79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.10.11 справа№ 5015/4163/11
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача 1: Українсько-Російське спільне підприємство у формі ТзОВ “Телець”
до відповідача 2: ОСОБА_2
до відповідача 3: ОСОБА_3
третя особа 1: Державний реєстратор виконавчого комітету ЛМР ОСОБА_4
третя особа 2: Приватний нотаріус ОСОБА_5
про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»від 01.09.2006р., що оформлені протоколом №1 від 01.09.2006р., та від 04.09.2006р., що оформлені протоколом №2 від 04.09.2006р., та визнання недійсними змін до статуту Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»у новій редакції, що отримали державну реєстрацію 11.09.2006р., номер запису 1 415 105 0001 013573.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Полюхович Х.М.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_7, довіреність наявна в матеріалах справи;
від відповідача 1 -ОСОБА_8, довіреності в матеріалах справи;
від відповідача 2 -ОСОБА_2;
від відповідача 3 -не з'явився;
від третьої особи 1 -не з'явився;
від третьої особи 2 -не з'явився
Суть спору:
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Українсько-Російське спільне підприємство у формі ТзОВ “Телець”, відповідача 2: ОСОБА_2, відповідача 3: ОСОБА_3, третя особа 1: Державний реєстратор виконавчого комітету ЛМР ОСОБА_4, третя особа 2: Приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»від 01.09.2006р., що оформлені протоколом №1 від 01.09.2006р., та від 04.09.2006р., що оформлені протоколом №2 від 04.09.2006р., та визнання недійсними змін до статуту Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»у новій редакції, що отримали державну реєстрацію 11.09.2006р., номер запису 1 415 105 0001 013573.
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2010р. у справі №4/148 за позовом ОСОБА_1 до Українсько-Російського спільного підприємства у формі ТзОВ „Телець”, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників українсько-російського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Телець” від 04 вересня 2006 року, оформлені протоколом № 2 вирішено в позові відмовити повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2011р. у справі №4/148 рішення господарського суду Львівської області від 02.12.10 у справі № 4/148 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011р. у справі №4/148 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2011р. та рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2010р. у справі № 4/148 скасовано, справу № 4/148 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області в іншому складі суду.
Відповідно до ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, згідно даних автоматизованої системи документообігу господарського суду Львівської області справу передано судді Фартушку Т.Б. та присвоєно справі №5015/4163/11.
Ухвалою господарського суду Львівської області у справі №5015/4163/11 від 27.07.2011р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14год. 45хв. 02.09.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 02.09.2011р., 15.09.2011р. та від 27.09.2011р., в судовому засіданні 10.10.2011р. оголошено перерву.
Строк розгляду справи продовжено на 15 днів за клопотання представників Позивача та Відповідача 1.
На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 22.06.2011р. у справі №4/148 ухвалою господарського суду Львівської області про призначення справи до розгляду зобов'язано Учасників: - надати докази наявності чи відсутності обставин, передбачених ч.3 ст.203, ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України; - надати докази включення чи не включення питання відчуження належної позивачу частини в статутному фонді товариства до переліку питань порядку денного загальних зборів, проведених 04.09.2006р., та наявності чи відсутності згоди учасників зборів про прийняття рішення з питання відступлення частини часток учасників; -надати докази додержання чи недодержання порядку, встановленого ст.29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах спарви повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення представників про оголошення ухвал), зазначено, що права та обов'язки учасників визначено ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надійшло.
Позивач та представник Позивача в судове засідання з'явлись, позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримали повністю.
Протягом розгляду справи Позивачем та представником Позивача подано суду наступні документи: договір А 12-11 від 05.04.2011р. про надання адвокатських послуг; копію довіреності на право здійснення представництва; клопотання про продовження строку розгляду спору; заяву про уточнення позовних вимог від 15.09.2011р. з долученням доказів відправки Учасникам процесу; клопотання від 31.08.2011р. про відкладення розгляду справи.
Представник Відповідача 1 в судове засідання з'явилась, проти позову заперечила повністю з причин та підстав, зазначених у відзиві.
Протягом розгляду справи представниками Відповідача 1 подано суду наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи від 03.08.2011р. та від 02.09.2011р.; копію рішення Личаківського районного суду від 08.09.2008р. у справі №2-1047/2008р.; копію довіреності від 26.03.2004р. серії ВВВ №595350; відзив на позовну заяву.
