01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2011 № 474/2б-03/13/17/3
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
за участю секретаря Карпюк О.С.
представників:
від заявника - ОСОБА_1. (дов. від 04.06.2010р.),
від боржника - ОСОБА_2 (дов. від 11.04.2011),
розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український агроторговий дім “Колос”
на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.06.2011р.
у справі № 474/2б-03/13/17/3
за заявою Приватного акціонерного товариства “Агрохімцентр”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український агроторговий дім “Колос”
про банкрутство
Заявник звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Український агроторговий дім “Колос”, оскільки останній не спроможний сплатити борг в розмірі 480773,33 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2003 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Український агроторговий дім “Колос”.
Ухвалою підготовчого засідання від 01.06.2011 визнано кредиторські вимоги Приватного акціонерного товариства “Агрохімцентр” у розмірі 454250,38 грн. - основні вимоги та 26522,95 грн. - вимоги по пені, зобов'язано ініціюючого кредитора опублікувати в 10-денний термін в офіційних друкованих органах оголошення про порушення справи про банкрутство, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Данченко В.М.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 01.06.2011 та припинити провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український агроторговий дім “Колос”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд справи.
06.09.2011 розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням боржника здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою засобів звукозапису.
27.09.2011, 29.09.2011 в судовому засіданні оголошено перерву згідно ст. 77 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 474/2б-03/13/17/3 на п'ятнадцять днів.
Боржник заявив клопотання про відтворення технічного запису судового процесу для підтвердження або спростування факту розгляду Господарським судом Київської області у судовому засіданні 09.03.2011 заяв ТОВ “Український агроторговий дім “Колос” про визнання наказів господарського суду такими, що не підлягають виконанню.
Колегія суддів ухвалила залишити заявлене клопотання без задоволення з огляду на неможливість технічного забезпечення відтворення запису. Крім того, факт розгляду заяв ТОВ “Український агроторговий дім “Колос” підтверджений письмовими доказами та відповідним судовим рішенням від 09.03.2011 про залишення без розгляду заяв про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників сторін, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 р. № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство, у редакції чинній на дату подачі заяви про визнання боржника банкрутом), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Відповідно до статті 11 Закону про банкрутство суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (ч. 1).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2003 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Український агроторговий дім “Колос”.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника.
Тобто у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.
Статтею першою Закону про банкрутство визначено:
неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;
безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;
боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
З огляду на зазначені вище норми законодавства, ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги кредитора, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ініціюючого кредитора в сумі 90766,78 грн. до боржника ґрунтуються на рішенні господарського суду Київської області від 19.06.2002 р. у справі №152/16-2002, згідно з яким з ТОВ "Український аграрний торговий дім "Колос" стягнуто на користь кредитора суму заборгованості в розмірі 89751,27 грн. - основного боргу, 1015,51 грн. - судових витрат.
На підтвердження безспірності вимог заявник додав до заяви про визнання боржника банкрутом:
наказ від 02.07.2002 на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 19.06.2002;
постанову Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 13.08.2002 р. про відкриття виконавчого провадження по стягненню з ТОВ «Український агроторговий дім «Колос» на користь ВАТ «Агрохімцентр» заборгованості в розмірі 90766,78 грн.;
постанову Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 30.01.2003 р., якою виконавчий документ було повернуто стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника коштів на розрахунковому рахунку та майна.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виконавче провадження було відкрито за наказом господарського суду на примусове виконання ухвали Господарського суду Київської області від 19.06.2002, яка у матеріалах справи відсутня.
Тобто, неможливо зробити однозначний та беззаперечний висновок про безспірність вимог заявника в розмірі 90766,78 грн., оскільки, вони не підтверджені доказами про наявність певного грошового зобов'язання боржника перед ініціюючим кредитором. На встановлені апеляційним господарським судом дійсні обставини справи, суд першої інстанції в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України уваги не звернув.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що, виконання наказу від 02.07.2002 № 152/16-2002 на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 19.06.2002 відбувалось за адресою боржника: Київська обл., Києва-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 4.
Проте, згідно листа Державної податкової інспекції у Києва-Святошинському районі Київської області від 11.08.2003 № 12327/9/251-10, фактичною адресою боржника є м. Київ, вул. Грушевського, 30/1.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.
Доказів на підтвердження місцезнаходження постійно діючого органу або майна боржника за адресою: м Київська обл., Києва-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 4, заявником господарському суду не надано. Разом з тим, у постанові Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 30.01.2003 встановлено відсутність боржника за вказаною вище адресою.
