01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2011 № 4/388-54/236
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1. - представник за дов. б/н від 06.06.2011р.;
від відповідача ОСОБА_2. - представник за дов. №472/11.5.2 від 30.07.2010р.;
розглянувши апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”
на рішення Господарського суду
міста Києва
від 01.07.2011р.
справа №4/388-54/236 (суддя Шкуркова Л.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто”
до Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”
про визнання недійсним з 30.11.2009р. договору поруки від 22.05.2008р. №4.77-08-ДПІ та визнання недійсним з 30.11.2009р. договору іпотеки від 22.05.2008р. ВКО №277942-277943 та стягнення 45170,72 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто” (далі - позивач) в грудні 2011р року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” (далі - відповідач) про визнання недійсним з 30.11.2009 р. договору поруки від 22.05.2008р. № 4.77-08-ДП1, та визнання недійсним з 30.11.2009 р. договору іпотеки від 22.05.2008р. ВКО № 277942-277943, стягнення 45170,72 грн. безпідставно списаних грошових коштів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто” задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2011р. рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. у справі №4/388 скасовано, Товариству з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто” у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2011р. та рішення Господарського суду мсті Києва від 25.11.2010р. Справу №4/388 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2011р. у справі №4/388-54/236 позов задоволено повністю. Визнано припиненим з 30.11.2009 р. Договір поруки № 4.77-08-ДП1 від 22.05.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто” та Публічним акціонерним товариством “ВТБ Банк”. Визнано недійсним Договір іпотеки від 22.05.2008 р, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто” та Публічним акціонерним товариством “ВТБ Банк”, посвідчений ОСОБА_3. приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області. Скасовано заборону приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_3. від 22.05.2008 р. (запис в реєстрі № 3439). Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто” 45170,72 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 536,71 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2011р. у справі №4/388-54/236 та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. у справі №4/388-54/236 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/1 від 12.09.2011р. “Про зміну складу колегії суддів” в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №4/388-54/236 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Сотніков С.В., Дзюбко П.О.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 13.09.2011р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2011р. по справі №4/388-54/236 без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” - без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2011р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” - задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи 22.05.2008 р. між Відкритим акціонерним товариство “ВТБ Банк”, правонаступником якого є відповідач, (Банк) та ОСОБА_4 (Позичальник) був укладений кредитний договір № 4.77-08-СК (строковий кредит), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 3742000,00 грн. на споживчі потреби на строк до 21.05.2018 р. з процентною ставкою 20,5% річних шляхом перерахування коштів у валюті на рахунок позичальника.
22.05.2008 р. в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 4.77-08-СК між Товариством з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто” та Банком укладено договір поруки № 4.77-08-ДП1.
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Договору поруки № 4.77-08-ДП1 Позивач та Відповідач визначили, що зобов'язання за договором, яке підписано ними, відповідає положенням ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України.
Також, 22.05.2008 p. між позивачем та відповідачем, для забезпечення виконання зобов'язань за Договором поруки № 4.77-08-ДП1, укладено іпотечний договір ВКО № 277942-277943 за яким було передано в заставу відповідачу майно, яке належить позивачу, а саме приміщення профілакторію площею 1661,9 кв.м. та приміщення мийки площею 249,8 кв.м, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Іпотечний Договір ВКО № 277942-277943 є похідним від Договору поруки № 4.77-08-ДП1, так як у його вступній частині при визначенні сторін вказано про те, що Іпотекодавець виступає майновим поручителем по зобов'язанням боржника -ОСОБА_4
30.11.2009 р. між відповідачем та ОСОБА_4 було укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 4.77-08-СК від 22.05.2008 р. Так, відповідно до п. 3.3 абзацу 3 цього Договору процентна ставка за кредитним договором підвищується на 5% (п'ять) процентів річних в порівнянні з діючою процентною ставкою у випадках невиконання зобов'язань, передбачених п. 5.3.2., 5.3.3 кредитного договору яким змінено обсяг відповідальності поручителя у сторону її збільшення. Також, Кредитний договір доповнено п.5.2.7. згідно з яким банк має право приймати рішення про зміну процентної ставки протягом строку дії цього Договору у випадках зміни вартості залучення строкових коштів банками України згідно офіційних даних Національного банку України, зміни облікової ставки Національного банку України, введення оподаткування банківських операцій з залучення строкових коштів, збільшення норм відрахувань до “Фонду гарантування вкладів”, збільшення рівня інфляції, зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України нормативно-правових актів або рішень, що мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку, та у разі настання інших подій, незалежних від волі сторін Договору. Про збільшення розміру процентної ставки та дати його введення Банк повідомляє Позичальника шляхом направлення проекту договору про внесення змін до цього Договору та листа з повідомленням про вручення або шляхом доставки особисто Позичальнику на адресу Позичальника, вказану в розділі 10 цього Договору або будь-яку іншу адресу, додатково письмово повідомлену Позичальником. Позичальник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення відповідного повідомлення підписати наданий Банком договір про внесення змін до цього Договору, надати його в Банк та підписати новий Графік або у разі незгоди зі зміною розміру процентної ставки, протягом того ж строку достроково погасити отриманий Кредит та сплатити всі Проценти за чинною процентною ставкою, а також комісії, неустойки тощо.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням апелянта, що позовні вимоги про визнання договору поруки 22.05.2008р. № 4.77-08-ДП1 з 30.11.2009р припиненим з підстав, заявлених позивачем, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Відповідно до умов п. 1.2. Договору поруки №4.77-08-ДП1 від 22.05.2008 року поручитель бере на себе зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти за його користування , комісійну винагороду, неустойку, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.
