"13" жовтня 2011 р. Справа № 3/111.
Господарський суд Чернівецької області у складі колегії суддів: Гончарука О.В. (головуючий), суддів Паскаря А.Д. та Гушилик С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Агрокомплекс», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «АРГО»с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області
про стягнення заборгованості -14698950,59 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «АРГО»с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області
до приватного підприємства «Агрокомплекс», м. Київ
про визнання припиненим правовідношення за договором поставки,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреності від 30.08.2011 року;
від відповідача -ОСОБА_3, довіреність №171 від 06.04.2011 року,
Приватне підприємство «Агрокомплекс»звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «АРГО»про стягнення 14698 950,56 грн., з яких 9323584,70 грн. сплачених за непоставлену продукцію, 713573,54 грн. пені та 4661792,35 грн. збитків.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на укладений між сторонами договір поставки за №2611/07-н від 26.112007 року (Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався здійснити поставку жерстяних банок та жерстяних кришок, а позивач -прийняти продукцію, здійснити її оплату на умовах, визначених цим договором.
На виконання умов вказаного договору, зазначає позивач, ним здійснено передоплату вартості продукції на суму 9323584,70 грн., однак, в порушення умов договору відповідач поставки товару в обумовлений в договорі строк, не здійснив.
В березні 2011 року ТОВ ВКТ «Арго»звернулося до господарського суду Чернівецької області з зустрічним позовом до ПП «Агрокомплекс»про визнання правовідношення за договором поставки припиненим.
Посилаючись на протиправну поведінку державного виконавця та третіх осіб, що призвело до блокування його господарської діяльності та, як наслідок, вплинуло на виконання ним договірних зобов'язань, позивач за зустрічним позовом просив визнати правовідношення за договором поставки № 2611/07-н від 26.11.07 припиненим, з підстав, що викладені в приписах ст. 607 ЦК України.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.03.2011 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року первісний позов задоволено у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2011 року частково скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 23.03.2011 року у справі №3/111, а справу в частині вимог приватного підприємства «Агрокомплекс»до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство «Арго»про стягнення 4661792,35 грн. збитків направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області в іншому складі суддів, у зв'язку з чим, справа розглядається тільки в зазначеній частині.
Ухвалою господарського суду від 16.08.2011 року (суддя Гончарук О.В.) розгляд справи призначено на 31.08.2011 року.
Згідно з розпорядженням від 31.08.2011 року, справа слухається колегіально у складі суддів: Гончарука О.В. (головуючий), Паскаря А.Д. та Гушилик С.М.
На день вирішення спору по суті, 31.08.2011 року, присутні у судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві та долучених до матеріалів справи додаткових письмових поясненнях до позову.
Зокрема, правова позиція позивача полягає у тому, що у відповідності до п.п. 7.6. договору, у випадку невиконання постачальником умов Договору в частині поставки товару (згідно графіку, який є невід'ємною частиною Договору «Графік поставок та оплати товару»), постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості затриманої партії товару за кожен календарний день прострочення поставки та відшкодовує покупцю завдані збитки, пов'язані з не поставкою або несвоєчасною поставкою у розмірі 50% від вартості не поставленого або невчасно поставленого товару, згідно строків, вказаних у зазначеному графіку, якщо таке прострочення склалося не з вини покупця.
Саме таку умову договору, стверджує позивач, сторони визначили, виходячи з тих підстав, що позивач є лідером в Україні по експорту консервованих продуктів харчування, а відсутність тари для консервації в сезон достигання врожаю призводить до значних збитків, пов'язаних із порушеннями зобов'язань позивача перед своїми контрагентами, падінням міжнародного авторитету вітчизняної продукції її виробників.
Зазначена умова договору, на думку позивача, не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому повинна бути реалізована шляхом стягнення з відповідача 50% від вартості непоставленого товару.
Позивач зазначає, що відшкодування збитків є однією з найпоширеніших застосовуваних санкцій та універсальною мірою відповідальності. Правова теорія поділяє збитки на «договірні»(як це було встановлено п. 7.6. вищезаначеного Договору) і «позадоговірні». Відмінність договірних від позадоговірних збитків, на думку позивача, полягає у тому, що при встановлені сторонами у договорі такої міри відповідальності (договірних збитків) не вимагає наявності повного складу цивільного правопорушення і потерпілий суб'єкт господарювання, вказавши у договорі їх розмір у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок, звільняється від обов'язку доказувати дійсний розмір своїх збитків. При цьому, вважає позивач, договірні збитки виступають у вигляді санкцій за порушення договору.
