Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203
Іменем України
06.10.2011Справа №5002-29/2719-2011
За позовом - Заступника прокурора м. Ялти (96800, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул.. Кутузова, 18/9);
До відповідача - Приватного підприємства «Турекспрес» (96800, м. ялта, вул. Ігнатенко, 8, 10);
До іншого відповідача - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул.. Шота Руставелі, 39/41);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1. - Федерація професійних спілок України (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2. - Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» (98600, м. Ялта, вул. Дзержинського, 4);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 3. - Дочірнє підприємство «Санаторій «Орлине Гніздо» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (98600, м. Ялта, вул. Комунарів, 5/8);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 4. - гр. ОСОБА_2 (98500. АДРЕСА_1);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 5. - гр. ОСОБА_3 (98600, АДРЕСА_2, // АДРЕСА_3);
Про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на майно та спонукання до повернення майна.
Суддя О.І. Башилашвілі
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1., представник, довіреність № 342 від 17.08.2011р., посвідчення №5;
Від відповідача - не з'явився;
Від іншого відповідача - не з'явився;
Третя особа 1. - не з'явився;
Третя особа 2. - не з'явився;
Третя особа 3. - ОСОБА_4., представник, довіреність б/н від 28.09.2011 р;
Третя особа 4. - ОСОБА_5. - представник, нот. довіреність № 707780 від 21.09.2011 р;
Третя особа 5. - ОСОБА_5. - представник, нот. довіреність № 707779 від 21.09.2011 р;
Прокурор - Горна Е.В., посвідчення № 11538;
Суть спору: Заступник прокурора м. Ялти звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом до відповідачів -Приватного підприємства «Турекспрес» та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з позовними вимогами визнати недійсним укладений між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та приватним підприємством «Турекспрес» 11 травня 2002 року договір купівлі-продажу №0104038/2002-22 корпусу №9 (літ. «Г») зі спорудами загальною площею 253,9 м санаторію «Орлине гніздо», розташованого за адресою: АР Крим, м.Ялта, вул.Сеченова, 3; скасувати державну реєстрацію права власності на корпус №9 літ. «Г» зі спорудами загальною площею 253,9 м санаторію «Орлине гніздо», розташованого за адресою: АР Крим, м.Ялта, вул.Сеченова, 3, у реєстровій книзі Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної Інвентаризації» та у єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно; зобов'язати приватне підприємство «Турекспрес» повернути ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» майно, отримане за спірним договором, а саме: корпус №9 (літ. «Г») зі спорудами загальною площею 253,9 м санаторію «Орлине гніздо», розташований за адресою: АР Крим, м.Ялта, вул.Сеченова, 3, на користь ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця».
Позовні вимоги мотивовані тим, що прокурорською перевіркою встановлено, що між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та приватним підприємством «Турекспрес» 11 травня 2002 року укладено договір №0104038/2002-22 купівлі-продажу корпусу №9 (літ. Г) зі спорудами загальною площею 253,9 м2 санаторію «Орлине гніздо», розташованого за адресою: АР Крим, м.Ялта, вул.Сеченова, 3. Відповідно до Статуту ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» останнє є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок.
Дане майно ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» передано у власність Федерацією незалежних профспілок України на підставі акта прийому-передачі від 24.01.92 та відповідного переліку (розділ 2 пункт 3), складеного згідно з постановою Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22.11.91 №11-11-І «Про створення Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Згідно з актом від 24 січня 1992 року на підставі Постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22.11.91 «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» у власність останнього передано майно територіальних санаторно-курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку, тощо, згідно переліку до акту від 24.01.1992р.
Постановою Ради міністрів УРСР від 23.04.60 № 606 всі санаторії, в тому числі й санаторій «Орлине гніздо», передано у відання, а не у власність Українській Республіканській раді профспілок (Укрпрофрада), а відтак, правонаступники останньої не вправі були розпоряджатись спірним майном як власники.
