Запорізької області
12.10.11 Справа № 3/5009/5878/11
Суддя Соловйов В.М.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська водочна компанія”, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок ВІА-1”, м. Запоріжжя
про стягнення боргу в сумі 4 972, 50 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Прокопенко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, провідний юрисконсульт, довіреність № б/н від 01.02.2011р.
від відповідача: не з'явився
ТОВ “Кримська водочна компанія” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Торговий будинок ВІА-1” про стягнення боргу в сумі 4 972, 50 грн. за договором поставки № 994 від 01.12.2010р.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 29.09.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. ст. 1, 12, 13, 15, 22, 32-37, 45, 46, 54-57 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/5878/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 12.10.2011р. об 11 годині 30 хвилин.
В судовому засіданні 12.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 14.10.2011р.
Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначені в позовній заяві № 01/17с-486 від 19.09.2011р., та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № 994 від 01.12.2010р. у розмірі 4 972, 50 грн., а саме: 3 922, 00 грн. основного боргу, 222, 94 грн. пені, 784, 40 грн. штрафу, 43,16 -3 % річних від простроченої суми. Також позивач просить суд стягну з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 994 від 01.12.2010р., згідно з яким позивач зобов'язався передати товар у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар.
ТОВ “Кримська водочна компанія” виконало свої зобов'язання за договором в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 6 349, 74 грн.
Згідно із п.2.9 Договору, покупець зобов'язаний оплачувати кожну придбану по даному договору партію продукції, не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі.
Однак, відповідач не в повному обсязі виконав умови договору та здійснив лише часткову оплату отриманого товару на суму 2 427, 74 грн.
Отже основний борг ТОВ “Торговий будинок ВІА-1” складає 3 922, 00 грн.
Також відповідно до п. 4.1 Договору відповідачу нараховано штрафні санкції за порушення строків оплати: 222, 94 грн. пені, 784, 40 грн. штрафу та 43,16 грн. -3 % річних від простроченої суми.
Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 4 972, 50 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з'явився.
Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 ЦК України, в редакції Закону № v0434644-10 від 02.12.2010р.
Приймаючи рішення за відсутності ТОВ “Торговий будинок ВІА-1” господарський суд бере до уваги те, що підприємство не надало суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали від 03.10.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/5878/11, направлена відповідачу рекомендованим листом за поштовою адресою, Зазначеною в позовній заяві, до господарського суду Запорізької області не поверталась.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Позивач надав Витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 11.10.2011р., згідно якому місцезнаходження ТОВ “Торговий будинок ВІА-1” є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 26, кв. 312.
Саме на цю адресу господарський суд надіслав відповідачеві копію ухвали від 03.10.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/5878/11.
Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.
Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.
До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача , суд
Між ТОВ “Кримська водочна компанія” (Постачальник) та ТОВ “ТБ ВІА-1” (Покупець) було укладено договір поставки № 994 від 01.12.2010р., за яким Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої, далі по тексту продукція та/або товар, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).
Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість Продукції, що продається по даному договору, зазначається в додатковій угоді (додатку/специфікації до даного договору) або можуть узгоджуватись сторонами при підписанні накладних та зазначається в них (накладних).
Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість Продукції, місце і строк поставки вважається кінцево погодженими сторонами даного договору після підписання повноваженими представниками сторін (які мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладної (п.2.1 Договору).
Згідно п.2.2 Договору, продукція поставляється партіями. Партією продукції вважається кількість продукції, зазначена в накладній (ТТН).
Моментом передачі партії (даної поставки) Продукції є дата її фактичного отримання, зазначена Покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану Продукцію (відмітка ставиться на екземплярі Постачальника). У разі відсутності відмітки Продавця на екземплярі видаткової накладної Постачальника про дату фактичного отримання Продукції, датою постачання вважається дата, зазначена у такій накладній печатним способом (п. 2.10 Договору).
ТОВ “Кримська водочна компанія” виконало свої зобов'язання за договором в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними: № РН-42-017088 від 22.04.2011р. на суму 2 555, 10 грн., № РН-42-017955 від 29.04.2011р. на суму 2966, 64 грн., № РН-42-017344 від 26.04.2011р. на суму 828, 00 грн.(а.с.10-12).
Відповідно до п.2.7 Договору, покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом зарахування грошових коштів до каси Постачальника. Підставами для оплати продукції, отриманої Покупцем по даному Договору, є видаткова накладна, або ТТН № 1-ТН/алког/, або даний Договір.
Як зазначено в п.2.9 Договору, Покупець зобов'язується сплачувати кожну придбану по даному договору партію Продукції, не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі.
ТОВ “ТБ ВІА-1” не в повному обсязі виконало своє зобов'язання та сплатило лише частину суми в розмірі 2 427, 74 грн., що підтверджується прибутково-касовим ордером від 19.05.2011р. на суму 427, 74 грн., прибутково-касовим ордером від 10.05.2011р. на суму 1 000, 00 грн., прибутково-касовим ордером від 03.05.2011р. на суму 1 000, 00 грн. (а.с. 19-21).
Отже свої зобов'язання за договором поставки № 994 від 01.12.2010р. відповідач належним чином не виконав.
Тому, основний борг ТОВ “ТБ ВІА-1” складає 3 922, 00 грн.
Згідно п. 4.1 Договору, у разі недотримання строків оплати продукції, зазначених в п.п. 2.9 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі якщо прострочка оплати складає більше 30 календарних днів Покупець, крім того, зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф в розмірі 20 % від вартості партії продукції, оплата якого прострочена.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
з акту управління господарською діяльністю;
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки № 994 від 01.12.2010р.
Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку покупець зобов'язується сплачувати кожну придбану по даному договору партію Продукції, не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі (п.2.9 Договору).
Товар отриманий відповідачем за видатковими накладними: № РН-42-017088 від 22.04.2011р. на суму 2 555, 10 грн., № РН-42-017955 від 29.04.2011р. на суму 2966, 64 грн., № РН-42-017344 від 26.04.2011р. на суму 828, 00 грн. в день їх складення.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки № 994 від 01.12.2010р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “ТБ ВІА-1” своїх зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором № 994 від 01.12.2010р. в розмірі 3 922, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 222, 94 грн. пені, 784, 40 грн. - штрафу та 43, 16 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Згідно п. 4.1 Договору № 994 від 01.12.2010р., у разі невиконання строків оплати продукції, зазначених в п.п. 2.9 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі якщо прострочка оплати складає більше 30 календарних днів покупець, крім того зобов'язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якого прострочена.
Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 222,94 грн. та штраф в розмірі 784, 40 грн. (розрахунок в позовній заяві, а.с.3-4), оскільки це не суперечить п.п.2.9 Договору та діючому законодавству.
Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “ТБ ВІА-1” грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 222,94 грн. та штрафу в розмірі 784, 40 грн. підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором поставки № 994 від 01.12.2010р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 43, 16 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок позивача в позовній заяві (а.с.3-4) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.
Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Будинок ВІА-1” (6935, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 26, кв. 312, ідентифікаційний код 33272683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська водочна компанія” (97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, 19, ідентифікаційний код 36499654) 3 922 (три тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 00 коп. основного боргу, 222 (двісті двадцять дві) грн. 94 коп. пені, 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 40 коп. штрафу, 43 (сорок три) грн. 16 коп. -3 % річних від простроченої суми, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на державне мито та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя В.М. Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України -14.10.2011р.