Господарський суд першої інстанції зазначеним обставинам щодо місцезнаходження боржника юридичної оцінки не надав.
Таким чином, рішення у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу від 02.07.2002 на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 19.06.2002 не можуть бути беззаперечними доказами ознак неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності в розумінні абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство, яким визначено, що безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Також у заяві про визнання боржника банкрутом заявник на підтвердження грошових вимог в розмірі 390006,55 грн. постався на рішення господарського суду Київської області від 27.08.2002 у справі № 122/1-02 за позовом ВАТ «Агрохімцентр» до ТОВ «Український агроторговий дім «Колос» про стягнення 388188,55 грн., яким позов було задоволено повністю.
На виконання зазначеного рішення від 27.08.2002 у справі № 122/1-02 було видано відповідний наказ від 10.09.2002, дійсний для пред'явлення до виконання до 10.12.2002.
Постановою Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 23.09.2002 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 122/1-02 від 10.09.2002.
Постановою районного відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 12.12.2002 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу № 122/1-02 від 10.09.2002 закінчено у зв'язку з відсутністю у боржника коштів на розрахунковому рахунку.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2003 у справі № 122/1-02 змінено спосіб та порядок виконання рішення та стягнуто з ТОВ «Український агроторговий дім «Колос» на користь ВАТ «Агрохімцентр» 260378,40 грн. основного боргу, 101287,20 грн. інфляційних, 26522,95 грн. пені, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. судових витрат, звернувши стягнення на майно боржника.
На виконання ухвали Господарського суду Київської області від 31.01.2003 було видано наказ від 31.01.2003, який дійсний для пред'явлення до 31.04.2003.
Зазначений наказ від 31.01.2003 був пред'явлений до виконання до Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції та постановою від 14.03.2003 відкрито виконавче провадження.
З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання наказу від 31.01.2003 було закінчено 11.08.2003 та надіслано матеріали виконавчого провадження за місцезнаходженням боржника.
Постановою відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві від 09.09.2003 відкрито виконавче провадження по виконанню наказу № 122/1-02 від 31.01.2003.
Слід зазначити, що наказ № 122/1-02 від 31.01.2003 дійсний для пред'явлення до примусового виконання до 31.04.2003, тобто виконавче провадження було відкрито за недійсним наказом.
Постановою відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві від 17.10.2003 виконавчий документ від 31.01.2002 був повернутий стягувачу у зв'язку з відсутністю грошовий коштів на рахунках боржника.
Тобто, наказ на примусове виконання ухвали Господарського суду Київської області від 31.01.2003 про звернення стягнення на майно боржника фактично у примусовому порядку не виконувався.
Колегія суддів зазначає, що у справі про банкрутство господарським судом розглядаються лише ті вимоги, розгляд яких визначений Законом про банкрутство, відповідно до ст. 1 якого кредитором у справі про банкрутство є фізична або юридична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Грошові зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Тобто, у справі про банкрутство кредиторськими вимогами, можуть бути виключно грошові вимоги кредитора до боржника.
Судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність саме грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника з огляду на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2002 у справі № 122/1-02 про стягнення 388188,55 грн., оскільки ухвалою від 31.01.2003 змінено спосіб його виконання шляхом звернення стягнення на майно, що не відповідає визначенню грошового зобов'язання за нормою ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а отже не може бути підтвердженням наявності кредиторських вимог у даній справі.
За таких обставин, судом першої інстанції зроблено передчасний висновок про наявність ознак неплатоспроможності боржника та безспірність вимог заявника у даній справі про банкрутство з огляду на наявні у матеріалах справи судові рішення, накази суду про примусове стягнення боргу, постанови про відкриття виконавчого провадження, що суперечить ст. 43 ГПК України та ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
При цьому, обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала Господарського суду Київської області від 01.06.2011 зазначеним вище визначенням не відповідає, а отже підлягає скасуванню на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 106 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український агроторговий дім “Колос” задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 01.06.2011 у справі № 474/2б-03/13/17/3 скасувати.
3. Провадження у справі № 474/2б-03/13/17/3 за заявою Приватного акціонерного товариства “Агрохімцентр” про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Український агроторговий дім “Колос” припинити.
4. Матеріали справи № 474/2б-03/13/17/3 Господарському суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді