79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.10.11 Справа№ 5015/5153/11
за позовом прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі:
позивача Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”
до відповідача ДП “Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства “Львівський домобудівний комбінат-2”
про стягнення
ціна позову: 102167,06грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Сорочик В.Ю
Представники:
від прокурора - Клак Ю.Г.- помічник прокурора;
від позивача - ОСОБА_1- представник, довіреність в матеріалах справи;
від відповідача - ОСОБА_2- представник, довіреність в матеріалах справи.
Суть спору:
Прокурор Шевченківського району міста Львова звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”з позовом до ДП “Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства “Львівський домобудівний комбінат-2”, про стягнення.
Протягом розгляду справи Прокурором було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, Прокурор просить стягнути з Відповідача 92603,19грн. 63коп. основного боргу, 4376,35грн. пені, 1695,40грн. 3% річних, 3492,12грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/5153/11 від 09.09.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12год. 15хв. 26.09.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 26.09.2011р.
Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені представникам Учасників (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надійшло.
Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.Протягом розгляду справи Прокурором було подано наступні документи: копія витягу з ЄДРПОУ на Відповідача; а також заява про зменшення розміру позовних вимог.
Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.
Протягом розгляду справи представником Позивача було подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; копія довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ; акт звірки із супровідним, поштова квитанція.
Відповідач в судове засідання з”явилась, проти позову заперечила.
Протягом розгляду справи представником Відповідача було подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи в зв”язку з перебуванням директора ДП ЖЕКВАТ ЛДБК №2 Голуб І.В. у щорічній відпустці (додаток наказ №5-к); копію свідоцтва про державну реєстрацію; клопотання про долучення додатків до справи: платіжне доручення №147 від 31.08.2011 року на суму 6000,00грн.; платіжне доручення №163 від 23.09.2011 року на суму 6545,26грн.; а також заява з додатками в якій Відповідач просить розстрочити основний борг терміном на 12 місяців, зменшити розмір пені, 3% річних витрат, інфляційних на 70% та розстрочити на 12 місяців.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Згідно п.1.1 Статуту Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(далі -Підприємство), Підприємство створене Львівською міською радою ухвалою від 21.01.1999 року №118 та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, яке є представником власника -територіальної громади міста Львова і є органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство.
Щодо стягнення 92603,19грн. основного боргу.
01.07.2008р. між Позивачем (Енергопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) укладено договір №4275/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі -Договір), відповідно до п.1 якого, Позивач зобов'язувався постачати Відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором.
Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором
Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії, якщо тариф на теплову енергію є одно ставковим.
Відповідно до п.п.10.1, 10.4 Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2009р.; Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. В матеріалах справи відсутні, Сторонам не наведені доводи та не подані докази наявності письмового повідомлення Сторонами про припинення дії Договору.
Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.
Сторонами укладено Додаток №1 до Договору, в якому визначено обсяги постачання теплової енергії, та Додаток №2 до Договору, згідно якого визначено розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності.
Крім того, в матеріалах справи наявний акт про включення системи теплоспоживання від 09.10.2010р.
Станом на час подання позову позовними вимогами Прокурора були, в тому числі, стягнення з Відповідача на користь Позивача 105148,45грн. боргу за період з серпня 2010р. по червень 2011р.
Проте, відповідно до платіжних доручень №147 від 31.08.2011р. на суму 6000грн. та №163 від 23.09.2011р. на суму 6545,26грн., Відповідачем частково погашено борг на загальну суму 12545,26грн.
Враховуючи вищенаведене, з врахуванням заявлених при поданні позовної заяви Позивних вимог та часткових, не вказаних при розрахунку основного боргу проплат, суд приходить до висновку, що станом на час вирішення спору борг Відповідача перед Позивачем складає 92603,19грн.
Зазначену суму основного боргу визнає Відповідач у клопотанні про доручення додатків до матеріалів справи №1 від 11.10.2011р.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання основного боргу Відповідачем, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 92603,19грн. боргу підлягають до задоволення.
Щодо стягнення 1695,40грн. 3% річних та 3492,12грн. інфляційних нарахувань.
Прокурор у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 1695,40грн. 3% річних та 3492,12грн. інфляційних нарахувань, які, згідно доданих до позовної заяви розрахунків, розраховані за період з серпня 2010р. по червень 2011р. (3% річних), та по травень 2011р. (інфляційні нарахування).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому суд зазначає, що розрахунок інфляційних втрат Позивачем проведено невірно, оскільки:
незважаючи на наведення в розрахунку, не враховано визначений Договором термін сплати (25 числа), та, відповідно, різні суми боргу за період з 01 по 25 число кожного місяця та з 26 по останнє число кожного із розрахункових місяців;
крім того, Позивачем невірно застосовано показник індексу інфляції у травні 2011р., що привело до зменшення розміру інфляційних нарахувань за розрахунковий період.
