ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 59/12321.09.11
За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія
"ІНГО Україна"
До Публічного акціонерного товариство "Українська страхова компанія
"ГАРАНТ-АВТО"
3-тя особа, яка не
заявляє самостійних
вимог на предмет спору
на стороні відповідача ОСОБА_4
Про стягнення 15 321,24 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники:
від позивача ОСОБА_1 -представник (дов. № 271 від 06.07.2011 р.)
від відповідачане з'явився
3-тя особа, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору на стороні відповідачане з'явився
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" про стягнення з відповідача страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 310553479 від 17.03.2008 р., в розмірі 15 321,24 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування транспортного засобу № 310553479 від 17.03.2008 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля "Ніссан", державний номер НОМЕР_2 -ОСОБА_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб -автомобіль "Шевролет", державний номер НОМЕР_1, яким скоєно ДТП, водій якого визнаний винним у її скоєні ОСОБА_3, застрахований у ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4402992, позивач просить стягнути з ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", суму страхового відшкодування в розмірі 15 321,24 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.08.11. р. порушено провадження у справі №59/123, залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4. та розгляд справи призначено на 21.09.2011 р.
06.09.2011 р. відділом діловодства суду отримано від Моторного (транспортного) страхового бюро України лист від 02.09.2011 р. на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
19.09.2011р. відділом діловодства суду отримано від 3-ої особи письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
В судовому засіданні 21.09.11р. представник позивача надав, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, додаткові документи.
Представники відповідача, 3-тьої особи в судове засідання 21.09.2011 р. не з?явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.09.2011 р., запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та згідно вимог статті 69 ГПК України.
Згідно статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 21.09.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд міста Києва, -
17.03.2008р. між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" та Парфентьєвою О.О. був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № 310553479 (далі -Договір страхування).
Об'єктом Договору є транспортний засіб "Ніссан", державний номер НОМЕР_2 (застрахований автомобіль).
Відповідно до умов Договору, позивач зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою застрахованого автомобіля.
Згідно розгорнутої довідки ВДАІ ГУМВС України у м. Києві, 16.03.2009 р. в м. Києві по пров. Ковальському сталась дорожньо-транспортна пригода -зіткнення за участю автомобілів "Ніссан", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, та яким керував ОСОБА_3 та "Шевролет", державний номер НОМЕР_1, що належить та яким керувала ОСОБА_4.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4. Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 02.04.2009р.
23.03.2009р. до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернувся Страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.
Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля № 164 складеного 23.03.2009р. ФОП ОСОБА_5 матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу "Ніссан", державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 15 321,24 грн.
Відповідно до Страхового акту № 43692 від 29.06.2009р., ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" було виплачено страхове відшкодування в розмірі 18 553,92грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4210 від 26.06.2009р.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "Шевролет", державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Ніссан", державний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_4., застрахований ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4402992.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія ОСОБА_4. який керував автомобілем "Шевролет", державний номер НОМЕР_1, підтверджується постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 02.04.2009р.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Ніссан", державний номер НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВВ/4402992), а до ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу № 310553479 від 17.03.2008р. перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4., як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 р.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Звіту про про оцінку автомобіля № 164 складеного 23.03.2009р. ФОП ОСОБА_5 матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу "Ніссан", державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 15 321,24 грн.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВВ/4402992) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., франшиза -510,00 грн.
З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом №ВВ/4402992.
Враховуючи визначені полісом №ВВ/4402992 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 14 811,24 грн. (15 321,24 грн. - 510,00 грн. франшиза за полісом №ВВ/4402992), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.
Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно норм діючого законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.
За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 148,12 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в сумі 228,14 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ - 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, Код ЄДРПОУ 16285602) шкоду у розмірі 14 811 (чотирнадцять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 24 коп., державне мито у розмірі 148 (сто сорок вісім) грн. 12 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 14 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.В. Картавцева
Дата складання
повного рішення: 28.09.2011 р.