ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/17810.10.11
За позовомПрокурор Святошинського району в місті Києві в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління держкомзему у м. Києві
ДоФізичної особи -підприємця ОСОБА_1
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс»
Прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 159 031,03 грн.
Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М. головуючий
суддя Івченко А.М.
суддя Пригунова А.Б.
Представники сторін:
від позивача 1: не з'явився;
від позивача 2: ОСОБА_2- дов. № 6786 від 06.12.2010 року;
від відповідача: ОСОБА_3 -дов. № 71 від 16.06.2011 року;
від третьої особи: ОСОБА_4 -дов. № 5 від 03.08.2011 року;
прокурор: Семененко В.П. -дов. № 186 від 20.08.2007 року;
Прокурор Святошинського району в місті Києві в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління держкомзему у м. Києві звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 159 031,03 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства використовує зазначену вище земельну ділянку під розміщення автостоянки без документів на право користування землею.
Ухвалою від 31.05.2011 року було порушено провадження по справі, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс»та призначено її розгляд на 24.06.2011 року.
Представники позивача 1 та третьої особи в судове засідання 24.06.2011 року не з'явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 24.06.2011 року представник позивача 2 подав документи на виконання вимог ухвали суду та надав письмові пояснення по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.06.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду та подав відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечував.
В судовому засіданні 24.06.2011 року прокурор надав усні пояснення по справі.
Учасники процесу в судовому засіданні 24.06.2011 року подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/178, яке судом розглянуто та задоволено.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників процесу, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 24.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 01.08.2011 року.
Представник позивача 1 в судовому засіданні 01.08.2011 року подав письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 01.08.2011 року представники позивача 2, відповідача та прокурор надали усні пояснення по справі.
Представник третьої особи в судове засідання 01.08.2011 року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою від 01.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 08.08.2011 року.
Представники позивача 1, 2, відповідача та прокурор в судовому засіданні надали усні пояснення по справі.
В судовому засіданні представник третьої особи подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував та подав додаткові документи по справі.
Зважаючи на складність спору та керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України суддя Спичак О.М. звернувся до Голови Господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 41/178.
Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 08.08.2011 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Івченко А.М., Пригунова А.Б.
Ухвалою від 08.08.2011 року розгляд справи було призначено на 05.09.2011 року.
В судовому засіданні 05.09.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 10.10.2011 року.
Представник позивача 1 в судове засідання 10.10.2011 року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про припинення провадження по даній справі.
Представник позивача 2 та прокурор в судовому засіданні висловили свої заперечення проти вищезазначеного клопотання.
Судом розглянуто та відхилено вищезазначене клопотання.
Також, в судовому засіданні прокурор подав заяву про виправлення описки, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 2 на користь держави в особі Київської міської ради 159 031,03 грн. -шкоди
В судовому засіданні представник третьої особи надав усні пояснення по справі.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 10.10.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Згідно з Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008, Держкомзем є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, одним з основних завдань якого є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Відповідно п. 7 вказаного Положення Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008 № 123 затверджено Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі.
Одним з основних завдань головного управління є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (п. 3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі).
Згідно з підпунктом 37 пункту 4.3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»та інших законів.
28 квітня 2010 року управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві складено акти № 53/07 обстеження земельної ділянки та № А-284/07 перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з якого вбачається, що станом на 28.04.2011 року ФОП ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку загальною площею 0,3 га під розміщення, експлуатацію та використання відкритої автостоянки по АДРЕСА_1. Вищезазначена земельна ділянка огороджена металевим парканом з профнастилу, частково вкрита твердим покриттям, розміщено споруду охорони та облаштовано в'їзд. Документи, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку в тому числі на умовах оренди передбачені ст. 126 ЗК України -відсутні.
За результатами перевірки управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві видано ФОП ОСОБА_1 припис № П-284/07 від 28.04.2011 про усунення порушень вимог земельного законодавства у 30-денний термін.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Також, 28 квітня 2011 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві Мантачем Олександром Володимировичем складено Протокол про адміністративне правопорушення № 00284.
