79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.09.11 Справа № 5015/3530/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача-2 ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія “АРМА”, м. Київ до відповідача-1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів та відповідача-2 ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство “Жидачівавтотранс”, м. Жидачів про стягнення 23235 грн. 00 коп.
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія “АРМА”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів про стягнення 23235 грн. 00 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 29.06.2011 р. призначив розгляд справи на 13.07.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.
Ухвалою від 10.08.2011 р. суд, за клопотанням представника відповідача, залучив до участі в справі в якості іншого відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство “Жидачівавтотранс”, м. Жидачів.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту. Відповідно до умов даного договору, позивач зобов'язувався відшкодувати шкоду, завдану застрахованому автомобілю внаслідок страхового випадку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, які належать ОСОБА_6 та відповідачу, транспортному засобу ОСОБА_6 було спричинено механічні пошкодження. Водія ОСОБА_7, який спричинив ДТП і на момент цього ДТП був працівником відповідача, притягнуто до адміністративної відповідальності. Вартість відновлювального ремонту після вказаного ДТП згідно експертного висновку склала 61507 грн. 22 коп. Позивачем було прийнято рішення про виплату ОСОБА_6 48225 грн. 00 коп. страхового відшкодування. Страховою компанією ВАТ СК “Скарбниця” частково відшкодовані понесені позивачем збитки у розмірі 24990 грн. 00 коп. У зв'язку з цим, відповідно до ст.ст. 1187, 1191, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, просив стягнути з відповідача 23235 грн. 00 коп. страхового відшкодування.
В судових засіданнях представник відповідача-1 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що ФОП ОСОБА_4 протягом 2009-2011 років не здійснював підприємницьку діяльність. Також ФОП ОСОБА_4 було подано державному реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності. Відповідач-1 дізнався про проведення експертизи під час ознайомлення з матеріалами справи, тобто експерт не повідомив учасника ДТП про час та місце проведення огляду. У висновку експерта не зазначено, які саме пошкодження виявлені у ТЗ FIAT DOBLO. 24.10.2006 р. між ФОП ОСОБА_4 та ТзОВ ВТП “Жидачівавтотранс” була укладена угода оренди автобуса ПАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 строком на 3 роки до 24.10.2009 р. ДТП сталося 01.05.2008 р. Відповідно до ст. 804 ЦК України наймач повинен відшкодувати шкоду завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу відповідно до гл. 82 ЦК України. З огляду на викладене, ФОП ОСОБА_4 є неналежним відповідачем. Таким чином, позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні слід відмовити.
В судових засіданнях представники відповідача-2 проти позову заперечили, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначили, що водій ОСОБА_7 на момент скоєння ДТП не перебував у трудових відносинах з ТзОВ ВТП “Жидачівавтотранс”. Автобус ПАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 не належить відповідачу-2 ні на праві власності, ані на праві користування. Власником цього автобуса є ОСОБА_4 Також між ФОП ОСОБА_4 та ТзОВ ВТП “Жидачівавтотранс” з 2006 по 2009 роки тривали договірні відносини на основі договорів про організацію надання послуг по перевезенню пасажирів. На виконання цих договорів ФОП ОСОБА_4 і забезпечував перевезення пасажирів в момент скоєння ДТП. Крім цього, відповідно до п.п. 3.1.5. та 3.1.7. договору про організацію надання послуг по перевезенню пасажирів в обов'язки ФОП ОСОБА_4 входило нести відповідальність за всі заподіяні ушкодження як людям так і майну третіх осіб, які виникнуть в процесі експлуатації транспортних засобів та самостійно нести відповідальність за дії своїх працівників у процесі експлуатації транспортних засобів при обслуговуванні відповідного маршруту. З огляду на викладене, відповідальність за шкоду, заподіяну ДТП, повинен нести ФОП ОСОБА_4
Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В судовому засіданні 28.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2011 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
29 серпня 2007 р. між ЗАТ Страхова компанія “АРМА”, правонаступником якого є ПАТ Страхова компанія “АРМА” та ОСОБА_6 було укладено договір №022-72000355 добровільного страхування наземного транспорту.
За цим договором застраховано транспортний засіб FIAT DOBLO CARGO, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до договору №022-72000355 страхування від 29.08.2007 р., страхова сума становить 65000 грн. 00 коп.
Пунктом 6 договору №022-72000355 страхування від 29.08.2007 р. встановлено, що одним із страхових випадків є ДТП -пошкодження або знищення ТЗ, його частин, деталей, приладів і додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яке кваліфікується відповідно до Правил дорожнього руху.
Договір діє з 30 серпня 2007 р. по 29 серпня 2008 р.