Відповідач 2 в судове засідання з'явилась, проти позову заперечила.
27.09.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача 2 про розгляд справи за її відсутності, в якому зазначено, що Відповідач 2 позовні вимоги не визнає.
Відповідач 3 в судове засідання не з'явилась, та явку повноважного представника не забезпечила, була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судових засідань, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконала.
27.09.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача 3 про розгляд справи за її відсутності, в якому зазначено, що позовні вимоги Відповідач 3 не визнає.
Треті особи 1, 2 в судові засідання не з'явились, явки повноважних представників не забезпечили, про причини неявок суду не повідомили, були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судових засідань, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо надання доказів додержання чи недодержання порядку, встановленого ст.29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, не виконали, про причини невиконання суду не повідомили.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що справа розглядається судом 2 місяці та 15 днів, відтак, в силу вимог ч.ч.1, 3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутні правові підстави для подальшого продовження строку розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011р. у справі №4/148, яка набрала законної сили, зокрема, встановлено наступне.
Так, Українсько-Російське спільне підприємство у формі ТОВ "Телець" зареєстровано 15.08.01, його учасниками виступили ОСОБА_4 та ОСОБА_1, з частками в статутному фонді товариства по 50 % кожен.
04.09.06 було проведено загальні збори учасників Українсько-Російського спільного підприємства у формі ТОВ "Телець", рішення яких оформлені протоколом № 2.
На вказаних зборах приймали участь всі учасники товариства, що становить 100 % в статутному фонді товариства.
Згідно протоколу № 2, яким оформлені оскаржувані рішення зборів, порядком денним зборів були наступні питання: розгляд заяви кандидата в учасники товариства від 01.08.06 ОСОБА_7; про нову редакцію установчих документів товариства; про звернення до державного реєстратора з приводу реєстрації нової редакції установчих документів товариства.
Пунктом 7.1 статуту товариства встановлено, що приймання до складу учасників товариства нових учасників здійснюється шляхом передачі кандидату частки у статутному фонді товариства або шляхом збільшення статутного фонду товариства за згодою всіх учасників. Кандидат в учасники товариства подає письмову заяву, яка розглядається протягом 30-ти днів.
Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Поряд з цим, постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011р. у справі №4/148 також встановлено наступне.
Судами попередніх інстанцій не з'ясовано належність чи відсутність обставин, які підтверджують вчинення позивачем будь-яких дій, спрямованих на передачу іншій особі частини належної йому частки в статутному фонді товариства та наявність його волевиявлення для настання правових наслідків, пов'язаних із зменшенням належної йому частки у статутному фонді товариства.
Крім того, відповідно до вимог ст.61 Закону України "Про господарські товариства" з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Судами попередніх інстанцій не перевірено, чи було питання відчуження належної позивачу частини частки в статутному фонді товариства включено до переліченого вище порядку денного загальних зборів товариства, проведених 04.09.06, та не з'ясовано наявність згоди учасників зборів про прийняття рішення з питання відступлення частини часток учасників, що не було включено до порядку денного зборів.
У відповідності до п.п. 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.
Порядок державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи визначений приписами ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно якої у разі внесення змін до установчих документів,які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, подаєтьсяабо копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
Разом з тим, розглядаючи даний спір, суди на викладене вище не зважили, не встановили дійсних обставин справи та не застосували перелічених вище норм матеріального права, що підлягають застосуванню, та помилково виходили лише з дотримання вимог діючого законодавства при повідомленні про проведення загальних зборів, наявності кворуму під час проведення зборів та підписання позивачем протоколу, яким оформлені рішення загальних зборів від 04.09.06.
Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників регулює Закон України “Про господарські товариства”.
Згідно вимог ст.ст. 4, 50, 51 Закону України “Про господарські товариства”, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами; товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту; установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити, зокрема, відомості про склад засновників та учасників, про розмір часток кожного з учасників, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 Закону України “Про господарські товариства”, учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, в порядку, встановленому законом; учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Згідно з статтею 58 Закону України “Про господарські товариства”, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників; вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників; учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. Збори учасників товариства обирають голову товариства.
Відповідно до ст.59 Закону України “Про господарські товариства”, до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема, належить внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства; при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.