Пунктом 1.3. Договору поруки встановлено, що зобов'язання Поручителя перед Банком є безумовними і для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених Договором поруки та Кредитним договором не потребується.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 30 листопада 2009 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто” був Блощинський О.О., що підтверджується наступними документами наданими до Банку, а саме: Протоколом №2 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто” від 29.08.2008 р. про призначення, Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, АБ №138555, видана Управлінням статистики у Білоцерківському районі, 04.09.2008 р.; Довідкою про взяття на облік платника податків №172 від 15.09.2008 р. виданою Білоцерківською ОДПІ.
Відповідно до пункту 2.32 Договору банківського рахунку ( на розрахункове обслуговування) №22295/09 від 30.03.2009 р. укладеним між позивачем та відповідачем, ТОВ “Стандарт-Авто” зобов'язано в місячний з моменту внесення змін до установчих документів, надати до Банку нотаріально зареєстровані копії таких документів. Однак, на момент підписання 30.11.2009 р. Договору про внесення змін №1 до Кредитного договору №4.77-08-СК від 22.05.2008 р., з ОСОБА_4. ТОВ “Стандарт-Авто” не повідомляло Банк про зміну осіб уповноважених представляти інтереси підприємства без довіреності.
Згідно п. 9.4. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто” в редакції зареєстрованій державним реєстратором 19.03.2009 р. (чинним на момент надання згоди на укладення договору про внесення змін №1 від 30 листопада) зазначено, що Директору забороняється самостійно, без прийняття відповідного рішення засновників укладати договори застави чи відчуження майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто”, кредитні договори, а також договори позики, займу та фінансової допомоги.
Інших обмежень стосовно представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто” статут не містить.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що чинним законодавством України не передбачено автоматичної відміни рішень учасників товариства з обмеженою відповідальністю у разі їх виходу з будь-якої причини з числа учасників товариства, не містить таких положень і Статут позивача.
Так, в рішеннях загальних зборів учасників, які викладені в протоколі №15 від 25.04.2008 року, не зазначено, що рішення про надання повноважень директору позивача на укладення договорів іпотеки та поруки втрачають чинність в разі зміни складу учасників Позивача.
Позивачем в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було надана ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували факт скасування рішення загальних зборів позивача про надання згоди на укладення договору поруки та іпотечного договору, яке було оформлено протоколом № 15 від 25.04.2008 р.
Доводи позивача про те, що з моменту прийняття 16.05.2008 р. рішення учасників Позивача про зміну складу учасників Позивача, яке оформлене протоколом №16, а саме замість ОСОБА_5 та ОСОБА_6. єдиним учасником став ОСОБА_4 та втратила свою юридичну силу попередня Редакція Статуту Позивача, відповідно до умов п. 14.4 Статуту позивача, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки протокол №16 загальних зборів учасників Позивача від 16.05.2008 року не містить пунктів який би свідчив про відміну рішення загальних зборів учасників Позивача, яке було прийнято 25.04.2008 року відповідно до протоколу №15.
Так, Затвердження нової редакції статуту позивача не призводить до автоматичного скасування попередніх рішень учасників товариства з обмеженою відповідальністю.
Відповідно до ч.5 ст. 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.
Згідно вимог ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Позивачем не надано доказів про те, що ним було повідомлено відповідача, до моменту укладення спірних договорів, про зміну складу засновників, прийняття нової редакції статуту позивача, тощо.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне висновок суду першої інстанції про збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором № 4.77-08-СК від 22.05.2008 р, що був укладений з ОСОБА_4., внаслідок укладення договору про внесення змін №1 до Кредитного договору від 30.11.2009 р., оскільки відповідачем не застосовувалось положення пункту 3.3 кредитного договору, тобто відсоткова ставка не підвищувалась.
