Підлягає публікації в ЄДРСР
"28" вересня 2011 р.Справа № 34-3/17-1818-2011
За позовом Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеської області
до відповідача Малого підприємства "ЗАЛІЗНИЧИЙ ЦЕХ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю
про припинення права користування земельними ділянками
Суддя Фаєр Ю.Г.
В судовому засіданні приймали участь представники
від прокурора: не з'явився;
від Теплодарської міської ради Одеської області: ОСОБА_1., діюча на підставі довіреності від 04.05.2011р. №07/24-608; ОСОБА_2., діюча на підставі довіреності від 26.07.2011р. №07/24-1237;
від відповідача: ОСОБА_3., діючий на підставі довіреності №2 від 30.05.2011р.;
Враховуючи присутність в судових засіданнях, що відбулися 22.08.2011р. та 23.09.2011р., представників прокурора та сторін, в судових засіданнях оголошено перерву до 23.09.2011р. до 11год.00хв. та до 28.09.2011р. до 12год.00хв. відповідно, в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
СУТЬ СПОРУ: Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеської області, в якій просить суд припинити право Малого підприємства "ЗАЛІЗНИЧИЙ ЦЕХ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю користування земельною ділянкою загальною площею 17,3га, яка призначена для ведення підсобного сільського господарства, яка була надана відповідачу згідно Державного акту про право постійного користування землею, що виданий на підставі рішення Біляївської міської ради №33 від 17.06.1993р. та зареєстрований за №ОД-06 №671 та припинити право користування земельними ділянками загальними площами 4,5га та 7,8га, які призначені для ведення підсобного сільського господарства, які були надані відповідачу згідно Державного акту про право постійного користування землею, що виданий на підставі рішення Мирненської сільської ради №32 від 06.03.1992р. та рішення Маяківської сільської ради Біляївського району №9 від 13.08.1992р. та зареєстрований за №248. Позовні вимоги обґрунтовані приписами п.„ґ” ст.141, 143, 211 Земельного кодексу України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області посилається на те, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, що була проведена 07.08.2008р. державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області, спірні земельні ділянки не оброблюються, заходи боротьби з бур'яном землекористувачем не вживаються на протязі тривалого часу; внаслідок такої безгосподарської діяльності вищезазначені земельні ділянки заросли бур'яном, що свідчить про нецільове їх використання відповідачем. Приписом Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області від 07.08.2008р. директора МП "ЗАЛІЗНИЧИЙ ЦЕХ" зобов'язано припинити порушення земельного законодавства, але 16.10.2008р. в ході додаткової перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області встановлено, що відповідач продовжує невикористовувати вищезазначені земельні ділянки за цільовим призначенням, у зв'язку з чим директор підприємства був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.52 КУпАП на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення від 11.08.2008р. №001535 та за ст.1885 КУпАП на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення від 16.10.2008р. №001763.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2011р. суддею Д'яченко Т.Г. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №3/17-1818-2011.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.2011р. строк розгляду справи №3/17-1818-2011 продовжено по 27.07.2011р.
Згідно повторного розподілу справи між суддями від 27.07.2011р. автоматизованої системи документообігу господарського суду Одеської області, проведеного у зв'язку з перебуванням судді Д'яченко Т.Г. на лікарняному, справу №3/17-1818-2011 призначено до розгляду судді Фаєр Ю.Г.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2011р. справу №3/17-1818-2011 прийнято до провадження судді Фаєр Ю.Г. з присвоєнням №34-3/17-1818-2011.
Теплодарська міська рада Одеської області позов прокурора підтримує у повному обсязі, надала суду письмові пояснення від 19.08.2011р. вих№07/24-1357 (вх№29198/2011 від 22.08.2011р.).
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях від 21.06.2011р. (вх№20721/2011 від 29.06.2011р.) та від 06.07.2011р. (вх№21549/2011 від 06.07.2011р.), посилаючись на те, що факт притягнення директора МП "ЗАЛІЗНИЧИЙ ЦЕХ" до адміністративної відповідальності у якості доказу нецільового використання відповідачем земельних ділянок є некоректним з огляду на те, що відповідач результати проведених перевірок не визнав, з їх висновками не погодився та оскаржив дії Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області у Теплодарському міському суді Одеської області (справи №2-а-7/10 та №2-а-6/10). Так, у порушення вимог ст.285 КУпАП під час перевірок протоколи про адміністративні порушення складалися за відсутності відповідача, згодом не були надані йому для ознайомлення та підпису, відповідач не повідомлявся про день та час засідань по розгляду протоколів, копії постанов від 11.08.2008р. та 16.10.2008р. не отримував, пояснення відповідача по суті справи перевіряючими не бралися. Ухвалами Теплодарського міського суду Одеської області провадження у вказаних справах зупинено за клопотанням представника державного органу до встановлення правонаступника Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області.
