01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"20" жовтня 2011 р. Справа № 26/136-11
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Селком ЛТД”, м. Одеса, м. до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, Київська обл., с. Іванковичі про стягнення 98 421,88 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, Київська обл., с. Іванковичі до Товариства з обмеженою відповідальністю „Селком ЛТД”, м. Одеса про визнання договору купівлі-продажу № 58 від 25.11.2009 року недійсним за участю представників позивача за первісним позовом -ОСОБА_1, довіреність № б/н від 25.07.2011 року, відповідача за первісним позовом -ОСОБА_2, довіреність № 1404 від 01.10.2011 року,
У серпні 2011 року позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача за первісним позовом про стягнення 85 478,40 грн. основного боргу, 6 683,78 грн. інфляційної складової боргу, 2 265,51 грн. 3% річних, 3 994,19 грн. пені, а загалом 98 421,88 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання з оплати продукції за договором купівлі-продажу № 58 від 25.11.2009 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2011 року порушено провадження у справі за первісним позовом та призначено до розгляду на 01.09.2011 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 15.09.2011 року.
Через канцелярію суду 02.09.2011 року позивач за первісним позовом подав уточнення до позовної заяви, в якому просив стягнути з відповідача 85 478,40 грн. основного боргу, 6 683,78 грн. інфляційної складової боргу, 2 265,51 грн. 3% річних, 3 994,19 грн. пені, а загалом 94 421,88 грн.
09.09.2011 року до загального відділу діловодства господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, Київська обл., с. Іванковичі до Товариства з обмеженою відповідальністю „Селком ЛТД”, м. Одеса про визнання договору купівлі-продажу № 58 від 25.11.2009 року недійсним.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2011 року прийнято зазначений зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.
Через канцелярію суду 15.09.2011 року відповідач за первісним позовом подав відзив на позовну заяву та клопотання про фіксацію судового процесу, яке судом задоволено.
Через канцелярію суду 15.09.2011 року відповідач за первісним позовом надав відзив на первісну позовну заяву, в якому проти первісного позову заперечував, та просив суд у задоволені первісного позову відмовити.
Через канцелярію суду 15.09.2011 року відповідач за зустрічним позовом надав заяву про призначення колегіального розгляду справи.
У судовому засіданні 15.09.2011 року оголошувалася перерва на 06.10.2011 року.
30.09.2011 року через канцелярію суду позивач за первісним позовом надав відзив на зустрічний позов, в якому проти зустрічного позову заперечував.
У судовому засіданні 06.10.2011 року представниками сторін було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2011 року суд продовжив строк вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2011 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” про призначення колегіального розгляду справи № 26/136-11 відхилено.
У судовому засіданні 06.10.2011 року оголошувалася перерва на 20.10.2011 року.
Через канцелярію суду 20.10.2011 року відповідач за первісним позовом надав клопотання про витребування додаткових доказів у позивача за первісним позовом, яке судом відхилене як безпідставне та необґрунтоване.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Селком ЛТД” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 58, за умовами якого продавець продає, а покупець купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості (товар), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє до 31.12.2011 року, а щодо зобов'язань за договором ? до повного їхнього виконання (п. 9.1 договору).
Доказів припинення угоди в установленому порядку суду не надано.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 25.11.2009 року до договору оплата за товар може здійснюватись шляхом перерахування коштів, а покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній продавця, не пізніше 90 календарних днів від дати отримання товару.
На виконання умов договору позивач за первісним позовом у період з грудня 2009 року по квітень 2011 року поставив відповідачу за первісним позовом товар на суму 164 674,56 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та довіреностями на отримання цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.
Проте, відповідач за первісним позовом за отриманий на суму 164 674,56 грн. товар розрахувався частково в сумі 79 196,16 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за первісним позовом, і має заборгованість перед позивачем за первісним позовом у сумі 85 478,40 грн.
Часткова оплата відповідачем за первісним позовом поставленого товару свідчить про фактичне визнання ним заборгованості за договором купівлі-продажу № 58 від 25.11.2009 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.09.2009 року у справі № 8/020-09.
Доказів сплати відповідачем за первісним позовом зазначеної суми боргу суду не надано.
Отже, позивач за первісним позовом виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару, а відповідач за первісним позовом не виконав належним чином зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем за первісним позовом заборгованість у сумі 85 478,40 грн.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом боргу в сумі 85 478,40 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач за первісним позовом прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за спірним договором, з нього на користь позивача за первісним позовом на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 6 683,78 грн. інфляційних сум та 2 265,51 грн. 3 % річних, які нараховані позивачем за первісним позовом відповідно до умов угоди та вимог закону.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Згідно п. 7.1 договору за порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
Враховуючи вищевикладені норми закону та умови угоди, позивачем за первісним позовом, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язання з оплати отриманого товару, нараховано 3 994,19 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає умовам договору та вимогам закону.
Таким чином, первісний позов в частині стягнення пені в розмірі 3 994,19 грн. у зв'язку з простроченням відповідачем за первісним позовом виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за вказаною угодою на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.
Доводи відповідача за первісним позовом спростовуються матеріалами справи та зібраними у ній доказами.
Предметом зустрічної позовної заяви є вимога про визнання договору купівлі-продажу № 58 від 25.11.2009 року недійсним, на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, у зв'язку з невідповідністю договору вимогам законодавства та недотримання встановленої законом форми у момент укладення.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 2 статті 207 цього ж Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII “Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV “Про оренду землі” (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Дослідивши умови договору купівлі-продажу № 58 від 25.11.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Селком ЛТД” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, суд дійшов до висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, якість, ціна, строки поставки і оплати, термін дії договору, інші умови), їх зміст та форма договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.
Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, договір купівлі-продажу № 58 від 25.11.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Селком ЛТД” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, то зустрічна позовна вимога позивача за зустрічним позовом про визнання його недійсним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.
Державне мито у сумі 984,22 грн. за первісним позовом та витрати позивача за первісним позовом на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом. Державне мито у сумі 85,00 грн. за зустрічним позовом та витрати позивача за зустрічним позовом на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС ЛТД” (юридична адреса: 08632, Київська обл., с. Іванковичі, вул. Шевченка, буд. 4; поштова адреса: 08171, с. Хотів, вул. Промислова, 3, код 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Селком ЛТД” (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 12Г, кв. 49, код 36232879) 85 478 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 40 коп. основного боргу, 6 683 (шість тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 78 коп. інфляційної складової боргу, 2 265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 51 коп. 3% річних, 3 994 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 19 коп. пені, 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 22 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У зустрічному позові відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя Т.Д. Лилак
Повне рішення складено 25.10.2011р.