Згідно ст.53 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відповідно до протоколу №1 зборів засновників Українсько-Російського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»(Відповідач 1) від 08.06.2001р. вирішено створити Товариство (Відповідач 1), засновниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи серії АОО №839041, Українсько-Російську спільну підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»(Відповідач 1) є юридичною особою, ідентифікаційний код 20825228, дата проведення державної реєстрації 15.08.2011р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР -1 415 120 0000 013573.
Відповідно до п.1.2 статуту Українсько-Російського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»(Відповідач 1), затвердженого протоколом №1 зборів засновників від 27.07.2001р. та зареєстрованого начальником відділу реєстрації та ліцензування департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 15.08.2001р., № запису 1219-Л (далі -Статут 2001р.) ( в редакції, чинній станом на 01-09.09.2006р.), учасниками товариства є ОСОБА_1 (Позивач) та ОСОБА_2 (Відповідач 2).
Згідно п.9.2 Статуту 2001р., формування статутного фонду відбувається наступним чином -ОСОБА_1 (Позивач) -50% статутного фонду, ОСОБА_2 (Відповідач 2) -50% статутного фонду.
Згідно п.12.1 Статуту 2001р., вищим органом Товариства є загальні збори учасників,
Відповідно до п.13.1 Статуту 2001р., збори учасників приймають рішення на своїх засіданнях, порядок регламентується правилами процедури, Голова товариства обирається з числа учасників (їх представників) на один рік.
Згідно п.13.2 Статуту 2001р., збори скликає Голова.
Пунктом 13.3 Статуту 2001р. визначено, що у випадках, коли існує необхідність термінового прийняття рішення зборів, допускається прийняття рішення опитуванням; проект рішення або питання для голосування розсилається учасникам, які повинні письмово висловити свою думку про них; протягом 10-ти днів з моменту отримання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення.
Відповідно до п.13.4 Статуту 2001р., збори учасників скликаються Головою шляхом надсилання учасникам листів, а у невідкладних випадках -надсиланням телексу (факсу) або телеграми; у повідомленні вказується дата, місце проведення та порядок денний зборів; повідомлення повинно бути зроблено не пізніше, ніж за 30-ть днів до початку зборів учасників.
Згідно п.13.5 Статуту 2001р., кожен з учасників має право вимагати розгляду свого питання на зборах при умові, якщо воно поставлено ним не пізніше, як за 25 днів до початку зборів.
Відповідно до п.13.7 Статуту 2001р., учасники Товариства, які володіють у сукупності більш, ніж 20-ма відсоткам голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів з будь-яких причин; якщо протягом 25-ти днів Голова не виконав вказаної вимоги, вони мають право самостійно скликати збори учасників.
Відповідно до п.п.7.1, 7.2 договору про заснування та діяльність Українсько-Російського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю»(Відповідач 1) від 2001р., зареєстрованого начальником відділу реєстрації та ліцензування департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 15.08.2001р., № запису 1219-Л (далі - Договір про заснування), прийом у склад Товариства нових учасників відбувається шляхом передачі кандидатові частки ( у Статутному фонді) або шляхом збільшення статутного фонду; кандидат в учасники подає голові зборів письмову заяву про приєднання до цієї угоди, яка розглядається протягом 30 днів; порядок передачі частки (її частини) визначається Законом України «Про господарські товариства».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу; рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Згідно ч.4 ст.98 Цивільного кодексу України, порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.98 Цивільного кодексу України, учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів; якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.
I. Відповідно до протоколу №2 загальних зборів учасників Українсько-Російського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»(Відповідач 1) від 04.09.2006р. (далі -Протокол №2), присутні: голова зборів -ОСОБА_2 (Відповідач 2); секретар зборів -ОСОБА_1 (Позивач); участь у зборах приймає кандидат в учасники ОСОБА_3 (Відповідач 3) (без права голосу.
Згідно Протоколу №2, порядок денний наступний:
1. Розгляд заяви кандидата в учасники ОСОБА_3 від 01.06.2006р. про вступ в Товариство;
2. Про нову редакцію установчих документів Товариства;
3. Про звернення до Державного реєстратора з приводу реєстрації нової редакції установчих документів Товариства.