На підставі наведених норм права Президія Ради Федерації незалежних профспілок України не вправі була своєю постановою від 22.11.91 передавати за актом від 24.01.1992 року у власність створеного нею Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» спірне майно, яке є державною власністю.
Таким чином, майно ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», передане за спірним договором купівлі-продажу приватному підприємству «Турекспрес», відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.91 №1540-ХІІ перебувало у державній власності. Вважаючи це порушенням інтересів держави в особі Фонду державного майна, заступник прокурора м. Ялти звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 01 липня 2011 року позов заступника прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Фонду державного майна України прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.07.2011р. суд у задоволенні заяви заступника прокурора м. Ялта про забезпечення позову у даній справі відмовив.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 27 липня 2011 року судом прийнято до розгляду заяву прокурора в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, в якій останній просив лише визнати недійсним спірний договір купівлі-продажу №0104038/2002-22 корпусу №9 (літ. «Г») зі спорудами загальною площею 253,9 м санаторію «Орлине гніздо», розташованого за адресою: АР Крим, м.Ялта, вул.Сеченова, 3 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Дочірнє підприємство «Санаторій «Орлине Гніздо» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (98600, м. Ялта, вул.. Комунарів, 5/8), гр. ОСОБА_2 (98500. АДРЕСА_1) та гр. ОСОБА_3 (98600, АДРЕСА_2).
Представник іншого відповідача у судовому засіданні 27.07.2011р. зазначив про зміну назви ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця” на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”.
Так, з матеріалів справи, зокрема, нового Статуту, вбачається, що Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” було перейменоване у Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” відповідно до вимог та положень Закону України “Про акціонерні товариства”. Державна реєстрація змін була проведена 05.05.2011 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №770378.
Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Стаття 59 Господарського кодексу України визначає, що реорганізація може проводитися шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач у справі не був реорганізований, а відбулася лише зміна назви підприємства, що не є підставою для реорганізації. Наведене виключає можливість застосування у даній ситуації статті 25 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не встановлює необхідність винесення ухвали у разі зміни назви учасника судового процесу, у зв'язку з чим відповідні зміни мають враховуватися лише при оформленні процесуальних документів.
Крім того, представником іншого відповідача у судовому засіданні 27.07.2011р. було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з посиланням заступника прокурора м. Ялти О.М. Гоголєва на подання прокуратурою міста Ялти до господарського суду АР Крим позовної заяви в інтересах Фонду державного майна України до виконкому Ялтинської міської ради, ТОВ «Фірма «Полипак», ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсним рішення виконкому №25 (16) від 08.02.02 та договору купівлі-продажу.
Суд, оглянувши вказане клопотання, переніс його розгляд на наступне судове засідання, при цьому зобов'язав прокурора надати у наступне судове засідання докази подачі вказаного іншим відповідачем позову до господарського суду АР Крим, а також спрямував відповідний запит до Прокуратури міста Ялта.
Від третьої особи - Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» на адресу суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній посилався на проведення ряду реєстраційних дій щодо спірного майна, а саме корпусу №9 (літ. «Г») зі спорудами загальною площею 253,9 м санаторію «Орлине гніздо», розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Сеченова, 3, з відповідним документальним підтвердженням.
Судом були оглянуті та долучені до матеріалів справи надані третьою особою документи.
15.08.2011р. на адресу господарського суду АР Крим надійшло клопотання від третьої особи - Федерації професійних спілок України, згідно з яким останній просить припинити провадження у справі в частині визнання недійсним рішення Ялтинської міської ради №25 (16) від 08.02.2002р., оскільки така вимога не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки є публічно-правовою та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд, у судовому засіданні 27.09.2011р. розглянув вказане клопотання, долучив його в матеріали справи, однак вважає необхідним відхилити його, оскільки, ухвалою господарського суду АР Крим від 27.07.2011р. суд прийняв заяву прокурора в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, в якій останній просив лише визнати недійсним спірний договір купівлі-продажу №0104038/2002-22 корпусу №9 (літ. «Г») зі спорудами загальною площею 253,9 м санаторію «Орлине гніздо», розташованого за адресою: АР Крим, м.Ялта, вул.Сеченова, 3.
