"18" жовтня 2011 р.Справа № 5016/2243/2011(16/176)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.
суддів: Гладишевої Т.Я., Колоколова С.І.
(склад суду змінювався згідно розпоряджень голови Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2011р. №530 та від 17.10.11р. №610)
при секретарі судового засідання Підгурському Д.Л.
за участю представників сторін:
від позивача-ОСОБА_1, довіреність № 09/61, дата видачі : 07.10.10р. та № 09/44, дата видачі : 03.10.11р.,ОСОБА_2, довіреність № 09/55, дата видачі : 17.10.11р.,від відповідача-ОСОБА_3, довіреність № 127, дата видачі: 26.09.11р./в судових засіданнях від 27.09.11р. та 11.10.11р./
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Науково -виробниче об'єднання „ТОР”, м.Миколаїв
на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.07.2011 року
по справі № 5016/2243/2011(16/176)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”
до скаржника
про стягнення 56179, 61 грн.,
/в судовому засіданні оголошувалися перерви з 27.09.11р. по 11.10.11р. та по18.10.11р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України/
7 липня 2011р. Відкрите акціонерне товариство (далі по тексту - ВАТ) „Миколаївська теплоелектроцентраль” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з додатковою відповідальністю /далі-ТДВ/ „Науково -виробниче об'єднання „ТОР” про стягнення з останнього заборгованості за теплову енергію у сумі 54045,66грн., 2 738,11грн. -пені, 529,96грн. - річних відсотків, 1 865,88грн. -суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 591,80грн. та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Заявою від 27.07.11р. /а.с.45/ позивач повідомив суд про сплату відповідачем після подачі позову /19.07.11р./ частини боргу в сумі 3000грн., у зв'язку з чим просив припинити провадження за вимогою щодо їх стягнення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства України, зокрема ст.ст.15,16,ч.3ст.549,ч.2ст.625,ст.526 ЦК України та ст.ст.1,2,12,13,49,61 ГК України та умов укладеного між сторонами договору, відповідач договірні зобов'язання виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем та нарахування пені, інфляційних та річних відсотків.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.07.2011 року (суддя Фролов В.Д.) позовні вимоги ВАТ„Миколаївська теплоелектроцентраль” задоволено, з ТДВ „Науково -виробниче об'єднання „ТОР” стягнуто основний борг за теплову енергію в сумі 51 045,66грн., суму на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції 1865,88грн., 3% річних - 529,96грн., пеню в сумі 2 738,11грн.,. державне мито на 561,79грн та витрати на ІТЗ судового процесу на суму 236 грн., з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт порушення відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді за №2109 від 01.11.2004р..
Не погоджуючись з зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду Миколаївської області ТДВ „Науково -виробниче об'єднання„ТОР” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та, як пояснив представник в судовому засіданні, визнаючи наявність основного боргу, все одно просять прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції, скаржник посилається на не повне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушення норм процесуального права, а саме зазначає, що суд не повідомив відповідача належним чином про місце засідання та розглянув справу за його відсутності.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу до суду та його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу ТДВ „Науково -виробничого об'єднання„ТОР” без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2004р. між ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” та ЗАТ „Науково -виробниче об'єднання „ТОР”, правонаступником якого є ТДВ „Науково -виробниче об'єднання„ТОР” /див.-а.с.11/, було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2109 /а.с.12-23/. Відповідно до нього позивач взяв на себе обов'язки постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором .
Строк дії встановлений п.10.4 договору до 01.11.2005р. та передбачена його пролонгації на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін, оскільки сторонами зазначені заяви не надавались він є пролонгованим та дію свою не припиняв
Відповідно до п. 5.3 договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни передбачені в додатку 1 до договору.
Розділом 6 передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться по тарифам, встановленим позивачем в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими законодавством засобами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми(сальдо) розрахунків на початок місяця. Якщо споживач розрахувався за показниками приладів обліку, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця. Таким чином остаточний розрахунок згідно умов договору встановлений для споживача 25 числа поточного місяця.
Згідно з п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України забов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В спірний період, з лютого по квітень 2011р., позивач виконував свої зобов'язання по договору належним чином, а саме постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді для приміщення за адресою: вул. Велика Морська, 63, що підтверджено актами прийому-передачі, відомостями споживання /а.с.24-27/, рахунками, що отримав відповідач за реєстрами вручення /а.с. 28-33/. Відповідач же в свою чергу не розраховувався з позивачем за ці послуги, що призвело до виникнення заборгованості перед останнім на суму 67 792,72грн. Враховуючи наявність кредитного сальдо на 01.02.2011р. у розмірі 3747,06грн., сплату відповідачем частини заборгованості до подачі позову /10.04.2011р./ у розмірі 10 000грн. та після подачі позову /19.07.2011р./ у розмірі 3000грн., судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача частину не погашеної ним заборгованості в сумі 51 045,66грн., яка скаржником визнається та не оскаржується, але не враховано, що в частині позовних вимог про стягнення 3000грн. позивач підставно просив припинити провадження в справі за відсутністю предмета спору, що належало зробити суду на підставі п.1-1 ч.1 ст.80ГПК України.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання має сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Договором сторін, а саме п. 7.2.3 передбачено, що несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію тягне за собою пеню у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Підставою для звільнення боржника від відшкодування таких втрат є лише погашення заборгованості, тобто виконання грошового зобов'язання належним чином. Частиною 2ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків, відсотків річних та пені, однак не перевірив розрахунки позивача, які мали незначні вади. На вимогу колегії позивачем здійснено обгрунтований розрахунок відповідних нарахувань, який долучається до матеріалів справи і за яким розмір відсотків річних, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції та пені, відповідно становитиме 528,18грн., 1776,85грн. та 2728,94грн.. Таким чином, і в цій частині позов підлягає задоволенню частково на лише означені суми.
Колегія згодна з доводами, скаржника стосовно того, що господарський суд першої інстанції припустився процесуального порушення, а саме, розглянув спір без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, чим позбавив відповідача можливості реалізувати в даному процесі конституційні та процесуальні права, висловити свої позицію та надати докази щодо предмету спору, що підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права, яке в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, рішення господарського суду Миколаївської області від 27.07.2011р. підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм процесуального права.
За викладених обставин судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ТДВ „Науково -виробниче об'єднання „ТОР” слід задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 27.07.2011 року по справі №5016/2243/2011(16/176) -скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.
Відповідно із ст.49 ГПК України, витрати по сплаті держмита за розгляд позову та подачу апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Науково -виробниче об'єднання „ТОР” -задовольнити, рішення господарського суду Миколаївської області від 27.07.2011 року по справі № 5016/2243/2011(16/176) скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Науково -виробниче об'єднання „ТОР” на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” 51 045,66грн. основного боргу за теплову енергію, 1776,85 інфляційних втрат, 528,18грн. 3% річних, 2 728,94грн. пені, 590,78грн. витрат по сплаті державного мита та 235,52 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Припинити провадження в справі щодо стягнення 3000 грн. основного боргу.
В решті позовних вимог відмовити.
2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль” на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Науково -виробниче об'єднання „ТОР” 0,50 грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.
Видачу наказів за постановою з зазначенням повних реквизитів сторін доручити господарському суду Миколаївської області.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя Т.Я. Гладишева
Суддя С.І. Колоколов
Повний текс постанови складено 21.10.2011р.