Відповідач вказує, що по суті виявлених під час перевірки порушень перевіряючими не врахована специфіка та комплектність земельних ділянок, наданих відповідачу у користування. Згідно експлікації відведених МП "ЗАЛІЗНИЧИЙ ЦЕХ" земельних ділянок, земельні ділянка площею 17,3га складається з 0,9га рілля, 12,2га пасовищ, 3,5га кам'янистих місць, 0,2га струмків та 0,5га госпдворів, у зв'язку з чим, з трьох виділених відповідачу ділянок загальною площею 29,6га лише 5,4га визначені як рілля, 20га -як пасовища, решта 4,2га -кам'янисті місця, струмки, госпдвори. Земельні ділянки використовувались та використовуються виключно за цільовим призначенням, переважна частина наданих відповідачу земель (20га пасовищ) використовується для випасання худоби, що під час складання актів перевірки та винесення постанов про накладення адміністративного стягнення посадовими особами Управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області взагалі не досліджувався. Крім того, одним із видів діяльності, якими займається відповідач, є вирощування зернових та технічних культур, що дозволяє відповідачу використовувати земельні ділянки загальною площею 29,6га за цільовим призначенням, а саме -вести підсобне сільське господарство. Обробляючи вказані земельні ділянки з 1993р. відповідач час від часу зіткався із проблемою зниження родючості ґрунтів. Згідно з Методичними рекомендаціями щодо оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах різних грунтово-кліматичних зон України сівозміна -чергування сільськогосподарських культур (і пару) у часі і на території згідно з науково обґрунтованими для певних культур нормами періодичності, що базуються на особливостях біологічної взаємодії культур та впливу їх на родючість ґрунту. Сівозміна необхідна для отримання більш високих урожаїв, оскільки при обробці культури на одному і тому ж полі(ділянці) виснажується ґрунт, зростає ризик розвитку хвороб і шкідників. Для збільшення рівню врожайності застосовується схема сівозміни, за якої в період проведення перевірки державним інспектором управління земельних ресурсів з контролю за використанням і охороною земель Одеської області вказані земельні ділянки знаходилися під зайнятим паром багаторічних трав на один укіс. Проте, державний інспектор, не розібравшись в ситуації, не надавши відповідачу можливості надати пояснення, зробив помилкові висновки, що призвело до безпідставного притягнення відповідача до адміністративної відповідальності та відкриття провадження по даній справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив.
На підставі рішення Маяківської сільської Ради народних депутатів від 13.08.1992р. №9, малому підприємству „Залізничний цех” видано державний акт на право постійного користування землею 7,8га для ведення підсобного сільського господарства. Зазначений Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №248.
Відповідно до рішення Біляївської міської Ради народних депутатів від 17.06.1993р. №33, малому підприємству „Залізничний цех” видано державний акт на право постійного користування землею на території Біляївської міської ради народних депутатів 17,30га для ведення підсобного сільського господарства. Зазначений Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ОД-06 №671.
На підставі рішення Мирненської сільської Ради народних депутатів від 06.03.1992р. №32 малому підприємству „Залізничний цех” видано державний акт на право постійного користування землею 4,5га в межах згідно з планом землекористування для ведення підсобного сільського господарства. Зазначений Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №248.
Згідно довідки відділу Держкомзему у місті Теплодар Одеської області від 25.05.2011р. №33-01-04/438 зазначені землі знаходяться в межах Теплодарської міської ради.
07.08.2008р. Управлінням земельних ресурсів з контролю за використанням і охороною земель Одеської області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства малим підприємством "ЗАЛІЗНИЧИЙ ЦЕХ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю за результатами якої встановлено, що в порушення ст.211 Земельного кодексу України вищезазначені земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні відповідача, використовуються останнім не за цільовим призначенням, а саме земельна ділянка не оброблена, заходи боротьби з бур'яном землекористувачем не вживаються на протязі тривалого часу, як наслідок такої господарської діяльності земельна ділянка заросла бур'яном, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №001535 та актом перевірки.
Приписом від 07.08.2008р. №002356 керівнику малого підприємства "ЗАЛІЗНИЧИЙ ЦЕХ" встановлено термін для припинення порушення земельного законодавства та необхідність повідомити Одеську Облдержземінспекцію в строк до 07.09.2008р.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 11.08.2008р. №001535, у зв'язку із припущенням керівником малого підприємства "ЗАЛІЗНИЧИЙ ЦЕХ" порушення вимог ст.211 Земельного кодексу України, ст.52 Кодексу України про адміністративні правопорушення, гр.ОСОБА_4. визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255грн.
16.08.2008р. Управлінням земельних ресурсів з контролю за використанням і охороною земель Одеської області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства малим підприємством "ЗАЛІЗНИЧИЙ ЦЕХ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю за результатами якої встановлено, що в порушення ст.211 Земельного кодексу України вищезазначені земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні відповідача, використовується останнім не за цільовим призначенням, а саме, земельна ділянка не оброблена, заходи боротьби з бур'яном землекористувачем не вживаються на протязі тривалого часу, як наслідок такої господарської діяльності земельна ділянка заросла бур'яном, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №001763 та актом перевірки.