По питанню 1 порядку денного вирішено: заяву ОСОБА_3 01.08.2006р. про прийняття її до складу учасників Товариства задоволити; прийняти ОСОБА_3 до складу учасників Товариства (Відповідач 1) з відступленням на її користь сумарно 30 частин від часток учасників СП ТзОВ «Телець»ОСОБА_1 і ОСОБА_2; відтак, частки учасників Товариства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у Статутному фонді Товариства тепер будуть становити по 35 відсотків Статутного фонду.
По питанню 2 вирішено: затвердити запропоновану нову редакцію установчих документів Товариства (Відповідач 1); викласти у новій редакції установчі документи Товариства.
По питанню 3 вирішено: звернутися до Державного реєстратора Управління державної реєстрації виконкому Львівської міської ради Львівської області з приводу реєстрації нової редакції установчих документів Товариства (відповідача 1).
Протокол підписано в якості голови ОСОБА_2, в якості секретаря Туранським С.Л., та посвідчено нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5
Відповідно до п.п.1.1, 5.2 статуту Українсько-Російського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»(Відповідач 1), затвердженого рішенням зборів учасників №2 від 04.09.2006р., зареєстрованого 11.09.2006р. (далі -Статут 2006р.), учасниками Товариства стали ОСОБА_1 (35% Статутного фонду), ОСОБА_2 (35% Статутного фонду), та ОСОБА_3 (30% Статутного фонду).
На підставі зазначених вище змін до Статуту, згідно довідки з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №417617 станом на 21.08.2007р. щодо Відповідача 1 проведено запис 2 щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи проведено 11.09.2006р. за №1 415 105 0001 013573 державним реєстратором Кінащук Л.В. Наведене підтверджується також довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №№426228-426225 станом на 11.09.2008р. щодо Відповідача 1, - запис від 11.09.2006р. за №1 415 105 0001 013573 щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи проведено державним реєстратором Кінащук Л.В.
З приводу вищенаведеного суд зазначає наступне.
1. Відповідно до вищенаведеного п.13.2 Статуту 2001р., збори учасників повинні скликатись Головою Товариства.
Згідно ж вищенаведеного п.13.1 Статуту 2001р., який відповідає змісту ст.61 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції, чинній станом на 2006р.), Голова товариства обирається з числа учасників (їх представників) на один рік.
Станом на 04.09.2006р., як зазначено у вищенаведеному п.9.2 Статуту 2001р., інших учасників, окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Товаристві не було.
В матеріалах ж справи відсутні, Сторонами не наведено жодних доводів та не подано доказів обрання головою Товариства ОСОБА_2 станом на 2006р.
Відтак, відсутні будь-які докази повноважень ОСОБА_2 на скликання зборів.
Щодо доводів Відповідача 2 про те, що такі повноваження їй надані Позивачем згідно довіреності від 26.03.2004р. суд зазначає, що довіреність від 26.03.2004р. видана Відповідачу 2 ОСОБА_1 як генеральним директором, а не як обраним у встановленому Статутом 2001р. порядку Головою.
2. Відповідно до зазначеного вище п.13.4 Статуту 2001р., збори учасників скликаються Головою шляхом надсилання учасникам листів, а у невідкладних випадках -надсиланням телексу (факсу) або телеграми.
В матеріалах справи відсутні, та відповідачами не представлено жодних доказів, як і не наведено доводів щодо надсилання листа чи телексу (факсу) Позивачу.
Відтак, порушено порядок скликання зборів, визначений п.13.4 Статуту 2001р., обов'язковість додержання якого встановлена ч.4 ст.98 Цивільного кодексу України.
При цьому суд зазначає, що іншому, окрім Позивача, учаснику Товариства (ОСОБА_2) було достеменно відомо про адресу місця перебування Позивача станом на час, згідно доводів Відповідача 2, дати повідомлення (01.08.2006р.), а саме - перебування у медичному закладі. Наведене підтверджується матеріалами справи, в тому числі відзивами на позовну заяву, та поясненнями Відповідача 2, проте, Позивачу за адресою медичного закладу повідомлення скеровано не було.
Відтак, відсутні докази надсилання у порядку, визначеному Статутом 2001р., повідомлення про проведення зборів.
3. Щодо повідомлення про скликання зборів суд також зазначає наступне.
В матеріалах справи наявна копія повідомлення, підписаного ОСОБА_1 у графі: «Ознайомлений:»навпроти запису дати -01.08.2006р., відповідно до змісту якого, голова зборів Товариства (Відповідача 1) повідомляє про те, що 04.09.2006р. за місцем реєстрації підприємства о 11год. 00хв. відбудуться загальні збори учасників Товариства; зазначено порядок денний.
