"10" жовтня 2011 р. Справа № 5016/2540/2011(1/133)
м. Миколаїв
За позовом: Державного підприємства “ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН”
/54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27/
До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІК МЕРІТАЙМ»
/ 54038, м. Миколаїв, вул. Г. Карпенко, буд. 40/
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна податкова адміністрація у Миколаївській області
/54009, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6/
про: стягнення 129012,49 дол. США.
Суддя Васильєва Л.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, дові. від 31.12.2010р.
Від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 14.06.2011р.
Від 3-ї особи : ОСОБА_3, дов. № 3644/9/10-112 від 22.08.2011р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з канального збору в розмірі 129012,49 дол. США за період з 1 березня по 30 червня 2011 року.
Відповідач надав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує. Вказує на те, що підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору є підтверджені належними доказами факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення. Посилається на ст. 197.9 Податкового Кодексу України, ст.ст. 84, 85, 91 Кодексу торгового мореплавства України, Лист Державної податкової адміністрації України № 8019/7/16-1517 від 23.03.2011р.
Представник 3-ї особи в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи господарський суд -
встановив:
01.01.2011 року між сторонами було укладено договір № 280/П-11, відповідно до пунктів 2.1.1., 4 якого позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача у встановленому даним договором порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту, тощо (далі - Правила) своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.
Відповідно до п. 2.1.2. договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог даного договору.
Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний робити своєчасну сплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.
Відповідно до п. 2.2.4 відповідач повинен сплачувати рахунки позивача у терміни, визначені цим договором.
Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що остаточна оплата здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.
Відповідно до п. 5.5. договору, агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.
Відповідно до укладеного договору на підставі заявок відповідача, позивач у період з 1 березня по 30 червня 2011 року надав послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден суднам під агентуванням відповідача.
Фактичне надання позивачем послуг підтверджується лоцманськими квитанціями та квитанціями служби регулюванню руху суден(т.2 а.с.114-150, т.3-т.5, т.5 а.с.13-121).
Для оплати наданих послуг відповідачу були виставлені рахунки № ДЕ-00756 від 10.03.2011р., № ДЕ-00766 від 10.03.2011р., № ДЕ-00769 від 10.03.2011р., № ДЕ-00808 від 14.03.2011р., №ДЕ-00832 від 22.03.2011р., № ДЕ-00854 від 17.03.2011р., № ДЕ-00886 від 22.03.2011р., №ДЕ-00904 від 22.03.2011р., № ДЕ-00928 від 24.03.2011р., № ДЕ-00931 від 22.03.2011р., № ДЕ-00953 від 25.03.2011р., № ДЕ-00996 від 30.03.2011р., № ДЕ-01001 від 31.03.2011р., № ДЕ-01010 від 31.03.2011р., № ДЕ-01015 від 31.03.2011р., № ДЕ-01018 від 31.03.2011р., № ДЕ-01020 від 31.03.2011р., № ДЕ-01026 від 31.03.2011р., № ДЕ-01037 від 31.03.2011р., № ДЕ-01118 від 31.03.2011р., № ДЕ-01138 від 07.04.2011р., № ДЕ-01175 від 07.04.2011р., № ДЕ-01206 від 13.04.2011р., № ДЕ-01217 від 15.04.2011р., № ДЕ-01226 від 19.04.2011р., №ДЕ-01247 від 26.04.2011р., № ДЕ-01292 від 22.04.2011р., № ДЕ-01301 від 24.04.2011р., №ДЕ-01324 від 25.04.2011р., № ДЕ-01326 від 24.04.2011р., № ДЕ-01354 від 30.04.2011р., № ДЕ-01357 від 30.04.2011р., № ДЕ-01383 від 30.04.2011р., № ДЕ-01392 від 27.04.2011р., № ДЕ-01506 від 11.05.2011р., № ДЕ-01538 від 11.05.2011р., № ДЕ-01585 від 14.05.2011р., № ДЕ-01590 від 16.05.2011р., № ДЕ-01598 від 31.05.2011р., № ДЕ-01628 від 14.05.2011р., № ДЕ-01639 від 18.05.2011р., № ДЕ-01649 від 18.05.2011р., № ДЕ-01676 від 23.05.2011р., № ДЕ-01785 від 27.05.2011р., № ДЕ-01805 від 31.05.2011р., № ДЕ-01832 від 31.05.2011р., № ДЕ-01979 від 12.06.2011р., № ДЕ-02050 від 17.06.2011р., № ДЕ-02138 від 17.06.2011р., №ДЕ-02156 від 22.06.2011р., № ДЕ-02310 від 30.06.2011р., на загальну суму 1 738 867,26 дол. США (разом з ПДВ).
