"20" жовтня 2011 р.
Справа № 5016/62/2011(12/5)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В.Поліщук,
суддів: Л.І. Бандури (на підставі розпорядження голови суду № 613 від 18.10.2011 р.), В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання: О.О. Довбиш,
представники сторін в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Українські ковбаси»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2011р. у справі № 5016/62/2011 (12/5)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Українські ковбаси»
до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Миколаївської філії ПАТ «Кредитпромбанк»
про визнання недійсним договору іпотеки ВКМ № 851978 від 16.07.2008 р.,
встановив:
У січні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство «Українські ковбаси»звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі виконуючого обов'язки керуючого Миколаївською філією ПАТ «Кредитпромбанк»про визнання договору іпотеки ВКМ № 851978 від 16.07.2008 р. недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до переліку майна, що передавалось в іпотеку, увійшли об'єкти незавершеного будівництва, а саме: котельня (літ. «ГД-3», площею 474,9 м2,) рибний цех (літ. «О», площею 296,3м2), холодильна камера (літ. «И», площею 218,8 м2). Особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва визначається статтею 16 Закону України «Про іпотеку», відповідно до частини другої якої (в редакції закону станом на укладення спірного договору) передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва. Проте, відсутність в оспорюваному договорі іпотеки об'єктів незавершеного будівництва з посиланням про передачу в іпотеку прав на земельну ділянку є підставою для визнання недійсним цього договору. За таких обставин позивач дійшов висновку про те, що укладений між сторонами іпотечний договір слід визнати недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки всупереч статтям 16, 18 Закону України «Про іпотеку», статтям 79, 125, 132 Земельного кодексу України в ньому не вказано цільове призначення земельної ділянки, її кадастровий номер, не зазначено об'єкти незавершеного будівництва та не передані в іпотеку права на земельну ділянку, на якій розташовані ці об'єкти.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.08.2011 р. у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України того, що зазначені ним у позові об'єкти нерухомості дійсно є об'єктами незавершеного будівництва, тоді як в матеріалах справи містяться докази державної реєстрації за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, якій відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законом порядку. Також суд зазначив, що оспорюваний іпотечний договір містить всі істотні умови договору, передбачені статтею 18 Закону України «Про іпотеку».
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ агропромислове підприємство «Українські ковбаси» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 1.8 вищезазначеного Тимчасового положення зареєстровані можуть бути як об'єкти нерухомого майна, так і об'єкти незавершеного будівництва. Предметом договору іпотеки від 16.07.2008 р. є об'єкти незавершеного будівництва, оскільки вони не введені в експлуатацію, а права на земельну ділянку, на якій розташовані ці об'єкти, в порушення вимог статті 16 Закону України «Про іпотеку»(в редакції на момент укладення цього договору), не передавались.
Позивач та відповідач про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
16.07.2008 р. між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк»(іпотекодержателем) та ЗАТ «Українські ковбаси», правонаступником якого є ТОВ агропромислове підприємство «Українські ковбаси»(іпотекодавцем), з метою забезпечення зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем за кредитним договором № 02/079/08-КЛТ від 16.07.2008 р., укладено іпотечний договір ВКМ № 851978 про передачу в іпотеку майна (т.1, а.с.17-19). Вказаний іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області 16.07.2008р. та зареєстровано в реєстрі за № 1848.
Відповідно до умов цього договору предметом іпотеки являється нежитловий об'єкт, розташований за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Зоряна, 1-а. Вказаний об'єкт належить іпотекодавцеві на праві власності згідно із Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САС № 044169, яке видане виконавчим комітетом Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області 03.07.2008 р. на підставі рішення виконавчого комітету Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 106 від 27.06.2008 р. Як вбачається з договору, предмет іпотеки включає перелік будівель і споруд із зазначенням їх літерного позначення у технічному паспорті, площі та функціонального призначення.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, послався на те, що в переліку майна, що передається в іпотеку, зазначені об'єкти незавершеного будівництва, а саме: котельня (літ. «ГД-3», площею 474,9 м2,) рибний цех (літ. «О», площею 296,3 м2), холодильна камера (літ. «И», площею 218,8 м2), тобто на ці об'єкти будівництва видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на їх спорудження, але вони не прийняті в експлуатацію відповідно до законодавства. В підтвердження відсутності факту введення вказаних об'єктів в експлуатацію позивач надав листи Жовтневої районної державної адміністрації №309/5-03/15-11 від 19.01.2011 р. та Жовтневої районної санітарно-епідеміологічної станції № 99 від 25.01.2011 р. (т.1, а.с.45, 46).
Відповідно до пункту 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. (далі - Положення), державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Державна реєстрація права власності на об'єкти незавершеного будівництва проводиться у порядку, визначеному Положенням, з урахуванням особливостей, встановлених у розділі IV Положення.
Згідно із пунктом 6.2.1. цього положення записи про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, містять, зокрема, тип (призначення) об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (житловий будинок, квартира, приміщення, об'єкт незавершеного будівництва тощо). Пунктом 7.9 вказаного положення передбачено, що витяг з Реєстру прав містить, серед іншого, тип (призначення) об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (житловий будинок, квартира, приміщення, об'єкт незавершеного будівництва тощо); опис об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (дані про будівлі, споруди, їх частини, об'єкт незавершеного будівництва; найменування та літеровка; загальна та житлова площа; площа земельної ділянки (у разі наявності такої інформації); матеріали стін тощо), що формується за результатом проведеної технічної інвентаризації такого об'єкта.
Таким чином, державній реєстрації підлягають як об'єкти нерухомого майна, так і об'єкти незавершеного будівництва (з урахуванням особливостей, встановлених у розділі IV Положення). При цьому, реєстраційні записи повинні містити відомості про те, що об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, є незавершеним будівництвом.
Проте, як вбачається із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області 03.07.2008 р., витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.07.2008 р. за позивачем зареєстровано право власності на об'єкти нерухомості, а об'єкти незавершеного будівництва у вказаних документах не зазначені (т.2, а.с.9-11).
Листи Жовтневої районної державної адміністрації №309/5-03/15-11 від 19.01.2011 р. та Жовтневої районної санітарно-епідеміологічної станції № 99 від 25.01.2011 р. про те, що спірні об'єкти нерухомості не приймались державною комісією до експлуатації, судовою колегією відхиляються, оскільки викладені в них факти спростовуються вищезазначеними свідоцтвом про право власності та витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, позивачем не доведено в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України того, що зазначені ним у позові об'єкти нерухомості дійсно є об'єктами незавершеного будівництва і на них розповсюджується особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва, передбачені статтею 16 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до статті 18 Закону України «Про іпотеку»іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:
1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:
для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;
для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;
2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;
3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;
4) посилання на видачу заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вбачається з оспорюваного іпотечного договору, він містить всі істотні умови, визначені законом для даного виду договорів.
Водночас, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Таким чином, сторонами при укладенні іпотечного договору від 16.07.2008 р. додержані загальні вимоги, які є необхідним для чинності правочину, і підстави для визнання його недійсним згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України відсутні.
За таких обставин рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу
України, суд -
постановив:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2011 р. у справі № 5016/62/2011 (12/5) залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя В.Б. Туренко
Повний текст постанови підписано 25.10.2011 р.