Приписом від 16.10.2008р. №002602 керівнику малого підприємства "ЗАЛІЗНИЧИЙ ЦЕХ" встановлено термін для припинення порушення земельного законодавства та необхідність повідомити Одеську Облдержземінспекцію в строк до 16.11.2008р.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 16.10.2008р. №001763, у зв'язку із припущенням керівником малого підприємства "ЗАЛІЗНИЧИЙ ЦЕХ" порушення вимог ст.211 Земельного кодексу України, ст.1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення, гр.ОСОБА_4. визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170грн.
01.06.2011р. виконавчим комітетом Теплодарської міської ради проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться у межах населеного пункту: Одеська область, м.Теплодар, вул.Енергетиків, загальною площею 29,6га, яка складається із 3-х земельних ділянок площами: 17,3га, 4,5га, 7,8га, у зв'язку з тим, що земельна ділянка тривалий час не використовується за цільовим призначенням, за результатами якого комісією встановлено, що земельна ділянка тривалий час не обробляється та не використовується, на цій земельній ділянці виявлені багаторічні дерева -самосів та трав'яне покриття багаторічного проростання, факту здійснення господарської діяльності не встановлено.
Посилаючись на те, що незаконні дії відповідача (невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням, що є порушенням взятих останнім на себе зобов'язань та правил використання земель, внаслідок чого на відповідача накладались адміністративні стягнення, які останнім ігнорувались) порушують економічні та суспільні інтереси держави, Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із відповідною позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх представників прокурора та сторін у відкритих судових засіданнях, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наведена норма закріплює положення про те, що визначення та зміна належності земельної ділянки до певної категорії земель є прерогативою органів суспільної влади -органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями визначення та зміни цільового призначення земель. Громадяни та юридичні особи, а також органи влади, які не наділені зазначеними повноваженнями, не мають права змінювати приналежність земельної ділянки до певної категорії земель. Крім цього, всі суб'єкти права власності та права користування земельними ділянками, у тому числі й органи, які мають право встановлювати та змінювати категорійність земель, зобов'язані забезпечити використання земельних ділянок відповідно до визначеного у встановленому порядку їх цільового призначення.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених Кодексом.
Припинення права користування земельною ділянкою, як і його виникнення, відбувається на підставі певних юридичних фактів.
Згідно п.„ґ” ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Як вбачається з матеріалів справи та раніш зазначених судом обставин, відповідач отримав спірну земельну ділянку в постійне користування для ведення підсобного сільського господарства.
Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч.1 ст.43 зазначеного кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Натомість прокурором не доведено суду належними та допустимими доказами використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням. Так, посилання прокурора в обґрунтування заявлених позовних вимог на акти перевірок, протоколи про адміністративне правопорушення та приписи в обґрунтування заявлених позовних вимог, судом до уваги не приймаються, оскільки в останніх є посилання на ст.211 Земельного кодексу України яка визначає різні підстави виникнення відповідальності за порушення земельного законодавства та ст.52 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, відповідно до ч.1 ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: а)укладення угод з порушенням земельного законодавства; б)самовільне зайняття земельних ділянок; в)псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г)розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ)невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; е)знищення межових знаків; є)приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж)непроведення рекультивації порушених земель; з)знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и)невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; і)самовільне відхилення від проектів землеустрою; ї)ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; й)порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до ст.52 Кодексу України про адміністративні порушення псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур'янами - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, п.а) ст.143 Земельного кодексу України, на яку послався прокурор у позові, встановлює підставу для примусового припинення прав на земельну ділянку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Не використання земельної ділянки за цільовим призначенням та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є діями, що відрізняються за своєю правовою природою та наслідками їх вчинення. Тобто саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не така підстава, як невикористання земельної ділянки, є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку в порядку ст.143 зазначеного кодексу.
Поза межами підстав, визначених Земельним кодексом України, дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою
Враховуючи недоведення прокурором факту використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, з урахуванням приписів ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у задоволенні позову Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області заявленого в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеської області про припинення права Малого підприємства "ЗАЛІЗНИЧИЙ ЦЕХ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю користування земельною ділянкою загальною площею 17,3га, яка призначена для ведення підсобного сільського господарства, яка була надана відповідачу згідно Державного акту про право постійного користування землею, що виданий на підставі рішення Біляївської міської ради №33 від 17.06.1993р. та зареєстрований за №ОД-06 №671 та припинення права користування земельними ділянками загальними площами 4,5га та 7,8га, які призначені для ведення підсобного сільського господарства, які були надані відповідачу згідно Державного акту про право постійного користування землею, що виданий на підставі рішення Мирненської сільської ради №32 від 06.03.1992р. та рішення Маяківської сільської ради Біляївського району №9 від 13.08.1992р. та зареєстрований за №248, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Суддя Ю.Г. Фаєр
Повний текст рішення складено 03.10.2011р.