Також 15.08.2011р. на адресу суду від третьої особи - Федерації професійних спілок України, надійшли пояснення у справі якими позовні вимоги Заступника прокурора м. Ялти не визнає та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. У представлених суду поясненнях відповідач вказує, що в період існування СРСР майно профспілок поділялося на майно, яке знаходилося у віданні центральних всесоюзних органів, тобто колишнього ВЦРПС, і майно, яке знаходилось у віданні республіканських органів, тобто колишньої Укрпрофради. З моменту першого законодавчого визнання за громадськими об'єднанями в цілому та їх організаціями права мати у власності майно, тобто з моменту прийняття 09.10.1990 року Закону СРСР “Про громадські об'єднання”, Федерація незалежних профспілок України набула право власності на майно, що знаходилося у віданні Укрпрофради і не відносилося до майна загальносоюзних громадських організацій. Приналежність майна на праві власності Федерації незалежних профспілок України закріплене також в Положенні від 06.10.1990 року, що також було підтверджене Законом СРСР від 10.12.1990 року “Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності”, Законом України “Про власність”. Також до пояснень третя особа додала копії документів.
Пояснення та копії документів судом оглянуті у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.
Крім того, 18.08.2011р. до суду надійшли пояснення у справі від Фонду державного майна України, якими підтримав позицію прокурора та просив суд задовольнити позов.
Дані пояснення оглянуті у судовому засіданні та долучені судом в матеріали справи.
У судовому засіданні 27.09.2011р., судом розглянуто клопотання про зупинення провадження у справі, заявлене іншим відповідачем у судовому засіданні 27.07.2011р., однак враховуючи те, що доказів розгляду такої справи суду не надано, дане клопотання задоволенню не підлягає.
Представник КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» в судове засідання 27.09.2011р. представив оригінали інвентаризаційних справ щодо спірного майна, у зв'язку з чим представник іншого відповідача та представник громадянок ОСОБА_2. та ОСОБА_3. заявили клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами інвентаризаційних справ та підготувати письмове клопотання (за вимогою суду) про витребування від БТІ документів, оформленого після судового засідання. Вказані клопотання були розглянуті та задоволені судом.
Суд, заслухавши клопотання сторін, оголосив перерву в судовому засіданні до 29 вересня 2011 року до 10 год. 00 хв. для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та підготувати обґрунтовану позицію відносно спору, а також витребувати від БТІ належним чином звірені копії документів щодо спірного об'єкту.
У продовженому судовому засіданні, яке відбулося 29 вересня 2011 року, були присутні представники позивача, прокурор та представники третьої, четвертої та п'ятої третіх осіб.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні останніх та надав клопотання з додатками про визнання причини пропуску строку позовної давності на подачу позову поважної та поновлення відповідного строку.
Позивач в судовому засіданні підтримав позицію прокурора.
Представником ДП «Санаторій «Орлине Гніздо» було заявлено клопотання в порядку статті 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи, яке суд задовольнив.
У судовому засіданні 29.09.2011р. оголошувалась перерва до 12 год. 20 хв.
Слід зазначити, що після перерви в проведенні судового засідання представником БТІ не були надані належним чином завірені копії документів.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.09.2011р. суд замінив Федерацію незалежних професійних спілок України (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2) на його правонаступника - Федерація професійних спілок України (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2), продовжив строк розгляду справи та зобов'язав Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» - надати суду належним чином завірені копії наступних документів: з інвентарної справи №3 по вул. Сеченова м. Ялти квартал № 126 (справа БТІ № 11274 санаторний корпус №9 літ «Г»): сторінку 6, сторінку за порядком 13,13, нумеровану як «72» - оціночний акт на будівлю літер «Г»; зі справи №268/2030 на домоволодіння 3 по вул.. Сеченова м Ялти квартал 126, розпочате у 1961 р.: довідку про приналежність на 3х арк.., витяг щодо садибної ділянки №3, пронумерований як стор. 3 та сторінки 4-8.