Проте, дане повідомлення ніким, не підписано, не зазначено прізвища та ініціалів автора повідомлення, та дати його складання.
Відтак, представлене повідомлення не може бути належним доказом повідомлення Позивача про скликання зборів саме Головою Товариства, як це визначено Статутом 2001р.
Відповідно до п.13.4 Статуту 2001р., у повідомленні вказується дата, місце проведення та порядок денний зборів; повідомлення повинно бути зроблено не пізніше, ніж за 30-ть днів до початку зборів учасників.
Зазначена у повідомлення дата: «01.08.2006р.»не свідчить про дату підписання, а відтак ознайомлення з ним Позивача, а лише вказує про намір автора повідомлення ознайомити Позивача з повідомленням цією датою, оскільки запис щодо дати повідомлення вчинений способом та стилем, аналогічним запису іншого тексту повідомлення -друкарським.
При цьому суд також зазначає, що оскільки повідомлення не підписане автором, то і статусу офіційного документу воно не набуло.
Враховуючи наведене, наявне повідомлення не може бути і належним доказом дати повідомлення Позивача про проведення зборів.
4. Також, відповідно до наявної у матеріалах справи копії повідомлення про збори, порядок денний наступний: зміни у складі учасників Товариства -прийняття до складу учасників ОСОБА_3 та відступлення на її користь по 15 частин від часток, належних учасникам товариства та затвердження нової редакції установчих документів з відображенням вищевказаних змін.
Проте, відповідно до протоколу №2 загальних зборів учасників Українсько-Російського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»(Відповідач 1) від 04.09.2006р. (далі -Протокол №2), порядок денний наступний:
4. Розгляд заяви кандидата в учасники ОСОБА_3 від 01.06.2006р. про вступ в Товариство;
5. Про нову редакцію установчих документів Товариства;
6. Про звернення до Державного реєстратора з приводу реєстрації нової редакції установчих документів Товариства.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що питання щодо відчуження частки у Статутному фонді Товариства на користь ОСОБА_3 не включалось до зазначеного порядку денного (згідно Протоколу №2), та, відповідно, розглянутим бути не могло.
При цьому суд враховує, що право вступу у Товариство, згідно п.7.1 Договору про заснування, може бути альтернативно реалізоване або шляхом передачі кандидатові частки (у Статутному фонді), або шляхом збільшення статутного фонду.
Крім того, відповідно до вимог ч.5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Як вбачається з самого Протоколу №2, щодо внесення змін до порядку денного голосування не проводилось.
5. Крім того, Відповідно до п.13.7 Статуту 2001р., який відповідає змісту ч.4 ст.61 Закону України «Про господарські товариства»(у редакції, чинній станом на 2006р.), учасники Товариства, які володіють у сукупності більш, ніж 20-ма відсоткам голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів з будь-яких причин; якщо протягом 25-ти днів Голова не виконав вказаної вимоги, вони мають право самостійно скликати збори учасників.
В матеріалах справи ж відсутні будь-які доводи та докази того, що Відповідач 2 скористалась таким правом.
6. Відповідно до наведеного вище п.7.2 Договору про заснування, кандидат в учасники подає голові зборів письмову заяву про приєднання до цієї угоди, яка розглядається протягом 30 днів.
В матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_3 на ім'я голови загальних зборів Товариства відповідача 1 (без зазначення прізвища та ініціалів голови) від 01.08.2006р. про прийняття її до складу учасників Товариства .
Проте, в заяві відсутні дані щодо прізвища та імені особи, яка є головою Товариства.
Крім того, суд зазначає, що як станом на 01.09.2006р., так і станом на 04.09.2006р. 30 денний термін від 01.08.2006р., протягом якого могла бути розглянута заява, минув, а відтак, заява розгляду після 30.08.2006р. не підлягала.
Також, суд зазначає, що п.7.2 Договору про заснування передбачено обов'язковість подання кандидатом саме заяви про приєднання до цієї угоди. Заява ж ОСОБА_3 не відповідає даній вимозі, оскільки у ній не містилось волевиявлення щодо приєднання до цієї угоди.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі на виконання зазначеного у постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2011р. у справі №4/148 суд зазначає. що питання відчуження належної Позивачу частини частки в статутному фонді Товариства не було включено до зазначеного в протоколі №2 порядку денного загальних зборів Товариства, проведених 04.09.06, та згода учасників зборів про включення до порядку денного прийняття рішення з питання відступлення частини часток учасників була відсутньою.
