"25" жовтня 2011 р. Справа № 5027/917/2011.
За позовом приватного підприємства “Гудвілл-офіс”
до приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення 39852,00 грн.
Суддя Дутка В.В.
Представники
від позивача -ОСОБА_2, директор, ОСОБА_3, довіреність від 01.07.2011р.
від відповідача -ОСОБА_1, приватний підприємець
СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство “Гудвілл-офіс” звернулося з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 39852,00 грн. заборгованості.
Позов мотивований наданням відповідачеві коштів в сумі 29000 грн., згідно видаткових касових ордерів, як попередня оплата за товар в даному випадку лісо та пило матеріали. Однак, відповідач не поставив товар і не повернув коштів у зв'язку з чим, керуючись част.7 ст. 180, ст.193, част. 2 ст. 231, 224 ГК України, ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 29000,00 грн. основного боргу, 7134,00 грн. штрафної санкції, 530, 00 грн. три проценти річних, 2188,00 грн. інфляційних, всього 39852,00 грн.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву від 03.10.2011р. просить відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю, оскільки коштів від позивача в сумі 29000 грн. не отримувала, будь-якого договору з позивачем не підписувала.
Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє ухвалою від 03.10.2011р. розгляд справи відкладено на 25.10.2011р.
У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач позовні вимоги не визнав.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.
15.10.2010р. проведено державну реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, про що свідчить свідоцтво НОМЕР_1, та видано свідоцтво про сплату єдиного податку за видом діяльності -посередництво в торгівлі.
28 жовтня та 01 листопада 2011р., згідно видаткових касових ордерів №№783622, 783623, позивач видав ОСОБА_1 кошти на загальну суму 29000,00 грн. в якості авансу для виготовлення пиломатеріалів, про що свідчать підписи сторін.
14.12.2010р. відповідач надіслав позивачеві телеграму, в якій посилаючись на усну домовленість про постачу позивачу пиломатеріалу просив забрати товар протягом трьох діб з 100 відсотковою оплатою за ринковими цінами.
28.03.2011р. та 07.04.2011р. позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення наданих коштів у сумі 29000 грн., як оплачений аванс. Однак, кошти відповідач не повернув.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою між сторонами, а їх дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до приписів ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 638, 641 Цивільного кодексу України, де визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та укладається він шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до чч.2,3 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, сторони даного спору мали намір укласти договір поставки. Так, відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту, строку поставки, що вбачається із змісту ст.ст.266,268 ГК України.
Відповідно до приписів ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним, та таким, що не відбувся.
Судом встановлено, що між сторонами у справі не досягнуто згоди з укладення договору поставки.
Надіслання відповідачем 14.12.2010р. телеграми позивачу про забирання пиломатеріалів без визначення сторонами кількості товару, ціни, строку поставки не є належним доказом виконання відповідачем зобов'язання згідно усної домовленості про поставку товару та узгодження сторонами істотних умов договору.
Спір у даній справі виник внаслідок відсутності згоди між сторонами саме щодо ціни, кількості товару, строку та порядку поставки, строку договору. За відсутності письмового погодження цих істотних умов, суд дійшов висновку, що відповідний договір між сторонами, згідно із вимогами чинного законодавства, не був укладений.
Таким чином, між сторонами відсутні зобов'язальні відносини на підставі договору поставки, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав вказаних у позовній заяві -порушення відповідачем господарського зобов'язання, згідно ст. 224 ГК України, та застосування правових наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст. 611 ЦК України, ст. 231 ГК України.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Правові наслідки перерахування позивачем передплати на виконання неукладеного договору встановлені загальними нормами Цивільного кодексу України щодо виникнення зобов'язань у зв'язку із отриманням однією особою від іншої особи грошових коштів без достатньої правової підстави.
Посилання позивача на контракт за №0002/08/0 від 20.08.2010р. укладений з фірмою “UAB “WELL FORCE” не приймаються судом до уваги, оскільки не є доказом, що стосується предмета спору та не впливають на правильність вирішення спору.
Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
У зв'язку з відмовою у задоволені позову судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати залишити за позивачем.
Суддя В.В.Дутка
Повне рішення складено 26.10.2011р.