03.10.2011р. на адресу господарського суду АР Крим надійшло клопотання ДП «Санаторій «Орлине Гніздо» ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» в порядку ст. 22 ГПК України, про залучення до матеріалів справи документів, а саме копії документів БТІ м. Ялта.
Суд розглянув дане клопотання у судовому засіданні 06.10.2011р., задовольнив його та разом з доданими документами долучив в матеріали справи.
06.10.2011р. на адресу суду надійшов відзив (пояснення) на позовну заяву третіх осіб, які не заявляють вимоги на предмет спору - ОСОБА_2. та ОСОБА_3., згідно з яким останні просять суд в задоволенні позову відмовити та витребувати від Фонду державного майна України, прокуратури м. Ялта, ПАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця» та ДП «Санаторій «Орлине Гніздо» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» наступні документи: -Статут ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця» на момент його створення; Установчий договір АТ «Укрпрофздоровниця» від 04.12.1991р.; Статут ДП «Ялтакурорт» ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця»; Статут санаторію «Орлине Гніздо», на який прокурор посилається у позові; Положення про Федерацію незалежних профспілок України, затверджене з'їздом 06.10.1990р.; Постанову Президії Ради загальної Конфедерації Професійних спілок СРСР № 1-6 від 18.11.1990р.; - Постанову Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22.11.1991р., згідно якої було вирішено створити акціонерне товариство ЛОЗП «Укрпрофздоровниця»; - рішення виконавчого комітету Ленінської районної Ради м. Києва від 23.12.1991р. № 1971, згідно якого зареєстроване ЗАТ «Укрпрофздоровниця»»;Постанову Ради Фонду профспілкового майна Загальної конференції профспілок від 16.01.1992р. по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном; Постанову від 25 березня 1993 р. Федерації професійних спілок України (правонаступник Ради Федерації незалежних профспілок України) "Про реалізацію та передачу основних фондів збиткових і безперспективних лікувально-оздоровчих закладів АТ "Укрпрофоздоровниця" № 11-3-20, відповідно до якої правлінню АТ "Укрпрофоздоровниця" дозволено реалізацію на конкурсних засадах основних фондів лікувально-оздоровчих збиткових закладів; - документ, за яким Фонд державного майна України прийняв майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР відповідно до постанови Верховної Ради України від 10.04.1992р. №2268-ХІІ.
Суд розглянув зазначене клопотання у судовому засіданні 06.10.2011р., однак вважає його таким, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю та в зв'язку з тим, що матеріали справи в достатній мірі характеризують суть спору.
Позивач та прокурор у судовому засіданні 06.10.2011р. підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.
Відповідач - ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причина неявки не відома, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Відповідач - ПП «Турекспрес», жодного разу явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Ухвали господарського суду, надіслані на його адресу, вказану в позові та Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.07.2011р., повертались на адресу суду з відміткою пошти: «адресат вибув».
Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається за місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Проте, відповідачі не скористались наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність представників відповідачів, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 06.10.2011р. суд ухвалив виправити допущену описку у вступній та описовій частинах ухвал господарського суду АР Крим від 08 серпня 2011 року та від 29 вересня 2011 року у справі 5002-29/2719-2011, замінивши найменування іншого відповідача, а саме замість «Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» вважати вірним «Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».
Справа слуханням відкладалась в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ним докази, суд
18.11.1990 року між Загальною Конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України укладений договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном, право власності на яке закріплено за Федерацією незалежних профсоюзів України.