Внаслідок проведеної судом перевірки правильності проведеного розрахунку інфляційних втрат сума інфляційних втрат за період з серпня 2010р. по травень 2011р. є більшою, аніж заявлено до стягнення.
Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.
Щодо заяви Відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідачем подано заяву №4 від 11.10.2011р. про зменшення розміру інфляційних та 3% річних.
Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.549 неустойкою є штраф та пеня.
Враховуючи вищенаведене, положення ст.625 Цивільного кодексу України, в тому числі те, що 3% річних та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями, в господарського суду відсутня правова підстава для зменшення розміру 3% річних та інфляційних нарахувань.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 1695,40грн. 3% річних та 3492,12грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.
Щодо стягнення 4376,35грн. пені.
В додатках до позовної заяви Прокурором додано розрахунок пені, проведений за період з 26.02.2011р. по 25.07.2011р., вихідними даними для якого є сума нарахувань за відповідні періоди, кількість днів прострочення (не перевищує шість місяців).
Відповідно до п.7.2.3 Договору, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію -пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши правильність проведеного розрахунку, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що розмір пені розраховано вірно.
Проте, Відповідачем подано заяву про зменшення розміру неустойки, яка мотивована наступним.
Так, після подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем зменшилась. Заборгованість виникла у зв'язку з дебіторською заборгованість Відповідача, яка спричинена несплатою мешканцями за комунальні послуги. Відповідач проводить претензійно-позовну роботу по зменшенню дебіторської заборгованості. На виконання вимог Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги», Відповідачем укладено договори з боржниками на реструктуризацію заборгованості.
До заяви відповідачем додано копії наступних документів: гарантійних листів Відповідача Позивачу №40 від 30.09.2011р., №37 від 09.09.2011р.; оборотно-сальдову відомість станом на 30.06.2011р., відповідно до якої дебіторська заборгованість Відповідача становить 51854,32грн.; довідку про виконання попередніх рішень суду про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу.
Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Прокурор та представник Позивача не заперечили проти можливості зменшення розміру пені, проте зауважили, що, з врахуванням того, що Відповідач не відноситься до державного сектору економіки, відсоток зменшення не може бути значним.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши доводи заяви та подані докази, враховуючи думку Прокурора та представника Позивача, суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру пені на 1/3.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 4376,35грн. пені підлягають до задоволення в розмірі 2917,57грн., в частині стягнення 1458,78грн. пені слід відмовити.
Щодо розстрочення виконання рішення.
Позивач у заяві №4 від 11.10.2011р. просить суд розстрочити виконання рішення терміном на 12 місяців.
Доводи заяви мотивовані наступним. Так, після подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем зменшилась. Заборгованість виникла у зв'язку з дебіторською заборгованість Відповідача, яка спричинена несплатою мешканцями за комунальні послуги. Відповідач проводить претензійно-позовну роботу по зменшенню дебіторської заборгованості. На виконання вимог Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги», Відповідачем укладено договори з боржниками на реструктуризацію заборгованості. Примусове одночасне стягнення всієї суми заборгованості може призвести до зупинки діяльності житлово-експлуатаційної контори, якою являється Відповідач, та, відповідно, може унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
До заяви відповідачем додано копії наступних документів: гарантійних листів Відповідача Позивачу №40 від 30.09.2011р., №37 від 09.09.2011р.; оборотно-сальдову відомість станом на 30.06.2011р., відповідно до якої дебіторська заборгованість Відповідача становить 51854,32грн.; довідку про виконання попередніх рішень суду про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу.
Прокурор та представник Позивача не заперечили проти розтермінування виконання рішення суду, проте, зазначили, що строк 12 місяців є надто великим, та, враховуючи періодичне виникнення у відповідача заборгованості за Договором, та те, що в наступному опалювальному періоді послуги за Договором Відповідачу також надаються, строк розтермінування, про який просить Відповідач, є надто великим.
Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання рішення.
Враховуючи вищенаведене,, суд приходить до висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення, та можливість розстрочення виконання рішення на 3 місяці шляхом сплати рівними платежами щомісячно.
Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
11.10.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.10.2011року.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з дочірнього підприємства “Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства “Львівський домобудівний комбінат-2” (79037, м.Львів, вул.Творча, 8, ідентифікаційний код 32327736) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79040, м.Львів, вул.Данила Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 92603,19грн. боргу, 1695,40грн. 3% річних, 3492,12грн. інфляційних нарахувань, 2917,57грн. пені.
3. Стягнути з дочірнього підприємства “Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства “Львівський домобудівний комбінат-2” (79037, м.Львів, вул.Творча, 8, ідентифікаційний код 32327736) в дохід державного бюджету 1007,08грн. державного мита та 233,64грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Розстрочити виконання рішення на 3 місяці зі сплатою рівними платежами щомісячно.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т.Б.