91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
17.10.11 Справа № 15/188/2011
За позовом
Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень, м. Ясинувата Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ УНОМАКС», м. Алчевськ Луганської області
про стягнення 9 505 грн. 00 коп.
Суддя господарського суду Луганської області
Пономаренко Є.Ю.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1., юрисконсульт, довіреність № Н-01/3308 від 28.09.2009;
від відповідача - ОСОБА_2., юрисконсульт, довіреність № б/н від 14.01.2011.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в накладній № 50171297 в сумі 9 505 грн. 00 коп.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 29.09.2011 № б/н, зокрема, він посилався на те, що комерційний акт складено із порушенням Правил складання актів. При цьому, відповідач надав клопотання про зменшення розміру штрафу на підставі ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, представник відповідача заявив клопотання про витребування додаткових доказів, а саме протокол зважування спірного вагону та технічних паспорт на ваги, на яких проводилося зважування.
Клопотання про витребування доказів відхиляється судом з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, що перешкоджають його наданню;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;
4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
Зазначене клопотання відхиляється за необґрунтованістю, оскільки не містить обставин, що перешкоджають наданню відповідачем зазначених доказів.
Також, при цьому, слід зазначити, що в минулому судовому засіданні представником позивача вже було надано технічний паспорт ваг.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
При наданні Державним підприємством «Донецька залізниця»послуг з перевезення вантажів Товариству з обмеженою відповідальністю «ТФ УНОМАКС»в березня 2011 року відповідно до накладної № 50171297 зі станції Петровеньки Донецької залізниці був відправлений вагон № 67675207. Під час контрольного зважування на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізному документі.
В накладній № 50171297 зазначено, що у вагоні № 67675207 нетто вантажу становить 68 800 кг відповідно. За результатами перевірки маса вантажу в вагоні № 67675207 становила на 1 400 кг менше, ніж вказано в накладній. На дане порушення станцією Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було складено комерційний акт БН 699429/64 від 28.03.2011.
Так, існує факт, що при внесенні інформації до відповідних граф вищезазначеної накладної вантажовідправником -Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФ УНОМАКС» була неправильно зазначена маса вантажу.
Провізна плата вантажу згідно залізничної накладної № 50171297 становить 1 901 грн. 00 коп. за один вагон.
У зв'язку з наведеним порушенням позивач нарахував штрафну санкцію, встановлену чинним законодавством (1 901 грн. 00 коп. х 5 = 9 505 грн. 00 коп.), та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України.
Даний Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2).
Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну; усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Згідно з п. п. 2.1 п. 2 Правил оформлення перевізних документів Вантажовідправник при заповненні комплексу перевізних документів повинен вказати точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - одержувача вантажу, його код та адресу.
Відповідно до п. п. 5.5 п. 5 Правил оформлення перевізних документів у разі, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно з ст. 118 Статуту.
Пунктом 28 «Правил приймання вантажів до перевезення», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон є напіввагоном та приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.
Частиною першою ст. 26 Закону «Про залізничний транспорт»передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002.
Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно із п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Згідно ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Положеннями ст. 118 Статуту визначено штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Так, відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доводи позивача не спростував, належних доказів правильного оформлення перевізного документа та недотримання позивачем вимог складання актів на надав.
Посилання відповідача на те, що комерційний акт складено із порушенням Правил складання актів відхиляються судом з наступних підстав.
По-перше, складання комерційного акту російською мовою жодним чином не впливає на його недійсність.
По-друге, не зважаючи не те, що комерційний акт складений на формі старого бланку, у ньому відображені всі обставини відповідно до вимог Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, що необхідні для встановлення матеріальної відповідальності вантажовідправника.
Разом з тим, відповідач заявив клопотання, за яким просить зменшити розмір штрафу.
Відповідно до ст.ст. 230, 233 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання; у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм законодавства зменшенню підлягають штрафні санкції, встановлені як за згодою сторін, так і законом.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Позивач не зазнав збитків від неправильного зазначення маси вантажу (яка є фактично меншою, ніж вказано в накладній).
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду, та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та внутрішнього переконання суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.
Так, вказана процесуальна норма разом з нормою ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України застосовуються на розсуд суду першої інстанції, який розглядає спір.
Викладене щодо можливості зменшення судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України штрафу, передбаченого ст. 122 Статуту, відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, наведеній у постановах від 06.03.2008 по справі №13/544, від 31.07.2008 по справі № 17/23, від 13.03.2008 по справі № 1/594, та ін.
За таких обставин, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, його майновий стан, відсутність завдання зазначеним правопорушенням позивачу будь яких збитків, або настання негативних наслідків, суд реалізує своє право на зменшення розміру штрафних санкцій, застосованих позивачем відповідно до ст. 118, 122 Статуту залізниць України, до суми 1 909 грн. 00 коп.
За таких обставин стягненню підлягає штраф в сумі 1 909 грн. 00 коп., в стягненні решти штрафу слід відмовити відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, п. 3 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ УНОМАКС»про стягнення 9 505 грн. 00 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ УНОМАКС», м. Алчевськ Луганської області, вул. Горького, б. 99 «А», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34166265, на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень, м. Яснувата Донецької області, вул. Скрипника, б. 97, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 25905191, штраф у сумі 1 909 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні 17.10.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 24.10.2011.
СуддяЄ.Ю. Пономаренко