Разом з тим, враховуючи, вказівки зазначені в постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2011 року щодо необхідності дослідження судом при новому розгляді наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправної поведінкою та наслідками у вигляді збитків, позивачем висвітлено й позицію, яка зводиться до наявності у позивача збитків у вигляді упущеної вигоди та реальних збитків.
Так, позивач стверджує, що на виконання умов договору поставки, ним перераховано відповідачу майже всі обігові кошти, а порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань позбавило позивача можливості протягом двох років використовувати власні кошти для забезпечення своєї господарської діяльності, що спричинило певні негативні наслідки, зокрема блокування господарської діяльності позивача і позивач вже неспроможний створювати умови для власного бізнесу. Відтак, резюмує позивач, ПП «Агрокомплекс»втратило майно (обігові кошти), що є реальними збитками в розумінні ст.224 Господарського кодексу України, а також, що позивач планував придбати у відповідача продукцію з метою її реалізації, то, неотримавши її у встановлений строк, позивачу заподіяно збитки у вигляді упущеної вигоди.
У судовому засіданні 31.08.2011 року, на стадії надання пояснень представником відповідача, оголошено перерву до 22.09.2011 року.
Ухвалою від 22.09.2011 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 13.10.2011 року.
У судовому засіданні 13.10.2011 року судом відхилено клопотання позивача про витребування додаткових доказів, як таке що суперечить вимогами статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
У цьому ж судовому засіданні, судом заслухано пояснення представника відповідача. Так, відповідач позовну вимогу не визнає, оскільки вважає невірними твердження позивача стосовно неможливості користування власними грошовими коштами на протязі двох років і, як наслідок, понесення від цього збитків. На думку відповідача, позивач 25.05.2009 року, укладаючи з відповідачем Додаткову угоду №1 до договору поставки №2611/07-н від 26.11.2007 року, усвідомлював істотні умови даної додаткової угоди щодо продовження строку дії договору поставки № 2611/07-н від 26.11.2007 року, а саме, узгодження нового терміну поставки продукції зі сторони до 01.06.2010 року, оплати в сумі 8858 585,25 грн. - до 30.10.2008 року, а в сумі 464 999, 57 грн. - до 05.06.2009 року та добровільно сплачував вищезазначені грошові суми відповідно до узгоджених у додатковій угоді дат.
Не вважає обґрунтованими відповідач обставини, пов'язані з зменшенням у позивач оптового товарообігу в 2010 році у порівнянні з 2008, 2009 роками, оскільки упущена вигода, як наслідок такого явища, не знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з не поставкою зі сторони відповідача жерстяної тари. Відповідач зазначає, що існує багато різноманітних економічних чинників, які можуть вплинути на вищезазначений статистичний показник, а саме: стан кредитно-фінансової системи (припинено кредитування, нестабільність валютного курсу), зміна в попиті на відповідні види продукції, зміна в коньюктурі ринку, тощо.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд в с т а н о в и в.
26 листопада 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним товариством «Арго», як постачальником, та приватним підприємством «Агрокомплекс», як покупцем, укладено договір поставки за №2611\07-н від 26.11.2007 року, згідно з (п.п. 2.1, 2.2) якого постачальник зобов'язався продати покупцю, а покупець -прийняти товар (жерстяні банки з кришками в асортименті) від постачальника і здійснити за нього оплату в строки та в порядку, що передбачені даним договором.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.03.2011 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року, в межах розгляду даної справи, встановлено факт порушення відповідачем умов договору поставки №2611\07-н від 26.11.2007 року в частині поставки оплаченої позивачем продукції в строк до 01.06.2010 року.
Виходячи з наявності встановленого факту порушення відповідачем умов договору поставки №2611\07-н від 26.11.2007 року, судом розглядається позов в частині стягнення 4661792,35 грн. збитків.
Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п.п. 7.6 Договору при затримці відвантаження товару, постачальник за даним договором несе відповідальність за затримку відвантаження товару сплатою пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості затриманої партії товару за кожен день прострочення поставки та відшкодовує покупцю завдані збитки, пов'язані з несвоєчасною поставкою, у розмірі 50% від вартості непоставленого або невчасно поставленого товару, згідно строків, вказаних у графіку -додаток №1 «Графік поставки та оплати товару», якщо таке прострочення сталося не з вини покупця.
Відповідно до частини 5 статті 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Поряд з цим, не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно з статтею 225 Господарського кодексу України включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
За таких обставин, твердження позивача про те, що чинне законодавство при встановлені такої міри відповідальності як договірні збитки не вимагає наявності повного складу цивільного правопорушення, є помилковим.
При цьому закон не забороняє у договорі за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок, залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Однак, заздалегідь визначений сторонами розмір збитків не звільняє сторону, яка вимагає їх відшкодування, належним чином довести суду факт протиправності поведінки відповідача, фактичний, точний та конкретний розмір заподіяних збитків, незалежно від установленого в договорі та прямий причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками.
Водночас, питання невстановлення судами наявності чи відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками, стало підставою направлення Вищим господарським судом України даної справи на новий розгляд в частині стягнення збитків.
На виконання вказівок зазначених в постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2011 року, судом встановлено, що факт перерахування відповідачу в якості попередньої оплати 9323584,82 грн., не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку між порушенням відповідачем договірного зобов'язання та наслідками, які трактуються позивачем як реальні збитки, оскільки такий факт попередньої оплати в часових межах передує встановленому факту протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення умов договору. Матеріалами цієї справи підтверджено, що позивач сплатив відповідачу 8858585,25 грн. 30.10.2009 року та 464999,57 грн. - 05.06.2009 року, в той час як відповідач повинен був поставити обумовлений в Договорі товар до 01.06.2010 року.
Разом з тим, позивач безпідставно стверджує про втрату ним майна (обігових коштів) в сумі попередньої оплати, оскільки господарський суд в межах даної справи, стягнувши з відповідача 9323584,70 грн., сплачених за непоставлену продукцію та 713573,54 грн. пені, відновив порушене право позивача, з застосуванням до відповідача штрафних санкцій на користь позивача.
З цих підстав судом не беруться до уваги посилання позивача на показники фінансового стану ПП «Агрокомплекс»в 2008-2011 роках, в яких наводиться аналіз розміру оптового товарообігу, даних показників дебіторської та кредиторської заборгованості. Одночасно суд зазначає, що причиною негативної господарської діяльності позивача, можуть слугувати й інші соціально-економічні чинники, а не, виключно, невиконання відповідачем умов Договору.
Обставини, пов'язані з можливістю понесення додаткових витрат у зв'язку з можливим, в будь-який момент, зверненням з боку контрагентів з претензіями або позовними заяви до позивача є гіпотетичними твердженнями позивача і не можуть братися судом до уваги як належні докази в межах даної справи.
Водночас, недоведеним є також факт наявності причинно-наслідкового зв'язку з можливими збитками у вигляді упущеної вигоди та порушенням відповідачем умов Договору. Єдиний доказ придбання у відповідача продукції з метою її подальшої реалізації іншим контрагентам -укладений між ним та приватним підприємством «Агроспецпроект»договір поставки №19/03 від 27.05.2009 року, строком в один рік, передує факту порушення відповідачем умов договору поставки №2611\07-н від 26.11.2007 року.
Отже, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено, що заявлені до стягнення з відповідача договірні збитки у розмірі 9323584,82 грн. знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з фактом вчиненого відповідачем правопорушення, пов'язаного з непоставкою товару на вищезазначену суму. Обставини, пов'язані з наявністю в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, яке заподіяло позивачу реальних збитків чи збитків у вигляді упущеної вигоди, також не знаходять свого підтвердження матеріалами даної справи.
Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4661792,35 грн. збитків, задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 36, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д -
У задоволенні позову в частині стягнення 4661792,35 грн. збитків відмовити.
Головуючий суддя: Гончарук О.В.
Судді: Паскарь А.Д.
Гушилик С.М.
Повний текст рішення підписано 17.10.2011 року.