Підлягає публікації в ЄДРСР
"05" жовтня 2011 р.Справа № 5/17-2093-2011
За позовом: Приватного підприємства "Фатум"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗИНГ"
про стягнення 37 335,85 грн.
Головуючий суддя - Погребна К.Ф.
Судді - Цісельський О.В.
Желєзна С.П.
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_1 -довіреність від 29.04.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність від 23.06.2011 року;
Жовтяк В.В. -директор
В засіданні 05.10.2011р. приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_1 -довіреність від 29.04.2011 року;
від відповідача: Жовтяк В.В. -директор
Суть спору : Приватне підприємство «Фатум» (далі ПП «Фатум», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райзинг" (далі ТОВ "Райзинг", відповідач) про стягнення 37335,85 грн.
Позовні вимоги вмотивовані посиланням на п. 6.1.-6.8. Договору № 20/01-11, ст. ст. 526, 610, 611, 625, 629, Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 220, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 41, 12, 13, 15, 44, 49, 54, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2011р. порушено провадження по справі № 5/17-2093-2011 за позовом Приватного підприємства “Фатум” до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райзинг" про стягнення 37 335,85грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2011 року справу № 5/17-2093-2011 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2011 року справу № 5/17-2093-2011 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: Погребна К.Ф., суддя Цісельський О.В., суддя Власова С.Г.
У зв'язку з перебуванням судді Власової С.Г. у відпустці, згідно автоматизованої системи документообігу суду, суддю Власову С.Г. замінено на суддю Желєзну С.П.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2011 року справу № 5/17-2093-2011 було прийнято до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Желєзна С.П., суддя Цісельський О.В.
У судовому засіданні 29.06.2011р. (вхідний номер 20759/2011) відповідачем наданий відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що недостача товару виникла не з його вини.
17.08.2011р. за вх. номером 28619/2011 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог , в яких позивач просить стягнути з відповідача збитки у результаті неналежного виконання договору у сумі 37 335,85грн.
У судовому засіданні 05.10.2011р., в присутності представників сторін, після виходу суду з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до статті 85 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
20 січня 2011 року між Приватним підприємством „Фатум” ( далі - ПП «Фатум») та товариством з обмеженою відповідальністю „Райзинг” ( далі - ТОВ «Райзинг») було укладено Договір охорони № 20/01-11 (далі Договір).
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що предметом договору є надання послуг Виконавцем по охороні і супроводженню світлих нафтопродуктів Замовника, далі вантажу, під час їх перевезення залізничним транспортом по території України від кордонних станцій і станцій завантаження вантажу, його слідування до станції призначення і підприємств здійснюючих його вивантаження.
На підставі зазначеного Договору, відповідач повинен був надати послуги по охороні та супроводженню світлих нафтопродуктів в кількості 59 680кг, які відпускалися ТОВ «Західна нафтогазова компанія»залізничним транспортом від ст. Шебелинка (накладна № 43780816 від 25 квітня 2011р.) південною залізничною дорогою до ст. Херсон.
Позивач вважає, що свої зобов'язання за Договором виконав повністю, сплативши відповідачу, послуги за охорону та супроводження товару, що підтверджується платіжним дорученням № 289 від 13 травня 2011 року, а відповідач свої обов'язки за Договором № 20/01-11 виконав неналежним чином, а саме передавши Позивачу світлі нафтопродукти (бензин моторний неетилований А-76) на ст. Херсон в кількості 55 784кг., що підтверджується актом № 29/04/1 приймання нафтопродуктів від 29.042011р., а також актом експертизи № В-52 від 29.04.2011р. зроблений Херсонською Торгова - промисловою палатою, що на 3 896 кг. менше.
На підставі п.6.1. Договору, відшкодуванню підлягає недостача, яка перевищує норми природної втрати -0,021% і похибки вимірювань - 0,8% - до 100тн. в вагоно-цистерні від загальної кількості вантажу.
29 квітня 2011 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, щодо сплати 39 644, 85грн. недостачі товару на підставі п.6.1 Договору.
13 травня 2011 року позивач отримав відповідь, в якій відповідач погодився відшкодувати двома платежами у травні і червні 39 644, 85 грн.
Відповідачем претензія була залишена без уваги, вимоги викладені в претензії відповідачем виконані не були, що стало підставою звернення позивача до суду із даними вимогами.
Згідно з п.6.8 Договору за несвоєчасні розрахунки винна Сторона зобов'язується виплатити іншій Стороні пеню в розмірі 0,1% від суми підлягаючій оплаті за кожний день прострочення.
Відповідно до п.2.3.9. Договору Відповідач відшкодовує вартість нестачі вантажу, що виникли внаслідок неналежного виконання умов договору, а також витрати Позивача або Вантажоодержувача з проведення експертизи за умови надання документів, які підтверджують ці витрати.
Відповідно до п.6.4. Договору Виконавець, у разі порушення своїх зобов'язань за цим Договором, а також за необґрунтовану відмову від його виконання сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) кількості вантажу, що підлягає охороні та зазначеного в заявках Замовника, а також відшкодовує всі понесені Замовником збитки (у тому числі упущену вигоду).
Крім того, позивач вважає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору охорони, він поніс збитки у вигляді неодержаних доходів.
Таким чином, на підставі викладеного, позивачем заявлені вимоги про стягнення збитків, що складаються з: вартості вантажу у сумі 19644,85грн., витрат на проведення експертизи у сумі 777грн., пені у сумі 991грн., 3% річних у сумі 81,4 грн., штрафу у сумі 7370,5грн., збитків у вигляді неодержаних доходів у сумі 8471,1грн., всього 37335,85грн.
