79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.10.11 Справа № 5015/5471/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,
при секретарі Іваночко В.В.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія», м. Львів,
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,
про стягнення 72 000 грн. 00 коп. та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність в матеріалах справи),
Від відповідача: не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 72 000 грн. 00 коп. заборгованості за лізинговими платежами та стягнення судових витрат.
Ухвалою від 21.09.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.10.2011 року.
Судове засідання 04.10.2011 року відкладено на 18.10.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.
В судове засідання 18.10.2011 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії -у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.
Враховуючи повторну неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.
В ході судового розгляду встановлено:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34559260, знаходиться за адресою: 79034, Львівська область, м. Львів, вул. Литвиненка, буд. 3, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 839343 та витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 329674 (докази в матеріалах справи).
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 79058, АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії НОМЕР_4 (докази в матеріалах справи).
Постановою Господарського суду Львівської області від 03.11.2010 року порушено провадження у справі 31/168-2010 щодо визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія»банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Пунктом 2 резолютивної частини вказаної Постанови ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Слідзьону Надію Петрівну (ліцензія серії НОМЕР_5, видана Державним департаментом з питань банкрутства; проживає за адресою АДРЕСА_2)
30.03.2009 року між Товариством «Львівська лізингова компанія»(надалі -позивач, лізингодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі -відповідач, лізингоодержувач) укладено договір оперативного лізингу (оренди) № 03-30/09 (надалі - договір).
За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений договір є договором лізингу, відповідно до вимог статті 806 ЦК України.
Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, п. 1 частини 1 статті 208, та 204 ЦК України, є правомірним правочином.
Станом на час розгляду справи по суті сторонами не подано доказів розірвання, та/або визнання недійсним договору оперативного лізингу (оренди) від 30.03.2009 року № 03-30/09.
Згідно пункту 1.1. договору його предметом є надання лізингодавцем в користування лізингоодержувачу об'єкта лізингу (майна) з метою здійснення останнім підприємницької діяльності на визначений строк, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. договору найменування, марка, модель об'єкта лізингу визначаються лізингоодержувачем у Листі-клопотанні до лізингодавця. Об'єктом оперативного лізингу за договором є автомобіль марки ГАЗ модель 330214 № кузова НОМЕР_8, білого кольору, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 26.09.2006 року та автомобіль марки ГАЗ модель 330214 № кузова НОМЕР_9, білого кольору, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 21.10.2006 року.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що об'єкт лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору і після закінчення строку його дії підлягає поверненню лізингодавцю.
Розділом 2 договору встановлено строк лізингу.
Так, згідно пункту 2.1. договору строк лізингу становить дванадцять місяців з дня підписання Акту приймання-передачі об'єкту лізингу. Акт приймання передачі об'єкта лізингу підписується сторонами договору протягом двадцяти робочих днів з моменту підписання договору.
Згідно пункту 3.1. договору сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем не пізніше 25 квітня 2009 року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок лізингодавця 72 000 грн. 00 коп., в тому числі податку на додану вартість -12 000 грн. 00 коп.
Відповідно до пункту 3.2. договору лізинговий платіж, перерахований невчасно або не у повному обсязі тягне за собою накладання штрафних санкцій, передбачених пунктом 11.1.1. договору.
Згідно пункту 3.4. договору розмір нарахованого лізингового платежу складає 72 000 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ 12 000 грн. 00 коп.), на які лізингодавець виставляє лізингодавцю Акт про надані послуги.
Розділом 4 договору передбачено умови та строки передачі об'єкта лізингу.
Згідно пункту 4.1. договору лізингодавець зобов'язаний виконати свої обов'язки з передачі об'єкта лізингу лізингоодержувачу в строки та на умовах, передбачених в пункті 2 договору.
Відповідно до пункту 4.3. договору після прибуття об'єкта лізингу до місця передачі (м. Львів) сторонами оформляється Акт приймання-передачі, в якому підтверджується за візуальним оглядом комплектність об'єкта лізингу. Акт приймання-передачі підписується комісією у складі представників двох сторін -лізингодавця та лізингоодержувача. Відповідність техніко-економічним показникам об'єкта лізингу, що передбачені договором купівлі-продажу об'єкта лізингу, підтверджується протягом гарантійного терміну експлуатації об'єкта лізингу, вказаного в технічних умовах.
Розділом 14 договору визначено порядок вирішення спорів.
Так, згідно пункту 14.1. договору, спірні питання, що виникають при виконанні умов договору, сторони вирішують шляхом переговорів. При цьому кожна із сторін має право вимагати письмового підтвердження результатів вирішення питань, які виникли.
Відповідно до пункту 14.2. договору при недосягненні взаємоприйнятного рішення сторони вирішують спірне питання в судовому порядку відповідно до норм чинного законодавства України.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, 31.03.2009 року передав, а відповідач отримав автомобіль марки ГАЗ модель 330214 № кузова НОМЕР_8, білого кольору, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 26.09.2006 року та автомобіль марки ГАЗ модель 330214 № кузова НОМЕР_9, білого кольору, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 21.10.2006 року, що підтверджується Актом прийому-передачі від 31.03.2009 року, підписаним повноважними представниками та засвідченим відтисками печаток юридичних осіб -сторін за договором (докази в матеріалах справи).
Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, в порушення пункту 3.1. договору лізингового платежу на користь лізингодавця не перерахував, внаслідок чого утворилась заборгованість з сплати лізингових платежів в розмірі 72 000 грн. 00 коп.
Згідно із частиною 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 2 статті 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначено у статті 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Частиною 1 статті 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до частини 2 зазначеної статті, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.
Як зазначено у частині 3 ст. 292 ГК України, об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Відповідно до частини 5 ст. 292 ГК України, не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача зі сплати лізингових платежів перед позивачем становить 72 000 грн. 00 коп., сторонами доказів її погашення суду не подано.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 77, 82 -85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79058, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія»(79034, Львівська область, м. Львів, вул. Литвиненка, буд. 3; код ЄДРПОУ 34559260) 72 000 грн. 00 коп. суми основного боргу; 720 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.
18.10.2011 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 -93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.