Крім того, з врахуванням вищенаведеного суд зазначає. що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази обрання ОСОБА_2 Головою на 2006р. (в порядку, визначеному п.13.1 Статуту 2001р.), а відтак, наявності у неї повноважень на скликання зборів (передбачених п.13.2 Статуту 2001р.).
Також, повідомлення не було надіслане Позивачу, що є порушенням п.13.4 Статуту 2001р. та ч.4 ст.98 Цивільного кодексу України. Крім того, оскільки вищезазначене повідомлення не було ніким підписано, то воно не може вважатись належним доказом повідомлення Позивача про скликання зборів, та саме Головою Товариства, як це визначено Статутом 2001р. Судом також взято до уваги факт відсутності зазначення Позивачем дати ознайомлення з таким повідомленням.
Крім того, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази того, що відповідач 2 скористалась правом, визначеним п.13.7 Статуту 2001р., який відповідає змісту ч.4 ст.61 Закону України «Про господарські товариства»(у редакції, чинній станом на 2006р.).
Також, як встановлено вище судом, в порушення вимог п.7.2 Договору про заснування, Відповідачем 3 не подано заяву про приєднання до цієї угоди. Крім того, в порушення п.7.2 Договору, як станом на 01.09.2006р., так і станом на 04.09.2006р. 30 денний термін від 01.08.2006р., протягом якого могла бути розглянута заява Відповідача 3, минув, а відтак, заява розгляду після 30.08.2006р. не підлягала.
У відповідності до п.п. 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.
II. Також, суд зазначає, що відповідно до протоколу №1 зборів учасників Українсько-Російського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»(Відповідач 1) від 01.09.2006р. (далі - Протокол №1), присутні: голова зборів -ОСОБА_2 (Відповідач 2); секретар зборів -ОСОБА_1 (Позивач); участь у зборах приймає кандидат в учасники ОСОБА_3 (Відповідач 3) (без права голосу.
Згідно Протоколу №1 порядок денний наступний:
1. Розгляд заяви кандидата в учасники ОСОБА_3 від 01.08.2006р. про вступ у товариство.
Вирішили: заяву ОСОБА_3 від 01.08.2006р. про прийняття її до складу учасників Товариства задоволити; прийняти ОСОБА_3 до складу учасників Товариства (Відповідач 1) з відступленням на її користь сумарно 30 частин від часток учасників СП ТзОВ «Телець»ОСОБА_1 і ОСОБА_2
Протокол підписано в якості голови ОСОБА_2, в якості секретаря Туранським С.Л.
Нотаріальне посвідчення Протоколу №1 відсутнє.
Враховуючи вищенаведені у мотивувальній частині норми законодавства та положення Статуту Товариства 2001р., в тому числі на виконання зазначеного у постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2011р. у справі №4/148, суд зазначає, наступне:
1. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази повідомлення Позивача про збори, які, згідно доводів Відповідачів, проведені 01.09.2006р., в тому числі і повідомлення про порядок денний, чи включення питання, зазначеного у Протоколі 1, до такого.
2. Відсутні також докази та доводи щодо надіслання повідомлення, підписання такого Головою, чи існування повідомлення щодо зборів на 01.09.2006р. взагалі.
Відтак, відсутні будь-які докази включення питання, що зазначене у Протоколі №1 від 01.09.2006р., до порядку денного.
III. Також, щодо доводів про відсутність волевиявлення Позивача на підписання Протоколів №1 та №2 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Будь-який правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. Однак форма зовнішнього волевиявлення може виявитися неадекватною внутрішній волі суб'єкта правочину внаслідок неправомірних дій контрагента чи третіх осіб, внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб'єктом правочину його очікуваного юридичного результату. За таких обставин дії особи не можуть об'єктивно відображати внутрішню волю суб'єкта цивільних правовідносин досягти бажаного юридичного результату. Тому волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Позивач в обгрунтування своїх вимог також зазначає, що змушений був підписати Протоколи №1 від 01.09.2006р. та №2 від 04.09.2006р., оскільки на той стан його здоров'я був важким, не міг самостійно пересуватись і забезпечувати свою життєдіяльність, перебував у повній залежності від Відповідачів 2, 3, перебував у важкому психологічному стані.