Позивач наполягає, що вартість недопоставленого товару, яка визначена ним в розмірі 19644,85грн. є збитками внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань по охороні вантажу.
Позивач зазначає, що втрата вантажу відбулася з вини відповідача, з тих підстав, що відповідно до Договору перевезення, відповідач несе відповідальність за схоронність вантажу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків:
Як зазначалося вище, спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі охорони N20/01-11 від 20.01.2011р.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння зміна умов зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Аналогічна норма міститься в ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно п.2.1.1. Договору замовник (позивач) зобов'язаний не пізніше як за добу, а з урахуванням обставин поставки негайно, до моменту відправлення вантажу з пункту відправки , направити Виконавцю (відповідачу) заявку на виконання їм своїх зобов'язань по факсу.
Як свідчать матеріали справи, позивач, в порушення умов Договору, факс з заявкою про охорону №53 направив до Виконавця 26 квітня 2011 року, що підтверджується самою заявкою датованою 26 квітня, тоді як вантаж був відправлений 25 квітня.
Крім того, у заявці у номері вагону, яким було відправлено вантаж, була допущена помилка, що ускладнило пошук відповідачем вагону з вантажем.
У заявці від 26.04.2011р. №53 номер вагону зазначений 74927903, тоді як вантаж був відправлений у вагоні №74927203, згідно накладної №43780816.
Таким чином, позивач неналежним чином повідомив відповідача про виконання їм своїх зобов'язань за Договором, чим, в свою чергу, порушив приписи ст.ст.525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України.
Відповідно до п.3.2. Договору прийом вантажу під охорону здійснюється на естакадах наливу Вантажовідправника, після навантаження їх у технічно справні вагони-цистерни або на залізничних станціях на шляху слідування вантажу, або на проміжних залізничних станціях, вказаних у заявці Замовника з оформленням актів прийому-передачі під охорону.
Так, згідно з накладною №43780816 від 25.04.2011р. вантаж був відвантажений зі станції Шебелинка 25.04.2011р., під охорону вантаж прийнятий охоронником-експедитором Євстаф'євим І.В. 26.04.2011 р. в біля 22.00 годин на станції Кременчук Південної залізниці.
В даному випадку, прийом вантажу під охорону, всупереч умов Договору, було здійснено без оформлення акту прийому-передачі, з моменту відправлення до фактичного прийняття під охорону пройшла майже доба ( з 23.18 годин 25.04.2011р. до 22. 00 годин 26.04.2011р.).
Судом встановлено, що за залізничною накладною № 43780816 у вагоні № 74927203 відправником -ДНМ -2 Харківська дирекція залізничних перевозок на адресу одержувача -ПП «Фатум», відвантажено наливом бензин моторний автомобільний А-76 вагою 59680 кг.
Згідно із накладною навантаження здійснено засобами відправника, у п.5 залізницею зазначено, що вантаж прибув у справному вагоні із справними пломбами відправника, виданий 29.04.2011р., згідно ст.52 Статуту Залізниць України без перевірки.
Докази наявні в матеріалах справи спростовують доводи позивача, зокрема, акт виконаних робіт по Договору № 20-01-11 від 20.01.2011р., складений 30.04.2011р. між позивачем та відповідачем свідчить про те, що Виконавцем (відповідачем) були надані послуги по супроводу вантажу світлих нафтопродуктів, наданих для перевезення залізничним транспортом по території України у кількості 111,908 тн. Зі сторони позивача зазначений акт виконаних робіт підписаний без зауважень та заперечень, зазначено, що за результатами приймання вантажу сторони претензій один до одного не мають.
Відповідно до п.5.5 Договору при підписанні акту виконаних робіт Замовник (позивач) має право врахувати у взаєморозрахунках вартість недостачі вантажу, що виникла з вини Виконавця, слід зауважити, що про нестачу вантажу позивачу стало відомо 29.04.2011р., тобто за день до підписання акту виконаних робіт по Договору № 20-01-11 від 20.01.2011р.
За таких обставин колегія суддів вважає недоведеним факт недостачі вантажу з вини відповідача, вина відповідача у втраті вантажу не доведена, що виключає його відповідальністю за схоронність вантажу відповідно до вимог договору.
Визначена у п.6.1 Договору відповідальність Виконавця не є підставою для застосування такої до останнього без доведення вини.
Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Тобто, притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, включає: 1) протиправну поведінку суб'єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частина 1 ст.225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена
відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість
додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка
зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала
збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання
другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених
законом.
Аналогічна норма права міститься в статті 22 Цивільного кодексу України.
Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Таким чином, матеріали справи містять такі докази, які не підтверджують та не доводять невиконання відповідачем зобов'язань у спірних відносинах, вину відповідача, причинного зв'язку між діями відповідача та заявленою до стягнення сумою збитків позивача, а тому підстави для стягнення збитків відсутні.
До того ж, позивачем не надані докази на обґрунтування суми збитків, остаточно визначеної в розмірі 37 335,85грн., не враховано, що згідно п.6.3 Договору Виконавець (відповідач) не несе відповідальність за нестачу вантажу у розмірі норми природної втрати, розрахунок здійснений з порушенням приписів п.27 «Правил видачі вантажів»(ст.ст.35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту Залізниць України).
Під час прийняття рішення суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
У задоволенні позову Приватному підприємству «Фатум» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райзинг" про стягнення 37 335,85 грн. -відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Головуючий суддя Погребна К.Ф.
Суддя Желєзна С.П.
Суддя Цісельський О.В.
Рішення підписано 10.10.2011 року.