Постановою Президії Ради Загальної Конфедерації Професійних Союзів СРСР від 18.11.1990 року, відповідно до статуту Загальної Конфедерації Профсоюзів СРСР, постанови ХІХ з'їзду професійних союзів СРСР “Про власність профсоюзів СРСР” вирішено затвердити договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном.
Згідно переліку об'єктів профсоюзного майна, закріплених за Федерацією незалежних профсоюзів України на праві власності, що є додатком до договору від 18.11.1990 року, до об'єктів, що закріплюються за Федерацією незалежних профсоюзів України увійшов також санаторій “Орлине гніздо”.
22.11.1991 року постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України “Про створення Акціонерного товариства лікувально - оздоровчих установ профспілок України “Укрпрофоздоровниця” вирішено створити на базі санаторно -курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України, Акціонерне товариство лікувально - оздоровчих установ профспілок України “Укрпрофоздоровниця” з акціонерним капіталом 1089384,00 карбованців.
04.12.1991 року між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладений установчий договір про створення Акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця”.
Рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва від 23.12.1991 року №1971 зареєстровано Закрите акціонерне товариство “Укрпрофоздоровниця”.
24.01.1992 року між Федерацією незалежних профсоюзів України та Акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” підписаний акт приймання - передачі майна Федерації профсоюзів України у власність Акціонерного товариства лікувально - оздоровчих установ профсоюзів України “Укрпрофоздоровниця”, відповідно до якого Федерація незалежних профсоюзів України передає, а Акціонерне товариство лікувально - оздоровчих установ профсоюзів України “Укрпрофоздоровниця” приймає майно територіальних санаторно -курортних установ профсоюзів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно -допоміжних об'єктів, підвідомчих колишньому Українській республіканській раді по управлінню курортами профсоюзів, в об'ємі та сумі згідно додатку.
Згідно переліку територіальних санаторно - курортних установ профсоюзів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно -допоміжних об'єктів, що передаються АТ “Укрпрофоздоровниця” до об'єктів, що передаються увійшов також санаторій “Орлине гніздо”.
19.03.2001 року рішенням №Р4-ІІ ради ЗАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця” “Про продаж основних фондів санаторію “Орлине гніздо” в м. Ялті, вирішено дозволити продаж спальних корпусів №№7, 9, 10 санаторію “Орлине гніздо” - філії Дочірнього підприємства “Ялтакурорт” за умовами експертної оцінки вартості майна (а.с. 15).
08.02.2002 року рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради “Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію “Орлине гніздо” №25 (16) вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію “Орлине гніздо” за ЗАТ ЛОЗП “Укрпрофоздоровниця” та видати свідоцтва про право власності згідно додатку (а.с. 16).
04.03.2002 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради видано ЗАТ ЛОЗП “Укрпрофоздоровниця” свідоцтво №1118 про право власності на спальний корпус літ. Г, загальною площею 253,9кв.м., що розташований за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 3 (а.с. 17, 18).
11.05.2002 року між ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» (Продавець) та Приватним підприємством «Турекспрес» (Покупець), укладений договір купівлі - продажу №0104038/2002-22 (а.с. 13-15).
Відповідно до п.п.1.1. та 1.2. даного договору, Продавець продає, а Покупець купує корпус №9 (Літ. Г) зі спорудами, загальною площею 253,9м. кв., вподальшому “Об'єкт”, розташовані за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Сеченова, 3, санаторій “Орлине гніздо”.
Згідно з п. 4.1 договору, експертна вартість будівлі корпусу №9 літер «Г» зі спорудами, яка відчужується складає згідно звіту консалтингової фірми «Остров» станом на 01.10.2001р. складає 249277,2грн.
Відповідно до п. 4.2 договору, продаж вищевказаного об'єкту здійснюється на конкурсній основі і складає 253277,00грн.
24.05.2002р. згідно Акту прийому-передачі будівлі корпусу №9 літер Г і споруд санаторія «Орлине гніздо» до договору купівлі-продажу №0104038/2002-022 сторонами - учасниками договору зобов'язання виконані повністю - об'єкт відчуження передано продавцем покупцю (а.с. 20).