Так, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” у справі №21/153-10 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто в Господарському суді Київської області, були розраховані виходячи з базової ставки 20,5% річних, встановлених в пункті 3.3. кредитного договору, тобто на Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” не збільшувався розмір відповідальності Товариства з обмеженою відповідаль6ністю “Стандарт-Авто” як поручителя за кредитним договором.
Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору іпотеки від 22.05.2008 р., Київський апеляційний господарський суд також приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки і іпотека і порука - різні способи забезпечення зобов'язання, існують окремо одне від одного та регулюються різними нормами цивільного законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановленні частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
22.05.2008р. між позивачем та відповідачем для забезпечення виконання зобов'язань за Договором поруки № 4.77-08-ДП1 було укладено іпотечний договір ВКО № 277942-277943, за яким було передано в заставу відповідачу майно, яке належить позивачу, а саме приміщення профілакторію площею 1661,9 кв. м та приміщення мийки площею 249,8 кв.м, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до спірного іпотечного договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто” виступив майновим поручителем ОСОБА_4 за Кредитним договором 4.77-08-СК від 22.05.008р. Договір іпотеки посвідчений 22.05.2008р. приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3.
Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.
В силу ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Угода може бути визнана судом недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Частиною 1 статті 18 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до положень статті 1 Закону нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Частиною 2 статті 3 Закону “Про іпотеку” передбачено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 18 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Істотні умови іпотечного договору визначені названою статтею, якою передбачено, що істотною умовою договору іпотеки для іпотекодавця та іпотекодержателя (резидентів) - юридичних осіб є найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; посилання на видачу заставної або її відсутність.
Частиною 2 статті 18 Закону України “Про іпотеку” зазначено, що у разі відсутності однієї з вищезазначених умов в іпотечному договорі, такий договір може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Із змісту оспорюваного договору вбачається, що Іпотечний договір містить усі істотні умови передбачені статтею 18 Закону України “Про іпотеку”.
Так дані про найменування сторін, їх місцезнаходження та ідентифікаційний код і Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, зазначено в преамбулі договору.
Зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання зазначено в пункті 1.1. спірного іпотечного договору.
Опис предмета іпотеки та його реєстраційні дані наведено в пункті 1.2 Іпотечного договору, посилання про те, що договір укладено без видачі заставної зазначено в пункті 1.7 Іпотечного договору.
Враховуючи зазначене, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що при укладенні договору сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору іпотеки, що передбачені чинним законодавством України
Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України “Про іпотеку” будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачено іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.
Так, п. 7.8 спірного іпотечного договору - сторони дійшли згоди, що у разі внесення змін до Кредитного договору щодо зміну розміру процентів по кредиту ( в тому числі при їх збільшенні) до цього договору зміни не вносяться, і розмір процентів у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджується відповідними угодами про внесення змін до кредитного договору.
Тобто, сторонами на момент укладення спірного іпотечного договору на виконання вимог ч. 2 ст. 19 Закону України “Про іпотеку” в іпотечному договорі передбачено можливість збільшення зобов'язання забезпеченого іпотекою, тому відповідно до вимог зазначеної статті внесення відповідних змін до іпотечного договору шляхом укладання відповідного договору непотрібно та відповідно таке збільшення не підлягає державній реєстрації.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне висновок суду першої інстанції, що оскільки, до умов іпотечного договору ВКО №277942-277943 від 22.05.2008р., шляхом укладення договору № 1 від 30.11.2009р. про внесення змін до кредитного договору №4.77-08-СК від 22.05.2008р. внесені зміни щодо строків виконання зобов'язання іпотекодавцем, проте державна реєстрація відомостей про зміну умов обтяження не проведена, іпотечний договір ВКО №277942-277943 від 22.05.20008р. є нікчемним.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, відсутні визначені законом підстави для визнання договору поруки від 22.05.2008р № 4.77-08-ДП1 та договору іпотеки від 22.-5.2008р. № 277942-277943 недійсними.
Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі п.п.2.5 ст.2 Договору поруки № 4.77-08-ДШ списаних відповідачем з поточного рахунку Позивача коштів в розмірі 45170,72 грн., оскільки відсутні підстави для застосування наслідків недійсності правочину.
Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” підлягає задоволенню у повному обсязі, а рішення Господарського суду міста Києва підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при відмові в позові - на позивача.
Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2011р. у справі № 4/388-54/236 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-Авто” (09100, м. Біла Церква, Сквирське шосе, 178, код 30537175) на користь Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” (01004, м. Київ, бул. Т. Шевченко, 8/26, код 14359319) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 310,86 грн. (триста десять гривен 86 копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді