Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322
Іменем України
11.10.2011Справа №5002-32/3862-2011
Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом - Публічного акціонерного товариства «Кременчукм'ясо» (39601, Полтавська область, м. Кременчук, пров. Героїв Бресту, 48, ідентифікаційний код 30068026).
До відповідача - Приватного підприємства «Київське торгове об'єднання» (95015, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 1, ідентифікаційний код 36228401).
Про стягнення 8 401,83 грн.
За участю представників:
Від позивача - ОСОБА_1., представник, дов. б/н від 20.09.2011р.
Від відповідача - не з'явився.
Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Кременчукм'ясо» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Київське торгове об'єднання» про стягнення суми боргу у розмірі 7 022,12 грн., пені у розмірі 544,94 грн., суми інфляційних збитків у розмірі 631,01 грн., суми 3% річних у розмірі 203,76 грн.
Ухвалою господарського суду від 09.09.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.09.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
Позивач у судовому засіданні 26.09.2011р. надав заяву, в якої він просив припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 7 018,40 грн. у зв'язку з тим, що відповідач сплатив суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №1027 від 08.09.2011р., яке було залучено до матеріалів справи.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.
Відповідно до пункту 3.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.
Судом кореспонденція направлялась, зокрема й за адресою, вказаною у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, залученому до матеріалів справи . ( а.с. 45-46).
В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши представлені докази, суд
10.02.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Кременчукм'ясо» (Постачальник) (позивач) та Приватним підприємством «Київське торгове об'єднання» (Покупець) ( відповідач) був укладений Договір № 299/10-сб (а.с. 9-12).
За своєю правовою природою, зазначений договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник передає , а Покупець купує м'ясні вироби, субпродукти та іншу продукцію вироблену Постачальником (Товар).
У відповідності до пункту 5.2 Договору оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з дня одержання товару.
Термін дії договору встановлений до 31.12.2010 року, що зазначено в пункті 11.1 Договору.
Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним, тощо.
Так, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу, а відповідачем прийнятий товар, що підтверджується накладними на загальну суму 7 022, 12 грн. за період з 29.07.2010р. по 16.09.2010р. ( а.с. 13-22).
Товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи, печатка підприємства в зазначених накладних .
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У підтвердження обов'язків за договором відповідач частково оплатив суму основного боргу, а саме в розмірі 7 018, 40 грн. ( а.с. 43).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив суму основного боргу 08.09.2011, тобто після звернення позивача із позовом до суду (згідно штампу на поштовому конверті 02.09.2011р.).
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення 7 018, 40 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість в 3, 72 грн., а отже в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 631, 01 грн., 3% річних у розмірі 203, 76 грн.
Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що інфляційні втрати нараховані ним вірно і з відповідача підлягають стягненню в сумі 631, 01 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що сума 3% річних за період з 10.08.2011р. по 01.09.2011р. в розмірі 203, 76 грн. нарахована позивачем вірно, а отже підлягає стягненню з відповідача.
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 544, 94 грн.
Пеня передбачена пунктом 8.1 договору та становить 0, 5 % за кожен день прострочення платежу.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При розрахунку позивач врахував цю норму закону, та нараховував пеню на підставі ставок НБУ.
Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що пеня ним розрахована абсолютно вірно, у відповідності до вимог діючого законодавства та умов договору, а отже підтверджується матеріалами справи саме в заявленій позивачем сумі 544, 94 грн.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Київське торгове об'єднання» (95015, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 1, ідентифікаційний код 36228401) на користь Публічного акціонерного товариства «Кременчукм'ясо» (39601, Полтавська область, м. Кременчук, пров. Героїв Бресту, 48, ідентифікаційний код 30068026) 3, 72 грн. заборгованості, 631, 01 грн., 3% річних у розмірі 203, 76 грн., 544, 94 грн. пені, 840, 19 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову провадження у справі припинити.
4. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 11.10.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 12.10.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Барсукова А.М.