексу України закріплено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у даній статті, є визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Акт приймання - передачі підписаний сторонами не є правочином у розумінні вимог цивільного та господарського законодавства.
Так, правочин є юридичним фактом та являє собою вольові дії, спрямовані на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
Спірний акт був укладений між сторонами на виконання рішення загальних зборів та є лише документом переважно бухгалтерського обліку, що засвідчує факт переміщення матеріальних цінностей та застосовується у господарській діяльності.
Апеляційна інстанція зазначає, що акт прийому-передачі комплексу будівель від 21 березня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вегес» та товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4»не є правочином, а тому вимоги позивача про визнання недійсним зазначеного акту задоволенню не підлягають та вважає, що позивачем обраний спосіб захисту права не передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Встановивши, що предмет позову не відповідає способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17 березня 2011 року у справі №5002-12/5107-2010.
Стосовно застосування строків позовної давності судом першої інстанції, апеляційна інстанція зазначає, що в даному випадку висновки суду є помилковими у зв'язку з наступним.
Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В ході розгляду спірних правовідносин, апеляційною інстанцією встановлено, що відсутнє порушене право позивача у даній справі, а тому висновки суду першої інстанції, щодо спливу строку позовної давності не відповідають дійсності, оскільки застосування строків позовної давності судом можливо у разі встановлення факту порушення права.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду міста Севастополя від 19 липня 2011 року у справі №5020-720/2011 є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Кримської республіканської дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 19 липня 2011 року у справі №5020-720/2011залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > О.І. Проценко
Судді < Підпис > Н.І. Сікорська
< Підпис > С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9,Київ 1,01001)
2. Кримська республіканська дирекція публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Набережна, 32,Сімферополь,95000)
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вегес" (пр. Нахімова, 15,Севастополь,99011)
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4" (вул. Ялтинська, 11, кв. 11,Севастополь,99011)