Підлягає публікації в ЄДРСР
"03" жовтня 2011 р.Справа № 30/17-3012-2011
Позивач: Комунальне підприємство «Узберіжжя»
Відповідач: Мале підприємство «Вланев» (товариство з обмеженою відповідальністю)
Про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1. - згідно довіреності № 595 від 20.07.2011р.
Від відповідача: ОСОБА_2. - згідно довіреності від 29.08.2011р.
Суть спору: Позивач - Комунальне підприємство (далі- КП) «Узберіжжя», звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Малого підприємства «Вланев»(товариство з обмеженою відповідальністю) (далі- МП «Вланев») про стягнення з відповідача збитків у сумі 48 510 грн.
Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Предметом діяльності КП «Узберіжжя»згідно Статуту, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 22.01.2010р. № 5333-У, є, зокрема, благоустрій та утримання територій пляжів, зеленої зони прибережної території у належному порядку; поточне утримання та благоустрій територій пляжів та зеленої зони узбережжя (прибирання та озелення території, утримання громадських туалетів, вивіз сміття та інше); поточне утримання, поточний та капітальний ремонт, придбання, будівництво будівель, інших основних засобів та інвентаря, що належать до інфраструктури пляжів тощо.
Рішенням виконкому Одеської міської ради № 306 від 27.05.2004р. «Про встановлення тарифів на послуги та повернення експлуатаційних витрат комунальним підприємствам: «Узберіжжя», «Гідропарк Лузанівка», «Ланжерон», «Прибережно-експлуатаційне обєднання Київського району»вирішено встановити тарифи на повернення експлуатаційних витрат комунальним підприємствам: «Узберіжжя», «Гідропарк Лузанівка», «Ланжерон», «Прибережно-експлуатаційне об'єднання Київського району»згідно додатків та встановлено, що відшкодування експлуатаційних витрат є обов'язковим для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють свою діяльність на території узберіжжя.
Позивач також зазначає, що згідно листа Контрольно-ревізійного відділу в м. Одесі від 07.04.2010р. за № 100-31/454, в ході ревізії обстеженням території, яка закріплена за КП «Узберіжжя», та згідно інформації Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради від 23.01.2010р. № 01-51 , встановлено, що на території 8-ї станції Великого Фонтану розташовано комплекс яхт-клубу МП «Вланев», з яким договір на повернення експлуатаційних витрат не укладений, що призвело до недоотримання комунальним підприємством плати за ПЕВ в загальній сумі 48 510 грн., виходячи з площі, яку займає МП «Вланев»(1650 кв.м), встановленого тарифу ( 1 грн. 40 коп.) та періоду, що перевіряється (з 01.01.2008р. по 30.09.2009р. = 21 місяць)
Позивач зазначає, що відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій заподіяно збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, при цьому збитками є доходи, які б особа могла реально отримати при звичайних обставинах, якби її право не було порушено.
Крім того, позивач зазначає, що згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання. Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських правовідносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати заподіяні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 48 510 грн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р. лише 26.07.2011р., отже з порушенням встановленого законодавством строку позовної давності за період з 01.01.2008р. по 25.07.2008р.
Крім того, відповідач зазначає, що КП «Узберіжжя»створено відповідно до рішення Одеської міської ради від 22.01.2010р. № 5333-У, яким затверджено Статут підприємства. Отже, позивач просить стягнути на його користь збитки за період, у який КП ще не існувало, у зв'язку з чим у цей період підприємству не могли бути спричинені збитки .
Відповідач також вважає, що позивачем не обґрунтовано розмір збитків, не доведено з чого саме ці збитки складаються .
Відповідач також зазначив, що він є власником індивідуально визначеного майна у вигляді бетонного покриття та огорожі, які розташовані за адресою: м. Одеса, 8-ма станція Великого Фонтану, а також орендарем комплексу берегозахисних споруд у вигляді берегоукріплення 31 площею 1650 кв. м, в районі 8-ї станції Великого Фонтану. Договір на відшкодування експлуатаційних витрат ним не укладався.
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписами ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, підставою звернення до суду за захистом є наявність порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів позивача.
Як вбачається з матеріалів справи і про що зазначає сам позивач, КП «Узберіжжя»створено відповідно до рішення Одеської міської ради від 22.01.2010р. № 5333-У, яким затверджено Статут підприємства. При цьому, підприємство є новоствореним і не є правонаступником іншого комунального підприємства. Отже, позивач просить стягнути на його користь збитки за період, у який КП „Узберіжжя” ще не існувало.
Позивач також зазначає, що рішенням Одеської міської ради від 20.04.2010р. №2419-ХХІУ „Про упорядкування діяльності комунальних підприємств прибережної території” встановлено територію, що обслуговується КП „Узберіжжя”. Отже, обслуговування території КП „Узберіжжя”, могло розпочати лише після цього рішення ради, а саме: після 20.04.2010р. За таких обставин , позивачу у період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р. не могли бути спричинені збитки .
Слід також зауважити, що позивачем не надано жодного доказу того, що він здійснював якісь витрати на території, якою користується відповідач. Стосовно отримання доходу у розмірі суми позову слід зазначити, що між позивачем та відповідачем не укладався
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007р. № 04-5/239 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994р. №02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди” вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Крім того, позовну заяву позивачем подано до суду 02.08.2011р. Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Отже, позивачем пропущено строк позовної давності у частині вимоги щодо стягнення збитків у період з 01.01.2008р. по 01.08.2011р.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову Комунального підприємства «Узберіжжя»- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення підписане 07 жовтня 2011р.
.
Суддя Рога Н. В.