01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"20" жовтня 2011 р. Справа № 02-03/1404/24
Суддя Лутак Т.В., розглянувши
заяву Компанії «Верісанто ЛТД»
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева»
про порушення справи про банкрутство
встановив:
Заявник -Компанія «Верісанто ЛТД»звернулась до господарського суду Київської області із заявою №47/10 від 12 жовтня 2011 року (за вх. №4261 від 14 жовтня 2011 року) про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева»в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у зв'язку з неспроможністю останнього сплатити борг в сумі 19000,00 грн.
Відповідно до п. 3, 3-1 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як зазначено у п. 5.1. роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 року за N02-5/78 платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.
Як вбачається з заяви про порушення справи про банкрутство, до неї додані копія квитанції про сплату державного мита №175 від 26 липня 2011 року та копія квитанції про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу №170 від 26 липня 2011 року, які не можуть слугувати належним доказом сплати відповідних судових витрат.
Звертаючись до суду заявник зазначає, що боржник відсутній за своїм місцезнаходженням, підтвердженням чого слугує додана до заяви копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №11214204 станом на 23 вересня 2011 року з відповідним записом у графі «статус відомостей про юридичну особу»: відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Кредиторські вимоги обґрунтовані невиконанням боржником умов Договору про надання юридичних послуг №30/11 від 30 серпня 2011 року в частині оплати та наявністю заборгованості перед кредитором на суму 19000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт №ВВ-30/11 від 09 вересня 2011 року, актом звірки взаєморозрахунків від 12 вересня 2011 року, претензією №30/11п від 12 вересня 2011 року, відповіддю на претензію №30-24 від 16 вересня 2011 року, платіжною вимогою -дорученням від 16 вересня 2011 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», (ч. 2 ст. 4-1 цього Кодексу), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Окрім того, ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою встановлено загальні положення провадження у справі про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі відсутнього боржника, визначено, що відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Таким чином, провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника здійснюється за загальними правилами, визначеними нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.
За приписами ч. 8 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Вичерпний перелік виконавчих документів встановлено ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606 XIV (остання редакція від 09 березня 2011 року), а саме : виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить загальні норми, а ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Згідно п. 27 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство" за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.
Таким чином, за Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Перелік цих документів міститься в ч. 8 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в якій зазначається, що до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Компанією «Верісанто ЛТД»не надано до заяви про порушення справи про банкрутство документів виконавчого провадження або документів, за якими здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Акт приймання-передачі виконаних робіт №ВВ-30/11 від 09 вересня 2011 року, акт звірки взаєморозрахунків від 12 вересня 2011 року, лист-відповідь №30-24 від 16 вересня 2011 року на претензію №30-24 від 16 вересня 2011 року та платіжна вимога -доручення від 16 вересня 2011 року не може слугувати доказом безспірності вимог кредитора.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що до заяви про порушення справи про банкрутство заявником не додано доказів сплати державного мита, сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, доказів безспірності кредиторських вимог, що на даний час виключає можливість застосування ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»для порушення провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, якщо у заяві не вказано відомості, перелічені в ст. 7 цього Закону, з інших підстав, передбачених статтею 63 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 5, 7, 9, 41, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 3 ч. 1 ст.63, ст.86 ГПК України, суд
ухвалив:
Заяву Компанії «Верісанто ЛТД»№47/10 від 12 жовтня 2011 року (за вх. №4261 від 14 жовтня 2011 року) про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева»разом з доданими до неї матеріалами, всього на 34 арк., повернути заявнику без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Суддя Лутак Т.В.