"28" вересня 2011 р. Справа № 6/240
Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі Рибак Н. В., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом
Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кельменецькому районі
про зобов'язання виконати певні дії,
за участю представників:
від позивача -Білобрицька Р. В.;
від відповідача -Тимирівський О. І.,
У вересні 2008 року управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі (далі -управління ПФУ та ПФУ) звернулося з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кельменецькому районі (далі -відділення Фонду та Фонд) про зобов'язання включити в акти помісячної звірки за квітень-серпень 2008 року 73852,09 грн., в тому числі: витрат по державній адресній допомозі в сумі 72276,75 грн., витрат доставку адресної допомоги в сумі 727,67 грн., індексації пенсії в сумі 834, 65 грн. та витрат на її доставку в сумі 13.02 грн. за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі -Закон № 1105-XIV) Фонд зобов'язаний відшкодовувати всі виплати, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, в тому числі і витрати на виплату державної адресної допомоги.
Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у його письмових запереченнях, в тому числі у зв'язку з тим, що підписання таких актів звірок підлягають застосуванню лише при відсутності спору між Фондами, а у випадку відсутності згоди на підписання таких актів зі сторони робочих органів відповідача вимоги про відшкодування таких сум мають вирішуватися в судовому порядку шляхом пред'явлення позовів про стягнення цих сум.
Ухвалою суду від 20.11.2008 зупинено провадження у справі до вирішення Верховним Судом України справи № 9/67, а відповідача зобов'язано надати господарському суду судове рішення у згаданій справі протягом 10 днів після набрання ним законної сили.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.06.2009 у згаданій справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011, позов Управління Пенсійного фонду України в Герцаївському районі Чернівецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Глибоцькому районі Чернівецької області про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, задоволено.
Тому ухвалою від 06.09.2011 провадження у справі було поновлено, а розгляд справи був призначений на 20.09.2011. В той же день на підставі ст. 150 КАС України у справі була оголошена перерва до 28.09.2011.
В останньому судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, а представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі -Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування -це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту четвертого цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-XIV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 року № 265 установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох -120 відсотків, на трьох і більше -150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога, як окремий вид соціальної допомоги, не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 цієї постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність позову.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 17, 160-163, 167, 185, 186, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові відмовити за безпідставністю.
Постанова набирає законної сили через десять днів з дня отримання сторонами її копії, якщо протягом цього строку не подано апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяті днів з дня отримання її копії.
Суддя А. Паскарь