Заступник прокурора м. Ялти вважає, що договір купівлі -продажу №0104038/2002-22 від 11.05.2002 року укладений між ЗАТ ЛОЗП України “Укрпрофооздоровниця” та ПП “Турекспрес” підлягає визнанню недійсним.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Подаючи позов до суду Заступник прокурора м. Ялти в інтересах Фонду державного майна України посилається на приналежність спірного майна до державної власності, тоді як Федерація незалежних профсоюзів України протиправно привласнила собі повноваження власника санаторію “Орлине гніздо” та передала його до статутного фонду АТ “Укрпрофоздоровниця” яке в подальшому відчужило дане майно на користь ПП «Турекспрес».
Провівши аналіз норм законодавства Союзу Радянських Соціалістичних Республік та України з моменту проголошення Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року, щодо відносин зі створення та організації умов для поліпшення використання майна санаторіїв і будинків відпочинку, судом встановлено наступне.
Відповідно до п.1 постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606 “Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР”, Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язано передати до 01.05.1960 року Українській республіканській Раді профспілок: всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних) загальною кількістю 73 об'єкти на 23586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками №№ 1, 2, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління; Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, та курортні контори, згідно з додатком № 3.
Пунктом 2 цієї ж постанови передбачено, що передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками станом на 1 січня 1960 року, а також асигнуваннями на їх утримання, планами з роботи, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року.
Відповідно до абз.2 статті 1 Статуту Федерації професійних спілок України, затвердженого постановою VI з'їзду Федерації професійних спілок України від 24.03.2011 року №бз-9, Федерація професійних спілок України є правонаступником Української республіканської ради профспілок та Федерації незалежних профспілок України.
Згідно статті 5 Конституції Української РСР від 30.01.1937 року, соціалістична власність в Українській РСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).
Статтею 10 Конституції Української РСР від 20.04.1978 року передбачено, що основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження.
Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.
Частиною 1 статті 87 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963 року, передбачено, що соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 97 ЦК Української РСР, профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).
Третя особа, Федерація професійних спілок України заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що з моменту прийняття 09.10.1990 року Закону СРСР “Про громадські об'єднання”, Федерація незалежних профспілок України набула право власності на майно, що знаходилося у віданні Української республіканської Ради профспілок і не відносилося до майна загальносоюзних громадських організацій. Крім того, вказує і на те, що належність майна на праві власності Федерації незалежних профспілок України закріплене також в Положенні про Федерацію від 06.10.1990 року підтверджене Законом СРСР від 10.12.1990 року “Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності”, Законом України “Про власність”.
Однак, суд не погоджується з даним висновком, оскільки під час винесення Постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606 “Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР” за якою курортні установи, санаторії, будинки відпочинку та інші підприємства і організації в тому числі і спірне майно передавалось від Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР Українській республіканській - Українській республіканській Раді профспілок, в Українській РСР діяли положення Конституції Української РСР від 30.01.1937 року, які визначали 2 форми власності: державної власності (всенародне добро) та форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань). Тому під час передачі вказаного майна, курортні установи, санаторії, будинки відпочинку та інші підприємства і організації в тому числі і спірне майно, належали до державної форми власності так як власність профспілкових організацій законодавчо закріплена не була.
Крім того, ні Закон України “Про об'єднання громадян”, ні Закон України “Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності” не встановлюють належність на праві власності майна, що знаходилося у віданні Української республіканської Ради профспілок до Федерації незалежних профспілок України.
Згідно з частиною 2 статті 20 Закону України “Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності” в редакції від 10.12.1992 року, профспілки володіють, користуються і розпоряджаються майном та коштами, що належать їм на праві власності.