1 травня 2008 р. працівник відповідача ОСОБА_7, керуючи автомобілем ПАЗ, що належить відповідачу-1, реєстраційний номер НОМЕР_1, на автодорозі Київ-Чоп 591 км + 900 м, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: не виконав вимогу дорожнього знаку “Дати дорогу”, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем FIAT DOBLO, реєстраційний номер НОМЕР_2, що призвело до механічного пошкодження передньої частини транспортного засобу ОСОБА_6
Застрахована особа звернулася до позивача із заявою про пошкодження транспортного засобу та виплату страхового відшкодування.
Постановою Жидачівського районного суду м. Львова від 27.05.2008 р. працівника відповідача-1 ОСОБА_7 визнано винним в скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Судовим експертом ОСОБА_8 04.06.2008р. складено висновок-спеціаліста №126/06 експертного автотоварознавчого дослідження, в якому зазначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля FIAT DOBLO, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 61507 грн. 22 коп.
11 серпня 2008 р. страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
16 вересня 2008 р. позивач згідно страхового акту №2428-А-К від 13.08.2008 р. виплатив ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі 48225 грн. 00 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером від 16.09.2008 р.
Судом також встановлено, що між ВАТ “СК “Скарбниця” та ТзОВ ВТП “Жидачівавтотранс” було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/2520596).
За цим полісом застраховано транспортний засіб ПАЗ, що належить відповідачу-1, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Позивач звернувся із вимогою до ВАТ “СК “Скарбниця”, яким застраховано відповідальність особи, винної у ДТП. ВАТ “СК “Скарбниця” 29.10.2010 р. було відшкодовано позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 24990 грн. 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач-1 станом на дату судового розгляду страхове відшкодування в розмірі 23235 грн. 00 коп. позивачу не відшкодував.
При прийнятті рішення суд виходив заступного.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Заперечення представника відповідача-1 на позов не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до довідки відділу ДАІ від 09.07.2008 р., одним з учасників ДТП був автомобіль ПАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 Вказаним транспортним засобом керував водій ОСОБА_7 Матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності складені на водія ОСОБА_7
Згідно поданого витягу з трудової книжки ОСОБА_7 (стор. 28-29), останній перебував з 24.10.2007 р. по 31.12.2008 р. у трудових відносинах (на посаді водія) з ФОП ОСОБА_4 Наведене також підтверджується укладеним між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_4 трудовим договором від 24.10.2007 р., який зареєстрований Сихівським РЦЗ м. Львова 24.10.2007 р. за №1182.
1 січня 2008 р. між ФОП ОСОБА_4 та ТзОВ ВТП “Жидачівавтотранс” було укладено договір про організацію надання послуг по перевезенню пасажирів. За цим договором сторони зобов'язувались організувати надання послуг по перевезенню пасажирів на маршруті Ходорів-Дрогобич.
Відповідно до п. 3.1.5. вищевказаного договору ФОП ОСОБА_4 зобов'язувався нести відповідальність за всі заподіяні ушкодження як людям так і майну третіх осіб, які виникнуть в процесі експлуатації транспортних засобів в межах даного договору.
Згідно 3.1.7. договору про організацію надання послуг по перевезенню пасажирів від 01.01.2008 р. відповідач-1 зобов'язувався самостійно нести відповідальність за дії своїх працівників в процесі експлуатації транспортних засобів при обслуговуванні відповідного маршруту, в тому числі при скоєнні ДТП.
Як зазначалося вище, згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи угоди від 24.10.2006 р., укладеної між ОСОБА_4 та ТзОВ ВТП “Жидачівавтотранс”, останньому було передано в користування на правах оренди автобус ПАЗ. Вказаний договір укладений в простій письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Частиною 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З огляду на наведене, угода від 24.10.2006 р. не створила для сторін вказаного договору та третіх осіб жодних юридичних наслідків, а тому не може бути підставою для звільнення відповідача-1 від відповідальності за заподіяння шкоди.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_4 зареєстрований як підприємець з 22.10.2004 р. Станом на 28.04.2011 р. (дату видачі витягу) підприємницька діяльність ОСОБА_4 не була припинена. Доказів припинення підприємницької діяльності станом на дату судового засідання відповідачем-1 не подано.
Частиною 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача-1 обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство “Жидачівавтотранс” слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача-1, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача-1.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 22, 1166, 1172, 1187, 1191, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія “АРМА”, м. Київ, просп. Червонозоряний, 52 (ідентифікаційний код 21265671) 23235 грн. 00 коп. страхового відшкодування, 232 грн. 35 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство “Жидачівавтотранс”, м. Жидачів відмовити повністю.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
5. Повернути позивачу 4 грн. 05 коп. надмірно сплаченого державного мита, про що видати довідку.
Суддя Мазовіта А.Б.