Відповідачем рахунки були оплачені частково в сумі 1 609 854,77 дол. США, що підтверджується банківськими документами(т.1 а.с. 69-150).
Таким чином, заборгованість відповідача за несплаченими у повному обсязі рахунками становить 129 012,49 дол. США( сума податку на додану вартість, нарахованого на канальний збір за проходження судна), яку позивач просить стягнути з відповідача. Позивач наполягає на тому, що оскільки судна, яким надавались послуги за заявками відповідача, заходили або виходили до/з портів (терміналів) Миколаївського регіону в баласті (без вантажу), тобто під час заходу/виходу в порт не здійснювали міжнародного перевезення, то за прохід Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом в одну сторону під час проходу в баласті, канальний збір визначався позивачем з нарахуванням податку на додану вартість, оскільки пільга, передбачена п. 197.9 статті 197 Податкового кодексу України в цьому випадку не застосовується.
Встановивши обставини справи, дослідивши докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.
Розмір портових зборів та порядок їх справляння встановлений Положенням “Про портові збори ”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544 (далі - Положення).
Згідно п. 11 Положення на суми портових зборів нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства.
Пунктом 197.9 статті 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним суднам та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.
Отже, підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору є підтверджені належними доказами факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.
Підтвердженням митного оформлення вантажу, що перевозився суднами та знаходження судна та вантажу під митним контролем є відповідні відмітки митниці на вантажних маніфестах та інших доданих документах та оформлення їх у режимі “експорт” або “імпорт”.
Відповідно з ст. 194 Митного кодексу України “експорт -це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу” тобто, і за межі державного кордону України у процесі міжнародного перевезення вантажу від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.
Ст. 188 Митного кодексу України передбачено, що “імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу ” тобто, з за межі державного кордону України, шляхом міжнародного перевезення вантажу від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.
У даній справі мали місце міжнародні перевезення вантажу, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів, а саме: рахунками, додатками до рахунків, лоцманськими квитанціями, квитанціями про виконані послуги, маніфестами, інформаціями для виставлення рахунків. Крім того, дані документи з огляду на визначення у них назв суден, вантажу, іноземних портів/країн відвантаження/завантаження та українських портів завантаження/вивантаження, назв іноземного вантажовідправника або вантажоодержувача, є також доказами здійснення суднами міжнародних перевезень вантажу. Факт здійснення міжнародних перевезень суднами, яким надавались послуги позивачем, підтверджується також пояснення представників позивача та відповідача, які надались у судових засіданнях.
За змістом п. 18 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544 Положення “Про портові збори ” нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб. метр об'єму судна за визначеними ставками.
Вартість послуг, що включається до складу портових зборів, надаються під час прямування судна до пункту (місця) митного оформлення для навантаження (довантаження) вантажів (посадки пасажирів) чи з пункту (місця) митного оформлення після вивантаження (часткового вивантаження) вантажів (висадки пасажирів) і є невід'ємною складовою послуг з міжнародного перевезення вантажу (пасажирів).
Судом встановлено, що у даному спорі мали місце міжнародні перевезення вантажу, а прохід суден каналом “в баласті ” (без вантажу) до/з порту призначення є складовою частиною та невід'ємним елементом операції (договору) з міжнародного перевезення, адже без цієї складової (прямування судна до/з порту під завантаження/розвантаження) перевезення вантажу неможливе.
Статтею 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державній податкові адміністрації України надано право надавати методичні рекомендації з питань оподаткування. Лист від 23.03.2011 року направлений податковим органам в межах повноважень вказаного вище закону та яким також зазначено, що прохід суден каналом “в баласті ” (без вантажу) до/з порту призначення є складовою частиною та невід'ємним елементом операції (договору) з міжнародного перевезення.
Посилання позивача на лист третьої особи від 07.02.2011р. (т.5 а.с.118-119), як підставу для нарахування податку на додану вартість на портові збори, судом відхиляється, оскільки цей лист є індивідуальною консультацією позивача(відповіддю на запит) та може мати наслідки лише для позивача при визначенні ним податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість.
Таким чином, наявність у матеріалах справи доказів здійснення суднами міжнародного перевезення вантажу, митного оформлення та перетинання кордону України, свідчать про те, що канальний збір, який стягується з цих суден, звільняється від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 197.9 статті 197 Податкового кодексу України.
Отже, нарахована позивачем сума податку на додану вартість на канальний збір не підлягає сплаті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.I.Васильєва
Повний текст рішення складено 17.10. 2011р.