Однак, судом встановлено, що передане Українській республіканській Раді профспілок майно на момент передачі, у відповідності до Постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606, належало до державної форми власності, а доказів передачі як до власності Української республіканської Ради профспілок так і до Федерації незалежних проспілок України, або визнання за ними права власності на спірне майно, навіть після введення в дію положень Цивільного кодексу Української РСР, суду не надано.
ПрАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця” у захист своєї позиції наводить п.6 рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004 року №16-рп/2004 (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації), відповідно до якого зазначено, що Конституція (Основний Закон) Української РСР 1978 року за політико-економічною природою та соціальною спрямованістю власність на засоби виробництва за суб'єктами права власності поділяла на державну (загальнонародну), власність колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань, а також майно профспілкових та інших громадських організацій (статті 10, 11, частина перша статті 12, статті 14, 15). При цьому кооперативні організації були суб'єктами права власності на засоби виробництва та інше майно і мали право на власність, відокремлену від державної. Аналіз чинного у 1987 році законодавства (Цивільного кодексу Української РСР, Постанови Ради Міністрів Української РСР “Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд” від 28 квітня 1980 року № 285, прийнятої на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року № 940, якою було затверджено однойменне положення) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідач просить застосувати вказане рішення Конституційного Суду України по аналогії до спірних правовідносин, тобто до передачі майна профспілковим організаціям, які нарівні з кооперативними організаціями були суб'єктами права власності, а отже, відповідно до наданого Конституційним Судом України тлумачення, передача майна державою у відання профспілковим організаціям передбачала передачу його у власність цих недержавних організацій.
Проте, суд вважає такий висновок відповідача хибним, оскільки висновок Конституційного Суду України у вказаному випадку стосується лише організацій споживчої кооперації, які діють відповідно до спеціального Закону України “Про споживчу кооперацію” та є різними за своєю суттю поряд з професійними спілками правовідносини яких регулюються Законом України “Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності”.
Таким чином спірне майно, на момент його передачі належало до державної форми власності та передавалось Українській республіканській Раді профспілок, правонаступником якої є Федерація незалежних профспілок України, лише у відання, тобто у володіння та користування без права ним розпоряджатися.
З даного висновку випливає, що укладений 18.11.1990 року між Загальною Конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном, фактично спрямований на розпорядження державним майном тоді як це майно, за Федерацією незалежних профсоюзів України було законодавчо закріплено лише у відання.
Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР “Про захист суверенних прав власності Української РСР” від 29.11.1990 року №506, до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна вирішено ввести мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.
Статтею 1 Закону України “Про підприємництва, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України” від 10.09.1991 року №1540, встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.
Згідно статті 4 Закону України “Про підприємництва, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України” від 10.09.1991 року №1540, рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року “Про проголошення незалежності України” без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.
Таким чином, як постанова від 22.11.1991 року Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України про створення на базі санаторно - курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально - оздоровчих установ профспілок України “Укрпрофоздоровниця” з акціонерним капіталом 1089,384тис. карбованців, так і установчий договір про створення Акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” укладений 04.12.1991 року між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладений установчий договір про створення Акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця”, а отже і передача до статутного капіталу Акціонерного товариства лікувально - оздоровчих установ профсоюзів України “Укрпрофоздоровниця” санаторію “Орлине гніздо” оформлене актом приймання - передачі від 24.01.1992 року, не відповідають статті 4 Закону України “Про підприємництва, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України” від 10.09.1991 року.
Згідно з постановою Верховної Ради України №2268 від 10.04.1992 року “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України” до законодавчого визначення суб'єктів права власності на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України.
Належність професійних спілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх Статутом.
Згідно Статуту професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.87, професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію. Метою діяльності якої було, у тому числі, управління соціальним страхуванням трудящих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.
Відповідно до розділу другого Статуту, організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради.
Згідно розділу третьому Статуту вищим органом професійних спілок був з'їзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних спілок, яка діяла у період між з'їздами.
Тобто, після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.