Як вказано у висновку експерта № 61 судово-медичної експертизи від 12 травня 2009 року громадянин ОСОБА_1 з 18 квітня по 09 серпня 2006 року періодично знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені 1-ї міської лікарні м.Львова. Записи лікарів за цей період не несуть інформації про порушення у ОСОБА_1 мозкового кровообігу, змін зі сторони центральної нервової системи, в тому числі на фоні прийнятих ним медичних препаратів. Лікування ОСОБА_1, оперативні втручання, виконані йому за період з 18 квітня по 09 серпня 2006 року в хірургічному відділенні 1-ї міської лікарні не супроводжувалися у хворого порушеннями пам”яті, загального сприйняття та орієнтації в навколишньому середовищі, некритичною оцінкою стану свого здоров”я. У записах лікарів за період 2007-2009 років немає даних, що у хворого ОСОБА_1 в цей період були порушення свідомості. Скарги, які висловлював хворий на цей час, пов”язані із проявами цукрового діабету та дисциркуляторної енцефалопатії, діабетично-атеросклеротично-гіпертонічного походження без ознак порушення пам”яті.
Згідно з актом № 252 комплексної амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи від 02 квітня 2010 року комісія дійшла висновку, що в період підписання рішення загальних зборів учасників українсько-російського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Телець” від 04 вересня 2006 року, ОСОБА_1 психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим чи іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, а також виявляв розлади особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, атеросклероз) з не різко вираженим психоорганічним синдромом та міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Не заперечуючи вищенаведених висновків судових експертиз, в тому числі щодо того, що станом на 04.09.2006р. Позивач міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази того, що Позивач станом на 04.09.2006р. стан Позивача був важким, та він потребував постійної сторонньої допомоги.
Наведене зазначено, в тому числі і у виписці із медичної карти амбулаторного хворого (том 1 а.с.5 стор.2), та Відповідачами не заперечувалось.
Відповідно до матеріалів справи, в тому числі пояснень Сторін, станом на 01.09.2006р. та 04-05.09.2006р. ОСОБА_1 спільно проживав у квартирі разом з Відповідачем 2.
Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що 01.09.2009р., 04.09.2006р. та 05.09.2006р. ОСОБА_1 хоч і міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, проте, перебуваючи у важкому стані та потребуючи сторонньої допомоги, був поставлений в залежність від сторонніх, якими, на той час, була ОСОБА_2 (Відповідач 2), що проживала, відповідно до матеріалів справи, з ОСОБА_1 Відтак, суд приходить до висновку, що аналізуючи відповідність зовнішнього волевиявлення ОСОБА_1 на відповідність його внутрішній волі, в тому числі на підписання Протоколів №1 та №2, слід аналізувати в сукупності з іншими обставинами у справі, в тому числі бажанням чи відсутністю такого досягти бажаного юридичного результату.
Проте, як зазначено нижче, після підписання Протоколу №2 ОСОБА_1 не вчиняв передбачених законодавством необхідних юридичних дій, спрямованих на передачу Відповідачу 3 частки у Статутному фонді Товариства, в тому числі і реєстрації такої.
Крім того, наведена вище встановлена судом обставина, що в момент підписання Протоколів 1 та 2 стан здоров'я ОСОБА_1 був важким, та він потребував постійної сторонньої допомоги, та те, що Протоколи йому були запропоновані для підпису особою, що здійснювала на той час догляд за важко хворим, свідчить про існування тяжкої обставини на момент підписання Протоколів.
IV. Також, щодо обставин, які б підтверджували чи спростовували вчинення Позивачем будь-яких дій, спрямованих на передачу іншій особі частини належної йому частки в статутному фонді товариства та наявність його волевиявлення для настання правових наслідків, пов'язаних із зменшенням належної йому частки у статутному фонді товариства, суд зазначає наступне.