З постанови про закриття справи від 29 квітня 2011 року, складеної старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві Котовою Каріною Олександрівною вбачається, що ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 126 ЗК України а саме, станом на 28.04.2011 року ФОП ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку орієнтованою площею 0,3 га під розміщення, експлуатацію та використання відкритої автостоянки по АДРЕСА_1 у Святошинському р -ні м. Києва, вищезгадана земельна ділянка огороджена металевим парканом з профнастилу, частково вкрита твердим покриттям, розміщено споруду охорони, облаштований в'їзд, документи передбачені ст. 126 ЗК України, в тому числі на умовах оренди відсутні, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.04.2011 року № А-284/07. З метою усунення виявленого правопорушення видано припис від 28.04.2011 року № П284/07. У відношенні ФОП ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 28.04.2011 року № 00284. Розмір шкоди, заподіяної внаслідок зайняття зазначеної земельної ділянки становить 159 031,03 грн. Також, державним інспектором встановлено, що в діях ФОП ОСОБА_1 вбачаються ознаки злочину, відповідальність за які передбачена п. 1 ст. 197-1 КК України, в результаті чого справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив ФОП ОСОБА_1 було закрито, а матеріали справи передано до прокуратури Святошинського району м. Києва.
У зв'язку з чим прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом про зобов'язання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3 га, що розташована на АДРЕСА_1, привівши її у придатний для використання стан та про стягнення 159 031,03 грн. -збитків.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок комунальної власності у користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Виходячи зі змісту вказаних норм, суд відзначає, що землею, яка перебуває у комунальній власності міста Києва розпоряджається Київська міська рада шляхом прийняття відповідних рішень про надання зацікавленій особі у користування земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 4 пункту а частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону.
Пунктом 3 рішення Київської міської ради № 930/1591 від 26.06.2007 року «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві»визначено, що комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс»є єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.
Рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року «Про Правила благоустрою міста Києва» затверджено Правила благоустрою міста Києва, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність у відповідності з Кодексом України про адміністративні правопорушення, згідно з додатком.
Відповідно до пункту 17.3.1 Правил благоустрою міста Києва платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Згідно з пунктом 17.3.2 Правил благоустрою міста Києва особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами. Допускається відсутність дорожньої розмітки в залежності від погодних умов, бруду тощо при наявності установлених відповідних за змістом дорожніх знаків, що позначають межі та спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку.
30.12.2010 р. рішенням Київської міської ради від № 573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік»затверджено «Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів в м. Києві», додатком й до якого є перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс».
Додатком № 13 до рішення Київської міської ради 30.12.2010 N 573/5385 визначений перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», з якого вбачається, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 1 150 кв.м., яка розрахована на 100 фіксованих місць ввійшла до переліку паркувальних майданчиків нічного паркування.
З огляду на викладене, діяльність відповідача з організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів, яка здійснюється уповноваженою особою на відведеній для паркування транспортних засобів по земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, площею 1 150 кв.м., є правомірною.
01.12.2010 року між КП «Київтранспарксервіс»(стороною-1) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (стороною-2) був укладений договір № НП-89 (далі -Договір), відповідно до якого сторона-1 надає стороні-2 право на експлуатацію 100 фіксованих місця для паркування автотранспортних засобів за адресою: Святошинський р -н, АДРЕСА_1.
З вищезазначеного вбачається, що Київська міська рада, як власник земельної ділянки, в межах наданих чинним законодавством повноважень прийняла рішення, яким визначила перелік паркувальних майданчиків, порядок їх експлуатації та використання, а також визначила оператора, якому надано право експлуатувати зазначені майданчики або передати це право на підставі договорів іншим особам.
Тобто, відповідач на підставі укладеного з єдиним оператором (КП «Київтранспарксервіс») договору № НП-89 про надання в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування від 01.12.2010 року та відповідно до рішень власника земельної ділянки, у встановленому законом порядку здійснює експлуатацію майданчику площею 1 150 кв.м. (0, 115 га), а отже діяльність останнього не підпадає під ознаки самовільного зайняття земельної ділянки визначеного чинним законодавством.