Крім того, постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року №3943 “Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР”, визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю; Кабінету Міністрів України до 1 березня 1994 року доручено у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна; встановити, що правонаступником орендодавця за договорами оренди майнових комплексів, розташованих на території України, які укладено з центральними органами загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, є Фонд державного майна України.
На виконання вказаного доручення, постановою Кабінету міністрів України від 13.01.1995 року №18 “Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” визначені органи управління майном загальносоюзних профспілкових організацій колишнього Союзу РСР, однак органу уповноваженого до здійснення управління майном професійних спілок визначено не було.
З аналізу вказаних нормативних актів вбачається, що повноваженнями щодо здійснення управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, в тому числі профсоюзного, що розташоване на території України, наділений Фонд державного майна України.
Статтею 1 Тимчасового положення “Про Фонд державного майна України”, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року, встановлено, що Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Беручи до уваги, що предметом даного спору є договір купівлі - продажу будівлі санаторного корпусу №9 літер «Г» загальною площею 253,9м. кв., розташований за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Сеченова, 3, тобто державного майна, яке протиправно було передане у власність продавця ЗАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця”, який в свою чергу без погодження з органом наділеним повноваженнями на управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, відчужив дане майно на користь іншої юридичної особи ПП «Турекспрес», суд вважає за необхідне визнати даний договір недійсним на підставі його невідповідності вимогам закону.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Тому до спірних правовідносин в частині визнання договору недійсним необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963 року.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Як встановлено судом, така вимога суперечить встановленим судом обставинам у справі, відповідно до яких, дане майно було протиправно передане до статутного капіталу ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”яке не набуло права власності на нього та, крім того, єдиним органом уповноважений на управління цього майна, згідно постанови Верховної Ради України №2268 від 10.04.1992 року “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України” та Тимчасового положення “Про Фонд державного майна України”, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року, є Фонд державного майна України.
Таким чином, заперечення відповідача та третіх осіб повністю спростовуються вищевикладеним.
Стосовно клопотання відповідача, ПрАТ “Укрпрофоздоровниця” щодо застосування наслідків пропуску позовної давності, то в даному випадку слід виходити з того, що позивачем у даній справі в інтересах якого звернувся Заступник прокурора м. Ялти є Фонд державного майна України, який не є стороною за спірним договором, в той час як приписи статті 76 Цивільного кодексу Української РСР так і статті 261 Цивільного кодексу України пов'язують початок перебігу строку позовної давності з виникненням права на позов саме у особи, права якої порушено, тобто в даному разі - у позивача з цієї справи, а не у прокурора, який статусу позивача не має, а є самостійним учасником судового процесу, у зв'язку з чим, позовна давність в такому разі не застосовується. Аналогічна позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2010 року у справі №38/303-40/223-45/13.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідачів в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.05.2002р. №0104038/2002-22 корпусу №9 літер «Г» зі спорудами загальною площею 253,9кв.м. санаторію “Орлине гніздо”, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Сеченова, 3, укладений між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул.. Шота Руставелі, 39/41, ЄДРПОУ 02583780) та приватним підприємством «Турекспрес» (96800, м. Ялта, вул. Ігнатенко, 8, 10, ЄДРПОУ 31505584).
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”(01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; 01019, м. Київ, а/с 34, ідентифікаційний код №02583780) у дохід державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у розмірі 42,50грн..
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”(01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; 01019, м. Київ, а/с 34, ідентифікаційний код №02583780) у дохід державного бюджету (р/р 31214264700002; одержувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з Приватного підприємства «Турекспрес» (96800, м. Ялта, вул. Ігнатенко, 8, 10, ЄДРПОУ 31505584) у дохід державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у розмірі 42,50грн..
6. Стягнути з Приватного підприємства «Турекспрес» (96800, м. Ялта, вул. Ігнатенко, 8, 10, ЄДРПОУ 31505584) у дохід державного бюджету (р/р 31214264700002; одержувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11.10.2011р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.