ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 59/14828.09.11
За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія " ВУСО"
До Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія
"ОРАНТА"
Про стягнення 13 889,66 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники:
від позивачаОСОБА_1-представник (дов. № 679-Ю від 22.12.2010 р.)
від відповідачаОСОБА_2 -представник (дов. б/н від 09.09.2011 р.)
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 14 390,66 грн., яке було сплачено позивачем ОСОБА_3, відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 054389-02-10-01 від 17.02.2009 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземного транспорту № 054389-02-10-01 від 17.02.2009 р. внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля "Опель", державний номер НОМЕР_1 -ОСОБА_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб -автомобіль "Богдан", державний номер НОМЕР_1, яким скоєно ДТП, водій якого визнаний винним у її скоєні ОСОБА_4, застрахований у ВАТ "НАСК "Оранта", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6366064, а за таких обставин позивач просить стягнути з ВАТ "НАСК "Оранта" 14 390,66 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.08.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою було порушено провадження у справі №59/148, розгляд справи призначено на 28.09.2011р.
В судовому засіданні 28.09.2011 р. представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування з урахуванням суми франшизи в розмірі 510,00 грн., що становить 13 880,66 грн.
Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
За таких обставин заява позивача про зменшення позовних вимог приймається до розгляду.
В судовому засіданні 28.09.2011 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд задовольнити позов частково в розмірі 13 880,66 грн., оскільки Полісом № ВС/6366064 передбачена франшиза в розмірі 510,00 грн.
В судовому засіданні 28.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
17.02.2009 р. між ЗАТ "СК "ВУСО" (правонаступником якого є ПАТ "СК "ВУСО") та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 054389-02-10-01, згідно якого ПАТ "СК "ВУСО" взяло на себе зобов'язання відшкодувати ОСОБА_3 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Опель", державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП.
Згідно довідки ВДАІ з обслуговування Дніпровського району при УДАІ ГУ МВС України, 09.12.2009 р. в м. Києві, на пр. Броварському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Опель", державний номер НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_3 та "Богдан", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 п.п. 13.1, 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2009 р.
10.12.2009 р. до ПАТ "СК "ВУСО" звернувся ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.
Відповідно до Рахунку -Фактури ФОП ОСОБА_5 № 023 від 23.12.2009 р. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Опель", державний номер НОМЕР_1 складає 19 223,00 грн.
20.04.2010 р. ПАТ "СК "ВУСО" на підставі Страхового акту № 1584-02 від 20.04.2010 р. та розрахунку до нього здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 14 390,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4719 від 20.04.2010 р.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 14 390,66 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "Богдан", державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Опель", державний номер НОМЕР_1, належить ТОВ "Рігель"
Однак, цивільно-правова відповідальність ТОВ "Рігель" в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Богдан", державний номер НОМЕР_1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ВАТ "НАСК "Оранта" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/6366064).
Вина водія який керував автомобілем "Богдан", державний номер НОМЕР_1, підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2009 р.
Як встановлено судом, під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 керував автомобілем "Богдан", державний номер НОМЕР_1 на законній підставі.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Опель", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВС/6366064), а до ПАТ "СК "ВУСО" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 054389-02-10-01 від 17.02.2009 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4 як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВС/6366064) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза -частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 510, 00 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 13 880,66 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 138,81 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; Код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія " ВУСО" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, Код ЄДРПОУ 31650052) шкоду в розмірі 13 880 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 66 коп., державне мито у розмірі 138 (сто тридцять вісім) грн. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.В. Картавцева
Дата складання
повного рішення: 05.10.2011 р.