Згідно довідки з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №417617 станом на 21.08.2007р. щодо Відповідача 1, - запис 2 щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи проведено 11.09.2006р. за №1 415 105 0001 013573 державним реєстратором Кінащук Л.В.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №№426228-426225 станом на 11.09.2008р. щодо Відповідача 1, запис від 11.09.2006р. за №1 415 105 0001 013573 щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи проведено державним реєстратором Кінащук Л.В.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №№426220, 425800, 425799 станом на 11.09.2008р. щодо Відповідача 1, засновниками Товариства (Відповідач 1) є ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1
Порядок державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи визначений приписами ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (чинної станом на момент внесення змін (запису) щодо юридичної особи Товариства (11.09.2006р.), згідно частини першої якої, для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи засновники (учасники) або уповноважений ними орган чи особа повинні подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затверджено зміни до установчих документів; оригінал установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію; два примірники змін до установчих документів юридичної особи та два примірники установчих документів у новій редакції, або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.
Відповідно ж до ч.3 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (чинної станом на момент внесення змін (запису) щодо юридичної особи Товариства (11.09.2006р.), якої, у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
В матеріалах справи ж відсутні, Учасниками процесу, незважаючи на вимоги ухвал суду, не наведені доводи та не подані докази існування нотаріально посвідченого документу, окрім визначеного ч.1 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", про передання права засновника (учасника) іншій особі, в тому числі і подання такого документу державному реєстратору.
При цьому суд зазначає, що внесення змін до установчих документів Товариства (Статуту) та запису змін до установчих документів проводилось на підставі документів, що визнаються судом недійсними, відтак, є невідповідним вимогам законодавства.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними змін до статуту Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»у новій редакції, що отримали державну реєстрацію 11.09.2006р., номер запису 1 415 105 0001 013573.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами; односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила; односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами; дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною 2 ст.205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст.233 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину; при визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу.
У відповідності до п.п. 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.
Як зазначено у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. N13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: - на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; - порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; - відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно ч.2 ст.87 Цивільного кодексу України, установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом, наведене відповідає ст.82 Господарського кодексу України та ст.4 Закону України «Про господарські товариства».
Відповідно до ст.88 Цивільного кодексу України, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом; у засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом; в установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію. Наведене відповідає ст.57 Господарського кодексу України.
Згідно ч.1 ст.143 Цивільного кодексу України, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про господарські товариства», установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді; зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами; статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.
Згідно ч.2 ст.20 Закону України «Про господарські товариства», статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Як зазначено у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. N13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»,, рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства.
При цьому суд зазначає, що відповідно до «Практика розгляду судами корпоративних спорів»Верховного суду України (лист від 01.08.2007р.), господарським судам також підвідомчі (підсудні) спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів щодо внесення змін до установчих документів; у зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що оскільки загальні збори є органом товариства, то їх рішення мають розцінюватися як рішення самого товариства, а не окремих учасників (акціонерів) товариства; тому відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів є товариство.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі встановлені судом порушення вимог закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів Товариства, прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів Товариства, внесення змін до Статуту та запису щодо змін до установчих документів на підставі документів, що визнаються судом недійсними, та з порушенням вимог чинного на момент внесення, вчинення правочину Позивачем під впливом тяжких для нього обставин, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновків, що позовні вимоги щодо визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»від 01.09.2006р., що оформлені протоколом №1 від 01.09.2006р., та від 04.09.2006р., що оформлені протоколом №2 від 04.09.2006р., та визнання недійсними змін до статуту Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»у новій редакції, що отримали державну реєстрацію 11.09.2006р., номер запису 1 415 105 0001 013573 підлягають до задоволення в частині, пред'явленій до Товариства -Відповідача 1, в решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
11.10.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.10.2011року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покласти на Відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, решту судових витрат залишити за Позивачем.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»(79035, м.Львів, вул.Керченська, 11, кв.93, ідентифікаційний код 20825228) від 01.09.2006р., що оформлене протоколом №1 від 01.09.2006р.
3. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»(79035, м.Львів, вул.Керченська, 11, кв.93, ідентифікаційний код 20825228) від 04.09.2006р., що оформлені протоколом №2 від 04.09.2006р.
4. Визнати недійсними зміни до статуту Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»(79035, м.Львів, вул.Керченська, 11, кв.93, ідентифікаційний код 20825228) у новій редакції, що отримали державну реєстрацію 11.09.2006р., номер запису 1 415 105 0001 013573.
5. Стягнути з Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телець»(79035, м.Львів, вул.Керченська, 11, кв.93, ідентифікаційний код 20825228) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 28,33грн. державного мита та 39,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.ст.115-116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т.Б.