Крім того, пунктом 1.1 «Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів в м. Києві»передбачено, що платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням Київської міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування та спеціально відведених автостоянках.
Збір за місця для паркування транспортних засобів Податковим кодексом України (далі -ПК України) віднесено до місцевих податків та зборів (ст. 10 ПК України).
Визначення платників збору за місця для паркування транспортних засобів, порядок визначення земельних ділянок, об'єкт і базу оподаткування містить ст. 266 ПК України.
Зокрема, відповідно до вказаної норми, платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору. Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органу державної податкової служби в порядку, встановленому розділом I цього ПК України.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.
Таким чином, відповідно до законодавства, особа, яка здійснює організацію та експлуатацію місць платного паркування транспортних засобів, не є землекористувачем, у зв'язку з чим не є суб'єктом плати на землю, а здійснює сплату збору за місця для паркування транспортних засобів. Підставою для сплати вказаного збору є рішення міської ради про відведення, а не надання у користування, земельної ділянки для паркування та рішення про уповноваження певної особи організовувати та проводити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів.
За таких обставин, оскільки діяльність відповідача з організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів на площі 1 150 кв.м. (0,115 га) вищевказаної земельної ділянки є правомірною і вказана земельна ділянка не вибула з користування Київської міської ради, відсутні підстави вважати, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 0, 115 га.
Відповідно до частини 2 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Пунктом 1 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
З актів перевірки вбачається, що відповідач займає земельну ділянку орієнтованою площею 0,3 га по АДРЕСА_1 у Святошинському р -ні м. Києва, частину з якої площею 0,115 га займає правомірно, а решту земельної ділянки площею 0,185 га. відповідач займає самовільно, так як належних доказів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою не надано, а також відповідачем не надано доказів того, що на спірній земельній ділянці розташоване правомірно набуте ним нерухоме майно, а тому господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині звільнення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 1 850 кв.м. (0,185 га) та приведення її у придатний для використання стан є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 159 031,03 грн. -шкоди слід зазначити наступне.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.
Стаття 211 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.
При цьому згідно з п. 3 вказаної Методики розмір шкоди не включає витрати на: знесення будинків, будівель і споруд, які самочинно збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках чи на земельних ділянках, не відведених в установленому порядку на цю мету; приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням; проведення рекультивації порушених земель.
Пунктом 4 вищезгаданої методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, для земель житлової та громадської забудови визначається за такою формулою:
Шс = Пс х (Нпз х Кн х Кк) х Кф х Кі
Де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;
Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів (0,185 га.);
Нпз - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5, становить 56364;
Кн - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, мм. Києва та Севастополя, визначений у додатку 6, становить 3;
Кк - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних, визначений у додатку;
Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4 і становить 2, 5;
Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 і становить 1,254.
Пунктом 7 згаданої Методики визначено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про охорону земель»шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963»підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:
- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;
- протокол про адміністративне правопорушення;
- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);
- акт обстеження земельної ділянки.
Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав (дана права позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року).
Враховуючи те, що відповідач самовільно займає лише 0,185 га, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття останнім земельної ділянки підлягають задоволенню частково в сумі 98 069,13 грн. ((56364 х 3) х 0,1850 х 2,5 х 1,254)., перерахунок якої здійснено з урахуванням Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Зобов'язати Фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку площею 0,185 га по АДРЕСА_1 у Святошинському районі міста Києва.
3. Зобов'язати Фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) привести земельну ділянку площею 0,185 га по АДРЕСА_1 у Святошинському районі міста Києва у придатний для використання стан.
4. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України 98 069 (дев'яносто вісім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 13 коп. -шкоди, 1 023 (одну тисячу двадцять три) грн. 19 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Головуючий суддя Спичак О.М.
Суддя Івченко А.М.
Суддя Пригунова А.Б.
Дата підписання рішення
17.10.2011 року